03 листопада 2025 року Справа № 926/1958/25
За позовом Чернівецької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266405,39 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача - Кифірюк А.В.
від відповідача - Пустовіт І.Я.
Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266405,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем зареєстровано право власності нерухомого майна (нежитлова будівля: майстерня літ. Д, площею 174,90 кв.м.) розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Білоруська, 10.
Позивач вказує, що первісно спірна територія землі становила більшу за розміром земельну ділянку. Однак, у результаті проведеної інвентаризації було здійснено формування нової земельної ділянки. Так, нерухоме майно відповідача розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,1908 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0033.
У зв'язку із не оформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання у період з 15 листопада 2023 року по 10 квітня 2025 року, та з огляду на несплату відповідачем в добровільному порядку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 266405,39 грн позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2025 року справу №926/1958/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 17 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07 липня 2025 року.
23 червня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №2576), яку судом задоволено.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року відкладено підготовче засідання на 28 липня 2025 року.
14 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) (вх.№2836), яку судом задоволено.
15 липня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання (вх.№2348) про зупинення провадження у справі №926/1958/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №725/5945/25.
22 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду додаткові пояснення у справі (вх.2964).
Позивач вказує, що у процесі аналізу наявних матеріалів з'ясувалось, що будівля - майстерня літ. «Д» загальною площею 174,90 кв.м фактично розташована на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, а не на земельній ділянці площею 0,3449 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006, як це зазначено в інформаційній довідці з державних реєстрів речових прав на нерухоме майно.
З метою підтвердження фактичного розміщення майстерні, Чернівецькою міською радою було також отримано довідку КП «Бюро технічної інвентаризації» №1238 від 08 липня 2025 року, яка, з урахуванням наявних технічних та інвентаризаційних матеріалів, містить інформацію про те, що будівля - майстерня літ. «Д» загальною площею 174,90 кв.м розташована на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, за адресою: АДРЕСА_1 .
23 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі (вх.2965).
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року постановлено: продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкласти підготовче засідання на 25 серпня 2025 року; відповідачу надати суду копію рішення Чернівецької міської ради від 25 січня 2024 року №1623 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", а також докази того, що Чернівецьким районним судом міста Чернівці порушено провадження у справі №725/5945/25 з підстав скасування вищезазначеного рішення - до наступного судового засідання; відкласти розгляд клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№ 1724 від 15 липня 2025 року) - до наступного судового засідання; відкласти розгляд питання про долучення додаткових пояснень позивача у справі (вх.2964 від 22 липня 2025 року) - до наступного судового засідання.
25 серпня 2025 року представник відповідача подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№3418), які подаються стороною по справі на виконання вимог ухвали суду від 28 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року постановлено: у задоволенні клопотання представника Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про зупинення провадження у справі (вх.№2348 від 15 липня 2025 року) - відмовити; відкласти підготовче засідання на 15 вересня 2025 року.
26 серпня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання про долучення доказів (вх.3439 і вх. №3440), в яких позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та долучити до матеріалів справи докази.
10 вересня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про закриття провадження у справі (вх.3689) у зв'язку із непідсудністю розгляду справи в господарському провадженні з огляду на те, що відповідач набула статус фізичної особи-підприємця лише 29 березня 2024 року.
15 вересня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду відзив на позовну заяву (вх.3689) в яких відповідач просить поновити пропущений строк. Відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи як письмові пояснення.
Відповідач вказує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, загальна площа об'єкта нерухомого майна становить 2106,1 кв.м., куди входить і, зокрема, нежитлова будівля майстерня літ.Д, площею 174,90 кв.м, перебуває у спільній частковій власності. Водночас, позивач ставить відповідачем лише Абзалєєву І.І. і пропорційно не визначив суму збережених коштів у розмірі орендної плати у відповідності до її частки.
Далі відповідач звертає увагу суду на те, що нежитлова будівля - майстерня літ. «Д» є промисловою будівлею (код 1251), яка на момент її придбання та по теперішній час не функціонує. Проте, Чернівецькою міською радою на підставі прийнятого нею рішення від 25 січня 2024 року №1623 проведено інвентаризацію та сформовано земельну ділянку комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року постановлено: заяву Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про закриття провадження у справі (вх.3689 від 10 вересня 2025 року) - задовольнити частково; закрити провадження у справі №926/1958/25 в частині щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн; відкласти підготовче засідання в межах розумного строку на 29 вересня 2025 року; запропонувати сторонам по справі надати суду письмові пояснення щодо можливості призначення судової експертизи.
25 вересня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду письмові пояснення (вх. №3877) у яких зазначено, що призначення у справі судової експертизи є надмірним і необґрунтованим.
29 вересня 2025 року представник відповідача подала до суду заяву (вх. №3912) у якій викладено питанні, які варто поставити на розгляду судовим експертам, у разі призначення у справі судової експертизи.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 27 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні 27 жовтня 2025 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 27 жовтня 2025 року просила суд відмовити у задоволені позовних вимоги.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року призначено ухвалення та проголошення судового рішення по справі №926/1958/25 на 03 листопада 2025 року.
Розглянувши подані сторонами по справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін по справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04 липня 2017 року між Лісовенко Русланом Васильовичем (далі-продавець) та Абзалєєвою Іриною Іванівною (далі-покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір).
Згідно з пунктом 1. Договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) 10/100 часток поділеного в натурі нерухомого майна , що складають нежитлову будівлю - майстерня, літ. Д, цегла, загальною площею 174,90 кв.м., знаходиться в місті Чернівці, на вулиці Білоруській, під номером 10, та сплатила за неї гроші у сумі, обумовленій цим договором, до підписання цього договору.
На земельній ділянці, площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006, знаходиться поділене в натурі нерухоме майно - нежитлові будівлі: майстерня, літ. Д, загальною площею 174,90 кв.м; газопр. ГРП, літ. К, площею 8,7 кв.м; кахельний цех, літ. Р-і, площею 1294,9 кв.м.; адмінбудівля, літ. У-1, площею 457,1 кв.м.; будівля столової, літ. У-2, загальною площею 171,40 кв.м.
Відповідно до пункту 3 Договору згідно довідки, виданої Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації 26 червня 2017 року, за №1059, нежитлова будівля-майстерня, літ. Д, цегла, загальною площею 174,90 кв.м., складає 10/100 ідеальних часток нежитлових будівель, що належать продавцю за адресою: місто Чернівці, вулиця Білоруська, під номером 10.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №428108641 від 22 травня 2025 року нежитлова будівля - майстерня, літ. Д, площею 174,90 кв.м. розміщена за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 7310136600:27:003:0006, площею 0,3449 га. знаходиться у власності Абзалєєвої Ірини Іванівни з 04 липня 2017 року.
У матеріалах справи відсутні докази скасування чи внесення змін до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35973350 від 04 липня 2017 року. Матеріали справи також не містять доказів визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна від 04 липня 2017 року у судовому порядку.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1400200732023 від 23 листопада 2023 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га і цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі зареєстрована - 15 листопада 2023 року. Спірна земельна ділянка містить безстрокові обмеження у її використанні.
04 лютого 2025 року сформовано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9925854662025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 становить 6958182,58 грн.
06 вересня 2024 року Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направив на адресу власника нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, лист №24/01-08/3-07/539 в якому департаментом було запропоновано у 20-денний термін подати у ЦНАП заяву щодо укладення договору оренди земельної ділянки.
10 квітня 2025 року Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на адресу відповідача направив лист №24/01-08/3-07/539 в якому повідомлялось про необхідність сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 15 листопада 2023 року до 10 квітня 2025 року у розмірі орендної плати на загальну суму 266405,39 грн.
До матеріалів справи позивачем долучено докази направлення вказаних листів на адресу Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни.
На підставі сформованого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9925854662025 від 04 лютого 2025 року Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 11 квітня 2025 року проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власника об'єкта нерухомого майна за користування без належних на те правових підстав за період з 15 листопада 2023 року до 10 квітня 2025 року на суму 266405,39 грн земельною ділянкою, розташованою за адресою вул. Українських Добровольців (вул. Білоруська), 10, площею 0,1908 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0033, землекористувач: Абзалєєва Ірина Іванівна.
Первісним предметом позовних вимог було стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни у період з 15 листопада 2023 року по 10 квітня 2025 року в сумі 266405,39 грн.
Водночас, ухвалою суду від 15 вересня 2025 року у даній справі було встановлено, що відповідач набула статусу Фізичної особи - підприємця лише 29 березня 2024 року.
У наслідок встановлених обставин, суд частково задовольнив заяву Фізичної особи-підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про закриття провадження (вх.3689 від 10 вересня 2025 року) та закрив провадження у справі №926/1958/25 в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Отже, суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни у період з 29 березня 2024 року по 10 квітня 2025 року в сумі 198757,74 грн.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Імперативними приписами статті 1166 Цивільного кодексу передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом “д» частини 1 статті 156 Земельного кодексу України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме з цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
З урахуванням положень чинного законодавства та єдності практики суду, позивач, як власник земельної ділянки, встановивши факи її використання без правовстановлюючих документів вправі звернутись за порушеним право у вигляді стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.
Даний спосіб захисту порушеного права є ефективним та належним у разі доведення факту використання земельної ділянки належної позивачу.
Водночас, під час розгляду справи, реалізуючи завдання підготовчого провадження, судом була встановлена суперечливість наявних у матеріалах справи доказів місця розташовування належного відповідачу нерухомого майна.
Згідно з договором купівлі-продажу від 04 липня 2017 року та поданих разом з позовом витягів з державного реєстру речових прав Абзалєєвій Ірині Іванівні належить на праві власності нежитлова будівля: майстерня літ. Д, площею 174,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006.
Водночас, за твердженнями позивача, спір виник щодо безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,1908 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0033 за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, під час розгляду справи було встановлено, що спір у даній справі стосується земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га. Водночас у матеріалах справи містяться докази, у яких вказано, що належне відповідачу нерухоме майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006, площею 0,3449 га. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7310136600:27:003:0033 та 7310136600:27:003:0006 зареєстровані за однією адресою: м. Чернівці, вул. Білоруській, 10.
З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням того, що позовні вимоги обґрунтовуються, зокрема, планом земельної ділянки, топографічними матеріалами та технічною документацією, а у суду відсутні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, сторонам по справі було запропоновано надати позиції щодо можливості провести у справі земельно-технічної експертизи.
Позивач заперечив проти проведення судової експертизи у даній справі і вказав у судовому засіданні, що у матеріалах справи міститься довідка КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради від 08 липня 2025 року, відомості з Державного реєстру речових прав, технічна документація та топографічні матеріали, які узгоджують між собою і підтверджуються ту обставину, що саме на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 фактично розміщене нерухоме майно відповідача.
Після відкриття провадження у справі №926/1958/25, Чернівецька міська рада звернулась до КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради з листом вих. №01/05-18/427 від 08 липня 2025 року про надання інформації про місце розташування нерухомого майна відповідача у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 за адресою: м. Чернівці, вул. Українських Добровольців, 10.
У той же день, 08 липня 2025 року КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради надала довідку Чернівецькій міській раді у якій вказується, що майстерня літ. Д, загальною площею 174,90 кв.м., розташована на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 на вул. Українських Добровольців (колишня вул. Білоруська №10 в м.Чернівцях.
Суд зазначає, що довідка не є нормативним актом, а має виключно технічний та інформаційний характер і не встановлює правових норм.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, з наявної в матеріалах справи технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку від 2004 року, виготовленої на замовлення ПП ВКФ «Кераміка-Буковина», вбачається наступне.
У відповідності до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №291/7 від 13 квітня 2004 року, земельну ділянку вирішено розділити на окремі будинковолодіння з присвоєнням їм окремих поштових адрес, зокрема: 2.2.1. вул. Білоруська, 10 - кахельному цеху літ.Б, площею 108300 кв.м.; складу літ. В, площею 54,80 кв.м.; майстерні літ.Д, площею 174,00 кв.м.; будівлі газо пр.ГРП літ. К, площею 8,70 кв.м; котельні літ З-1, площею 270,70 кв.м.; майстерні-складу літ Н-1, площею 1072,30 кв.м.; кахельному цеху літ. Р-і, площею 1294,9 кв.м.; гаражу літ Т-1, площею 50,40 кв.м.; адмінбудівлі літ. У-1, площею 457,1 кв.м.; будівлі столової літ. У-2, площею 171,40 кв.м.. Пунктами 2.2.2. та 2.2.3. іншому нерухомому майну присвоєно адреси вул. Узбецька, 2-А та вул. Узбецька, 2-Б
Відповідно до плану земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки, яка надається в оренду ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» становить 6,5822 га, з них: для обслуговування виробничих будівель по вул. Білоруській, 10: 0,3449 га та 1,3164 га, по вул. Узбецька, 2-А - 1,1010 га, по Узбецька, 2-Б - 3,8199 га.
Згідно з кадастровим планом, земельні ділянки: площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006 (відповідає площі присвоєній адресі: вул. Білоруська, 10), по вул. Білоруській, 10, площею 1,3164 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0007 (відповідає площі присвоєній адресі: вул. Білоруська, 10), площею 4,9209 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0008 (відповідає сукупній площі присвоєним адресам: вул. Узбецька, 2-А та вул. Узбецька, 2-Б).
Отже, якщо враховувати позицію позивача про те, що спірне нерухоме майно відповідача не розміщене на земельній ділянці площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006, то згідно з технічною документацію спірне нерухоме майно відноситься до земельної ділянки площею 1,3164 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0007.
Одночасно, у матеріалах справи містяться докази формування земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Білоруська, буд. 10 з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га від 23 листопада 2023 року.
Сукупний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд буде змушений ухвалювати рішення з посиланням на докази розміщення спірного нерухомого майна відповідача з урахуванням топографічних матеріалів. Водночас, суд не володіє спеціальними знаннями відмінними від права. Ухвалення рішення на основі візуальних переконань суду порушить основні принципи та завдання господарського судочинства. Адже на противагу офіційним даним Державного реєстру речового права та технічної документації первинної площі земельної ділянки суд керуватиметься візуальним оглядом топографічних карт і з посиланням на інформаційну довідку КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради, наданої Чернівецькій міській раді після відкриття провадження у справі за наслідками встановленої невідповідності доказів у матеріалах справи.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Отже, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення позивачем належними, допустимими та беззаперечними доказами не доведено/не підтверджено наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю загальною площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 за період з 29 березня 2024 року по 10 квітня 2025 року в сумі 198757,74 грн.
Решта доводів сторін по справі, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову відмовити.
У судовому засіданні 03 листопада 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 12 листопада 2025 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Олександр ТИНОК