ЄУ №712/15373/25
Провадження №2/712/5646/25
про повернення позовної заяви
12 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути: заборгованість за Кредитним договором №002/20485071-СК_SB від 21 травня 2023 року у сумі 74 445,52 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 46 823,46 грн., заборгованості по процентам у сумі 27 622,06 грн.; заборгованість за Заявою-договором про надання споживчого кредиту №4132821-113 від 03 липня 2024 року у сумі 98 087,55 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 50 617,08 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 5,26 грн., заборгованості по комісії у сумі 47 465,21 грн. та стягнути судові витрати.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому, в розумінні ч. 1 ст. 188 ЦПК України об'єднанню підлягають в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 172 533,07 грн., зі змісту позовної заяви вбачається, що указана заборгованість утворилася в результаті невиконання умов за Кредитним договором №002/20485071-СК_SB від 21 травня 2023 року у сумі 74 445,52 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 46 823,46 грн., заборгованості по процентам у сумі 27 622,06 грн.; за Заявою-договором про надання споживчого кредиту №4132821-113 від 03 липня 2024 року у сумі 98 087,55 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 50 617,08 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 5,26 грн., заборгованості по комісії у сумі 47 465,21 грн., які об'єднані позивачем в одному позові.
У позовній заяві позивачем не обґрунтовані підстави щодо об'єднання в одній позовній заяві вимог по різним кредитним договорам, передбачені ст. 188 ЦПК України.
Позивач при поданні позову порушив правила об'єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах, відповідні договори є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, а також укладені з різними кредитодавцями, що матиме наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованостей, які виникла з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов'язаними між собою доказами.
Суд виходить з того, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, яка є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори).
Отже, вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Аналогічний правовий висновок щодо об'єднання вимог в одному позові, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 та в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/7186/19.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові 18 серпня 2023 року у справі №910/21280/21 кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. Наявні порушення, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Ураховуючи відсутність підстав для застосування ст. 188 ЦПК України, оскільки позивачем об'єднано дві позовні вимоги по різним договорам позики, які не пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, і позивач не скористався правом на зміну підстав або предмету позову для приведення позовної заяви відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України у системному застосуванні зі ст. 188 ЦПК України, позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
При цьому суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у застосуванні правила об'єднання позовних вимог. Вибіркове надання судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення конституційного принципу рівності сторін, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», №19164/04, пункт 47).
Повернення заяви не порушує права позивача на доступ до правосуддя, оскільки це право може бути реалізоване після усунення обставин, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 188, 260-261, 352-354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути позивачу з усіма доданими документами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення Черкаському апеляційному суду.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя: О.С. Стеценко