Провадження № 2/537/2098/2025
Справа № 536/1957/25
10.11.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №3631706276-179875 від 14.01.2022, №4657409 від 02.01.2022 в сумі 51085,50 грн.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 14.01.2022 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3631706276-179875, відпаовідно до умов якого кредитодавець зобов'язався перерахувати грошові кошти позичальнику у розмірі 1 500 грн.
Також, 02.01.2022 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4657409, відповідно до умов якого кредитодавець зобов?язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 17 000 грн, а позичальник зобов?язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Підписанням договорів відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма їх істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ "МІЛОАН" зі своєї сторони належним чином виконали свої зобов?язання за договорами, надавши ОСОБА_1 грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договорів.
Позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконує свої зобов' язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
07.03.2023 було укладено договір №07/03/23 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3631706276-179875. 18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3631706276-179875. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3631706276-179875. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3631706276-179875 від 14.01.2022 становить 3485 грн 50 коп.
Також, 26.07.2024 було укладено договір №26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» №4657409. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором відповідача за договором №4657409.Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4657409 від 02.01.2022 становить 47600 грн.
Відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав в результаті чого у нього утворилася заборгованість за вказаним договором позики та кредитним договором перед позивачем, як правонаступником.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.08.2025 року означену позовну заяву направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за підсудністю.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» свого представника не направив, з позовної заяви вбачається, що позивач просить суд розглянути справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву не скористався, будь-яких клопотань заяв до суду не направив.
Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явивсяу судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подав та з урахуванням клопотання представника позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести судовий розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України судрозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожнасторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що 11.01.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №3631706276-179875, згідно умов якого Товариство приймає на себе зобов?язання надати, а Позичальник ма право отримати та зобов'язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування Кредитом, у порядку встановленому цим Договором (п. 2.1.).
Відповідно до п. 2.2. - 2.5. договору вбачається, що кредит надається в загальному розмірі 1500 грн. Строк період користування кредитними коштами складає 14 та починається з 14.01.2022 року та закінчується 28.01.2022 року (включно). Цільове призначення кредиту: споживчі потреби. За користування Кредитом Позичальник зобов?язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід?ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цьогоДоговору).
Як вбачається з Договору позики №3631706276-179875 від 11.01.2022 року, останній підписаний відпавідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Також, судом встановлено, що 02.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №4657409 відповідно до умов якого кредитодавець зобов?язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов?язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1.).
Відповідно до п. 1.2.- 1.4. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 17000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 02.01.2022. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користуваннякредитом (дата платежу): 01.02.2022.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючипроценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 11900.00 грн. в грошовому виразі та 63,550.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Згідно п.1.5.1. - 1.6. договору, комісія за надання кредиту: 1700 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 10200.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків відфактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків відфактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Як вбачається з Договір про споживчий кредит №4657409 від 02.01.2022 року, останній підписаний відпаовідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст.642ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно достатті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами договору позики та погодився з ними, що підтверджується підписанням ним за допомогою одноразового ідентифікатора документів, а саме Договору позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022 та Графіку розрахунків (додаток № 1 до договору).
Згідно із довідкою ТОВ "ПрофітГід" від 01.05.2025 вбачається, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-130 від 25.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника ТОВ «ПрофітГід» через платіжний сервіс "Platon" 14.01.2022 було здійснено перерахування коштів згідно з договором № 3631706276-179875 від 14.01.2022 в сумі 1500 грн. Отримувач: картка - рахунок НОМЕР_1 .
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що матеріали справи містять докази щодо перерахування ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС" відповідачу ОСОБА_1 коштів згідно Договору позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022 в сумі 1500 грн.
Таким чином, ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС" належним чином виконало свої зобов'язання за Договором позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022 року, надавши ОСОБА_1 грошові кошти у визначеному розмірі та на погоджених умовах. Водночас відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого станом на 07.03.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 1906 грн, що підтверджується долученим позивачем розрахуноком заборгованості ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС".
Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами Договору про споживче кредитування №4657409 та погодився з ними, що підтверджується підписанням ним за допомогою одноразового ідентифікатора документів, а саме кредитного договору та Графіку платежів за договором про споживчий кредит 4657409 від 02.01.2022 (додаток № 1 до договору).
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» договору щодо надання відповідачу кредитних коштів за договором №4657409, позивачем долучено довідку ТОГВ «Фінансова компанія «Елайнс» від 10.01.2025 відповідно до якої, на підставі договору №40484607_26/10/18-1 про надання послут з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія «Елайнс»" останнім 02.01.2022 успішно було здійснена операція щодо перерахунку грошових коштів в сумі 17000 згідно договору №4657409.
Таким чином, ТОВ "Мілоан" належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором №4657409 від 02.01.2022 року, надавши ОСОБА_1 грошові кошти у визначеному розмірі та на погоджених умовах.
Водночас відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого станом на 04.03.3022 року утворилася заборгованість у розмірі 47600 грн, що підтверджується долученим розивачем розрахуноком заборгованості ТОВ "Мілоан".
Стосовно поданих позивачем договорів факторингу та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові N 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2023 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект центр» було укладено Договір №07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває у обсям та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Крелитора до боржників (п. 2.1).
Відповідно до п. 5.2. права вимоги вважаються відступленими (переданими) Кредитором та набутими (прийлятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 2).
Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно реєстру боржників до договору №07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022 року до ОСОБА_1 в розмірі 1906 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект центр» відповідачу здійснювалося нарахування відсотків за користування коштами, та станом на 18.02.2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 3485 грн 50 коп., з яких: 1500 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 1985 грн 50 коп. - нараховані проценти.
Щодо нарахування ТОВ «Коллект центр» нарахування процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п.5.4. Договору №07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023 визначено, що до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема Новий Кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов?язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (Кредитними договорами) (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов?язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов?язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики (Кредитних договорів).
Таким чином, вищезазначеним договором встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у Клієнта в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи перехід до ТОВ «Коллект центр» права майбутньої вимоги до боржника, товариство обґрунтовано здійснило нарахування процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022. У зв'язку з цим загальна сума заборгованості відповідача становить 3 485 грн 50 коп.
В подальшому 18.02.2025 року між ТОВ "Коллект центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено Договір 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого відповідно до умов якого кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває у обсям та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Крелитора до боржників (п. 2.1).
Відповідно до п. 5.2. права вимоги вважаються відступленими (переданими) Кредитором та набутими (прийлятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 2).
Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 року, ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022 року до ОСОБА_1 в розмірі 3485 грн 50 коп.
Таким чином, враховуючи викладене, ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов Договору позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022 року, що укладений між первісним кредитором ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 .
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ні на рахунки попереднього кредитора.
Судом встановлено, що відповідач ознайомився з умовами договору позики, які викладені у договорі № 3631706276-179875 від 14.01.2022 та додатках до нього, та погодився з вказаними умовами. Підписав договір електронним ідентифікатором. Кошти за договором отримав, однак вчасно та у повному розмірі не повернув та не сплатив відсотки за користування коштами. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подала.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики № 3631706276-179875 від 14.01.2022 в розмірі 3485 грн 50 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Також, в судовому засіданні встановлено, що 26.07.2024 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №26-07/2024 відповіднодо умов якого первісний Кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників строк виконання зобов?язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287 052 895,25 грн., а Фактор, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, приймає право грошової вимоги до Боржників, щоналежить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про суживчий кредит, раніше укладеними між Кліснтом і Боржниками.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Факторинг Партнерс" грошове зобов'язання перед ТОВ "МІЛОАН", відповідно до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 виконало, що підтверджується платіжною інструкцією №448090005 від 26.06.2024 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024, вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4657409 в розмірі 47 600 грн, з яких: 17000 - заболргованість за кредитом; 28900 грн -заборгованість по процентам; 1700 грн - заборгованість по комісії.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ні на рахунки попереднього кредитора.
Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання і згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», яке є правонаступником кредитора.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вищевказаних обставин на час розгляду справи відповідачем не надано суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4657409 від 02.01.2022, в межах заявлених позовних вимог, в частині заборгованості за основним зобов'язанням та заборгованості за нарахованими процентами, що становить 45900 грн.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення залишку прострочених комісій у розмірі 1700 грн, суд прийшов до такого.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року N 1734-VIII. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Зурахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинност і Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).
Враховуючи вищевикладене, положення кредитного договору №№ 4657409 від 02.01.2022 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості в розмірі грн суперечать положенням ч. 1, ч. 2ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 1700 грн 00 коп., а відтак, позовні вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість на суму 49 385 грн 50 коп., яка складається з заборгованості за договором № 3631706276-179875 від 14.01.2022 в розмірі 3485 грн 50 коп. та заборгованості за договором № 4657409 від 02.01.2022 в розмірі 45 900 грн.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2342 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись з позовом позивач долучив договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс»; заявку №246 від 01.07.2025 року на виконання доручення до договору №02-07/2024 від 01.07.2025 року згідно якої погоджено надання АО «Лігал Ассістанс» послуг професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , з розміром гонорару в сумі 16 000 грн; Витяг з акту №15про надання юридичної допомоги від 31.07.2025.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.
Суд, досліджуючи надані докази фактичного здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн, не вбачає їх підтвердження з огляду на відсутність доказів їх оплати (квитанції, чи ін..), тобто документу про оплату оформленого у встановленому законом порядку.
А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 5000 грн, яка і підлягає до стягнення.
Тож, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість на суму 49 385 грн 50 коп., яка складається із заборгованості за договором № 3631706276-179875 від 14.01.2022 в розмірі 3485 грн 50 коп. та заборгованості за договором № 4657409 від 02.01.2022 в розмірі 45 900 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) судовий збір у розмірі 2342 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич