18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
30 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/532/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М. при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) - Беззубкіна С.М. за довіреністю, відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси, справу №925/532/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Корма Постач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про стягнення 619774 грн. 13 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн Корма Постач» звернувся, через систему «Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки №2503/25 від 25.03.2025 року, 539770 грн. 50 коп. боргу, 5851 грн. 10 коп. пені, 389 грн. 06 коп. 3 % річних та відшкодування судових витрат, з урахуванням понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу попередній (орієнтовний) розмір яких складає 20000 грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором поставки №2503/25 від 25.03.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №925/532/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику.
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд», 02.07.2025 року заяву (вх. № 10051/25, а.с. 22-24), в якій просив суд поновити строк на подачу заяви про збільшення позовних вимог, враховуючи несплату відповідачем заявленої до стягнення заборгованості, станом на 17.06.2025 року, просив стягнути 539770 грн. 50 коп. боргу, 14037 грн. 21 коп. пені, 53977 грн. 05 коп. штрафу, 3038 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 8950 грн. 87 коп. відсотків річних, що разом становить 619774 грн. 13 коп. та відшкодувати судові витрати.
Ухвалами суду від 14.07.2025, 27.08.2025 року призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 28.08.2025 року; забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача Беззубкіна С.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.
Відповідач в особі представника, подав через систему «Електронний суд», 27.08.2025 року заяву (вх. №12424/25, а.с. 43-44), в якій повідомив про сплату основного боргу в розмірі 539770 грн. 50 коп. згідно долучених копій платіжних інструкцій: №315 від 14.05.2025 року, №426 від 11.08.2025 року, №447 від 13.08.2025 року, №476 від 19.08.2025 року, №2885 від 25.08.2025 року, у зв'язку із цим просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року призначено судове засідання з розгляду справи №925/532/25 по суті на 10.09.2025 року, забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача Беззубкіна С.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.
Ухвалами суду від 10.09.2025, 24.09.2025 року поновлено позивачу строк на подачу заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнято до провадження заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх.№ 10051/25, відкладено судове засідання з розгляду справи №925/532/25 по суті на 30.10.2025 року; забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача Беззубкіна С.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд»:
10.09.2025 року заяву (вх. № 13243/25, а.с. 63), в якій підтвердив сплату відповідачем 539770 грн. 50 коп. боргу, підтримав решту вимог про стягнення штрафних санкцій, річних, інфляційних втрат які просив задовольнити.
25.09.2025 року заяву (вх. № 14023/25, а.с. 84-85) про доручення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 30.10.2025 року не забезпечив, подав суду 29.10.2025 року заяву (вх. № 15947/25, а.с. 93), в якій повторно повідомив про неможливість участі представника в даному судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 30.10.2025 року представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у позові та просив задовольнити з урахуванням збільшених позовних вимог, відшкодувати судові витрати понесені позивачем на правничу допомогу.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України у судовому засіданні 30.10.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
25.03.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Протеїн Корма Постач», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське», як покупець, уклали договір поставки № 2503/25 (далі - Договір, а.с. 8-9), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі.
У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - найменування товару - шрот соняшниковий;
п. 1.3. - асортимент, кількість, ціна товару вказуються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця та/або специфікації до цього договору;
п. 1.5. - загальна сума цього договору визначається як сума всіх видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору, за період дії цього договору;
п. 2.2. - покупець зобов'язується провести 100% оплату за фактом поставки кожної окремої партії товару протягом 21 банківського дня з дати поставки;
п.6.3. - за відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасному або неповну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості;
п. 6.4.- у випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачуваної партії товару, а також за користування чужими коштами, на підставі ст. 625 ЦК України, покупець сплачує постачальнику 30% річних від простроченої суми;
п.8.1. - договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025 року.
Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.
25.03.2025 року сторонами погоджено специфікацію №1 (а.с. 12) на поставку товару у кількості 25000 кг на суму 298750 грн. у пункт призначення: Черкаська обл., Уманський район, с Іваньки у строк до 26.03.2025 року(включно); оплата товару - 100% вартості партії товару покупець оплачує протягом 21 банківського дня з дати поставки товару.
10.04.2025 року сторонами погоджено специфікацію №2 (а.с. 13) на поставку товару у кількості 25000 кг на суму 298750 грн. у пункт призначення: Черкаська обл., Уманський район, с Іваньки у строк до 13.04.2025 року (включно); оплата товару - 100% вартості партії товару покупець оплачує протягом 21 банківського дня з дати поставки товару.
Із видаткових накладних: № 3 від 25.03.2025 року на суму 293731 грн., № 10 від 10.04.2025 року на суму 306039 грн. 50 коп. (а.с. 10,11), відповідних товарно-транспортних накладних: № Р3 від 25.03.2025 року, № Р10 від 10.04.2025 року (а.с. 10 на звороті, 11 на звороті) вбачається, що за замовленням відповідача позивач поставив відповідачу товар - шрот соняшниковий за Договором на загальну суму 599770 грн. 50 коп., який відповідач отримав без зауважень, погодив у видаткових накладних, однак, оплатив частково на суму 60000 грн. (платіжна інструкція №1234 від 09.04.2025 року) (а.с. 14).
За розрахунком позивача відповідач отриманий товар на суму 539770 грн. 50 коп. в порушення умов Договору не оплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається також за порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 14037 грн. 21 коп. пені, 53977 грн. 05 коп. штрафу, 3038 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 8950 грн. 87 коп. відсотків річних.
Після звернення позивача до Господарського суду з даним позовом, відповідач платіжними інструкціями: №315 від 14.05.2025 року на суму 40000 грн., №426 від 11.08.2025 року на суму 150000 грн., №447 від 13.08.2025 року на суму 50000 грн, № 476 від 19.08.2025 року на суму 100000 грн., № 2885 від 25.08.2025 року на суму199770 грн.50 коп (а.с. 46-50) загалом сплатив за Договором 539770 грн. 50 коп. боргу, що підтверджено позивачем у поданій суду 10.09.2025 року заяві та представником позивача у судовому засіданні.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 2503/25 від 25.03.2025 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов'язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);
у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);
покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);
за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 25.03.2025 року сторонами укладено договір поставки №2503/25, який фактично виконувався сторонам.
У п. 2.2. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується провести 100% оплату за фактом поставки кожної окремої партії товару протягом 21 банківського дня з дати поставки.
25.03.2025, 10.04.2025 року товар за Договором був отриманий відповідачем на суму 599770 грн. 50 коп. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № 3 від 25.03.2025 року, №10 від 10.04.2025 року та підтверджено даними товарно-транспортних накладних: № 3 від 25.03.2025 року, №Р10 від 10.04.2025 року.
Відповідач платіжною інструкцією №1234 від 09.04.2025 року оплатив отриманий товар на суму 60000 грн. та після звернення позивача до суду - на суму 539770 грн. 50 коп. (14.05.2025 року на суму 40000 грн., 11.08.2025 року на суму 150000 грн., 13.08.2025 року на суму 50000 грн, 19.08.2025 року на суму 100000 грн., 25.08.2025 року на суму 199770 грн.50 коп).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, з урахуванням вказаної норми, суд закриває провадження щодо вимоги позивача про стягнення 539770 грн. 50 коп. боргу.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача:
за видатковою накладною №3 від 25.03.2025 року на суму боргу 233731 грн. на підставі п. 6.3 Договору пені в сумі 10918 грн. 12 коп. нарахованої за період з 24.04.2025 по 17.06.2025; на підставі п. 6.4 Договору штрафу в сумі 23373 грн. 10 коп., 4802 грн. 69 коп. 30% річних нарахованих за період з 24.05.2025 по 17.06.2025; на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3038 грн. 50 коп інфляційних втрат, 576 грн. 32 коп. 3% річних нарахованих за період з 24.04.2025 по 23.05.2025;
за видатковою накладною №10 від 10.04.2025 року на суму боргу 306039 грн.50 коп. на підставі п. 6.3 Договору пені в сумі 3119 грн. 09 коп. нарахованої за період з 06.05.2025 по 17.06.2025; на підставі п. 6.4 Договору штрафу в сумі 30603 грн. 95 коп., 2766 грн. 93 коп. 30% річних нарахованих за період з 07.06.2025 по 17.06.2025; на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 804 грн. 393 коп. 3% річних нарахованих за період з 06.05.2025 по 06.06.2025.
Пунктами 6.3., 6.4. Договору сторони погодили, що за відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасному або неповну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості; у випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачуваної партії товару, а також за користування чужими коштами, на підставі ст. 625 ЦК України, покупець сплачує постачальнику 30% річних від простроченої суми.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум 3 % річних, 30 % річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 536, 625 ЦК України, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача в цій частині суд визнає обґрунтованою.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення штрафу відповідають умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов'язань, передбаченим п. 6.4. Договору, спірна сума штрафу нарахована за Договором за двома видатковими накладними, на фактичні суми боргу, її суд вважає правильною. Відтак вимогу позивача суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у обрахованих позивачем розмірах, як і вимоги позивача заявлені за видатковою накладною №10 від 10.04.2025 року.
Судом враховано, що розрахунки позивача щодо пені, 3% річних, 30% річних, інфляційних втрат за видатковою накладною №3 від 25.03.2025 року проведено безпідставно на суму заборгованості 233731 грн. за весь період, оскільки 14.05.2025 року відповідачем сплачено на рахунок позивача 40000 грн. боргу, який не враховано позивачем при здійсненні розрахунків у визначені ним періоди. Обґрунтована сума боргу за Договором з 14.05.2025 року є сума 193731 грн.
При цьому, судом із застосуванням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій в ІПС LIGA 360, з урахуванням методики розрахунку, доведеної судам листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р і рекомендацій викладених в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 07.12.2013 № 14, статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, проведено розрахунки відповідно за видатковою накладною №3 від 25.03.2025 року: 3% річних нарахованих на суму боргу 233731 грн за період з 24.04.2025 по 13.05.2025 становить 384 грн. 22 коп., на суму боргу 193731 грн. за період з 14.05.2025 по 23.05.2025 становить 159 грн. 23 коп, що разом становить 543 грн. 45 коп.; інфляційні втрати становлять 2518 грн. 50 коп; пеня на суму боргу 233731 грн за період з 24.04.2025 по 13.05.2025 становить 3970грн. 23 коп., на суму боргу 193731 грн. за період з 14.05.2025 по 23.05.2025 становить 164 грн. 54 коп, що разом становить 4134 грн. 77 коп; 30% річних на суму боргу 193731 грн. за період з 24.05.2025 по 17.06.2025 становить 3980 грн. 77 коп і в таких розмірах вказані вимоги позивача підлягають до задоволення, в решті вимог слід відмовити.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача вважає обґрунтованими, позов задовольняє в частині вимог про стягнення 7253 грн. 86 коп. пені, 53977 грн. 05 коп. штрафу, 2518 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1348 грн. 38 коп 3% річних, 6747 грн. 70 коп. 30% річних, в частині вимог про стягнення 6783 грн. 35 коп. пені, 520 грн. інфляційних втрат, 32 грн. 87 коп. 3% річних, 821 грн. 92 коп. 30% річних слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.
Платіжними інструкціями: № 5856 від 12.05.2025 року, №5934 від 01.07.2025 року позивачем сплачено7437 грн. 29 коп. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн., представник позивача адвокат Беззубкін С.М. надав суду копії: договору про надання правової допомоги № 066 від 12.05.2025 року, укладеного позивачем з адвокатом Беззубкіним С.М.; акту приймання-передачі наданих послуг №001 від 24.09.2025 року на суму 20000 грн; свідоцтва серії ДП №3424 від 31.08.2017 року; ордеру серії АЕ №1385839 від 12.05.2025 року.
Судом враховано, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Протеїн Корма Постач», як замовником, та адвокатом Беззубкіним С.М., як виконавцем, укладено договір про надання правової допомоги № 066 від 12.05.2025 року (а.с.88-89), в якому сторони погодили, зокрема, наступне:
п. 1.1. - виконавець зобов'язується надавати замовнику професійні правничі послуги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське» заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №2503/25 від 25.03.2025 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн Корма Постач», а замовник зобов'язується сплачувати винагороду виконавцю на умовах, визначених даним договором;
п. 5.1.- вартість послуг виконавця, що надаються у відповідності з цим договором, складає 20000 грн.. Вартість послуг виконавця складає судовий захист інтересів замовника в суді першої інстанції;
п. 5.2. - замовник зобов'язаний сплатити винагороду виконавця протягом 30 календарних днів з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції за спором між замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське» з приводу стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №2503/25 від 25.03.2025 року.
Із акту приймання-передачі наданих послуг №001 від 24.09.2025 року погодженого сторонами (а.с. 89 на звороті) вбачається перелік наданих адвокатом Беззубкіним С.М позивачу послуг - надання професійних правничих послуг щодо організації та супроводу судової справи №925/532/25 в Господарському суді Черкаської області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське» заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №2503/25 від 25.03.2025 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн Корма Постач» на суму 20000 грн, а саме: детальний аналіз договору поставки №2503/25 від 25.03.2025 року та первинної документації до нього з приводу наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське»; складання позовної заяви до Господарського суду Черкаської області; складання заяв по суті та з процесуальних питань ; участь в судових засіданнях.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При розгляді заяви позивача суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі, а також враховує позицію об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Відтак, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача, разом з тим, враховуючи попереднє рішення суду про часткове задоволення позову, необґрунтованість вимог про стягнення 6783 грн. 35 коп. пені, 520 грн. інфляційних втрат, 32 грн. 87 коп. 3% річних, 821 грн. 92 коп. 30% річних, суд з урахуванням пропорційності вказує, що вказаним критеріям відповідає сума, яка дорівнює пропорційно задоволеній частині позову від попередньо заявлених представником позивача до стягнення вартості таких судових витрат, що становить 19736 грн. 70 коп.
Однак, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Беззубкіним С.М. робіт, послуг, предмет позову, суд висновує про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача, на користь якого ухвалено судове рішення.
Підставою для цього суд вважає непропорційність розміру цих витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, неврахування при проведенні розрахунків часткової оплати боргу, відсутності заперечень відповідача, а відтак і їх необґрунтованість, не співмірність і нерозумність. З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське» судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн Корма Постач» на професійну правничу допомогу у справі № 925/532/25 частково у розмірі 10000 грн.
Пунктами 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення 539770 грн. 50 коп. боргу на підставі п.2 ч.1 ст 231 ГПК України позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сплачена сума судового збору у вказаній частині, водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи, відповідне клопотання матеріали справи не містять.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2175 грн. 38 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. а разом 12175 грн. 38 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 231, ст.ст. 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження в частині вимог про стягнення 539770 грн. 50 коп. боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське», ідентифікаційний код юридичної особи 32837429, місцезнаходження: 20132, Черкаська обл., Уманський район, с. Іваньки, вул. Соборна, буд. 3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн Корма Постач», ідентифікаційний код юридичної особи 44631243, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 9, прим. 20,23, офіс 3 - 7253 грн. 86 коп. пені, 53977 грн. 05 коп. штрафу, 2518 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1348 грн. 38 коп 3% річних, 6747 грн. 70 коп. 30% річних, 12175 грн. 38 коп. судових витрат.
У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 6783 грн. 35 коп. пені, 520 грн. інфляційних втрат, 32 грн. 87 коп. 3% річних, 821 грн. 92 коп. 30% річних відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 11.11.2025 року.
Суддя В.М. Грачов