Справа № 369/18700/25
Провадження № 2-с/369/132/25
12 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 21.10.2025 року за заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості,
21.10.2025 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ: 40121452, місцезнаходження за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, суму заборгованості за спожитий природний газ, який надавався за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі - 39 876 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 83 коп. та судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу у розмірі - 302 (триста дві) грн 80 коп.
До суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про скасування судового наказу від 21.10.2025 року, у якій просила суд скасувати вказаний судовий наказ. До заяви про скасування судового наказу долучила квитанції про сплату суми боргу та судового збору.
З положень ст. 170 ЦПК України вбачається, що підставою звернення до суду із заявою про скасування судового наказу є повна або часткова невідповідність вимог стягувача, наслідком чого, за умови дотримання вимог ч. 1 - ч. 5 ст. 170 ЦПК України, є скасування такого судового наказу.
З матеріалів заяви про скасування судового наказу вбачається, що боржницею добровільно 04.11.2025 року та 07.11.2025 року, тобто після видачі оскаржуваного судового наказу, було сплачено заборгованість, яка стала підставою для його видачі.
Таким чином, боржницею виконано вимоги оскаржуваного судового наказу.
Отже, стягнута судом заборгованість, як те вбачається із матеріалів заяви, не є спірною.
У порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява не містить зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, тобто є неналежно оформленою. Водночас, враховуючи вищенаведене, підстави, визначені п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, для звернення до суду відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 6 ст. 170 ЦПК України, суд прийшов до висновку про повернення заяви про скасування судового наказу від 21.10.2025 року.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити заявниці, враховуючи встановлені судом обставини її звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, що у відповідності до ч. 1 ст. 173 ЦПК України суд може визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, в порядку, встановленому статтею 432 цього Кодексу.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд роз'яснює заявниці, що сплачена сума судового збору може бути повернута їй за її клопотанням за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
повернути ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 21.10.2025 року за заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Суддя - Лапченко О.М.