адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
12.11.2025 Справа № 917/1763/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (код ЄДРПОУ 44378553, адреса: вул. Алмазова Генерала, 18/7, м. Київ, 01133)
до відповідача: Комунального підприємства «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999460, адреса: вул. Медична, 2, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, 37000)
про стягнення 66281,08 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український струм» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача Комунального підприємства «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» про стягнення 66281,08 грн, в тому числі: 61 577,56 грн основного боргу, 4 288,50 грн пені, 415,02 грн 3% річних. Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не оплатив вартість електроенергії, поставленої йому позивачем у грудні 2024 року на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу № 2204/1153 від 31.10.2024.
Ухвалою від 17.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвала суду від 17.09.2025 була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ» здійснює господарську діяльність у відповідності до Статуту, на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої 13.10.2021 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1753.
31.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ» (далі - позивач/постачальник) та Комунальним підприємством «ПИРЯТИНСЬКА ЛІКАРНЯ ПИРЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (далі - відповідач/споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2204/1153 (далі - Договір), шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до Договору постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію, в кількості 91 185 кВт*год Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в т.ч. вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та не включає вартість послуг оператора систем розподілу електричної енергії на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Сума договору становить 893 757,41 грн, в т.ч. ПДВ 148 959,57 грн (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, постачання електричної енергії Споживачу здійснюється: з 31.10.2024 року по 31.12.2024 року.
Згідно п. 5.1. Договору, ціна електричної енергії, що постачається Постачальником за цим Договором, становить 9,801584 грн за 1 кВт*год з ПДВ, складові частини ціни зазначаються в додатку 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.
Вартість фактично спожитої Споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому Додатком 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.
В пунктах 5.4., 5.5. Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з п. 5.6. Договору, приймання наданих послуг оформляється Сторонами шляхом складання Акта приймання-передачі наданих послуг, що підписується уповноваженими представниками обох Сторін. Складання Акта приймання-передачі наданих послуг покладається на Постачальника, а його підписання Споживачем є доказом належного виконання умов Договору та відсутності претензій з його боку до Постачальника.
Пунктом 5.7. Договору встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у строки та в порядку, що визначені в Додатку № 2 "Комерційна пропозиція" до цього Договору.
Відповідно до п. 5.8. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач сплачує Постачальнику за кожен день прострочення оплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня за будь-який попередній розрахунковий період може бути нарахована та включена Постачальником до рахунку й підлягає оплаті в порядку та строки, передбачені п. 5.9. договору та в Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно п. 5.9. Договору, у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі електричної енергії або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом трьох робочих днів з дня їх отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем та вважається узгодженим Споживачем у повному обсязі без зауважень, а обсяг спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу.
В п. 14.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 року. Умови цього договору поширюються на правовідносини, що склалися між сторонами з 31.10.2024 року, відповідно до ст. 621 Цивільного кодексу України.
Також сторонами підписано комерційну пропозицію (додаток № 2 до Договору та прогнозований графік споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору).
Згідно п. 2 комерційної пропозиції, ціна за одиницю електроенергії складає 9,801584 грн. за 1 кВт*год з ПДВ. Ціна за одиницю електроенергії включає всі витрати Постачальника, у тому числі: вільна ціна електричної енергії; тариф на послуги з передачі електричної енергії, що встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» від 21.12.2022 № 1788; тариф на послуги з розподілу електричної енергії, що встановлюються НКРЕКП; тариф Постачальника електроенергії, який включає: вартість небалансів у випадку позитивної або негативної різниці фактичного та прогнозованого споживання електроенергії погодинно; прибуток Постачальника електроенергії; витрати Постачальника електроенергії, пов'язані зі зборами на регулювання НКРЕКП; витрати Постачальника електроенергії, пов'язані з виплатами постійних та змінних нарахувань за участь у ринках; інші витрати, які не вказані вище; ПДВ - податок на додану вартість.
Відповідно до п. 3 комерційної пропозиції, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у Договорі. Оплата рахунків/актів за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем у 100% розмірі протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання Акту Споживачем. Днем отримання Акту Сторони погодили вважати дату отримання Споживачем оригіналу Акту поштовою службою (Укрпошта, Нова пошта, служба доставки Е-post та інші). Доказом відправлення акту є оригінал поштової накладної таких поштових служб як Укрпошта, Нова пошта, служба доставки Е-post та інших.
Пунктом 15 комерційної пропозиції сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з 31.10.2024 і діє до 31.12.2023 року.
Відтак, постачання електричної енергії в період з 31.10.2024 і діє до 31.12.2023 року здійснювалося позивачем на підставі Договору.
На виконання умов Договору, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ», передав, а відповідач отримав та оплатив електричну енергію за період жовтень - листопад 2024 року на загальну суму 463 324,82 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними без зауважень Актами № УСБП-003202 від 31.10.2024 та № УСБП-003602 від 30.11.2024, платіжними інструкціями № 692 від 27.11.2024 та № 781 від 20.12.2024 відповідно.
25 грудня 2024 року, відповідач, платіжною інструкцією № 812 здійснив передплату за Договором на суму 430 432,56 грн.
При цьому, як зазначає позивач, 31.12.2025р., ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ», сформував помилковий Акт № УСБП-003728 за грудень 2024 року, зазначивши обсяг спожитої електричної енергії відповідачем в кількості 43 914,59 кВт*год замість 50 197 кВт*год за ціною 8,167987 грн без ПДВ (або 9,801584 грн. з ПДВ) на суму 430 432,56 грн у зв'язку з чим, постачальник звернувся до КП «ПИРЯТИНСЬКА ЛІКАРНЯ ПИРЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» з актом коригування від 31.12.2024.
Як зазначає позивач у позовній заяві, Акт-коригування від 31.12.2024 направлений відповідачу цінним листом 10.06.2025.
Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення «Укрпошти» від 10.06.2025, поштовою накладною, фіскальним чеком «Укрпошти».
Проте, як свідчить трекінг відстеження відправлення сайту Укрпошти (штрихкодовий ідентифікатор 0113304301685), зазначене відправлення здане відправником до відділу поштового зв'язку 10.06.2025 та фактично адресатом не було отримане та повернуте 25.06.2025 відправнику органом зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6).
Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Крім того, у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 № 906/587/17 зроблено висновок, що сам факт не отримання адресатом кореспонденції яка надсилалась на належну адресу та повернулась у зв'язку з нетриманням її адресатом не зумовлено об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Адресат вважається повідомленим, коли поштові відправлення повертаються за закінченням строку зберігання (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Відтак, суд не погоджується з твердженнями позивача, що Акт-коригування від 31.12.2025 вважається таким, що вручений відповідачу саме 10.06.2025.
Суд вважає, що Акт коригування від 31.12.2024 до Акту постачання електричної енергії від 31.12.2024 на суму 492010,12 грн було отримано відповідачем 25.06.2025 засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» (день проставлення відділом поштового зв'язку відмітки про повернення поштового відправлення відправнику).
Отже, оскільки у відповідності до п. 3 Комерційної пропозиції днем отримання Акту є 25.06.2025р, а зобов'язання з оплати за спожиту електроенергію у грудні 2024 року мало бути виконано відповідачем у строк до 07.07.2025, що останнім виконано не було.
Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 2204/1153 про постачання електричної енергії споживачу від 31.10.2024р. становить 61 577,56 грн (492 010,12 грн /згідно Акту корегування від 31.12.2024/ - 430 432,56 грн /оплата згідно з платіжною інструкцією № 812 від 25.12.2024)
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати за електроенергію, позивач відповідно до п. 5.8. Договору, п. 5 Комерційної пропозиції нарахував відповідачу пеню у розмірі 4 288,50 грн за період прострочення з 21.06.2025 по 10.09.2025, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував 415,02 грн 3% річних за період з 21.06.2025 по 10.09.2025.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст. 655, 706 ЦК України.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманої електричної енергії.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір енергопостачання.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 5.7. Договору встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у строки та в порядку, що визначені в Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.
Відповідно до п. 3 комерційної пропозиції, оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у Договорі. Оплата рахунків/актів за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем у 100% розмірі протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання Акту Споживачем. Днем отримання Акту Сторони погодили вважати дату отримання Споживачем оригіналу Акту поштовою службою (Укрпошта, Нова пошта, служба доставки Е-post та інші).
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.8. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач сплачує Постачальнику за кожен день прострочення оплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня за будь-який попередній розрахунковий період може бути нарахована та включена Постачальником до рахунку й підлягає оплаті в порядку та строки, передбачені п. 5.9. договору та в Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Судом перевірено розрахунок пені та 3% річних та встановлено, що позивач не правильно визначив початок періоду їх нарахування - з 21.06.2025 (одинадцятий день з дня відправки відповідачу Акту-коригування), оскільки не взяв до уваги наданий відповідачу у п. 3 комерційної пропозиції 10 - ти денний строк на сплату з дня отримання вказаного акту відповідачем, а не його відправки.
Окрім цього, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).
Суд зазначає, що першим днем прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманої електричної енергії у грудні 2024 року відповідно до Акту коригування є 08.07.2025 і саме з цієї дати у позивача виникло право нараховувати пеню. За розрахунком суду розмір пені за період прострочення з 08.07.2025 по 10.09.2025 складає 3 399,42 грн.
Крім цього, відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 415,02 грн 3% річних за період з 21.06.2025 по 10.09.2025.
З урахуванням встановлених судом обставин, правильним періодом нарахування 3% річних є період з 08.07.2025 по 10.09.2025 та їх розмір складає 328,98 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1743,56 грн пені та 328,98 грн 3% річних суд визнає обґрунтованими та задовольняє в цій частині. В іншій частині вимог про стягненні пені та річних суд відмовляє.
Перевірка правильності розрахунку пені, відсотків річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон».
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову частково, витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в зв'язку з поданням позову в електронній формі.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Таким чином, різниця між сплаченим, та належним до сплати судовим збором, за подання даного позову складає 605,60 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, питання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору (605,60 грн) буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Статтею 126 ГПК України визначено, що втрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач у своїй заяві вказує, що він очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн.
На підтвердження своєї заяви позивач надав суду копії наступних документів: Договору про надання правничої допомоги від 09.09.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Тітовим І.С., додатку № 1 до Договору від 09.09.2025, Звіту про надані послуги від 10.09.2025 на суму 20000,00грн., Детального опису наданих юридичних послуг від 10.09.2025, Акту наданих послуг від 10.09.2025 Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.07.2018.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд вважає заявлений розмір вартості витрат на правничу допомогу співмірним до обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) та витраченого адвокатом часу, оскільки згідно з наданого позивачем Детального опису наданих юридичних послуг вбачається, що адвокатом були надані послуги на загальну суму 20 000,00грн., що були пов'язані з розглядом даної справи та полягали в наступному: збирання документів, здійснення розрахунків, підготовка позовної заяви. Гонорар адвоката за надання правничої допомоги у даній справі в розмірі 20 000,00грн був узгоджений сторонами в фіксованому розмірі в п.2 Акту наданих послуг від 10.09.2025.
Слід зауважити, що позивачем не надано доказів оплати вищевказаних послуг, однак у нього існує обов'язок щодо їх оплати в порядку, визначеному пунктом 4 Договору про надання правничої допомоги від 09.09.2025.
У зв'язку з цим суд зазначає, що пунктом 1 абзацу 2 частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, або підлягає сплаті стороною.
Отже для вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом може бути враховано не лише фактично сплачену вартість професійної правничої допомоги адвоката, а й вартість, що підлягає сплаті стороною згідно умов відповідного договору про надання правничої допомоги.
За таких обставин, позивачем доведено належними доказами факт понесення витрат, що пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у даній справі, на загальну суму 20 000,00грн.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи, не заявлялось.
Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до приписів частин 4, 9 статті 129 ГПК України вищевказані судові витрати позивача слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240-242 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999460, адреса: вул. Медична, 2, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, 37000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (код ЄДРПОУ 44378553, адреса: вул. Алмазова Генерала, 18/7, м. Київ, 01133) 61 577,56 грн основного боргу, 3 399,42 грн пені, 328,98 грн 3% річних, 824,55 грн інфляційних втрат, 2386,76 грн витрат по сплаті судового збору; 19705,76 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.
Суддя Пушко І.І.