Справа № 282/1004/25
Провадження № 2/282/399/25
12 листопада 2025 року
селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Носача В.М.,
при секретарі судового засідання Ковалишиній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», інтереси якого представляє Логош Тетяна Василівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.09.2024-100000793.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 140 днів. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 1800,00 грн. Неустойка 90,00 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п.3.1 договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 25899,53 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000,00 грн, по процентам в розмірі 11340,00 грн, комісії 1059,53 грн, неустойки 4500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
На підставі викладеного вище, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №15.09.2024-100000793 від 15.09.2024 у розмірі 25899,53 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився. В прохальній частині позовної заяви просить проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд страви за останнім відомим місце його проживання. Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи отримав 18.10.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15 вересня 2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №15.09.2024-100000793 (кредитної лінії), шляхом підписання електронним підписом заявки на отримання кредиту та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).
Згідно умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 9000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту 15.09.2024. Дата повернення (виплати) кредиту 01.02.2025. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 1800,00 грн, неустойка 90,00 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
На підтвердження перерахування коштів за договором №15.09.2024-100000793 ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» надало ТзОВ «Споживчий центр» інформацію про успішний переказ коштів на платіжну картку клієнта 15.09.2024 на суму 9000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 510330558, призначення платежу: видача за договором кредиту №15.09.2024-100000793.
Довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №15.09.2024-100000793 від 15.09.2024 стверджується, що заборгованість ОСОБА_1 становить 25899,53 грн, яка складається із: 9000,00 грн основного боргу; 11340,00 грн проценти; 1059,53 грн комісія; 4500,00 грн неустойка, які нараховані за період з 15 вересня 2024 року по 01 лютого 2025 року.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону).
ОСОБА_1 вказані грошові кошти у розмірі 9000,00 грн отримав, про що свідчить долучена до матеріалів позовної заяви інформація ТзОВ «Універсальні платіжні рішення».
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 25899,53 грн, яка складається із: 9000,00 грн основного боргу; 11340,00 грн проценти; 1059,53 грн комісія; 4500,00 грн неустойка, які нараховані за період з 15 вересня 2024 року по 01 лютого 2025 року.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих грошових коштів не повернув, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по основному боргу у розмірі 9000,00 грн; заборгованості по процентам 11340,00 грн, що становить 20340,00 грн.
Щодо стягнення комісії за кредитними договором в сумі 1059,53 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
ТзОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору від 15.09.2024 №15.09.2024-100000793 про нарахування позивачем комісії пов'язаної з наданням кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача комісії в розмірі 1059,53 грн слід відмовити.
Що стосується стягнення заборгованості за неустойкою в розмірі 4500,00 грн, слід зазначити наступне.
З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 4500,00 грн неустойки, враховуючи наведені правові норми.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1902,31 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.09.2024-100000793 від 15.09.2024 у розмірі 20340 (двадцять тисяч триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1902 (одна тисяча дев'ятсот дві) 31 грн судових витрат пов'язаних із сплатою судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників процесу:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ:37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Головуючий суддя В.М. Носач