12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1332/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Файв Стар Трейдинг» (далі - ТОВ «Файв Стар Трейдинг», скаржник)
на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025,
наказ №922/1332/25, виданий 16.06.2025 Господарським судом Харківської області
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025,
у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файв Стар Трейдинг»
про стягнення 327 373,39 грн,
ТОВ «Файв Стар Трейдинг» 06.11.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 і наказ №922/1332/25, виданий 16.07.2025 Господарським судом Харківської області, а також постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №922/1332/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») до ТОВ «Файв Стар Трейдинг» про стягнення коштів у повному обсязі. Крім того, скаржник просить долучити до матеріалів справи №922/1332/25 докази, які додані до касаційної скарги, а також зупинити виконання рішення місцевого суду від 16.05.2025 у справі №922/1332/25 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 для розгляду справи №922/1332/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Верховний Суд зазначає, що як убачається з матеріалів касаційної скарги скаржник у вступній та прохальній частинах касаційної скарги вказав дату оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області - 16.05.2025 у справі №922/1332/25. Так, у вступній частині касаційної скарги зазначено, що: «КАСАЦІЙНА СКАРГА на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №922/1332/25» та у прохальній частині касаційної скарги просить: « 3. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 і наказ №922/1332/25, виданий 16 липня 2025 Господарським судом Харківської області» та «Зупинити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/1332/25 до закінчення його перегляду в касаційному порядку».
З Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) вбачається, що у справі №922/1332/25 рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 переглянуте Східним апеляційним господарським судом постановою від 14.10.2025.
Виходячи з принципу забезпечення розумності балансу між правовою визначеністю і формалізмом, Суд доходить до висновку, що скаржник у касаційній скарзі просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025, наказ №922/1332/25, виданий 16.07.2025 Господарським судом Харківської області, постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 у справі №922/1332/25, зупинити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 у справі №922/1332/25 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а зазначене ним « 05» замість « 06» у даті (місяць) рішення господарського суду є опискою, адже носить очевидний технічний характер друкарської помилки.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «Файв Стар Трейдинг» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Файв Стар Трейдинг» заборгованості в сумі 327 373,39 грн.
Господарський суд Харківської області рішенням від 16.06.2025 у справі №922/1332/25, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом постановою від 14.10.2025, позов задовольнив повністю, стягнув з ТОВ «Файв Стар Трейдинг» на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 року до жовтня 2024 року в розмірі 307 641,19 грн; абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з травня 2024 року до жовтня 2024 року в розмірі 99,72 грн; заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з травня 2024 року до жовтня 2024 року в розмірі 19 632,48 грн; судовий збір у розмірі 3 928, 48 грн.
Під час прийняття оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що відповідачем всупереч умовам договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який набрав чинності з 01.12.2021 та договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який набрав чинності з 01.07.2022 не сплачено заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 307 641,19 грн, яка утворилась за період з листопада 2023 року до жовтня 2024 року; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 99, 72 грн за період травень 2024 до жовтня 2024; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 19 632, 48 грн за період травень 2024 до жовтня 2024.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлює прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, предметом позову у справі №922/1332/25 є стягнення заборгованості в сумі 327 373,39 грн, а отже, ціна позову у цій справі безумовно не перевищує та є меншою п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 1 514 000,00 грн).
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» -«г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
ТОВ «Файв Стар Трейдинг» у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а також у своєму рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, вказуючи постанови Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №922/2720/21, від 19.02.2024 у справі №922/3641/23 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16.
При цьому ТОВ «Файв Стар Трейдинг» у касаційній скарзі з посиланням на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що:
касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в умовах повномасштабної збройної агресії проти України, знищення об'єктів енергетичної інфраструктури та в період опалювального сезону постає необхідність визначення правильних критеріїв розрахунку наданих послуг з теплопостачання, що забезпечить баланс інтересів теплопостачальних підприємств, населення та бізнесу. ТОВ «ФАЙВ СТАР ТРЕЙДИНГ» з розумінням ставиться до ситуації, у якій перебувають КП «Харківські теплові мережі» та інші теплопостачальники. Проте підтримка таких підприємств не може здійснюватися за рахунок необґрунтовано виставлених рахунків суб'єктам господарювання, які фактично не отримували відповідних послуг. У протилежному випадку це спричинить негативні економічні наслідки - зупинення діяльності підприємств, скорочення робочих місць, зростання безробіття та, як наслідок, неможливість населення сплачувати комунальні послуги, що знову ж таки негативно позначиться на самих теплопостачальниках;
ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. ТОВ «Файв Стар Трейдинг» набуло відповідний об'єкт нерухомого майна з метою здійснення господарської діяльності. Однак через тривалі бойові дії, систематичні обстріли з боку держави-агресора та складний фінансовий стан товариство було змушене тимчасово призупинити свою діяльність. Водночас підприємство вживає активних заходів для відновлення повноцінної роботи, зокрема, щодо залучення фінансових ресурсів і пошуку інвестиційних активів. Задоволення позову та стягнення з товариства грошових коштів у розмірі, заявленому у позовних вимогах, за послуги, які фактично не надавалися, призведе до ліквідації юридичної особи та втрати можливості відновити діяльність у майбутньому.
Колегія суддів, розглянувши наведені міркування у контексті наявності/відсутності випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України касаційної скарги та доданих до неї документів та змісту оскаржуваних судових рішень, дійшла висновку про недоведеність їх наявності, з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, враховуючи статус Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути, з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами, ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення, чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні і не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Разом з тим скаржник не наводить аргументованих обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Отже, недоведений якісний показник наявності фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд зазначає, що всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, з урахуванням підстав, вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду. Відтак алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію.
Касаційний суд вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.
Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника щодо застосування зазначених ним норм права, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, що ця справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
А тому вказані твердження, щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України судом відхиляються, як необґрунтовані.
Твердження щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.
Верховний Суд також виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення «виняткового значення» справи для учасника, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Доводи скаржника, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки ТОВ «Файв Стар Трейдинг» набуло відповідний об'єкт нерухомого майна з метою здійснення господарської діяльності, однак через тривалі бойові дії, систематичні обстріли з боку держави-агресора та складний фінансовий стан товариство було змушене тимчасово призупинити свою діяльність, тоді як підприємство вживає активних заходів для відновлення повноцінної роботи, зокрема щодо залучення фінансових ресурсів і пошуку інвестиційних активів, - не є аргументованими і переконливими обґрунтуваннями щодо цих правовідносин, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї з сторін є звичайним передбачуваним процесом.
За наведеного міркування Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які надають повноваження Верховному Суду переглянути як «суду права» цю справу.
Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, вимоги щодо стягнення коштів, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.
Отже, Верховний Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржника відбувся та справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями, право на доступ до суду не порушено.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають поза розумними сумнівами підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьої статті 287 ГПК України. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Окремо Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження, які передбачені частиною другою статті 287 ГПК України не є тотожними з випадками можливості касаційного оскарження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Відтак, оскільки скаржником не доведено випадків за частиною третьою статті 287 ГПК України, які передбачають можливість оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то й відповідно Суд доходить висновку, що ТОВ «Файв Стар Трейдинг» не дотрималося вимог «подолання» «процесуальних фільтрів», як передумов які б могли вимагати касаційного розгляду справи.
Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, застосування наявності/відсутності випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України було прередбачуваним, скаржник у касаційній скарзі обґрунтовано аргументовано не довів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
У частині четвертій статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Разом з тим Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції. В цій справі скаржник також не довів, що у судах попередніх інстанцій поставало питання щодо справедливого провадження.
Отже, обставин, з яких би вбачалося необхідність перегляду цієї справи, у касаційній скарзі з огляду на зазначені мотиви не наведені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Беручи до уваги зазначене, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Файв Стар Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №9221332/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, заявлені клопотання скаржника не розглядаються, адже не впливають на вищевказані міркування щодо кваліфікації наявності/відсутності випадків касаційної скарги у контексті частини третьої статті 293 ГПК України.
Що стосується прохання скаржника про скасування наказу №922/1332/25, виданого 16.07.2025, Господарським судом Харківської області, Верховний Суд відзначає таке.
За приписами частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з приписами частин першої, третьої, сьомої статті 327 ГПК України:
виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції;
наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом;
у разі вирішення питання про: виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; забезпечення виконання судового рішення; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дії) судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження - суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, Верховний Суд відзначає, що оскільки за результатами розгляду цієї справи Господарським судом Харківської області 16.06.2025 ухвалено рішення про стягнення коштів та, як зазначено скаржником, 16.07.2025 видано наказ №922/1332/25, а рішення суду від 16.06.2025 переглянуте постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №922/1332/25, що залишено без змін, з чим не погодився скаржник та подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, тоді як Верховним Судом цією ухвалою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Файв Стар Трейдинг» на судові рішення, оскільки судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд висновує, що в зв'язку з цим й наказ №922/1332/25, виданий 16.07.2025 Господарським судом Харківської області не є актом, як-то за правилами ГПК підлягає оскарженню, оскільки судовим рішенням місцевого суду, який його видав, не вирішувалося питання визначеного у частині сьомій статті 327 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файв Стар Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025, наказ №922/1332/25, виданий 16 липня 2025 Господарським судом Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №922/1332/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов