125/1468/23
1-кп/125/92/2023
про закриття кримінального провадження
12.11.2025 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бар клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця , громадянина України , з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, -
В провадженні Барського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12022020140000229 від 09.11.2022 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
До суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 від 11.11.2025 року про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 249 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
У судовому засіданні захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання у повному обсязі.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити. Не заперечував проти закриття кримінального провадження.
Прокурор при розгляді заявленого клопотання поклався на думку суду та перевірку його у нарадчій кімнаті.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Частиною четвертою статті 286 КПК України регламентовано, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 у вину інкримінуються діяння у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
При цьому зі змісту частини третьої статті 26 КПК випливає, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Саме тому суд вважає, що правова оцінка поданого захисником клопотання має бути надана лише в межах тих питань, які ініційовані у цьому клопотанні.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України (далі ВСУ) у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі Постанова від 23.12.2005) зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.
Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
У абзаці п'ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).
У постанові від 12.11.2019 (справа №566/554/16-к) Верховний Суд (далі ВС) звернув увагу на те, що незалежно від визнання вини особа звільняється у зв'язку із закінченням строків давності від кримінальної відповідальності, а не від покарання. Визнання винуватості під час розгляду клопотання не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК.
У постанові від 29.07.2021 (справа № 552/5595/18) ВС зауважив, що невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо: є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках; суд роз'яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Згідно зі статтями 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є: наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Тому, як зауважив ВС, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз'яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо заявленого стороною захисту клопотання, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Інкриміноване ОСОБА_4 діяння, клопотання про звільнення від якого суд вирішує, було вчинене 30.10.2022 року.
Інкриміноване у вину діяння за ч. 1 ст. 249 КК України відноситься до кримінального проступку на підставі частини 2 статті 12 КК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Системне тлумачення ст. 49 КК України вказує на імперативність цієї норми кримінального закону, а тому суд, встановивши наявність підстав для застосування положень зазначеної статті, зобов'язаний закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
З наданих суду матеріалів убачається, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення мало місце 30.10.2022 року, тобто на час розгляду кримінального провадження судом минуло понад три роки з дня вчинення кримінального правопорушення. Отже, підставою для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності є настання певної події, а саме закінчення строків давності на час розгляду кримінального провадження судом.
Вирішуючи питання щодо наявності умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності суд враховує таке.
Як вже суд зазначив вище, сторона обвинувачення під час досудового розслідування дійшла до переконання, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати, зокрема, за частиною першою статті 249 КК України.
Суд вже зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що ВС в ухвалі від 13.06.2019 (справа № 322/5602/13-к) зазначив, що застосування положень кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності для суду є обов'язковими. Тобто положення статті 49 КК носять імперативний характер та у разі встановлення судом закінчення цього строку безпідставної відмови у звільненні від відповідальності процесуальним законом не передбачено, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду, наполягаючи на завершенні розгляду пред'явленого обвинувачення винній особі в загальному порядку.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Аналогічний висновок зроблений ВС і у постанові від 29.05.2019 (справа № 287/359/14-к) та постанові від 19.11.2019 (справа № 345/2618/16-к).
При цьому у постанові від 19.11.2019 ВС додатково зауважив, що пунктом 1 частини другої статті 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд вже зазначив вище, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 14.10.2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено в розшук , провадження у справі було зупинено.
Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 року відновлено провадження по справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених частиною першою статті 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Про обов'язок суду вирішити питання про звільнення особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності відповідних умов та підстав зазначив ВС і у постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к).
Згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду. Як суд встановив вище, обвинувальний вирок за цим обвинуваченням відсутній.
Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновків, що оскільки на момент розгляду даного клопотання судом, питання про застосування до ОСОБА_4 положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, вирок відносно якого за ч. 1 ст. 249 КК України в межах кримінального провадження за №12022020140000229 від 09.11.2022 року ухвалено не було, то підстав для переривання перебігу строків давності у суду не існує, та з дати вчинення інкримінованого у вину кримінального правопорушення теж минув строк три роки.
Підстави до звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за вищевикладених підстав знайшли своє підтвердження так само у рішенні Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 03.06.2021 року у справі № 344/7812/16-к провадження №51-6207 км 20.
Отже, зважаючи на ту обставину, що строк, передбачений пунктом 2 частини першої статті 49 КК України сплинув 10.11.2025 року ( з урахуванням зупинення перебігу строків давності у зв'язку з оголошенням розшуку обвинуваченого), обвинувачений проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності не заперечує, інші правові застереження, які б свідчили про неможливість такого звільнення, в судовому засіданні встановлені не були, тому суд дійшов до переконання, що клопотання сторони захисту слід задовольнити.
Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Згідно роз'яснень, викладених в Пленумі Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31 березня 1989 року, у разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Отже, цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області у розмірі 110 670 грн. слід залишити без розгляду, оскільки відповідно до ст. 129 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні по суті лише у випадку ухвалення обвинувального вироку, постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи постановлення виправдувального вироку у зв'язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення.
Керуючись статтями 284, 371 КПК, суд
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті ст. 249 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності вчинення кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 249 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020140000229 від 09.11.2022 року, закрити відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України на підставі ст. 49 КК України.
Процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування на проведення експертизи, у розмірі 14087,75 грн. віднести на рахунок держави.
Цивільний позов залишити без розгляду.
Роз'яснити цивільному позивачу право звернутися із таким позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: