12.11.25 363/6039/25
12 листопада 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом адвоката Ковальова Станіслава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
13.10.2025 року Ковальов С.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаною позовною заявою в якій просив: поновити строк для оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову №756/1 від 17.07.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн. закривши провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 07.10.2025 року позивач завантажив мобільний застосунок «ДІЯ» та перевіривши наявну в ньому інформацію дізнався про відкриття 03.10.2025 року стосовно нього першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження №79256377. Ознайомившись з матеріалами ВП №79256377 позивач вперше дізнався про існування Постанови №756/1 від 17.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 . Постанову ТЦК позивач ніколи не отримував ні особисто, ні поштою. Позивач вважає, що Постанова ТЦК є незаконною у зв'язку з тим, що відповідач при розгляді справи не врахування положень примітки до ст. 210 КУпАП (не встановив, які саме персональні дані необхідно уточнити позивачу та не здійснював заходи щодо самостійного отримання необхідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних). Позивача не було повідомлено відповідачем про розгляд справи про притягнення його до адміністративного правопорушення. Відповідач під час розгляду справи не здійснив всебічне, повне і об'єктивне дослідженні всіх обставин справи, оскільки позивач не отримував повістку про яку зазначається у Постанові ТЦК, а документи, які можуть підтвердити факт отримання позивачем повістки і його вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у відповідача відсутні. Отже, Позивач вважає, що оскаржувана Постанова ТЦК є безпідставною і необґрунтованою, та такою, що складена з порушенням порядку розгляду адміністративних справ про притягнення до адміністративної відповідальності. У Постанові ТЦК зазначається, що 17.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 04.06.2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці від 25 травня 2025 року №3625969. Своїми діями позивач порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно 04.06.2025 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 25 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , було надіслано через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладенням повістку від 25.05.2025 року №3625969 для уточнення військово-облікових даних позивачу. Крім того, згідно тексту Постанови ТЦК метою виклику по повістці №3625969 вказується уточнення облікових даних. Відповідно до Примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. З тексту Постанови ТЦК слідує, що відповідач при розгляді справи не врахував положення наведеної Примітки. В Постанові ТЦК вказується, що відповідач використовував дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів для отримання для визначення адреси для відправки повістки. Отже відповідач мав доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в якому наявна інформація про позивача. В той же час в Постанові ТЦК відповідачем не встановлено та не вказано, які саме відомості (персональні дані) позивачу необхідно уточнити у ІНФОРМАЦІЯ_7 і які не вдалось одержати самостійно відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами та що стало підставою для виклику позивача до ТЦК саме з метою уточнення облікових даних. У Постанові ТЦК не вказується про неможливість отримання необхідних персональних даних відповідачем з державних реєстрів чи шляхом електронної взаємодії з відповідними інформаційними системами. Крім того з Постанови ТЦК не вбачається, що відповідачем взагалі вживалися будь які заходи щодо отримання відомостей (персональних даних) позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося. Доказів вчинення відповідних дій відповідачем також не надано.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.10.2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 копії протоколу про адміністративне правопорушення, постанови №756/1 від 17.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення та всіх матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі яких 17.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесена постанова №756/1.
24.10.2025 року представник ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав копію ухвали суду від 16.10.2025 року, що підтверджується ксерокопією з облікової книги розносної кореспонденції.
Відповідач станом на 11.11.2025 року не реалізував свого права, відзив на позовну заяву та витребувані документи до суду не надав.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотань від позивача (представника) та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло. Крім того, відповідач правом на подання відзиву/пояснень із запереченнями на позов не скористався, доказів на спростування доводів позивача не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 04.07.2000 року зареєстрований з адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно скріншоту із застосунку «Резерв+» (паперової копії електронного документу) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 (Іванків), постановою ВЛК від 01.10.2001 року визнаний непридатним в мирний час, обмежено приданий у воєнний час, уточнив свої дані 05.07.2024 року.
Постановою Начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_2 №756/1 від 17.07.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 04.06.2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці від 25.05.2025 року №3625969. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно 04.06.2025 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
10.09.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_3 звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою №5984 на примусове виконання постанови №756/1 від 17.07.2025 року, відносно ОСОБА_1 , щодо стягнення адміністративного штрафу в сумі 51 000,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жерносек В.М. від 03.10.2025 року відкрито виконавче провадження №79256377 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №756/1 від 17.07.2025 року щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51 000,00 грн.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: - з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; Відповідно до ч. 3 ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відмову від отримати повістку вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Крім цього, суд зазначає, що Постановою КМУ № 1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що особа, будучи належним чином повідомленою про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що у встановлений судом строк від ІНФОРМАЦІЯ_4 не надійшло жодного документа, який стосується суті пред'явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи дійсно повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 04.06.2025 року належним чином була відправлена та вручена останньому відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.
Будь-які докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_11 по справі відповідачем суду не надано.
Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача, враховуючи, що при винесені оскаржуваної постанови особу останнього встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд відповідно до вимог п. 1 ст.247, ст.293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати вказану постанову і закрити провадження у справі.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву адвоката Ковальова Станіслава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №756/1 від 17.07.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 23.10.1998 року Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_12 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя М.Б. Баличева