Справа № 537/4010/25
Провадження №2/524/4997/25
/заочне/
03.11.2025 року м.Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого - судді Алексашиної Н.С.,
за участю: секретаря - Сінельнік В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовує позов тим, що відповідно до укладеного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 18.11.2021 року кредитного договору №492556275 ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит у розмірі 8000 грн. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит в вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 28724,80 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20724,80 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
В подальшому 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало договір факторингу з ТОВ «Таліон плюс», який неодноразово продовжували шляхом укладення додаткових угод. Так, 18.01.2022 сторони договору уклали додаткову угоду, якою продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року. На підставі вказаного договору з додатковими угодами ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 20142,40 грн.
30.10.2023 ТОВ «Таліон Плюс» уклало договір факторингу №30/1023-01 з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» строком до 31.12.2024.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги, №1 від 30.10.2023 року до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс перейшло право вимоги відповідача на загальну суму 28724,80 грн.
29.05.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №2905/25-Е, згідно якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржника за кредитним договором на загальну суму 28724,80 грн.
Позивач прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 28724,80 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та сплачений судовий збір.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився. Зважаючи на те, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме, його виклик до суду у відповідності до ч.1 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач у позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача. У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали між собою договір кредитної лінії №492556275 від 18.11.2021 року про надання кредиту у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8000 грн. /а.с.34 на звороті-38/
Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується відповідними позначками на договорі. /а.с.38/
Згідно п.1.3 умов договору кредитодавець надав ОСОБА_1 перший транш кредиту в сумі 8000 грн.
Факт надання кредитних коштів у вказаній сумі підтверджується платіжними дорученнями від 18.11.2021. /а.с.9/
Згідно п.1.7. кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 18.12.2021 року.
Відповідно до п.5.2 договору строк дії договору може бути продовжено.
Згідно п.1.12.1 договору зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Згідно п.1.9.1 виключно на період строку, визначеного п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.1.12.2 договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.
Відповідач порушив умови кредитного договору, покладені на нього обов'язки щодо своєчасного погашення кредиту та процентів належним чином не виконував.
Починаючи з 18.11.2021 року, станом на 05.06.2025 року, утворилась заборгованість в сумі 28724,80 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості, наданими первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», фактором ТОВ «Таліон плюс», а також випискою з особового рахунку за кредитним договором ТОВ «ФК «Ейс». /а.с.45,46, 47/
Заборгованість нарахована в межах строку встановленого п.1.3, п.1.12.1 договору.
До складу заборгованості входять 8000 грн. за простроченим тілом кредиту та 20724,80 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом.
При цьому суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним. /а.с.12, 38/
Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.
В подальшому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», з додатковими угодами про пролонгацію дії договору, згідно якого останнє отримало права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 (номер у реєстрі - 2173) за кредитним договором №492556275 від 18.11.2021 з загальною сумою заборгованості 20142,40 грн. Факт укладення вказаного договору підтверджується копією договору, додаткових угод, витягом з реєстру боржників. /а.с.70, 72-75,78-81/
Крім того, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклало договір факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 з ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», згідно якого останнє отримало права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 (номер у реєстрі - 4075) за кредитним договором №492556275 від 18.11.2025 з загальною сумою заборгованості 28724,80 грн. Факт укладення вказаного договору підтверджується копією договору та витягом з реєстру боржників. /а.с.62, 64-66/
Крім того, ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклало договір факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 з ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», згідно якого останнє отримало права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 (номер у реєстрі - 2499) за кредитним договором №492556275 від 18.11.2021 з загальною сумою заборгованості 28724,80 грн. Факт укладення вказаного договору підтверджується копією договору, витягом з реєстру боржників, актом прийому-передачі. /а.с.51, 54, 56-60/
В укладених договорах факторингів під правом вимоги визначено всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» на законних підставах набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач в добровільному порядку не погашає заборгованість, розмір заборгованості підтверджено документально, заперечень проти її розміру не надійшло, позов слід задовольнити.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у відповідності до положення ст.141 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн., суд виходить з наступного.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову довіреність на ім'я адвоката, договір про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року, укладений з АБ «Тараненко та партнери», додаткову угоду до договору, акт прийому-передачі наданих послуг. /а.с.39, 40, 41,42,43-44/
З акту прийому-передачі убачається, що вартість складання позовної заяви становить 5000 грн., вартість вивчення матеріалів справи - 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації 500 грн.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 6 вказаної статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер з огляду на вид діяльності позивача. За таких обставин суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правову допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», з 7000 грн. до 3000 грн.
Керуючись ст.ст.4-13, 137, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 28724 гривні 80 копійок заборгованості за кредитним договором №492556275 від 18.11.2021 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження - місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Алексашина Н.С.