вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2583/25
381/5190/25
12 листопада 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2145645 у розмірі 17088,20 грн, а також судових витрат у розмірі 3028,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 серпня 2024 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів » договором позики № 2145645.
Взяті на себе зобов'язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором.
Відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконала, не повернула кредитні кошти та проценти за користування кредитом.
Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.
Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 24 вересня 2025 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Водночас, відповідач ухвалу судді від 24 вересня 2025 року про відкриття провадження не отримала, оскільки надіслана судом на її адресу кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подала.
08.10.2025 представник відповідача - адвокат Шелест А.А. подала заяву про вступ її у справу як представника.
08.10.2025 представник відповідача - адвокат Шелест А.А. подала заяву про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.
Крім того, 08.10.2025 представник відповідача - адвокат Шелест А.А. подала до суду клопотання про продовження строку для подачі відзиву.
21.10.2025 відповідач подала до суду пояснення, у яких не погоджується із заявленою позивачем сумою з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що договір факторингу укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 14 червня 2021 року, у той час як борг у відповідача виник 30.09.2024.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували дійсність вимоги, яка була відступлена.
Відповідач зазначає, що на підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості» за період з 24.01.2025 по 30.06.2025, згідно з яким станом на 30.06.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 17088,20 грн.
Водночас, стверджує, що позовні вимоги вона не визнає, нарахування процентів здійснювалося поза межами 30 денного строку кредитування.
Крім того, вважає, що зі змісту договору відступлення права вимоги за кредитним договором, який відповідач уклав із первісним кредитором, позивач не набув право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Сума заборгованості за нарахованими процентами в межах вказаного строку становить 6500,00 грн.
Відповідач зазначає, що нарахована сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги та в подальшому суперечить умовам договору, нарахована поза межами строку його дії, а тому не підлягає стягненню у судовому порядку.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачу копія ухвали судді про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи доставлена до його електронного кабінету. Від позивача будь-яких клопотань, заяв до суду не надходило. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справа, суд встановив таке.
30 серпня 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 2145645.
Відповідно до п. 2.1-2.2 договору, сума позики 15200, 00 грн, строк позики - 30 днів, процентна ставка з другого дня користування 0,01 % (фіксована), комісія за надання позики 25,21% від суми наданої позики, що у грошовому виразі становить 3831,92 грн. Дата повернення позики - 28.09.2024, денна процентна ставка в день - 0,85%, процентна ставка за понаднормове користування позикою за день - 5,00%, пеня в день - 5,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1644,02 %, орієнтовна загальна вартість позики 19076,00 грн.
Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit/.ua/informaciya із повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, із правилами програми лояльності, вивчив договір та правила надання грошових коштів у позику.
На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав довідку № КД-000043361/ТНПП від 06.08.2025 видану ТОВ «ФК'ФІНЕКСПРЕС», у якій зазначено про успішність переказу коштів 30.08.2024 на суму 15200,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .
14.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників.
За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
28.07.2021 сторонами вказаного договору факторингу укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21, якою внесені зміни до п.1.3 договору щодо строку повідомлення клієнтом боржників про відступлення права вимоги фактору.
13.06.2022 укладено додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/21, якою внесені зміни до п. 9.1 договору.
24.01.2025 укладено додаткову угоду № 47 до договору факторингу № 14/06/21, якою визначено загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників №41 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021».
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ із назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2145645 від 30.08.2024», за період з 24.01.2025 по 30.06.2025, згідно з відомостями якого станом на 30.06.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 17088,20 грн.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь № 20.1.0.0.0/7-251014/77760-БТ від 15.10.2025, згідно із відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_2 емітована картка на ім'я ОСОБА_1 .
Крім цього, банк надав довідку/виписку Рух грошових коштів по рахунку, відкритого до вказаної платіжної картки за період з 30.08.2024 по 04.09.2024 року з відображенням часу зарахування коштів.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
За твердженням позивача таке право вимоги він набув на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.
На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви копію договору факторингу, укладеного між ним та первісним кредитором, додатки та додаткові угоди до нього, а також Витяг з реєстру боржників, який є додатком до цього договору.
Виходячи зі змісту вказаних доказів суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.
При цьому суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не підтвердження позивачем дійсності вимоги, яка відступлена за договором факторингу, оскільки наявні у матеріалах справи свідчать про протилежне.
За твердженням позивача відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла прострочена заборгованість.
Стягнення вказаної заборгованості є предметом спору у цій справі.
Суд враховує, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Саме такий договір був укладений між відповідачем та первісним кредитором.
Надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази містять відомості про укладений між сторонами договір та погоджені сторонами умови щодо розміру кредиту; розміру, порядку нарахування та погашення процентів за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов'язань; інші умови, що свідчать про фіксацію волі сторін договору кредитування.
Ці документи підписані відповідачем із застосуванням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.
Отже, суд доходить висновку про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним , а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, суд вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин.
На підтвердження факту невиконання відповідачем зобов'язань за означеним кредитним договором, позивач надав до суду розрахунок заборгованості, який містить відомості про перераховану кредитором суму коштів на рахунок відповідача, здійснені щомісячні нарахування, суму заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
Суд враховує, що відповідач та її представник у поданих до суду заявах по суті справи фактично визнала обставини укладення договору з первісним кредитором на умовах, що у ньому зазначені. Водночас вказала на обставину недоведення позивачем факту перерахування на її рахунок кредитних коштів.
Суд критично сприймає таке твердження відповідачки, оскільки на виконання принципу змагальності та обов'язку доведення своїх заперечень проти позову, а також на спростування факту отримання цих коштів відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, зокрема та не виключно виписки з власного рахунку, не звернулася до суду із клопотанням про витребування у банку інформації про рух коштів на її рахунку.
Також суд зауважує, що на підставі клопотання позивача суд витребував докази у АТ КБ «ПриватБанк». Отримана судом запитувана інформація містить виписку про рух коштів на рахунку відповідачки за період з 30.08.2024 по 04.09.2024 року, за змістом якої 30.08.2025 зараховано кошти у розмірі 15200,00.
З огляду на це суд вважає факт отримання відповідачем кредитних коштів доведеним.
Також суд відхиляє як необґрунтовані доводи заперечень відповідачки щодо недоведення позивачем дійсності вимоги за цим договором кредиту, оскільки матеріали справи містять належні докази стосовно цього. Заперечуючи проти вказаного, відповідачка не надала доказів на спростування відомостей, що наявні в додатках до позовної заяви, а також не надала доказів погашення заборгованості у спірних правовідносинах.
Отже, вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за договором кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Щодо розміру заборгованості за процентами суд зазначає таке.
Відповідач не визнає вимоги позову в частині нарахування процентів за межами 30 денного строку кредитування, який сторони договору визначили під час його укладання.
На підтвердження факту невиконання відповідачем зобов'язань за означеними кредитними договорами, позивач надав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості», який містить відомості про здійснені щомісячні нарахування, суму заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
З вказаних розрахунків та змісту Реєстру боржників №41 (а.с. 19) суд встановив, що первісний кредитор передав позивачу право вимоги до відповідача у розмірі 17088,20 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (5612,20 грн), заборгованості за процентами (456,00 грн), заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою (7600,00 грн), комісії за надання позики (3400,00 грн).
З огляду на вказане суд зазначає, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зі змісту договору відступлення права вимоги за кредитним договором, який відповідач уклав з первісним кредитором, позивач не набув права здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги в нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Отже, у спірних правовідносинах договором відступлення права вимоги визначено певну грошову суму заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на час укладання договору факторингу з первісним кредитором, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором. Вказана сума визначена у відповідному розрахунку складається лише із заборгованості за тілом кредиту та відсотків, нарахованих ще первісним кредитором, і саме цю суму після укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором може вимагати сплатити позивач.
Також суд бере до уваги, що відступлення права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб'єкта, не створює жодних правових наслідків.
Крім цього, у цій справі суд встановив, що договір кредиту був укладений відповідачем та первісним кредитором зі строком кредитування 30 днів (п. 2.2. договору).
Згідно з п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до дня повернення позики включно, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою до дня повного погашення заборгованості за договором. Комісія нараховується одноразово.
Відповідно до п. 6 договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження кредитування або строку виплати позики. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.
Отже, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
При цьому суд бере до уваги те, що позивач не надав і в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на пролонгацію цього договору.
Аналіз змісту договору кредиту та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що строк користування кредитними грошима розпочався 30.08.2024 року та закінчився 28.09.2024 року (30 днів строку кредитування).
Отже, сума заборгованості за нарахованим процентами в межах вказаного строку, виходячи з розміру процентів, узгодженого укладеними між відповідачем та первісним кредитором за договором, з урахуванням не надання суду ні позивачем, ні відповідачем доказів погашення чи часткової сплати тіла кредиту у тридцятиденний строк, а також з урахуванням обумовленої сторонами договору процентної ставки у розмірі 0,01% за день, становить 44,08 грн.
При цьому суд вважає помилковим розрахунок відповідачки, згідно з яким сума процентів може становити 6500,00 грн, оскільки вказане суперечить умовам договору.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, згідно з яким вона відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Аналіз наведених норм права та встановлених судом фактичних обставин справи свідчить про те, що зазначена позивачем сума заборгованості за процентами суперечить умовам договору, є такою, що нарахована поза межами його дії, а тому не підлягає задоволенню судом у заявленому розмірі.
При цьому суд бере до уваги визначену договором кредиту черговість сплат за цим договором (п. 2.5.1 - п. 2.5.3), за умовами якої зазначена позивачем вимога про стягнення тіла кредиту у розміру меншому, від наданої відповідачу позики, свідчить про здійснення нею сплат, визначена черговість зарахування яких (у разі зменшення основного боргу) свідчить про погашення боржником процентів та комісії.
Водночас належні та достатні докази цього у матеріалах справи відсутні та сторонами не надані.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.
Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги, а на відповідача - обов'язок їх спростування у разі незгоди з ними.
Докази, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами, суду не надано.
З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач не повернув у добровільному порядку отримані та використані кошти, відмовився від виконання зобов'язань за договором в односторонньому порядку, що потягло невиконання його умов, внаслідок чого утворилась заборгованість та порушено права позивача, суд приходить до висновку про те, що така заборгованість підлягає стягненню судом з відповідача на користь позивача у судовому порядку.
Отже, наявні правові підстави для задоволення позову частково.
Всього стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 9056,28 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (5612,20 грн), заборгованості за процентами (44,08 грн), комісії за надання позики (3400,00 грн).
При цьому суд враховує, що ні позивач, ні відповідач не надали суду детальний розрахунок суми боргу.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1604,84 грн (53% від заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2145645 від 30.07.2024.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9056 (дев'ять тисяч п'ятдесят шість) гривень 28 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1604 (одна тисяча шістсот чотири) гривні 84 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 12.11.2025.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .