18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. м. Черкаси справа № 925/1373/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву представника фізичної особи-підприємця Топала Максима Івановича про забезпечення позову,
Фізична особа-підприємець Топал Максим Іванович звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову з вимогою застосувати заходи забезпечення позову шляхом:
накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер № 7124987500:04:001:0326, площею 0,3098 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого підсобного господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1177861171249;
накладення арешту на житловий будинок з прибудовами - дерев'яний, обкладений цеглою під літ. «А-1,а,а», загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 35,0 кв.м., який має господарські споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1484506471249.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає таке.
Разом з заявою про забезпечення позову, заявником подано позовну заяву до Господарського суду Черкаської області в інтересах фізичної особи-підприємця Топала Максима Івановича до фізичної особи-підприємця Крикуна Олександра Миколайовича про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів у сумі 95 000 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 12.03.2025 між позивачем та відповідачем в усній формі укладено договір купівлі-продажу двигуна з обладнанням в зборі (740-1000403), що підтверджується рахунком від 12.03.2025 на товар на суму 100 000,00 грн. 12.03.2025 на виконання умов договору позивачем сплачено на рахунок відповідача за товар суму в розмірі 100 000,00 грн згідно рахунку на оплату №17 від 12.03.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №330 від 12.03.2025, 02.06.2025, згідно з платіжною інструкцією №157 від 02.06.2025 відповідачем повернуто на рахунок позивача суму в розмірі 5 000,00 грн з 100 000,00 грн сплачених позивачем на рахунок відповідача 12.03.2025. ФОП Крикуном Олександром Миколайовичем в порушення умов Договору, не виконано зобов'язань за вищевказаним Договором купівлі-продажу від 12.03.2025, не поставлено вищезазначений двигун ФОП Топалу М.І. та не повернуто у повному обсязі кошти сплачені ФОП Топалом М.І. на виконання умов договору купівлі-продажу від 12.03.2025, що порушує права позивача, та є підставою для розірвання даного договору та стягнення отриманих ним коштів.
З врахуванням наведеного, заявник стверджує, що належним способом захисту прав у даному випадку є, зокрема, стягнення заборгованості, наявність зареєстрованого рухомого та нерухомого майна відповідача на період виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, може істотно полегшити поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки за рахунок звернення стягнення на майно відповідача позивач може задовольнити свої вимоги стосовно стягнення майнової шкоди.
На думку заявника, з метою забезпечення реального виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог ФОП Топала М.І., та у відповідності до вимог статей 136, 137 ГПК України, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вищевказане майно є обґрунтованим. Заявник зазначив, що ціна позову складає 95 000, 00 грн, тоді як сукупна вартість виявленого нерухомого майна відповідача (земельна ділянка та житловий будинок), становить 52 820,00 грн. Оскільки вартість майна не покриває повну суму позовних вимог, застосування такого заходу є пропорційним та необхідним для того, щоб максимально запобігти можливим труднощам у подальшому стягненні коштів з відповідача та захистити майнові інтереси позивача. Таким чином, для уникнення ускладнень при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що в даному випадку ціна позову значно переважає вартість вищевказаного майна, заявник вважає за необхідне в межах розгляду даної справи забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищевказані земельну ділянку та житловий будинок, що суттєво полегшить поновлення порушених прав позивача за рахунок можливого звернення стягнення на дане майно.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 ч. 1, ч. 3 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України, зокрема, передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 у справі № 920/622/18).
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв'язку з предметом позовної вимоги.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.11.2023 у справі № 903/639/23. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Суд зазначає, що обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.
Оскільки за змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України об'єктом захисту, у тому числі судового, є лише порушене, невизнане або оспорюване право чи охоронюваний законом інтерес, а не потенціальна можливість порушення таких прав позивача у майбутньому, то і заходи забезпечення позову мають убезпечувати позивача від подальших порушень його прав та перебувати у взаємозв'язку із заявленими позовними вимогами.
Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту або відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся позивач. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Так, згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими. Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного заходу забезпечення позову.
Отже, наведені у заяві про забезпечення позову підстави не є достатніми для задоволення вказаної заяви. З огляду на предмет позову, з яким позивач звернувся до суду, невжиття обраного ним заходу забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи відсутність у заяві будь-яких доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а також того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд приходить до висновку, що підстави для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову - відсутні.
Оскільки подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця Топала Максима Івановича про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.
Суддя О.В. Чевгуз