Справа №554/12831/25
"12" листопада 2025 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Сиволапа Д.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15 жовтня 2025 року з Шевченківського районного суду міста Полтави до Шишацького районного суду Полтавської області за територіальною підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 17700,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що 27.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4990637, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5000 грн.
02.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4990637 від 27.03.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4990637 від 27.03.2021 в сумі 17700,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11750,00 грн. - заборгованість за відсотками, 950,00 грн. - заборгованість за комісією.
Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, грошові кошти не повернув ні первісному кредитору, ні позивачу, останній, посилаючись на норми ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 17700 грн. та судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач належним чином повідомлений судом про справу з направленням йому за місцем реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у справі. Позовну заяву з додатками відповідачу було направлено за місцем реєстрації безпосередньо позивачем рекомендованим листом з описом вкладення (а.с.34).
У визначений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4990637, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн. строком на 30 днів (а.с.10-13).
Згідно з п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 950.00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.1.5.2 договору, проценти за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням усіх пролонгацій). Збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
Договір підписаний відповідачем 27.03.2021 о 14:01 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора J48124.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).
За змістом п. 6.3 договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення цього кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація зазначена в цьому договорі, а також та, що надана товариству, в т.ч.. під час заповнення та відправлення заяви на отримання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту товариством, що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; не є військовослужбовцем, якому відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Додатком № 1 до договору є графік платежів (а.с.14).
Додатком № 2 до договору є паспорт споживчого кредиту (а.с.14зв.).
На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 42483653 від 27.03.2021 (а.с.17).
У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Таким чином, укладені між сторонами договора за своєю правовою природою є кредитними договорами. Вищезазначені кредитні договора укладені в електронній формі. Електронні правочини оформлені шляхом фіксації волі сторін та їх змісту. Така фіксація здійснена за допомогою складання документів, які відтворюють волю сторін.
Крім того Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірах та строки, встановлені у договорах.
Разом з тим, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором не виконував, а тому нарахування процентів відбувалося з 27.03.2021 по 26.04.2021 згідно п.1.5.2 договору, а починаючи з 27.04.2021 по 25.06.2021 - згідно п.п.1.6, 2.3.1.2 договору ( а.с.17зв-18).
02.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4990637 від 27.03.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.19-23).
На виконання умов договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «МІЛОАН» чотири мільйони гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 33394 від 02.07.2021 (а.с.27зв).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (під № 6784 в реєстрі) за кредитним договором № 4990637 від 27.03.2021 в сумі 17700,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11750,00 грн. - заборгованість за відсотками, 950 грн. - заборгованість за комісією (а.с.28).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів ст.ст. 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як установлено судом з матеріалів справи, укладений договір факторингу є чинним та позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договорам в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору № 4990637 від 27.03.2021, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , умови про необхідність сплати відповідачем одноразово комісії за надання кредиту у розмірі 950 грн., а також подальше витребування
нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач в частині надання кредиту відповідачу та стягнення з останнього процентів за надання кредиту та комісії, підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
Так само відповідач не висловив й жодних заперечень щодо змісту позовних вимог, а також доказів якими вони обґрунтовуються.
За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то суд робить наступні висновки.
Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно платіжної інструкції при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги повністю задоволено судом, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вся сума судового збору.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат на правочинну допомогу в розмірі 8000 грн., суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц.
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, копія акту наданих послуг від 24.07.2025 на суму 8000 грн., детальний опис наданих послуг від 24.07.2025, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер (а.с.30-33).
На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не подавалося, хоча відповідно до положень частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності
У своїй Постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) Верховний Суд висловив позицію про те, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Таким чином, суд позбавлений можливості зменшення заявлених судових витрат на правничу допомогу за власною ініціативою та вважає необхідним стягнути їх з відповідача на користь позивача в заявленому останнім розмірі (8000 грн.).
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у загальному розмірі 10422,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 141, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029 м. Львів вул. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 4990637 від 27.03.2021 у загальному розмірі 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) грн. та судові витрати в розмірі 10422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а всього стягнути 28122 (двадцять вісім тисяч сто двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.
Головуючий - суддя Д.С. Сиволап