Номер справи 289/1786/25
Номер провадження 1-кп/289/220/25
11.11.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
особи, щодо якої вирішується клопотання про застосування примусових заходів
виховного характеру - неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 ,
його законного представника ОСОБА_5 та захисника адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 , його законного представника ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12025065670000067 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відносно неповнолітнього підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радомишль, Житомирської області, громадянина України, освіта середня, студента 2-го курсу Поліського індустріального професійного коледжу, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
18.06.2025 близько 19.00 години на території Межиріцької філії Комунальної установи Вишевицької сільської ради «Вишевицький ліцей» по вул. Космонавтів, 9, в с. Межирічка Вишевицької ТГ Житомирського району Житомирської області між неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоровю потерпілого та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_7 та умисно наніс один удар кулаком правої руки в область голови потерпілого та по два удари кулаками правої та лівої руки в область обличчя останнього, від отриманих ударів останній впав на землю, а ОСОБА_4 наніс ще один удар ногою в область тулуба ОСОБА_7 .
Внаслідок вказаних умисних протиправних дій, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, травматичного видалення 1 зуба на верхній щелепі справа та вивиху 2 зуба на верхній щелепі справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що своїми умисними діями, які виразилися в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я неповнолітнього ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України та досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, проте, на підставі ч. 1 ст. 497 КПК України вважає, що останній щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем реєстрації та навчання характеризується позитивно, неповнолітній підозрюваний та його законний представник проти цього не заперечують, до нього слід застосувати примусові заходи виховного характеру у виглядлі застереження та передачі неповнолітнього під нагляд його матері строком на 1 рік.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав, зазначивши, що винуватість неповнолітнього ОСОБА_4 доведена, останній вперше вчинив кримінальний проступок, щиро кається, тому його виправлення можливе без застосування покарання і він може бути з цих підстав звільнений від кримінальної відповідальності та до нього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру у виді застереження, а також передачі під нагляд матері ОСОБА_5 строком на 1 рік. Заявлені законним представником потерпілого цивільний позов просить розглянути з урахуванням досліджених доказів та задовольнити.
Неповнолітній ОСОБА_4 у судовому засіданні факт вчинення ним кримінального правопорушення відносно ОСОБА_7 визнав, обставини його вчинення не заперечив, пояснив, що конфлікт між ними виник із-за дівчини. Вважає заявлені суми цивільного позову необгрунтованими та завищеними, готовий сплатити потерпілому 5000,00 грн., при цьому повідомив, що він ніде не працює, на даний час навчається.
Під час опитування законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 , його мати ОСОБА_5 повідомила суду, що її син про причини конфлікту повідомив, що побилися за дівчину, зазначила, що її син на обліку у службі по справах неповнолітніх не перебуває, спокійний, допомагає по господарству, також допомагає доглядати за бабусею, яка має тяжке захворювання - являється онко хворою, син допомагає бабусі, так як сама ОСОБА_5 має ще одного сина 2024 року народження, знаходиться в декретній відпустці. Біологічний батько ОСОБА_9 участі у вихованні сина не приймає, аліменти не сплачує, з сином не спілкується взагалі, ОСОБА_5 отримувала допомогу від держави як мати одиначка. Клопотання прокурора підтримала та повідомила, що у неї з сином склалися теплі, хороші стосунки, з сином проводяться виховні бесіди, він пообіцяв, що більше такого не повториться. Також додала, що вона що вона має вплив на сина ОСОБА_4 , здатна здійснювати контроль за його поведінкою і не заперечує передати їй сина під нагляд. Повідомила суду, що вона намагалася вирішити з матір'ю потерпілого питання відшкодування завданої її сином шкоди та пропонувала їй грошові кошти, однак остання відмовилася з посиланням на те, що пропонується мала сума, тому це питання вирішить в суді. Щодо заявленого цивільного позову зазначила суду, що вважає вказані в позовній заяві суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди завищеними, такі гроші в сім'ї відсутні, так як ОСОБА_4 на даний час навчається, він не працює, сама ОСОБА_5 на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, а її чоловік офіційно не працевлаштований, займається тимчасовими підробітками. Просить задовольнити клопотання та обіцяє забезпечити належний догляд за сином, приділяти ще більшу увагу його вихованню та розвитку.
Захисник неповнолітнього ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 погодився з клопотанням прокурора, з покликанням молодий вік його підзахисного, його каяття, позитивну характеристику з місця навчання, просить застосувати до ОСОБА_4 вказані в клопотанні примусові заходи виховного характеру. Цивільний позов в частині заявлених вимог про стягнення матеріальної шкоди просить відмовити за недоведеністю, а моральну шкоду, враховуючи, що дійсно потерпілому було завдано фізичний біль, просить задовольнити частково в сумі 5000,00 грн.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що конфлікт з ОСОБА_4 виник із-за дівчини, в ході розмови останній вдарив декілька різів в область обличчя, після чого потерпілий присів, а ОСОБА_4 ще вдарив його ногою по нозі. Наступного дня після драки потерпілий звернувся в лікарню, зробив знімок, а наступного дня після цього зняв побої. Після драки в нього була розбита нижня губа, вибитий один зуб, ще один зуб - травматичний вивих, і ще один зуб - надщербнутий, в звязку з чим він проходив лікуванняу стоматолога, лікар дав рекомендації на подальше лікування. Моральну шкоду підтверджує тим, що пошкодження зубів вплинуло на спілкування з друзями, з яким він припинив спілкуватися на даний час. При цьому потерпілий просить суд задовольнити клопотання прокурора, а також просить задовольнити заявлений цивільний позов в повному обсязі, так як ОСОБА_4 вибачення попросив лише один раз - в суді, потерпілий його не вибачив, так як ОСОБА_4 не допомагав в лікуванні, завдану шкоду не відшкодував.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - його мати ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечувала щодо застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 . Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримала повністю зазначивши, що в лікарні їй порекомендували поставити три імлантанти, тому вони в інтернеті вибрали клініку, в якій мають намір лікуватися, роздрукували вартість ісплантанта, який вважають потрібним вставити, з цього і складається сума завданих матеріальних збитків. Моральну шкоду вважає обгрунтованою, так як син останнім часом став комплексувати із-за того, що не може посміхатися, бо видно, що відсутній зуб. Підтвердила, що мати ОСОБА_4 пропонувала 20000,00 грн., однак запропонована сума не відповідає завданій її сину шкоді.
Уповноважений підрозділ органів Національної поліції, а також служба у справах дітей у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися судом належним чином та вчасно.
Крім визнання своєї винуватості, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України стверджується рядом письмових доказів у кримінальному провадженні, що були досліджені в судовому засіданні, зокрема :
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 від 19.06.2025 (а.с.56), за якою 17.07.2025 було зареєстровано кримінальне провадження за №12025065670000067 за ч. 2 ст. 125 КК України (а.с.55);
- актом №240 від 20.06.2025, згідно якого у ОСОБА_7 маються тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, травматичного видалення 1 зуба на верхній щелепі справа та вивиху 2 зуба на верхній щелепі справа, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню тяжкості, з короткочасним розладом здоров'я, могли виникнути від дії тупих твердих предметів, що не залишили при собі ідентифікуючих їх ознак, можливо за обставин та в терміни, вказані потерпілим. Потерпілому було спричинено біля 2 травмуючих дій (а.с.57);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.03.2025 з фототаблицями, проведеного з потерпілим ОСОБА_7 за участі його законного представника ОСОБА_8 , який повідомив обставини спричинення йому 18.06.2025 ОСОБА_4 тілесних ушкоджень (а.с.62-66);
- висновками експерта №284 від 05.08.2025 та №320 від 11.09.2025 по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , згідно якого у ОСОБА_7 маються тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, травматичного видалення 1 зуба на верхній щелепі справа та вивиху 2 зуба на верхній щелепі справа, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню тяжкості, з короткочасним розладом здоров'я, могли виникнути від дії тупих твердих предметів, що не залишили при собі ідентифікуючих їх ознак, можливо за обставин та в терміни, вказані потерпілим. Дані ушкодження не могли виникнути внаслідок падіння потерпілого з положення стоячи на тверду поверхню. Відносно до травмуючого об'єкту він знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні. Потерпілому було спричинено біля 2 травмуючих дій. Покази потерпілого, дані ним під час проведення слідчого експерименту, відповідають механізму спричинення йому тілесних ушкоджень в тій частині, де він вказує, що йому було спричинено травмуючі дії в ділянку обличчя (а.с.67,68);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.09.2025 за участю підозрюваного ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , в якому ОСОБА_4 розповів про конфлікт 18.06.2055 з ОСОБА_7 та детальні обставини спричинення останньому тілесних ушкоджень (а.с.82-88);
- висновком психолога за результатом допиту та слідчого експерименту за участі неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 від 24.09.2025, з якого вбачається, що проведений допит та слідчий експеримент були успішними у забезпеченні безпеки та підтримки дитини. Покази, які ОСОБА_9 надав під час слідчого експерименту не суперечать показам, які він надавав під час допиту, що може вказувати на їх достовірність (а.с.91-93).
Досліджені в судовому засіданні докази винуватості неповнолітнього ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки відповідно до ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК України.
Згідно з положеннями ст. 22 КПК України суд зберігає об'єктивність та неупередженість, в тому числі, не надаючи переваг будь-якій стороні кримінального провадження.
За результатами судового розгляду суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши всі зібрані по справі та досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази підтверджують існування обставин, про які зазначено в клопотанні та «поза розумним сумнівом» доводять, що неповнолітнім ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого, поза розумним сумнівом.
Із долученої копії паспорту убачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.80), тобто на час вчинення суспільно небезпечного діяння і на час розгляду клопотання є неповнолітнім.
За змістом ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Відтак, станом на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме станом на 18.06.2025, останній вже досяг шістнадцятирічного віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, необережного нетяжкого злочину без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.
Відповідно до ст. 97 КК України, неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив кримінальне правопорушення, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1, п. 2, п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього та передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.
Згідно ч. 3 ст. 105 КК України, до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про скоєння неповнолітнім іншого кримінального правопорушення або завдання ним потерпілому інших, ніж зазначено у висновку судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень.
Беручи до уваги те, що неповнолітній ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро кається, раніше не судимий (а.с.75), до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.73), за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря нарколога не звертався (а.с.69), на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах не перебуває (а.с.71), за місцем проживання та навчання характеризується переважно позитивно (а.с.70,74), тому суд погоджується з позицією прокурора, що виправлення ОСОБА_4 можливе без застосування кримінального покарання.
В акті обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_4 від 21.09.2025 зазначено, що на час обстеження членами комісії встановлено, що для гармонійного проживання, розвитку, навчання та відпочинку дитини створені належні матеріально-побутові умови (а.с.72).
Згідно повідомлення начальника служби у справах дітей Радомишльської міської ради від 25.09.2025, відомості про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відсутні, неповнолітня дитина ОСОБА_4 на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах не перебуває (а.с.89); згідно повідомлення відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності не притягувалася (а.с.90).
За наведеного та беручи до уваги викладені вище дані про особу неповнолітнього ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого, згоду на застосування таких заходів з боку неповнолітнього та його матері, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання.
На переконання суду, мати неповнолітнього ОСОБА_5 цілком здатна здійснювати належний контроль за поведінкою сина, тому саме їй слід передати неповнолітнього під нагляд та застосування такого примусового заходу спроможне здійснити виховний вплив на неповнолітнього.
Суд ухвалюючи судове рішення у даній справі, керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу ХІ КК України.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про доцільність та достатність застосування до ОСОБА_4 примусових заходів у вигляді застереження (роз'яснення неповнолітньому наслідки його протиправних дій, завдання шкоди потерпілому, оголосити осуд за вчинені дії), а також передачу неповнолітнього під нагляд матері, оскільки, на думку суду, ці види примусових заходів будуть сприяти попередженню вчинення нових правопорушень, є співмірними вчиненому ним суспільно-небезпечному діянню та як найкраще забезпечать інтереси останнього.
Стосовно позовних вимог потерпілого щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Статтею ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).
Відповідно до положень ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Законним представником потерпілого ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до неповнолітнього ОСОБА_4 про стягнення завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 136740,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., в судовому засіданні 11.11.2025 судом протокольно залучено співвідповідачем законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - його матір ОСОБА_5 .
В обгрунтування заявлених вимог на відшкодування матеріальної шкоди посилається на те, що внаслідок вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення ОСОБА_7 має необхідність встановлення імплантантів трьох зубів, однак коштів на лікування не має. Комплекс пошкоджень у потерпілого знаходиться в прямому причинному зв'язку з вчиненням протиправних дій ОСОБА_4 .
Крім цього, неправомірні дії неповнолітнього ОСОБА_4 перебувають у прямому причинному звязку з виникненням травм у потерпілого та настанням наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, що призвело до проходження процедури лікування і адаптації після отриманих травм. У період досудового розслідування ОСОБА_4 не відшкодував збитки потерпілому та не вибачався за вчинене. Моральна шкода полягає в моральних стражданнях та переживаннях, стресах, приниженні та тривалого психологічного дискомфорту.
Під час судового розгляду відповідач ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_5 заявлений цивільний позов в частині відшкодування майнової шкоди не визнали, а в частині стягненні моральної шкоди вважають заявлену суму завищеною та вважають достатньою суму в 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на час вирішення цивільного позову досяг 16 років. Факт завдання неповнолітнім ОСОБА_4 неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді саден обличчя, травматичного видалення 1 зуба на верхній щелепі справа та вивиху 2 зуба на верхній щелепі справа, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, підтверджується висновками експерта №284 від 05.08.2025 та №320 від 11.09.2025 (а.с.67, 68).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Пленумом Верховного суду України у п.п. «в» п. 19 Постанови № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження цивільного позову в частині завданої матеріальної шкоди позивач надав роздруківку з Інтернету щодо надання стоматологічних послуг «Імплант під ключ» від Astra Dent (а.с.27-28).
При цьому, жодних належних та допустимими доказів на підтвердження заявленої суми 136740,00 грн. відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачем не надано, (належним чином сформованих та оформлених направлень чи рецептів лікаря із зазначенням у них медичних препаратів, які містяться у фіскальних чеках чи інших документів про проходження лікування та необхідності встановлення імплантантів 3 зубів в стоматологічній клініці Astra Dent), а тому долучена до позовної заяви роздруківка є неналежним доказом понесених витрат для визначення суми матеріальної шкоди.
Суд зауважує, що можливі майбутні витрати не можуть бути стягнуті судом, оскільки захисту підлягає вже порушене право потерпілого, і майбутні витрати, які пов'язані із відновленням ушкоджень здоров'ю внаслідок суспільно-небезпечного діяння можуть бути стягнуті у загальному порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, суд відмовляє в частині заявленої вимоги про стягнення 136740,00 грн. матеріальної шкоди за недоведеністю вимог.
Щодо позовних вимог ОСОБА_8 про стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітньому потерпілому у розмірі 50000,00 грн., то на думку суду, вони підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
У постанові від 03.10.2019 року у справі №709/1173/17 Верховний суд зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що внаслідок завдання неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 неповнолітнім ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, неповнолітньому потерпілому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що спричинення тілесних ушкоджень викликало фізичний біль, негативні емоції, моральні переживання, ОСОБА_7 був позбавлений можливості реалізації своїх звичок, відбулося порушення його звичного способу життя.
Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди суд враховує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому, враховуючи надане неповнолітнім потерпілим та його законним представником обґрунтування рівня, характеру, тривалості та обсягу душевних та психічних страждань, характеру майнових та немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його житті, а також, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, завданої суспільно небезпечними діями неповнолітнього ОСОБА_4 , які спричинили короткочасний розлад здоров'я малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , пережитий стрес, біль, та конкретні обставини встановлені судом, становить 15000,00 грн.
Речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження по справі відсутні, арешт на майно не накладався.
Керуючись ст.ст. 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 369-372, 376, 484-497, КПК України, суд
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12025065670000067 від 17.07.2025 за ч. 2 ст. 125 КК України - задовольнити.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру в виді:
- застереження, оголосивши ОСОБА_4 осуд за вчинені дії та роз'яснивши неповнолітньому наслідки його протиправних дій, а саме: завдання шкоди потерпілому та попередивши про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення;
- передати неповнолітнього ОСОБА_4 під нагляд його законного представника - матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 1 рік.
Початок тривалості примусових заходів виховного характеру обчислювати з дня набрання чинності даною ухвалою.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 15000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_10