Справа № 545/3189/25
Провадження № 2/545/1969/25
"04" листопада 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді: Стрюк Л.І.,
за участю секретаря: Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17.01.2021 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №2166512, згідно з умовами якого відповідач отримав 8200 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідач зі свого боку умови кредитного договору не виконав. Відповідно до умов договору факторингу, 11.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги №72-МЛ, згідно з яким сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №2166512 передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан».
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 24195,46 грн, з яких: 5349 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 18272,46 грн заборгованість за процентами, 574 грн заборгованість за комісією, а також сплачені позивачем судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином.
За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.
Встановлено, що 17.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №2166512, за яким відповідачу наданий кредит в розмірі 8200,00 грн строком на 30 днів, до 16.02.2021 (а.с.22-25).
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №2166512 від 17.01.2021 між сторонами було погоджено графік платежів за договором (а.с.26).
Згідно п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 574 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно п. 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом: 2164.80 грн, які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 4.2 договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.5.3. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.5.3. договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується повідомленням від АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування на емітовану картку на ім'я відповідача суми в розмірі 8200 грн (а.с. 51).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №2166512 на ім'я ОСОБА_1 , проведеним ТОВ «Мілоан» загальний борг ОСОБА_1 становить 24195,46 грн з яких борг по тілу кредиту - 5349 грн, борг за процентами - 18272,46 грн, борг за комісією - 574 грн (зворот а.с. 28-зворот а.с. 30).
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників за кредитними договорами, погашення боржниками заборгованості за якими не відбулося в строк з тих чи інших причин (а.с. 31-35). Факт передачі права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджується витягом з додатку (реєстром боржників) до договору факторингу (зворот а.с. 35).
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за тілом кредиту складає 5349 грн. Тобто, факт отримання коштів та не повернення їх суд вважає встановленим та доведеним враховуючи подані докази стороною позивача на підтвердження даному факту (анкета заява на кредит №2166512, довідка АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування погодженого кредиту на рахунок відповідача). Тому за таких обставин, суд вважає що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим, що стосується нарахування та стягнення відсотків, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з анкети-заяви на кредит № 2166512 від 17.01.2021, ОСОБА_1 подаючи дану заяву погодилася з наступними умовами кредитування: зумовлена сума - 8200 грн, зумовлений строк - 30 днів, погоджена сума - 8200 грн, погоджений строк - 30 днів, комісія за надання - 7.00% одноразово, ставка процентів: 0.88% за кожен день користування, про що свідчить накладення електронно-цифрового підпису шляхом верифікаційного дзвінка на номер особистого номера мобільного (фінансового) телефону внесеного споживачем фінансових послуг до анкети-заяви на кредит (а.с. 21-зворот а.с.21).
А, відтак оскільки строк дії вказаного кредитного договору складає 30 днів, пролонгація даного договору анкетою-заявою не передбачена, відомості про наявність погоджених з відповідачем додаткових угод про продовження строку дії кредитного договору відсутні, то останнім днем для нарахування відсотків за кредитом за погодженою з ОСОБА_1 процентною ставкою є 16.02.2021 та складає 2164 грн.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Також звертає увагу на себе той факт, договір про споживчий кредит №2166512 (індивідуальна частина) не підписаний сторонами, а лише містить реквізити сторін, а тому умови та правила визначені цим договором не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що на них погодився споживач фінансових послуг. Паспорт споживчого кредиту №2166512 (додаток №2 до договору про споживчий кредит №2166512 від 17.01.2021) також не містить підпису ОСОБА_1 та не може вважатися таким, що доведений до відома клієнту та позичальнику.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 5349 грн та погоджених анкетою-заявою на кредит №2166512 відсотків в межах строку дії договору в розмірі 2164 грн. та одноразової комісії у розмірі 574 грн (7%), що разом становить - 8087 грн.
У задоволенні інших позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.
Щодо розподілу судових витрат суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи те, що ані представником відповідача, а ні самим відповідачем не заявлено вимоги про застосування співмірності та розумності стягнення витрат за надання правової допомоги суд вважає за потрібне застосувати пропорційність витрат до розміру задоволених позовних вимог.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.
Враховуючи наведене та те, що позовні вимоги задоволені на 33,42 %, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кредит-Капітал» витрат на правничу допомогу в розмірі 2673,60 грн та сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 809,57 грн, що разом становить 3483,17 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 банк отримувача - АТ «Кредит Агріколь Банк», адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, 3 поверх, м. Львів, 79029)заборгованість за кредитним договором №2166512 у розмірі 8087 грн та судові витрати в сумі 3483,17 грн, всього 11 570,17 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л. І. Стрюк