707/3824/25
2/707/1985/25
11 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі :
головуючого судді - Морозова В.В.
за участі: секретаря судового засідання - Швидкої І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на особу відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до моменту закінчення навчання, а саме 30 червня 2027 року.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 лютого 2005 року між громадянами України: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,- було укладено шлюб, про що було складено акт № 05 Виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради Черкаського району, Черкаської області. Наречена ОСОБА_3 після укладання шлюбу набула прізвища ОСОБА_4 .
25 листопада 2008 року шлюб між подружжям ОСОБА_4 розірвано, про що було складено актовий запис № 194 Черкаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Після розірвання шлюбу дружина ОСОБА_5 повернула дошлюбне прізвище ОСОБА_6 . Про вищезазначені обставини справи свідчить відповідь на Запит на цифрові копії документів від 12.09.2025, 11:48:39, Ініціатор запиту: ОСОБА_3 , Ідентифікатор запиту: НОМЕР_3
ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_1 (позивач).
10 квітня 2019 року у справі №707/658/19 cуддя Черкаського районного суду Черкаської області Соколишина Л.Б., розглянувши заяву ОСОБА_3 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини, постановила Наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
12 серпня 2025 року між її матір'ю та Черкаським кооперативним економіко-правовим фаховим коледжем Полтавського університету економіки і торгівлі було укладено договір про надання освітніх послуг № 2025337, де сторонами є безпосередньо Черкаський кооперативний економіко-правовим фаховий коледж Полтавського університету економіки і торгівлі як надавач освітніх послуг, ОСОБА_1 як вступник, та ОСОБА_3 як законний представник вступника (на момент укладання договору). Зазначений договір діє протягом всього періоду здобування освіти Позивачем.
Згідно до умов зазначеного договору обсяг освітньо-професійної програми складає 180 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи.
Відповідно до Довідки № 237/25 від 29 серпня 2025 року, ОСОБА_1 є здобувачем освіти Черкаського кооперативного економіко правового фахового коледжу Полтавського університету економіки і торгівлі з 01 вересня 2025 року відповідно до наказу №62 від 14 серпня 2025 року. Позивач зарахована на 1 курс денного відділення на контрактній основі та стипендію не отримує. За навчальним планом дата закінчення навчання 30 червня 2027 року.
Отже, позивач вказує що вона є повнолітньою донькою відповідача, продовжує своє навчання, відповідно не може працевлаштуватися, і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Позивач проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 та з моменту набуття повноліття перебуває повністю на її утриманні. Разом з тим, фінансування її навчання здійснюється за рахунок матері ОСОБА_3 та в загальному становить 42 500, 00 грн за весь період навчання без врахування інфляції.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 29.09.2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 11.11.2025 року; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; встановлено позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу - триденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
03.10.2025 року представником відповідача - адвокатом Драченком В.В. через систему “Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву разом з додатками та доказами його направлення позивачу, в якому представник відповідача просить позовні вимоги задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у розмірі 1/12 (однієї дванадцятої) частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 23 вересня 2025 року і до закінчення навчання в Черкаському кооперативному економіко-правовому коледжі Полтавського університету економіки і торгівлі, але не довше ніж до досягнення нею 23 річного віку. Відзив обґрунтовано наступним.
Представник відповідача зазначає, що на сьогоднішній день відсутні обставини, які б перешкоджали ОСОБА_2 у виконанні його батьківських обов'язків стосовно його повнолітньої доньки, оскільки він офіційно працює та має стабільний дохід в розмірі близько двадцяти двох тисяч гривень. Матеріалами позовної заяви підтверджено, що ОСОБА_1 навчається на першому курсі денного відділення спеціальності D6 Секретарська та офісна справа Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу Полтавського університету економіки і торгівлі на контрактній основі, стипендії не отримує. Вартість такого навчання за два роки складає 42 500,00 грн. Проте, визначаючи в прохальній частині позову розмір аліментів в 1/4 частці від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на особу відповідного віку , щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до моменту закінчення навчання, Позивач не звернула увагу на наступне. По-перше, ОСОБА_1 досягнула повноліття і більше не є дитиною, відтак до неї не можуть застосовуватись положення Сімейного кодексу України, а саме частини 3 статті 185. По-друге, при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вартості інших витрат, пов'язаних з навчанням (вартості підручників, посібників для навчання, вартості іншого приладдя, проїзду до навчального закладу, вартості проживання в гуртожитку, тощо). Досліджуючи такий критерій як матеріальне становище платника аліментів, необхідно звернути увагу на розмір отримуваного відповідачем заробітку. Так, згідно довідки ВСП «Черкаські районні енергетичні мережі» № 1664/29/2025 від 30.09.2025, середньомісячна заробітна плата Відповідача складає 22 128,25 грн.
Таким чином, розмір аліментів, в разі задоволення судом позовних вимог Позивача, у грошовому виразі після вирахування всіх податків і зборів буде становити близько чотирьох з половиною тисяч гривень щомісяця. По-третє, Відповідач має дружину, якій встановлена ІІ група інвалідності і яку згідно закону він також має утримувати.
Резюмуючи викладене, оскільки єдиними доказом понесення витрат у зв'язку з навчанням є договір про фінансування навчання № 2025337ф від 12.08.2025, а Відповідач має відшкодувати половину вартості навчального процесу, тобто 21 250,00 грн. за два роки (885,42 грн. щомісяця) - обґрунтованою до стягнення буде частка в розміры 1/12 всіх доходів ОСОБА_2 .
06.10.2025 року представником позивача за довіреністю - ОСОБА_7 через систему “Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву разом з додатками та доказами його направлення відповідачу, в якому представник позивача просить суд відхилити доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; задовольнити клопотання про включення очікуваних позивачем витрат на професійну правничу допомогу до загальної суми судових витрат.
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає наступне.Оскільки батько (відповідач) ОСОБА_2 не надає позивачу утримання добровільно, то відповідно у позивача виникла необхідність звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання, що і стало предметом розгляду даної судової справи. Позивач згодна з даним твердженням відповідача, та наголошує на тому, що вона не має самостійного заробітку в зв'язку з неможливістю працевлаштуватись через очне навчання, не отримує стипендії, пенсії, будь яких дивідендів, тощо. Позивач не володіє акціями чи іншими цінними паперами, не має майнових прав на рухоме чи нерухоме майно. Утримання позивача до набуття повноліття відбувалося виключно за рахунок грошових коштів батьків - матері ОСОБА_3 та батька (відповідача) ОСОБА_2 , а після набуття повноліття виключно за рахунок грошових коштів матері. Окрім того, позивач зазначає про те, що в позовній заяві не вказано про стан її здоров'я з особистих міркувань. І хоча відповідачу відомо про захворювання опорно рухового апарату доньки та прогресуючу міопію, жодної матеріальної допомоги з зв'язку з цим він ніколи не надавав. Також з особистих міркувань, позивач не використовує свої діагнози для отримання додаткових благ чи пільг, таких як інвалідність, пенсія по інвалідності, підвищення розміру аліментів, можливість стягнення додаткових витрат пов'язаних з лікуванням та оздоровленням, тощо. Позивач звертає увагу суду на те, що не тільки матеріальне положення дитини має значення для визначення розміру аліментів, а й матеріальне положення платника аліментів. Позивачу відомо про те, що у відповідача, окрім сталої заробітної плати, є у власності рухоме майно, а саме автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_4 . Середня ринкова вартість такого автомобіля, що була визначена сервісом веб порталу cardetect.in.ua на основі даних в публічному доступі - становить приблизно 5894 американських доларів, або згідно з офіційним курсом НБУ станом на день подання відповіді на відзив на позовну заяву- 243 250 гривень. Якщо взяти приблизні розрахунки загальної суми аліментів з дня подачі позовної заяви до моменту припинення навчання, тобто за 21 місяць і 7 днів, на основі відомих даних про доходи відповідача, то вийде, що за весь період відповідач мав би сплатити приблизно 96 тисяч гривень. А це практично в 2,5 рази менше від вартості автомобіля, яким володіє на праві власності відповідач.
Законодавець передбачив перехідний період в житті дитини протягом навчання, під час якого дитина вчиться жити самостійно, вчиться вирішувати життєві ситуації, пристосовується до соціуму, адаптується до дорослого життя та отримує важливі навички, які необхідні для виживання та самореалізації в сучаних реаліях. Тому під час такої адаптації дитині необхідна матеріальна підтримка від батьків для забезпечення базових щоденних потреб. Позивач в своїй позовній заяві не посилалася на той факт, що вона має намір сплачувати освітні послуги за рахунок наданого утримання від батьків. Натомість вказала, що фінансування її навчання здійснюється за рахунок матері ОСОБА_3 . Тобто додаткові витрати на повнолітню доньку наразі самостійно несе її матір.
Позивач визнає той факт, що не подавала до суду інформацію та/чи документи, які підтверджували б витрати, пов'язані з навчанням. Але предметом позову є не додаткові витрати, пов'язані з навчанням, а аліменти на щомісячне утримання. Всі витрати, пов'язані з навчанням, на даний момент сплачує матір позивача. А посилання представника відповідача на витрати, пов'язані з навчанням, взагалі є недоречними, оскільки ці агрументи і доводи зазначала особисто сторона у справі, на яку посилається представник відповідача як на судову практику.
Позивач згодна, що варто звернути увагу на доходи відповідача. Так, дійсно сума середньомісячного доходу відповідача є достатньою для того, щоб щоб сплатити як аліменти на утримання повнолітньої доньки, так і достатньо залишається для задоволення власних потреб, адже позивач просить суд стягнути з відповідача лише 1/4 всіх доходів, а відтак відповідачу залишатиметься 3/4 від заробітньої плати.
Вказуючи на факт шлюбних відносин відповідача з його дружиною, яка має інвалідність ІІ групи, саме відповідач в даному судовому спорі з донькою має обов'язок доказування, що його дружина є нужденна та потребує утримання від свого чоловіка, а також в якій сумі відповідач надає це утримання з врахуванням доходів своєї дружини. Відповідач не надав суду жодного доказу, який вказував би на те, що його дружина ОСОБА_8 , інвалід ІІ групи, має недостаній дохід та потребує матеріальної підтримки від свого чоловіка- відповідача в даній справі. Такими доказами можуть бути довідка ОК-5, довідка ОК-7, довідка з Державної податкової служби про задекларовані доходи або подані декларації, витяг з реєстру речових прав на нерухоме та рухоме майно, копію трудової книжки, довідку з центру зайнятості про перебування або неперебування на обліку, виписки з банківських рахунків, тощо.
Разом з тим, зі слів батька позивачу відомо про те, що у ОСОБА_8 є повнолітній син, який не є непрацездатним та також може надавати матеріальну підтримку матері нарівні з відповідачем, якщо в цьому дійсно є необхідність.
Предметом судового розгляду є не оплата вартості навчання і не компенсація половини вартості освіти позивачу. Предметом судового розгляду є щомісячне утримання позивача для забезпечення її базових щомісячних потреб, таких як: харчування щоденно; одяг та взуття (в силу зросту, що є вище 180 см, та розміру ноги, що є дуже вузькою та має розмір 41+, звичайний одяг та взуття (на середньостатистичну людину) позивачу не підходить та потребує більших витрат); придбання щомісячно спецільних лінз для корекції прогресуючої міопії, а також супутні витрати на утримання лінз в належному стані, наприклад спеціальна рідина для зберігання в нічний час; засоби гігієни, наприклад шампунь для волосся, гель для душу, мило, зубні паста та щітка, гігієнічні прокладки та тампони, засоби для прання тощо; поповення мобільного рахунку, потреба в якому зумовлена воєнним станом в Україні та необхідність завжди бути на зв'язку та мати доступ до інтернету; інші поточні щомісячні витрати, які неможливо передбачити. Тому 1/12 частка від всіх доходів відповідача ніяким чином не покриє половину щомісячних витрат позивача, та фактично ставить позивача як доньку свого батька в абсолютно нерівнозначне положення з його дружиною інвалідом.
Також, у відповіді на відзив на позовну заяву позивач ОСОБА_1 заявила клопотання про включення очікуваних позивачем витрат на професійну правничу допомогу до загальної суми судових витрат, а саме 5000 гривень.
09.10.2025 року представником відповідача - адвокатом Драченком В.В. через систему “Електронний суд» подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву разом з додатками та доказами його направлення позивачу, в якому вказав що позивачем окрім договору про фінансування навчання № 2025337ф від 12.08.2025 - інших документально підтверджених витрат, які мали б відношення до освітнього процесу не надано. Транспортний засіб Volkswagen Touran, придбано відповідачем ще в 2022 році та його вартість наразі дійсно не перевищує трьохсот тисяч гривень. Автомобіль, 2003 випуску, що знаходиться у володінні ОСОБА_2 є просто джерелом пересування, а не розкішною річчю, до якої позивач намагається прив'язати статки свого батька. Порівняльне твердження: про необхідність сплати близько сто тисяч гривень аліментів за два роки, що складає менше 2,5 вартості транспортного засобу також не піддається жодній критиці, адже норми Сімейного кодексу України не містять вимог, за якими батьки зобов'язані реалізувати своє майно для задоволення необґрунтованих вимог дитини.
Також, щодо додаткових витрат позивача на правничу допомогу, зазначив, що оскільки ОСОБА_7 є фаховим молодшим бакалавром без статусу адвоката, вимога про стягнення витрат на професійну допомогу задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з позовної заяви та підтверджується наявними у справі доказами, позивач у справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12.10.2007 року.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 згідно актового запису № 194 від 25.11.2008 року, який складено Черкаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) розірвано. Прізвище ОСОБА_5 до укладення шлюбу - “ ОСОБА_6 ».
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до копії довідки № 237/25 від 29.08.2025 р., виданої Черкаським кооперативним економіко-правовим фаховим коледжом Полтавського університету економіки і торгівлі, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 є здобувачем освіти Черкаського кооперативного економіко-правового фахового коледжу Полтавського університету економіки і торгівлі з 01 вересня 2025 року (наказ № 62 від 14.07.2025 р.) Студентка зарахована на I курс денного відділення спеціальності D6 Секретарська та офісна справа на контрактній основі, стипендії не отримує. За навчальним планом дата закінчення навчання - 30 червня 2027 року. Термін навчання за планом 2 роки.
Відповідно до копії Договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти № 2025337 від 12.08.2025, який укладено між ОСОБА_3 та Черкаським кооперативним економіко-правовим фаховим коледжом Полтавського університету економіки і торгівлі в особі директора Гасюк Л.М., вступник ОСОБА_1 здобуватиме освіту за освітньо-професійною програмою - правове забезпечення та адміністрування, спеціальність D6 Секретарська та офісна справа до 01.07.2027 року.
До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копію довідки про середню заробітню плату, видану АТ “Черкасиобленерго» 30.09.2025 року, з якої вбачається що середня заробітня плата ОСОБА_2 з березня по серпень 2025 року становить 22 128 грн 25 коп.
Також відповідачем долучено копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 351945, згідно якої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 18.06.2021 року встановлено II групу інвалідності безтерміново.
Суд зауважує, що відповідач у відзиві на позовну заяву як на підставу стягнення з нього аліментів на користь позивача у розмірі 1/12, а не 1/4 частки вказує на те, що має утримувати дружину з інвалідністю ОСОБА_8 , однак доказів того, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 суду не надано, тому вказану довідку суд не бере до уваги.
До заперечення на відзив на позовну заяву відповідачем долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , з якого вбачається що власником автомобіля марки Volkswagen Touran 2003 року випуску є відповідач з 30.07.2022 року.
Отже, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 досягла повноліття та навчається у Черкаському кооперативному економіко-правовому фаховому коледжі Полтавського університету економіки і торгівлі до 01.07.2027 року, форма навчання денна.
За вказаних обставин вона позбавлена можливості працевлаштуватися та отримувати заробіток, у зв'язку з чим потребує матеріального забезпечення.
Відповідно до частини 10 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з вимогами частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом вказаної норми закону, позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання, оскільки як встановлено судом, вона продовжує навчання та перебуває на утриманні матері.
Відповідно до статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що позивач на даний час навчається, суд вважає доведеним, що вона потребує матеріальної допомоги.
Разом з тим, суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестала бути такою, що потребує матеріальної допомоги.
Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та враховувати матеріальне становище сторін. При цьому, суд має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Оскільки позивач у справі досягла віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовжує навчання; потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги; а відповідачем не спростовується можливість надання ним матеріальної допомоги на утримання доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 ; суд дійшов висновку, що останній повинен на рівні з матір'ю позивача приймати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка навчається, до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 23 річного віку.
Суд не бере до уваги доводи сторони відповідача про те, що він повинен лише компенсувати позивачу половину витрат на навчання у розміні 42 500 грн 00 коп., та за його розрахунками 1/12 частка від усіх видів його доходів буде достатньою для цього, оскільки позивач не просить у позовній заяві стягувати з відповідача на свою користь додаткові витрати, а просить стягнути аліменти на своє утримання, до яких входять зокрема: харчування, купівля одягу та взуття, засоби гігієни, проїзд тощо.
При визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є здоровою; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є здоровим, працездатним чоловіком.
Крім того, суд зважає на те, що відповідач не надав суду доказів того, що він позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання доньки у запропонованому позивачем розмірі.
З урахуванням вищевказаних обставин, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у ст. 7 СК України, зазначених норм матеріального права, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23.09.2025 року та до закінчення останньою навчання, але не довше як до досягнення нею 23-річного віку.
Частка у сплаті аліментів в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, на думку суду, є співмірною і такою, що якнайкраще забезпечить інтереси ОСОБА_1 водночас, не стане надмірним тягарем для батька у понесених витратах.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У порядку ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги позивача, яка звільнена від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити рішення суду в частині стягнення аліментів до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп., суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язаніці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано такі докази: довіреність на справи цивільного судочинства від 03.10.2025 року, яку сформовано через систему “Електронний суд», цивільно-правовий договір договір про надання правової допомоги у цивільній справі № 707/3824/25 від 05.10.2025 року, який укладено між фахівцем у галузі права, що має освіту за спеціальністю “Право» та ОСОБА_1 , кваліфікація фаховий молодший бакалавр з права, відповідно до п. 4.1 якого, загальний розмір винагороди за надання правової допомоги становить 5000 грн 00 коп.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 (у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
При цьому встановлено, що Чернявська М.В. не є особою, яка здійснює адвокатську діяльність, суду не надано доказів протилежного, не долучено до матеріалів справи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність.
У постанові від 31.05.2023 року у справі № 757/13974/21-ц Верховний Суд висловив наступну позицію. У ч. 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4 зазначеного Закону).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу саме адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України (див. п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
Таким чином, зважаючи на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, враховуючи те, що юридичні послуги були надані позивачу особою, яка не здійснює професійної адвокатської діяльності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією ООН про права дитини, статтями 7, 141, 182, 184,199, 200 Сімейного кодексу України, статтями 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23 вересня 2025 року та до закінчення останньою навчання, але не довше як до досягнення нею 23-річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя: В. В. Морозов