Справа № 369/20213/25
Провадження № 2-н/369/3757/25
іменем України
10 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ.
Згідно з ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).
Крім того, наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заявник просить стягнути заборгованість ОСОБА_1 за спожитий природній газ, що надається за адресою: АДРЕСА_1 , однак заявником до матеріалів заяви не додано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за боржником, а тому суд позбавлений можливості перевірити належність даного майна боржнику на момент звернення з заявою про видачу судового наказу.
При цьому, наданий заявником типовий договір, вимоги за яким в тому числі заявлені стягувачем у заяві про видачу судового наказу, не підписаний заявником та боржником, тому в даному випадку не може безспірно свідчити про надання житлово-комунальних послуг саме ОСОБА_1 .
Більше того, як вбачається, з відповіді № 1977645 від 05.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що не відповідає адресі, вказаній в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», за якою надаються житлово-комунальні послуги та існує борг за оплату наданих таких послуг.
Таким чином, наведені обставини не вказують на безспірність заявлених вимог. Враховуючи вказане, суддя вважає доцільним відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Одночасно суд роз'яснює заявнику, що відповідно до ст. 166 ЦПК України у випадку відмови у видачі судового наказу заявник має право звернутися з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, або звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 163, 165, 167, 207, 268, 354 ЦПК України, суддя,
У видачі судового наказу за заявою «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О. Хацько