Справа №127/34765/25
Провадження № 2/127/8002/25
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шишковську А.Б. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на нерухоме майно.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», станом на 01 січня 2025 року ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але неменше 0,4розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн); ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17, провадження №12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Оскільки, позовна заява містить вимоги як немайнового (встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу), так і вимогу майнового характеру (визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на нерухоме майно), тому вони підлягають оплаті судовим збором відповідно до вищевказаної норми.
В даному випадку за вимогу немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1211,10 грн, та за вимогу майнового характеру 1% ціни позову.
Аналогічні роз'яснення містяться в п. 10, 12, 13 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10.
Натомість позивач за подання цієї позовної заяви до суду сплатив судовий збір лише в розмірі 1211,20 грн, що у даному випадку не може вважитись належним підтвердженням сплати судового збору у встановленому законом розмірі відповідно до заявленого розміру позовних вимог.
Так, позивачем було визначено ціну позову у розмірі 1538667,05 грн та на підтвердження вартості спірного майна надано довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 13 серпня 2025 року, сформовану в Єдиній базі даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості, сервісом послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).
Проте, така довідка не є доказом на підтвердження дійсної (ринкової) вартості об'єкту нерухомого майна з огляду на таке.
Згідно з п. 1 Розділу І «Загальні положення» Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року № 658, цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб'єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.
Потребу у визначенні оціночної вартості майна встановлює Податковий кодекс. Так, відповідно до вимог ст. 172 Податкового Кодексу, дохід фізичної особи від продажу об'єкта нерухомості обкладається податком ПДФО (18%) та визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості нерухомості, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку. Для визначення суми податку, який має сплатити продавець, використовуються також звіти про оцінку незалежних оцінювачів, але за умови внесення до Єдиної бази даних.
Відтак, слідує, що сфера застосування оціночної вартості обмежена, лише для оподаткування доходів фізичних осіб від продажу власного майна, а тому, суд не може прийняти надану позивачем довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості як доказ дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, яке є предметом спору.
Натомість, дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності- суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Однак, позивачем не надано належних доказів в підтвердження дійсної вартості спірного майна, а довідка про оцінку вартості об'єкта нерухомості від 13 серпня 2025 року № 201-20250813-0010218588, на підставі якої позивачем визначено ціну позову, не може бути таким підтвердженням, про що вказувалось вище.
Відтак, ціна позову, визначена позивачем у позовній заяві у розмірі 1538667,05 грн є такою, що не відповідає дійсній вартості спірного майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальної вартості майна на момент пред'явлення позову, то суд позбавлений можливості зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити. Враховуючи, що в суду відсутня можливість встановлення ціни позову на день подання позову (в матеріалах відсутні належні докази щодо підтвердження дійсної вартості усього спірного майна), суд вважає за необхідне попередньо визначити для позивача розмір судового збору за звернення до суду з вимогою майнового характеру, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Отже, враховуючи сплату позивачем судового збору за вимогу немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн, позивачу слід доплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 15140,00 грн, а цього докази (в оригіналі) надати суду
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA318999980313181206000002856.
Слід зауважити, що окрім сплати судового збору, позивач не звільнений від обов'язку зазначити обставини з посиланням на докази щодо дійсної вартості об'єктів нерухомого майна та вказати відповідну загальну ціну позову.
Крім того, необхідно звернути увагу, що відповідно п. 2 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, у тому числі, номер і серію паспорта відповідачів (якщо такі відомості позивачу відомі), а також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, підтвердженням чого можуть бути витяги про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС в підсистемі "Електронний суд".
Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (несплата судового збору, зазначення та надання доказів тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на нерухоме майно - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна