Справа № 127/28259/25
Провадження № 2/127/6222/25
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 31.08.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №421184313 у формі електронного документа з використанням електронного підпису шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.
Згодом, 14.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/17, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги, зокрема й до відповідача за кредитним договором № 421184313 від 31.08.2024 року.
Відповідач не виконала належним чином умови кредитного договору, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 56620,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 порушує умови договору, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 47620,00 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу - 5000,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , яку остання отримала 10.10.2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 75). Проте відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 31.08.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №421184313 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 25-40).
Відповідно до п. 2.1. договору, товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 18000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та бангківських металів у кредит товариства.
Згідно з п. 3.1 договору, позичальнику надається дисконтний період користування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду кредитування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Відповідно до п. 5.1 договору кожен окремий транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 .
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 30.09.2024 року. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору (п.7.1 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7.Договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 30.09.2029 року.
Згідно з п. 7.4. проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Відповідно до Розділу 8 договору відповідач за користування кредитними коштами зобов'язаний сплачувати товариству проценти за його користування. Загальні витрати та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки відповідача і прораховується в порядку викладеному у Розділі 8. Базова процентна ставка за договором складає 1,00% відсоток в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.
Відповідач 31.08.2024 року також підписала електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №421184313 від 31.08.2024 року, який містить інформацію про умови кредиту (строк, ставку, розмір, інші додаткові послуги) (а.с. 23-24).
Таким чином, сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 31.08.2024 року.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору, та відповідно до заявки ОСОБА_1 на отримання грошових кошів в кредит від 31.08.2024 року перерахувало 31.08.2024 року грошові кошти на банківську картку маска картки НОМЕР_1 , вказану позичальником в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 31.08.2024 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів, заявою на отримання грошових коштів та доказами витребуваними судом (а.с .22 на звороті, 41, 77 на звороті).
Відповідач неналежно виконує договірні зобов'язання.
Згідно з розрахунком заборгованості до кредитного договору №421184313 від 31.08.2024 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке є первісним кредитором, станом на 14.01.2025 року заборгованість становить 21996,00 грн, з яких: 18000,00 грн - тіло кредиту, 21996,00 грн - відсотки, 9000,00 грн - неустойка (а.с.19-20).
Відповідно до п. 9.1.1.5 договору кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.
Кредитодавець зобов'язаний повідомити позичальника про відступлення права вимоги за договором протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту, в тому числі шляхом відправлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальника (п. 9.1.2.5 договору).
14.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №МВ - ТП/17, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон плюс» права вимоги за переліком в Реєсттрі прав вимоги, а фактор зобовязується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 14-16).
Згідно з п. 3.1, п. 3.2 договору, розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимоги. Якщо іншого не передбачено сторонами в реєстрі прав вимоги, розмір (сума) фінансування встановлюється у відсотковому значенні від суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загального розміру (суми) прав вимог, що відступаються згідно реєстру прав вимоги. Якщо іншого не передбачено сторонами в реєстрі прав вимоги, фінансування сплачується фактором клієнту протягом 45 календарних днів з моменту його підписання сторонами.
На підтвердження проведення розрахунків за договором факторингу №МВ - ТП/17, позивачем надано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 28.01.2025 року (а.с.18 на звороті).
Відповідного до п. 4.1 вищевказаного договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Згідно з реєстром прав вимоги, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога відступило ТОВ «Таліон плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №421184313 від 31.08.2024 року на суму 37980,00 грн, з яких: яких: 18000,00 грн заборгованість по основному боргу кредиту, 10980,00 грн - заборгованість по процентам, 9000,00 грн - неустойка (а.с. 17-18). Вказаний реєстр прав вимоги підписаний сторонами договору про відступлення прав вимоги.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Крім того, матеріали справи містять копію повідомлення від 14.01.2025 року, адресоване банком позичальнику ОСОБА_1 на її електронну адресу, про відступлення прав вимоги (а.с. 41 на звороті).
Позивач, звертаючись до суду, вказує на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 56620,00 грн, з яких: 18000, 00 грн. - тіло кредиту, 37620,00 грн - нараховані проценти, 9000, 00 грн - неустойка (а.с. 21-22).
Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 47620,00 грн, з яких: 18000,00 грн - заборгованість по кредиту, 29620,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, що не суперечить вимогам ст. 13 ЦПК України.
При цьому з урахуванням визначеної кінцевої дати повернення кредиту позивач просить достроково стягнути суму заборгованості з урахуванням положень п. 7.2.2 договору.
Відповідно до положень цього пункту сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше 30 днів після ініціюванням кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або 9.1.1.7.
Пунктом 9.1.1.1. договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
У разі затримки позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (п. 9.1.1.7 договору).
Відповідно до п. 9.1.1.12 договору кредитодавець має право направляти інформаційні повідомлення щодо виконання цього договору (в тому числі й під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді смс-повідомлення на номер телефону, вказаний у заявці та/або в месенджері.
Позивачем направлено повідомлення про дострокове розірвання договору від 12.06.2025 року (а.с. 42) та досудову вимогу про добровільне погашення заборгованості (а.с. 42 на звороті).
Доказів про виконання вимоги позичальником матеріали справи не містять.
Враховуючи, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо їх повернення (неналежним чином сплачував періодичні платежі), після направлення позивачем повідомлення про дострокове розірвання договору та досудової вимоги, не здійснив погашення заборгованості у добровільному порядку, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення заборгованості за договором №421184313 від 31.08.2024 року.
Таким чином, сума заборгованості встановлена на підставі наданих доказів. Будь-яких доказів спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору.
Наразі позивач просить стягнути суму заборгованості без урахування неустойки.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії №421184313 від 31.08.2024 року в сумі 47620,00 грн.
Окрім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, то суд враховує, що відповідно до ст.131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем заявлено про врахування судових витрат понесених ним (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. В їх підтвердження позивачем надано: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року (а.с.44-48); додаткову угоду №1341 від 07.08.2025 року до вказаного договору (а.с. 48-49); акт приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2025 року (а.с.49 на звороті), копію платіжної інструкції №101 від 07.08.2025 року (а.с. 50), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю (а.с. 43) та копію ордера (а.с. 43 на звороті).
Відповідно до умов договору сторонами узгоджені перелік надання послуг, їх вартість, порядок оплати та приймання-передачі послуг.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2025 року до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, адвокатське об'єднання виконало, а клієнт прийняв послуги у межах договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року та додатку до нього, а саме: підготовка до розгляду справи (аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій) - 4 год. - 1000,00 грн; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) - 2 год. - 500,00 грн; підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення до суду - 10 год. - 3500,00 грн, що разом становить 5000, 00 грн (а.с.49 на звороті).
Факт оплати отриманих позивачем послуг підтверджується платіжною інструкцією №101 від 07.08.2025 року на суму 5000,00 грн.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов'язані із розглядом цієї справи, витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про правничу допомогу), розмір останніх є пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, відповідачем клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207, 526, 530, 536, 610-611, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 47620,00 грн. (сорок сім тисяч шістсот двадцять гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (пять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 11.11.2025 року.
Суддя: