Справа № 291/845/25
Номер провадження 2/289/1048/25
12.11.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21.07.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4374127 від 08.12.2021 в розмірі 45650,00 грн., а також судові витрати 2422,40 грн. - сума сплаченого судового збору та 16000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 08.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір № 4374127, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом та інші зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти, проте відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок утворилась заборгованість в розмірі 45650,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 33750,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 1900,00 грн. - заборгованість за комісією.
26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до позичальників за кредитними договорами, в тому числі за Договором № 4374127, таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за цим договором.
Посилаючись на викладене, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося із даним позовом до суду, в якому просить розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, за відсутності представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Ухвалою від 26.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 25.09.2025 (а.с.76), проведення якого було відкладено на 23.10.2025 по причині неявки відповідача.
13.10.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк», яке ухвалою від 14.10.2025 задоволено (а.с.90-91).
В судове засідання сторони не з'явились, позивач в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти постановлення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованим листом повісток про виклик до суду, однак направлена судом кореспонденція повертається до суду неврученою адресату з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.84,103).
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У справі № 911/3142/19 Верховний Суд у постанові від 18.03. 2021 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду. Обов'язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
Повідомити ОСОБА_1 про проведення судового засідання на зазначений в позовній заяві номер телефону не виявилося можливим, оскільки абонент телефону НОМЕР_1 не в мережі (а.с.81,99).
Окрім того, ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки на його електронну адресу, яка вказано в Договорі про споживчий кредит, документ доставлявся до електронної скриньки 29.09.2025, 28.10.2025 (а.с.83,95 на звороті).
Таким чином судом застосовано всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання повторно не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності відповідач не надав, відзив проти позову до суду не надходив.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд протокольно ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 08.12.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив Анкету-заяву на кредит № 4374127, за якою того ж дня погоджено надання кредиту в розмірі 10000,00 грн., строк кредиту 15 днів, комісія на надання кредиту 19% одноразово, ставка процентів - 2.50% за кожен день користування (а.с.45).
В цей же день 08.12.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, укладено Договір про споживчий кредит №4374127, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 10000,00 грн. строком на 15 днів з 08.12.2021 (строк кредитування). Термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів за користування кредитом - 23.12.2021(п.п.1.1.-1.4.). Комісія за надання кредиту - 1900,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом 3750,00 грн., які нараховуються а ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.24-28).
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «МІЛОАН» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» , а саме аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U46353, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію (а.с.51), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пунктом 6.3 кредитного договору передбачено, що приймаючи пропозицію ТОВ «МІЛОАН» про укладання цього кредитного договору позичальник підтверджує та погоджується, що з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору.
Таким чином, відповідач усвідомлено погодився з умовами договору, включаючи строки кредитування, розмір кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування, а також була належним чином поінформована про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.
При цьому суд звертає увагу, що пунктом 2.2.2 вказаного Договору встановлено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. Договору.
Положеннями пункту 2.3 Договору про споживчий кредит №4374127 передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах та, відповідно до пункту 2.3.1.2 Кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Згідно пункту 3.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.
Таким чином, умовами Договору про споживчий кредит №4374127 передбачено два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.
Оскільки відповідач кредитні кошти не повернув 24.12.2021 договір автоматично було пролонговано на 60 днів, а відтак й нараховано відсотки за користування кредитними коштами за відсоткової ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день.
Згідно п. 6.1 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Сума позики 10000,00 грн. згідно Договору №4374127 була перерахована на картковий рахунок отримувач 516875*03, що підтверджується квитанцією «Liqpay» 1846624912, дата платежу 08.12.2021, платник назва: ТОВ «Мілоан» (видача) (а.с.52).
Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації від 14.10.2025 на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (а.с.100), згідно виписки за договором за період 08.12.2021-13.12.2021, 08.12.2021 на вказану карту клієнта надійшов переказ коштів «Viplata zaima Miolan» на суму 10000,00 грн. (а.с.101).
В зв'язку з тим, що відповідач належним чином умови кредитного договору №4374127 від 08.12.2021 не виконував, виникла заборгованість у розмірі 45650,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 33750,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1900,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту, вказане підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с.7), розрахунком заборгованості (а.с.8).
26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов'язань якого настав, або яке виникне в майбутньому, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснивши фінансування приймає право грошової вимоги до боржників і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит (а.с.9-14), в тому числі за договором №4374127 від 08.12.2021 до відповідача, згідно реєстру боржників до вказаного договору під номером 20088 зазначено клієнта ОСОБА_1 (а.с.21-23,29).
Таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» доведено належними доказами своє право вимоги до відповідача за договором №4374127 від 08.12.2021.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного ним договору про надання кредиту №4374127 від 08.12.2021. Зазначений договір недійсними не визнано.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним в письмовій формі.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 та інші.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вище вказаними кредитними договорами.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором чи спростувати розмір існуючої заборгованості.
Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку, матеріали справи не містять.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.
На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої ним не спростовано, контррозрахунок суду не надано, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та, відповідно до статі 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду:
- копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.36-38);
- прас-лист вартості послуг АО «Лігал Ассістанс» (а.с.40);
- копію заявки про надання юридичної допомоги № 329 від 02.06.2025 (а.с.41);
- витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 (а.с.43).
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ВС від 13.03.2025 по справі №275/150/22).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді в сумі 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 531, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № № 4374127 від 08.12.2021 в розмірі 45650,00 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.), а також судові витрати 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 00 коп.) - сума сплаченого судового збору та 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 64072,40 грн. (шістдесят чотири тисячі сімдесят дві грн. 40 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО