10 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5379/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Діброва Г. І. Ярош А. І.)
про повернення апеляційної скарги
у справі № 916/5379/23
за позовом Держави в особі Кабінету Міністрів України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Руда", 2) Державного підприємства "Класифікаційне товариство регістр судноплавства України" і 3) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,
15.10.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 916/5379/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 916/5379/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
11.09.2025 Господарський суду Одеської області в судовому засіданні протокольною ухвалою у справі № 916/5379/23 відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" про вступ у справу в якості третьої особи.
06.10.2025 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", подану на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання про вступ у справу № 916/5379/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, повернуто скаржникові на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Вказане судове рішення мотивоване тим, що у переліку ухвал, визначених частиною першою статті 255 Господарського процесуального кодексу України, як таких, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржувана протокольна ухвала, яка відповідно до частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а в силу частини третьої наведеної статті, заперечення скаржника на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вказала на те, що зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 14.09.2020 у справі № 910/404/20).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Щодо посилань скаржника на висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц колегія суддів зазначає, що у цій справі Суд дійшов висновку про те, що, "Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб)".
Оскільки ухвала суду першої інстанції, якою було відмовлено у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відсутня у переліку ухвал, наведеному у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Велика Палата Верховного Суду в зазначеній вище постанові дійшла висновку про те, що "Як зазначалося, для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Водночас залишення без розгляду заяв, перелік яких міститься у частині другій статті 161 ГПК України (крім позовної), жодним чином не перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки учасники справи не позбавлені права довести до відома суду свою позицію у будь-який інший передбачений процесуальним законом спосіб (зокрема, шляхом надання усних чи письмових пояснень по суті спору). До того ж право особи на виклад своєї позиції у заяві по суті справи може бути захищене шляхом включення заперечень на відповідну ухвалу суду до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене за результатами вирішення спору. За іншого підходу, тобто надання учасникам процесу права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень чи пояснень третьої особи окремо від рішення суду, створюються ризики та передумови для зловживання учасниками справи наданими їм процесуальними правами, що може негативно позначитися на ефективності судового процесу.".
У справі № 916/5379/23 заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не була залишена без розгляду або повернута заявникові, як акцентує свою увагу скаржник у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення, зокрема, пункту 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Протокольною ухвалою від 11.09.2025 Господарський суд Одеської області відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У зв'язку з викладеним, Суд зауважує, що протокольна ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, ухвала про відмову у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
Посилання скаржника на ряд справ Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень. Так, у жодній із зазначених справ не аналізувалося питання можливості оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Скаржник у своїй касаційній скарзі не доводить факту, що оскаржувана до суду апеляційної інстанції протокольна ухвала місцевого господарського суду про відмову в залученні скаржника, в якості третьої особи, перешкоджає подальшому провадженню у справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб).
Щодо посилань скаржника на те, що він немає іншої можливості відновити свої права, ніж шляхом оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в допуску до участі у справі третьої особи, оскільки на стадії апеляційного перегляду така можливість буде втрачена колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Крім того, відповідно пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду є прийняття рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 про повернення апеляційної скарги у справі № 916/5379/23 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України) судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Аналогічний правовий висновок, саме в контексті ухвали місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладено в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2025 у справі № 910/12595/24. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу по справі № 916/5379/23 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 про повернення апеляційної скарги у справі № 916/5379/23.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил