Справа № 545/4903/25
Провадження № 2/545/2891/25
про направлення справи за підсудністю
11.11.2025 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Любчик О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
встановив:
позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про передачу справи за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави посилаючись на ч. 1 ст. 28 ЦПК України на застосування альтернативної підсудності, що позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача. В обґрунтування зазначила, що внутрішньо переміщеною особою, проживає у місті Полтаві та утримує повнолітнього сина, який продовжує навчання навчається.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов такого висновку.
За загальними правилами підсудності у відповідності до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У порядку ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
Згідно з повідомленням виконавчого комітету Петрівсько-Роменської сільської ради Миргородського району Полтавської області №086/02.1.6-02 від 03.11.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Так, згідно із ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів.
Тобто, законодавець передбачив можливу альтернативну підсудність розгляду окремих категорій справ і наділив правом вибору звернення до суду виключно позивача.
У разі, якщо позивач за свої вибором звертається з позовом в один з декількох визначених у законі судів, він повинен обґрунтувати підстави свого звернення до конкретного суду з наданням доказів на їх підтвердження.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що її фактичне місце перебування знаходиться за адресою: вул. Володимира В'язуна (Кагамлика), м. Полтава.
Згідно з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1956337 від 31.10.2025, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за межами територіальної юрисдикції Полтавського районного суду Полтавської області.
Відповідно до довідки від 19.01.2024 №1603-5003097304 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Крім того, як вбачається з відповіді №1984122 від 07.11.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно статті 1 частини 1 абзацу 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч.1, 2 Закону).
Частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
З огляду на викладене переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть отримувати судові послуги в районах тимчасового перебування.
Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача при визначені підсудності розгляду справ за ст. 27, 28 ЦПК України.
Крім того, у постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону (постанова Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року у справі № 755/6388/24).
Зареєстроване у встановленому законом порядку місце перебування позивача ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Полтавського районного суду Полтавської області.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
За викладених обставин вважаю, що справа не підсудна Полтавському районному суду Полтавської області, у зв'язку з чим її слід передати для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави, а отже, задовольнити клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187, 260, 261, 354 ЦПК України,
ухвалив:
клопотання позивача задовольнити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. В. Любчик