10 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 905/817/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на ухвалу Господарського суду Донецької області
у складі судді Сковородіної О.М.
від 22.08.2025
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Попкова Д.О., Стойки О.В., Істоміної О.А.
від 17.10.2025 (повний текст складено 17.10.2025)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"; 2. ОСОБА_2
про солідарне стягнення 30 377 796,00 грн,
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", ОСОБА_2 про солідарне стягнення 30 377 796,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірно застосовану до нього процедуру обов'язкового продажу/примусового викупу акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (процедура сквіз-аут) за заниженою вартістю, що призвело до збитків та безпідставного збагачення відповідачів. Позивач також вказує на невиплату йому дивідендів, нарахованих за результатами діяльності товариства.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.08.2025 у справі № 905/817/25, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025, направлено за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", до відповідача-2: ОСОБА_2 про солідарне стягнення 30 377 796,00 грн.
22.10.2025 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.08.2025 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 у справі № 905/817/25.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Донецької області від 22.08.2025 у справі № 905/817/25 про направлення справи (позовної заяви) за підсудністю.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Проте, вказана ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 8 частини першої статті 255 ГПК України), але не підлягає касаційному оскарженню виходячи із вимог пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, не містить пункту 8 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Виходячи з того, що пункт 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ухвала суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю (п. 8 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України - про передачу справи на розгляд іншого суду), а також постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, касаційному оскарженню не підлягають.
Отже, касаційну скаргу у даному випадку подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що згідно з Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 905/817/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.08.2025 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 234, 235, 287, пунктом 2 частини 1 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293, частиною 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 905/817/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.08.2025 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй