Справа № 282/1143/25
Провадження № 2/282/457/25
12 листопада 2025 року селище Любар
Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Любар в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФК «ЕЙС», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за договором №858210544 від 10.04.2024 у розмірі 32660,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
Даний позов мотивує тим, що 10.04.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №858210544, відповідно до умов якого відповідачу видано кредит у сумі 7100 грн., шляхом переказу на його платіжну картку №5167-80XX-XXXX-1877 зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»
Введенням ідентифікатору позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Після вчинення відповідних дій відповідачем, 10.04.2024 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" ініціювало переказ коштів згідно договору №858210544 безготівковим зарахуванням через банк провайдер на платіжну картку №5167-80XX-XXXX-1877, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Всупереч умов договору №858210544 від 10.04.2024 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 36210,00 грн., яка складається з наступного: 7100,00 грн. - заборгованість по кредиту; 25560,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3550,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до вказаного договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії цього договору.
19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №19/1224-01.
08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 36210,00 грн.
Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 23.09.2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження у справі, надсилалася відповідачу на адресу його реєстрації, однак поверталася на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відтак, з урахуванням правової позиції висловленої у постанові Верховного суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.12.2023 року у справі №591/4832/22, суд вважає за можливе проводити розгляд справи.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Таким чином, у визначений судом строк відповідач відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, а тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.
Судом встановлено, що 10.04.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №858210544 у формі електронного документа з використанням електронного підпису сторін (а.с.13-24).
Згідно з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", до укладення договору про споживчий кредит, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надається Паспорт споживчого кредиту
ОСОБА_1 шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підтвердила факт ознайомлення із запропонованими в Паспорті споживчого кредиту умовами кредитування.
Договір підписано шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору, який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні (додатково у разі необхідності за зверненням позичальника надісланий одноразовий ідентифікатор може повторно надаватися шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий позичальником).
Введення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора KURD є підписанням договору відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно довідки №858210544/24052025 від 24.05.2025, наданої ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", 10.04.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який надав ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти в сумі 7100 грн. (а.с.97, зворотній бік).
Даний факт також підтверджується інформацією наданою АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду від 23.09.2025 (а.с.109-114).
Отже, первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов'язання надати грошові кошти ОСОБА_1 виконав в повному обсязі.
Всупереч умов договору №858210544 від 10.04.2024, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 36210,00 грн., яка складається з наступного: 7100,00 грн. - заборгованість по кредиту; 25560,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3550,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума заборгованості підтверджується детальним розрахунком заборгованості (а.с.84-86).
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну його дії (а.с.77-89).
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 288 від 11.06.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.63-64).
19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №19/1224-01 (а.с.66-69).
На виконання вищевказаного договору, сторони підписали реєстр прав вимоги № 2 від 19.12.2024, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.70-71).
08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.74-77).
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 08.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36210,00 грн. (а.с.79-81).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Таким чином, встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором є підставою для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн., сплачений при зверненні до суду.
При зверненні з позовом у позовній заяві позивачем було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2025 між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах договору (а.с.87-88).
Окрім цього, 11.08.2025 між Адвокатським об'єднанням Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено додаткову угоду №25770852279 до договору про надання правничої допомоги від 11.08.2025, за умовами якого адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ «ФК «Ейс» з питань, що відносяться до судів загальної юрисдикції по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 (а.с.86, зворотній бік).
Отже, на підставі викладеного, враховуючи, що позивачем надано належні докази витрат на правову допомогу, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути ці витрати в повному обсязі, а саме в сумі 7000 грн.
Керуючись ст.ст.526, 527, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12-13, 19, 81, 84, 128, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 279,354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ), жителя АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", (м.Київ, вул.Алматинська,8 офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №858210544 від 10.04.2024 року в розмірі 32660 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят) гривень 80 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Вальчук