29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"06" листопада 2025 р. Справа № 924/778/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря Ковальчук А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Шепетівського підприємства теплових мереж, м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області
про стягнення 22 310 484,55 грн. основного боргу,
представники сторін:
позивача: адвокат Єгоров В.С. (в режимі ВКЗ);
відповідача: не з'явився;
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 22 310 484,55 грн. основного боргу. Вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем природному газу згідно договору № 2170-ПСО(ТКЕ)-34 постачання природного газу від 31.10.2022.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.09.2025. Ухвалою суду від 02.09.2025 відкладено підготовче засідання на 24.09.2025. Ухвалою суду від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2025.
Ухвалою суду від 16.10.2025 відкладено судове засідання на 06.11.2025.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується довідкою про доставку ухвал суду у даній справі в електронний кабінет Шепетівського підприємства теплових мереж в ЄСІТС. У відзиві на позов заперечує проти вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з тих підстав, що заборгованість за вказаним договором виникла в силу об'єктивних, що не залежать від волі підприємства обставин, оскільки Шепетівське підприємство теплових мереж фактично відновило свою діяльність 11.10.2019 року на виконання ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», яка передбачає правонаступництво по борговим зобов'язанням з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). Зокрема, Підприємству згідно Акту звіряння розрахунків від 25.10.2019 року було передано борг ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» за постачання природного газу у сумі 82 104 061,87 грн.
Відповідач зауважує, що одночасно, на виконання Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, 18 грудня 2019 року, між Шепетівським підприємством теплових мереж та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було укладено договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 235/1/1730-Р3, № 235/2/1730-Р3, № 235/3/1730-Р3, № 235/4/1730-Р3, № 235/5/1730-Р3, № 235/6/1730-Р3, № 235/7/1730-Р3 на загальну суму 31 481 094,39 грн, які виконувалися підприємством по грудень 2024 року. Відповідно до даних договорів підприємство зобов'язалося щомісячно погашати реструктуризовану суму заборгованості в загальному розмірі 524 684,86 грн. в місяць.
Проте, підприємство після відновлення своєї діяльності не мало достатніх коштів для здійснення повного розрахунку за спожитий природний газ, розрахунки від споживачів за надані послуги з постачання теплової енергії надходили не в повному обсязі та, окрім того, щомісячно сплачувалася реструктуризована сума боргу по вище вказаних договорах реструктуризації. Відтак у Підприємства не було фінансової змоги сплачувати за отриманий природній газ по договору № 2170-ПСО(ТКЕ)-34 від 31.10.2022 року.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що тарифи на послуги, які надає підприємство, встановлюють уповноважені органи. Внаслідок встановлення уповноваженими органами економічно необґрунтованих тарифів у підприємства виникла різниця в тарифах, яка мала бути відшкодована з державного бюджету України. Загалом обсяг узгодженої, але невідшкодованої різниці в тарифах для Шепетівського підприємства теплових мереж станом на дату подання відзиву становить 59 061 050, 20 гривень.
Акцентує увагу, що заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення згідно з доданих до позовної заяви розрахунків виникла у той період, коли у підприємства виникла різниця в тарифах за надані послуги з постачання теплової енергії. При цьому, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, вважає, що суд повинен виходити з величини компенсації, яку перераховано за рахунок державного бюджету.
Підсумовує, що в період укладення Договору на Шепетівське підприємство теплових мереж вже було передано Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг за постачання природного газу у сумі 82 104 061,87 грн, і кошти та джерела для погашення даного боргу у Шепетівського підприємства теплових мереж відсутні, адже підприємство перебуває у важкому фінансовому стані, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства. Водночас, припинення виконання оплати поточних платежів по договору № 2170-ПСО(ТКЕ)-34 від 31.10.2022 року призвела б до ненадання номінацій підприємству та припинення відпустку природного газу та, як наслідок, зриву опалювального періоду в місті Шепетівка.
Позивач у відповіді на відзив вважає доводи відповідача необґрунтованими. Зазначає, що Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон № 1730) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до абзацу 9 статті 4 Закону взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
При цьому, Постанова КМУ № 1430 взагалі визначала механізм, порядок та умови надання саме у 2022 році субвенції з державного бюджету на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Підставою для проведення розрахунків мав стати відповідний договір про організацію взаєморозрахунків, укладений згідно з Примірним договором.
Натомість, як зазначає позивач, дію Постанови КМУ № 1430 не продовжено на 2023 рік. При цьому, у Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" відсутні статті, якими б передбачалося надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. Як наслідок, відсутні будь-які нормативні акти Кабінету Міністрів України, які б затверджували порядок та умови проведення відповідних взаєморозрахунків та які б затверджували Примірний договір про організацію таких взаєморозрахунків у 2023, 2024 або 2025 роках.
Наголошує, що сторонами не заперечується, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (Відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором). Натомість саме лише включення Відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом 1730, та затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за Договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
31.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі постачальник, позивач) та Шепетівським підприємством теплових мереж (далі споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 2170-ПСО(ТКЕ) - 34 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно з п. 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 5462,133 тис. куб. метрів.
У пункті 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору.
За змістом п. 2.3 договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на офіційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 2.5 договору, режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
За положеннями п. 3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі оператора ГТС.
Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірника актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1, пп. 2.2.3 та пп. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (підп. 3.5.1 п. 3.5 договору).
Постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими (під. 3.5.4 п. 3.5 договору).
Розділом 4 договору визначено, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ 6 183, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ 7 420, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % 27, 315 грн, всього з ПДВ 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583, 89 грн.
4.1.2. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг ІІ за 1000 куб. м газу без ПДВ 31937,92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ 38325,50 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % 27, 315 грн, всього з ПДВ 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІ за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38489,39 грн.
4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг IIІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ 16 390, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовуються при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % 27, 315 грн, всього з ПДВ 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У пункті 5.3 договору сторони погодилися, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
За змістом п. 5.4 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема: - виконувати умови цього договору; - забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотримання споживачем умов цього договору.
Відповідно до п. 13.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Сторонами також укладено додаткові угоди до договору, зокрема, №1 від 20.12.2022, №2 від 27.02.2023, №3 від 05.04.2023, №4 від 05.04.2023, якою, з-поміж іншого, продовжено строк дії договору до 30.04.2023.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ згідно актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 2651842,67 грн.; від 10.11.2022 на суму 774137,30 грн.; від 30.11.2022 на суму 1616553,30 грн.; від 31.12.2022 на суму 4556733,12 грн.; від 31.12.2022 року на суму 2789134,02 грн.; від 31.12.2022 на суму 2311220,63 грн.; від 31.01.2023 на суму 4479597,41 грн.; від 31.01.2023 на суму 1314451,34 грн.; від 31.01.2023 на суму 2348748,29 грн.; від 28.02.2023 на суму 4547351,56 грн.; від 28.02.2023 на суму 1411444,61 грн.; від 28.02.2023 на суму 2183788,80 грн.; від 31.03.2023 на суму 4395112,90 грн.; від 31.03.2023 на суму 1355788,94 грн.; від 31.03.2023 на суму 2081436,12 грн.; від 30.04.2023 на суму 1085838,22 грн.; від 30.04.2023 на суму 314150,44 грн.; від 30.04.2023 на суму 735687,85 грн. На загальну суму 40 953 017,72 грн.
Відповідно до довідки АБ "Укргазбанк" від 07.06.2024, за період з 31.10.2022 по 31.05.2024 на користь позивача від відповідача надійшло 31084832,26 грн., з яких, згідно призначення платежу, 18 532 533,17 грн. перераховано згідно договору від 31.10.2022.
Окрім того, згідно інформації АТ "Ощадбанк", 19.12.2022 було здійснено договірне списання 110000,00 грн. з відповідача на користь позивача в рахунок оплати за природний газ згідно договору від 31.10.2022.
З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідачем також надано в матеріали справи договори про реструктуризацію заборгованості від 18.12.2019, укладені між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України", договір про надання місцевої гарантії від 18.12.2019, протоколи засідань Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 21.11.2024, від 07.11.2022, від 19.12.2022, від 21.03.2023, від 12.05.2023, від 04.08.2023, від 14.11.2023, від 22.03.2024, від 21.05.2024, від 20.08.2024, від 19.03.2025, від 19.05.2025.; звіт про фінансові результати.
Позиція суду.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між сторонами внаслідок укладення договору №2170-ПСО(ТКЕ)-34 постачання природного газу від 31.10.2022 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання.
Згідно приписів частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивачем належно виконано умови договору та поставлено відповідачу природний газ згідно договору від 31.10.2022 на суму 40 953 017,72 грн.
Відповідачем, в свою чергу, сплачено за отриманий газ 18532533,17 грн. та ще 110000,00 грн. списано в порядку договірного списання.
Таким чином, Шепетівським підприємством теплових мереж створено заборгованість за договором від 31.10.2022 на суму 22310484,55 грн., доказів сплати якого суду не надано.
З приводу заперечень відповідача в частині того, що борг виник внаслідок різниці в тарифах за надані послуги з постачання, що має бути відшкодована з державного бюджету України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів, зокрема, на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення.
За положеннями ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсується: заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення"; витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Перелік таких витрат та/або втрат, а також порядок та умови їх розрахунку, затвердження і компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» передбачено, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
За змістом статті 1 вказаного Закону заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду), у тому числі: кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов'язкового включення до реєстру.
Згідно з абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 Закону взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення, зокрема: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу, а також кредиторської заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення; кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому пр
Статтею 4 Закону (абзац 9) визначено, зокрема, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Водночас, дію абзацу дев'ятого частини першої статті 4 зупинено на 2025 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX.
Так, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що законодавець визначив порядок проведення розрахунків між учасниками процедури врегулювання для погашення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, визначивши, зокрема, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції. При цьому, до переліку заборгованості, як підлягає врегулюванню, включено також заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 01.06.2021.
В цей же час, ані договір постачання природного газу, ані норми застосованого судом законодавства не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання, адже законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.05.2025 у справі № 920/481/23).
Зазначене також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2024 у справі № 925/636/23, які зводяться до такого:
- стаття 4 Закону 1730 в редакції Закону 2479 має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 01.06.2021. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям для погашення заборгованості;
- наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків;
- Закон 1730 не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.
Отже, приймаючи до уваги вищевказані висновки Верховного Суду щодо застосування процедури врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, відсутність в матеріалах справи доказів укладення між сторонами договору про організацію взаєморозрахунків, суд виснує, що заперечення відповідача не впливають на висновки суду щодо існування у відповідача боргу перед позивачем у розмірі 22310484,55 грн. за природний газ, поставлений згідно договору від 31.10.2022.
Так, сама лише наявність законодавчої можливості врегулювання заборгованості без фактичного вчинення дій учасників ринку шляхом проведення розрахунків та реструктуризації не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості, яка є предметом позову у даній справі.
Аналогічно доводи відповідача про перебування останнього у скрутному фінансовому становищі не можуть бути підставою для висновку про можливість невиконання договірних зобов'язань.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити спожитий ним природний газ, учасниками справи не надано та судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до ст.86 ГПК України, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позову у справі в повному обсязі.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити.
Стягнути з Шепетівського підприємства теплових мереж (30405, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, місто Шепетівка, пров.Кочубея Володимира, будинок 1А, код ЄДРПОУ 02091981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 22 310 484,55 грн. (двадцять два мільйони триста десять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 55 коп.) основного боргу, 267 725,82 грн. (двісті шістдесят сім тисяч сімсот двадцять п'ять грн. 82 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2025
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; учасникам справи в електронні кабінети