Справа №705/6892/25
1-кс/705/1909/25
11 листопада 2025 року м. Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ;
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані клопотання страшого слідчого відділу розслідування злочинів в сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12025250320001543 від 09.11.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Шляхова, Бершадського району, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
Старший слідчий ВРЗСТ СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250320001543 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, 09 листопада 2025 року, близько 20 години 45 хвилин, ОСОБА_4 , в порушення вимог п.п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до висновку медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння № 2085/134 від 10.11.2025 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Daewoo-Nexia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Лесі Українки в с. Колодисте, Уманського району, Черкаської області з боку с. Рижавка, Уманського району, Черкаської області в напрямку центра села в порушення вимог пунктів, 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд на ліве узбіччя по напрямку свого руху, де здійснив наїзд на паркан домоволодіння АДРЕСА_3 , та в подальшому здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилась поблизу паркану.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події.
Керування транспортним засобом на час даної дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння водієм ОСОБА_4 підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2025, згідно якого останній перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Daewoo-Nexia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , а саме вимог пунктів п.п. 2.3 б), 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_8 .
09.11.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
З урахуванням достатності доказів ОСОБА_4 10.11.2025 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з подальшим його утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», при цьому не визначати розмір застави.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів без можливості внесення застави. Зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, враховуючи його особу та характер правопорушення, наявні ризики того, що підозрюваний можепереховуватись від слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань, у зв'язку з чим його належна процесуальна поведінка може бути забезпечена лише запобіжним заходом у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечувала щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12025250320001543 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
09.11.2025 о 23 год. 55 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підозрюваного ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
1.Щодо обґрунтованості підозри
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
2.Щодо наявності ризиків
Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.
В обґрунтування клопотання прокурор послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.
Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов'язків.
ОСОБА_4 усвідомлює, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання, у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція злочину, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до переховування, а саме: зміни місця проживання або виїзду до непідконтрольних на даний час територій України.
Суд звертає особливу увагу на ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_4 одразу після вчинення дорожньо-транспортної пригодив залишив місце скоєння протиправного діяння, покинувши при цьому свою дружину та малолітню дитину, навіть не перевіривши їх стан та не переконавшись, що їх життю та здоров'ю нічого не загрожує.
Після втечі підозрюваний ОСОБА_4 не вжив жодних заходів для повідомлення правоохоронних органів про подію та місце свого перебування, не вжив заходів для відвернення чи зменшення негативних наслідків своїх дій.
На думку суду, це свідчить про те, що ті соціальні звязки, який має ОСОБА_4 зі своєю родиною не є достатнім стримуючим фактором, який спонукатиме його сумлінно виконувати обов'язки підозрюваного.
(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя враховує, що підозрюваний може по впливати на потерпілого, свідків шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу, вимагати дачу неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування.
Крім того, підозрюваному ОСОБА_4 відомі з матеріалів кримінального провадження особисті дані учасників провадження та, будучи на волі, він матиме можливість і мотиви незаконно впливати на них, оскільки останній фактично проживає без реєстрації в тому ж населеному пункті де проживає потерпілий та свідки.
Серед іншого, суд звертає увагу, що одним зі свідків у даному провадженні є цивільна дружина підозрюваного, яка на даному етапі досудового розслідування надала викривальні покази щодо ОСОБА_4 .
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини злочинів, суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким підозрюється ОСОБА_4 , вважає, що досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_4 під варту.
Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З викладених вище обставин можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м'який запобіжний захід не може бути обраний.
Враховуючи, що ОСОБА_4 було затримано 09.11.2025, оголошено про підозру 10.11.2025, слідчий суддя вважає, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слід застосувати з дня його фактичного затримання 09.11.2025 року.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.
За таких обставин, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим заходом та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, - запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави на строк 60 днів, з 09 листопада 2025 року і до 07 січня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту затримання з 09 листопада 2025 року і до 07 січня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору негайно після її оголошення,та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 11.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1