12 листопада 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/3447/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши матеріали справи
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці, м. Чернівці
до товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтіс Пром 12», м. Дніпро
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 304632,33 грн.
представники сторін:
від позивача - Білянський В.О., довіреність №576/17 від 03.01.2025
від відповідача - не з'явився
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтіс Пром 12», в якому просить:
- визнати недійсною додаткову угоду від 11.03.2021 № 3 до договору про постачання електричної енергії від 22.12.2020 № 872;
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.09.2021 № 4 до договору про постачання електричної енергії від 22.12.2020 № 872;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтіс Пром 12» надмірно сплачені кошти в сумі 304632,33 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 справу №926/3447/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2025.
У судове засідання 12.11.2025 представник відповідача не з'явився.
В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Суд зазначає, що ухвалу від 16.10.2025 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. До суду повернулося без вручення адресоване відповідачу поштове відправлення з зазначенням причин невручення “адресат відсутній за вказаною адресою».
В силу приписів ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності представника відповідача.
Судом встановлено, що ухвалою від 29.01.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі, які суперечать вимогам Закону України “Про публічні закупівлі» та стягнення коштів у сумі 692623,48 грн.
Передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22.
Колегія суддів Касаційного господарського суду виходила, з того, що неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств. З урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
З огляду на викладене, колегія суддів у справі № 920/19/24 зазначила про те, що підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є: - зміна законодавства, оскільки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» в редакції Закону України № 114-ІХ, утім не робила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX; - порушення принципу належного врядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі»: Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 прийнято до розгляду справу №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн.
У справі №926/3447/25 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтіс Пром 12», в якому посилаючись на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» просить:
- визнати недійсною додаткову угоду від 11.03.2021 № 3 до договору про постачання електричної енергії від 22.12.2020 № 872;
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.09.2021 № 4 до договору про постачання електричної енергії від 22.12.2020 № 872;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтіс Пром 12» надмірно сплачені кошти в сумі 304632,33 грн.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Об'єднана палата Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19 від 26.05.2021 зазначив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд встановив, що у справах № 926/3447/25 та № 920/19/24 подібними є: предмет позову - визнання недійсними додаткових угод (ціна), що укладались до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно набутих коштів; підстави позову - порушення вимог частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі»; фактичні обставини - за результатами торгів укладений договір, у зв'язку з коливаннями ціни на ринку електроенергії вносились зміни шляхом укладення додаткових угод; правове регулювання.
Відтак, рішення ВП ВС у справі № 920/19/24 матиме суттєве значення для вирішення справи № 926/3447/25 та формування єдиної правозастосовчої практики, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Заслухавши позицію присутнього 12.11.2025 у судовому засіданні представника позивача, з огляду на подібність правовідносин у справі №926/3447/25 та у справі №920/19/24, суд вважає за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у справі № 926/3447/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Разом з цим, суд зауважує, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі, а також забезпечити захист прав як позивачів, так і відповідача, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості.
Керуючись ст. 227-229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити провадження у справі №926/3447/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
2. Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.О.Миронюк