Справа №127/35169/25
Провадження №1-кс/127/13651/25
07 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000467 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020000000467 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 04.07.1995 року ОСОБА_6 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишня назва ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Будучи військовозобов'язаним, ОСОБА_6 з початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 російської федерації на територію України неодноразово отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов ВЛК, яка визнана його придатним до військової служби. Усвідомлюючи за таких обставин можливість його мобілізації до лав Збройних Сил України та не бажаючи цього, ОСОБА_6 почав підшуковувати способи уникнення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Так, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, маючи на меті ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у жовтні-листопаді 2024 року, більш точної дати та часу слідством не встановлено, але не пізніше 21.11.2024, звернувся до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з пропозицією за грошову винагороду укласти фіктивний шлюб з її сестрою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є інвалідом ІІ групи (безтерміново) з діагнозом «Розумова відсталість помірна - значне порушення поведінки, вимагаюче догляду і лікування», з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на що остання надала свою згоду.
Надавши свою згоду на втягнення своєї сестри в злочину діяльність, ОСОБА_8 , не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , використовуючи її уразливий стан, викликаний інвалідністю ІІ групи зумовленою психічним захворюванням, а саме розумовою відсталістю, вмовила її укласти фіктивний шлюб із ОСОБА_6 , який у подальшому 23.12.2024 був зареєстрований Відділом надання адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Гайворонської міської ради Кіровоградської області, чим усунула перешкоду ОСОБА_6 у незаконному отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, 25.12.2024, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_6 надав до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заяву, яка датована 23.12.2024, у якій вказав, що є особою, яка на підставі п. 11 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову до військової служби під час мобілізації, долучивши серед інших копії документів щодо укладення шлюбу з ОСОБА_9 та щодо наявності у неї ІІ групи інвалідності.
На підставі наданих документів ОСОБА_6 10.01.2025 незаконно отримав відстрочку від проходження військової служби до 07.02.2025, строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє до 03.02.2026, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби під час загальної мобілізації, скориставшись фізичним станом ОСОБА_9 , 10.01.2025 отримав відстрочку від проходження військової служби до 07.02.2025, строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє до 03.02.2026, чим ухилився та продовжує ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Крім цього, ОСОБА_6 обіцяв щомісячну грошову винагороду ОСОБА_8 у сумі 3000 грн та продуктовий набір. Уклавши фіктивний шлюб з ОСОБА_9 , ОСОБА_6 мав намір отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що повідомив ОСОБА_8 .
На вказану пропозицію ОСОБА_8 погодилась.
Вчинивши всі дії для отримання необхідних документів, а саме свідоцтва про шлюб з ОСОБА_9 та довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, виданої на її ім'я, ОСОБА_6 подав їх, серед інших, до ІНФОРМАЦІЯ_4 та незаконно отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим спільно з ОСОБА_8 втягнув ОСОБА_9 у злочинну діяльність.
В межах даного кримінального провадження, ОСОБА_6 06.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 2 ст. 149 КК України.
Підозра ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих злочинів обґрунтовується сукупністю зібраних доказів, а саме:
- протоколами НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - зафіксовано розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 з ОСОБА_6 , у ході яких обговорюються обставини та деталі вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , у ході якого виявлено та вилучено довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №691879 на 1 аркуші, видану на ім'я ОСОБА_9 та індивідуальні програми реабілітації інваліда;
- актами обстеження умов проживання за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які підтвердили, що ОСОБА_6 з ОСОБА_9 спільно не проживають;
- протоколом допиту свідка сусідки ОСОБА_9 , а саме ОСОБА_14 , яка повідомила, що ОСОБА_9 проживає спільно тільки зі своєю матір'ю;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , який являється співробітником ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- матеріалами отриманими від ІНФОРМАЦІЯ_7 , які містяться в особовій справі ОСОБА_6 ;
- матеріалами, які стали підставою для реєстрації шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 отриманими від Благовіщенського відділу ДРАЦС Голованівського району, Кіровоградської області;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого правопорушення;
- підозрюваний ОСОБА_6 , без застосування дієвого запобіжного заходу, може знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів вилучених в ході проведення досудового розслідування або які в подальшому можуть бути вилучені, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв'язку із чим наявний ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
- ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншу підозрювану, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) доводиться тим, що частина допитаних у провадженні свідків є його знайомими, а також одним із свідків являється його батько, отже з його боку існує можливість незаконно впливати на свідків, змушуючи змінити їх свої показання.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлюючи факт того, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне із яких являється особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам. В зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з альтернативою застави в сумі 242 240 грн., тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 242 240 грн.
Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку адвоката, вину не визнав.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020000000467 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України.
В рамках вказаного провадження, ОСОБА_6 06.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 2 ст. 149 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень обґрунтована. Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих правопорушень достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що у вказаному провадженні повідомлено про підозру ще одній особі. Враховуючи вказане, підозрюваний може здійснювати вплив на співучасницю, якій також відомі обставини провадження, переконуючи останню давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, продовжується відшукання речових доказів, без застосування дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та доведення вини останнього, а також перешкоджати здійсненню належного досудового розслідування.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судимий, є депутатом Бершадської міської ради. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 підозрюється, вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, характер їх вчинення в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, суспільний резонанс, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного та його матеріальний стан, суд приходить до переконання, що застава в сумі 242 240 грн. зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов'язків та не є непомірною для останнього.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 06.11.2025 по 04.01.2026 включно.
Одночасно визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
?носити електронний засіб контролю.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя