12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2806/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги адвоката-засновника Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічевої Ірини Олексіївни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Крижного О. М.
від 26.12.2024 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А. - головуючий, Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б.
від 07.08.2025
за позовом адвоката-засновника Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічевої Ірини Олексіївни та адвоката-засновника Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Кисельової Вікторії Іванівни
до Адвокатського об'єднання "Традиції захисту" (попередня назва - Адвокатське об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація")
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6
про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 14.11.2023,
Адвокати-засновники Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація", в якому просили:
1) визнати недійсними у повному обсязі всі рішення загальних зборів адвокатів-засновників Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація", оформлені протоколом загальних зборів адвокатів-засновників Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" від 14.11.2023;
2) визнати недійсною у повному обсязі нову редакцію статуту Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" від 2023 року, затверджену рішенням загальних зборів адвокатів-засновників Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" з питання третього порядку денного зборів, оформленим протоколом загальних зборів адвокатів-засновників Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" від 14.11.2023;
3) скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу 27.02.2024 № 1002241070012024693, Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна установчих документів", здійснену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., якою внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни до відомостей про юридичну особу - Адвокатське об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" щодо зміни складу засновників юридичної особи та установчих документів, а саме статуту Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" в новій редакції від 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2024 стало відомо про здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Адвокатське об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" на підставі рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 14.11.2023; вказані рішення були прийняті без участі позивачів, за відсутності кворуму для проведення загальних зборів адвокатів-засновників та необхідної кількості голосів для прийняття рішень такими загальними зборами; прийнятими рішеннями порушено корпоративні права позивачів на управління в Адвокатському об'єднанні "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" шляхом участі їх в загальних зборах, голосуванні на зборах з правом вирішального голосу, бути попередньо ознайомленими з матеріалами, що виносяться на розгляд цих зборів та з питаннями, включеними до порядку денного, а також на отримання права на частину вибуваючого адвоката-засновника в майні Адвокатського об'єднання з підстав, передбачених статутом, та отримання у власність частини майна, що належить Адвокатському об'єднанню.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/2806/24 у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 14.11.2023, відмовлено.
Постановою від 07.08.2025 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/2806/24.
14 жовтня 2025 року адвокат-засновник Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі № 904/2806/24.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025, справа № 904/2806/24 передана на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.
24 жовтня 2025 року судді Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Рогач Л. І. подали заяву про самовідвід у справі № 904/2806/24, яка задоволена ухвалою від 24.10.2025; справу № 904/2806/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/2690 від 24.10.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/2806/24 у зв'язку з ухвалою про самовідвід суддів Краснова Є. В., Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025, справа № 904/2806/24 передана на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.
Перевіривши касаційну скаргу адвоката-засновника Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічевої Ірини Олексіївни, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В своїй касаційній скарзі адвокат-засновник Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічева Ірина Олексіївна зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі № 904/2806/24 є наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржниця зауважує, що суд апеляційної інстанції :
- неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтю 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" за аналогією закону, положення пунктів 6.1.12 - 6.1.15 статуту Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" в редакції, чинній на дату проведення цих зборів, що підлягали застосуванню, а також порушив вимоги статей 13, 73, 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України в частині розподілу тягаря доказування сторонами обставин по справі, на які ті посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, належними та допустимими доказами, та правильності застосування стандарту доказування вірогідності доказів, та статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, з наданням оцінки всім аргументам справи;
- не застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, постанові Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 909/1154/21, стосовно того, що підставами для визнання недійними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонерів (учасників) господарського товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) господарського товариства рішенням загальних зборів; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 28.01.2020 у справі № 924/641/17, стосовно того, що правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацією, зокрема, шляхом його участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, стосовно того, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні; у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19, стосовно того, що у випадку заперечення учасником факту його повідомлення про проведення загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача як на особу, рішення органу управління якої оспорюється; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, стосовно того, що у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з'ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, стосовно того, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18); у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 911/1316/23, стосовно того, що предмет доказування у справі залежить від конкретних формулювань позовних вимог, заперечень відповідача, а також від інших обставин справи. Відсутність кворуму є підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними. Позивач, оскаржуючи рішення зборів, має довести, що воно було прийнято з порушенням норм. Тому у спірних правовідносинах тягар доказування щодо відсутності кворуму на зборах - покладається на позивача, який посилається на це в обґрунтування своїх вимог. Натомість на відповідачеві, який прагне підтвердити легітимність оскаржуваного рішення, лежить тягар доказування наявності кворуму. Відповідач може спростовувати твердження позивача про відсутність кворуму, надаючи суду протокол зборів та інші докази, що мають значення для справи
- неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 116 Цивільного кодексу України, статтю 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", положення пунктів 11.3., 11.4. Статуту Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" в редакції 2014 року, чинній на дату проведення цих зборів, та не застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 927/524/17, від 24.04.2019 у справі № 914/921/18, від 06.05.2025 у справі № 904/1891/24, стосовно того, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, що призвело до ухвалення незаконного рішення у цій частині;
- не застосував до спірних правовідносин норми статті 961 Цивільного кодексу України, статтю 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (за аналогією закону згідно з частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України), що підлягали застосуванню, а також не застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2018 у справі № 917/1338/18, щодо підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, якими можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах, що призвело до ухвалення незаконного рішення;
- помилково застосував до спірних правовідносин положення частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", не застосував положення пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань", що підлягали застосуванню, та не застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, стосовно того, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір в свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним способом (п. 6.7); у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, згідно з якими адвокатське об'єднання є лише організаційно-правовою формою діяльності адвоката, який в межах такого об'єднання є самостійною особою, яка надає клієнту правову допомогу та обирає з клієнтом найкращу позицію для захисту прав клієнта, безпосередньо самостійно надає правові послуги, консультації, веде переговори з клієнтом, безпосередньо приймає та виконує доручення клієнта; у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18, від 06.09.2022 у справі № 916/451/21, від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21, згідно з якими легітимність рішень органу управління юридичної особи презюмується; у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21, стосовно того, що існування презумпції прямо випливає з правової природи таких рішень, які є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами) та не можуть бути автоматично визнанні недійсними за відсутності відповідного судового рішення; у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 21.03.2018 у справі № 927/699/17, від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, від 12.04.2018 у справі № 922/2688/17, від 02.11.2023 у справі № 918/919/22, стосовно того, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України і до них не можуть бути застосовані положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на урегулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, а тому вважаються скасованими з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням; у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 912/712/19, стосовно того, що рішення органів управління юридичної особи є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом його виконання та не можуть бути скасовані чи змінені органом управління юридичної особи після їх виконання; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, стосовно того, що норми частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є спеціальними нормами для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру часток учасників товариства (підпункт "д" пункт 3 частини 5 статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарські товариства, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частини у грошовому або відсотковому виразі (п. 61); у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, стосовно того, що Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" були внесені зміни до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у тому числі в статтю 17, яку доповнено частиною 5, яка містить вказівку на спеціальні способи захисту та є спеціальною нормою для зазначених товариств (п. 47).
Однак, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Всупереч наведеному, адвокат-засновник Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічева Ірина Олексіївна, пославшись на постанови Великої Палати Верховного Суду та постанови Верховного Суду із зазначенням певного їх змісту, не навела норму права/норми права, яка неправильно застосована/не застосована/порушена судом апеляційної інстанції послідовно та у взаємозв'язку із цими постановами. Тобто скаржниця чітко не вказала в якій саме постанові Великої Палати Верховного Суду та/або Верховного Суду міститься висновок щодо застосування конкретної норми права/норм права, яка неправильно застосована/не застосована/порушена судом апеляційної інстанції, який (висновок) не врахований судом/судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не наведені або нечітко/непослідовно/незрозуміло сформульовані у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, касаційна скарга адвоката-засновника Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічевої Ірини Олексіївни залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом викладення належного обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у цій ухвалі.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу адвоката-засновника Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічевої Ірини Олексіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі № 904/2806/24 залишити без руху.
2. Надати адвокату-засновнику Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічевій Ірині Олексіївні строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити адвокату-засновнику Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська Центрально-міська юридична консультація" Бібічевій Ірині Олексіївні, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко