адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
11.11.2025 Справа № 917/1582/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Сьомкіній А. В., розглянувши справу № 917/1582/25
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, 36008
до відповідача Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Майора Пугачова, 25, м. Кременчук, Полтавська область, 39623
про стягнення 1 422 548,72 грн заборгованості
Без виклику учасників справи
встановив:
13.08.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за договором №7105 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 1 422 548,72 грн, з яких:1 249 246,08 грн - основна заборгованість, 106 460,68 грн - пеня, 11 498,94 грн - 3% річних, 55 343,02 грн - інфляційні втрати (вх. № 1643/25).
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7105 від 01.11.2022 року, чим порушив умови господарських зобов'язань, встановлені зазначеним договором та законом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 справу № 917/1582/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Ухвалою від 18.08.2025 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання).
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (спрощене провадження без повідомлення) від 18.08.2025 року була надіслана відповідачу в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету - 18.08.2025 року о 11 год. 36 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 82).
Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація) та Кременчуцькою гімназією №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, споживач) укладено Договір № 7105 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір; а. с. 1-17).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:
- сторони домовились про те, що Теплопостачальна організація (позивач) позивач бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Споживача (відповідач) за адресою: вул. Майора Пугача (Ватутіна), 25, м. Кременчук, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1 Договору);
- облік споживання теплової енергії на опалення приміщень Споживача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії (п. 16 Договору);
- зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться Споживачем і передаються Теплопостачальній організації (ТО) в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності (п. 18 Договору);
- обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження здійснюється на підставі проектного теплового навантаження (п. 19.1 Договору);
- проєктне теплове навантаження на опалення будівлі Споживача складає 0,285000Гкал/год, опалювальна площа - 3 448,80 кв.м (п. 22.3 Договору);
- розрахунки за відпущену теплову - енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2197,08 грн/Гкал (баз ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ) (п. 33 Договору);
- в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (п. 34 Договору);
- всі розрахунки проводяться на підставі рахунка та акта приймання-передачі теплової енергії складених ТО. Датою формування є останнє число розрахункового місяця (п. 35 Договору);
- факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії (п. 36 Договору);
- Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 37 Договору);
у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України (п. 39 Договору);
- Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 43 Договору);
- Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін (п. 44 Договору).
08.12.2023 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору (а. с. 18), згідно якої тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та з урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (баз ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ). Сторони домовились, що умови даної Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023.
Позивач стверджує, що на виконання умов визначених Договором він постачав теплову енергію у вигляді гарячої води та опалення згаданого вище приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі послуг від 31.07.2024 року, від 31.08.2024 року, від 30.09.2024 року, від 31.10.2024 року, від 30.11.2024 року, від 31.12.2024 року, від 31.01.2025 року, від 28.02.2025 року, від 31.03.2025 року (а. с. 47-51) підписані лише позивачем. Зазначені акти разом із рахунками на оплату (а. с. 42 - 46) надавались представнику відповідача під розписку, про що свідчать подані позивачем реєстри виданих рахунків та актів (а. с. 52 - 56), і згідно п. 36 Договору вважаються оформленим відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, будівля відповідача оснащена вузлом комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується актом технічного огляду вузла комерційного обліку теплової енергії від 01.11.2022 року та актом про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 15.06.2023 року (а. с. 37, 38).
На підставі наданих відповідачем відомостей про фактичні показники засобів обліку теплової енергії (а. с. 39-41), за період з липня 2024 року по березень 2025 року за відпущену теплову енергію позивач нарахував відповідачу до сплати 1 322 886,22 грн.
За даними позивача, на момент звернення з даним позовом до суду за вказаний період відповідачем сплачено 73 640,14 грн. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з липня 2024 року по березень 2025 року в розмірі 1 249 246,08 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 249 246,08 грн основної заборгованості за період з липня 2024 року по березень 2025 року, 106 460,68 грн пені за період з 31.08.2024 по 31.05.2025, 11 498,94 грн 3% річних за період з 31.08.2024 по 31.05.2025 та 55 343,02 грн інфляційних втрат за період з вересня 2024 по травень 2025.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок заборгованості, розрахунок пені, розрахунок річних, розрахунок інфляційних втрат, копію договору № 7105на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року, копію додаткової угоди № 1 від 08.12.2023 до договору, копію виписки з ЄДРЮОФОПФ відносно відповідача, копію витягу з реєстру неприбуткових установ та організацій, копію довідки департаменту фінансів Кременчуцької міської ради вих. №89/50 від 11.01.2022 року, копію виписки з ЄДРЮОФОПФ відносно позивача, копію витягу зі статуту ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", копію розпорядження КМУ № 894-р від 08.10.2022, копію рішення Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022, копії рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022, №2535 від 31.10.2024 року, №748 від 27.03.2025 року, копії рішень Полтавської обласної ради №669 від 28.07.2023 року, №687 від 26.09.2023 року, №854 від 30.08.2024 року, копію акту технічного огляду вузла комерційного обліку/розподільного обліку теплової енергії від 01.11.2022 року, копію акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 15.06.2023 року, копії відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії від 25.11.2024 року, від 25.12.2024 року, від 23.01.2025 року, від 24.02.2025 року, від 31.03.2025 року, копії рахунків на оплату від 31.07.2024 року, від 31.08.2024 року, від 3009.2024 року, від 31.10.2024 року, від 30.11.2024 року, від 31.12.2024 року, від 31.01.2025 року, від 28.02.2025 року, від 31.03.2025 року, копії актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період, копії доказів направлення рахунків та актів на адресу відповідача, копія рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року по справі №917/1113/23, копія постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 року по справі №917/1113/24.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.
Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:
- з виробництва теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об'єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб'єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб'єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з постачання теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).
Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.
До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).
Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов'язків згідно із законодавством.
Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Кременчуцькою гімназією №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено Договір № 7105 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно норм ст.3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
На виконання умов Договору № 7105, зокрема, у період з 01.07.2024 по 31.03.2025, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період (від 31.07.2024 року, від 31.08.2024 року, від 30.09.2024 року, від 31.10.2024 року, від 30.11.2024 року, від 31.12.2024 року, від 31.01.2025 року, від 28.02.2025 року, від 31.03.2025 року) підписані лише позивачем. Разом з тим, пунктом 36 Договору № 7105 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Кременчуцькій гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що додані до матеріалів позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2024 року по 31.03.2025 року за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 1 322 886,22 грн.
При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.07.2024 по 30.09.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7105 (в редакції Додаткової угоди №1), на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2024 по 31.03.2025 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних вище тарифів позивачем, суд зазначає таке.
Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.
В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Згідно п.16 Договору № 7105 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до п.18 Договору № 7105 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п.19.1 Договору № 7105 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п. 22.3 договору № 7105 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі Споживача складає 0,285000Гкал/год, опалювальна площа - 3 448,80 кв.м.
Згідно п.34 Договору № 7105 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
За приписами п.40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до п. 33 Договору № 7105 (з урахуванням додаткової угоди №1 ) тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та з урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (баз ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.
Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
За приписами статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.
Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.
Як зазначено вище, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.07.2024 по 30.09.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7105 (в редакції Додаткової угоди №1), на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2024 по 31.03.2025 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl/ua/.
Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869).
Порядок № 869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб'єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб'єктів не поширюється.
Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.
Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про природні монополії" №1682 передбачено, що суб'єкти природних монополій зобов'язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.
З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зобов'язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.
У пункті 33 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1) сторони встановили, що тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та з урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (баз ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання договору (в цій частині) недійсним сторони суду не надали.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 дійшла висновку, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже, за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано позовну заяву, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним / неукладеним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину.
При прийнятті даного рішення, судом враховано, що відповідач по даній справі звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме: з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1113/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 10.10.2024, у задоволенні позовних вимог Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води Кременчуцькій гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області стосовно приміщення за адресою: вул. Майора Пугачова (Ватутіна), 25 (школа №18) м. Кременчук за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до Позивача станом на 24.02.2022 року відмовлено.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1113/23, зокрема, встановлено, що визначення відповідачу в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі Договорів, так і вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за вищезазначеними тарифами.
Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 37 Договору №7105 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як зазначено судом вище, за період з 01.07.2024 по 31.03.2025 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 1 322 886,22 грн. Проте, за вказаний період відповідачем на момент прийняття даного рішення сплачено 73 640,14 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором оплатив отриману теплову енергію не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 1 249 246,08 грн. Дана обставина відповідачем не спростовується.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 249 246,08 грн заборгованості, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Позивач заявив до стягнення 11 498,94 грн 3% річних за період з 31.08.2024 по 31.05.2025 та 55 343,02 грн інфляційних втрат за період з вересня 2024 по травень 2025 (а. с. 12 - 13).
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно п. 37 договору №7072 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі №419/1965/18, прийменники "до" і "по" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
А отже, зазначення у п. 37 Договору "до 30 числа місяця" свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.
З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:
- за жовтень 2024 року - з 01.12.2024 року, однак оскільки 30.11.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.12.2024 року;
- за лютий 2025 року - з 31.03.2025 року, однак оскільки 30.03.2025 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 01.04.2025 року.
Таким чином, позивачем неправильно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за жовтень 2024 року та лютий 2025 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 11 466,53 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє (32,41грн).
Також, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 55 290,65 грн інфляційних нарахувань. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань суд відмовляє (52,37 грн).
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спору), є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спору) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спору), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 39 Договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.
Позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму 106 460,68 грн (розрахунок додано до матеріалів позовної заяви, а. с. 11).
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені встановив, що позивачем було допущено аналогічну помилку, що і при нарахуванні 3 % річних, а саме : позивач нарахував пеню на заборгованість за жовтень 2024 року на за лютий 2025 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
Здійснивши перерахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що правомірною є пеня, загальний розмір якої становить 104 888,88 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позовні вимоги є неправомірними (1 571,80 грн).
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 249 246,08 грн основного боргу, 104 888,88 грн пені, 11 466,53 грн 3% річних, 55 290,65 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 32,41 грн 3 % річних, 52,37 грн інфляційних втрат та 1 571,80 грн пені).
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Платіжними інструкціями №1696138840 від 11.06.2025 року на суму 15 000,00 грн та №1696138561 від 11.06.2025 року на суму 2 422,40 позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 8, 9).
Виписками від 11.06.2025 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 17 422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 78, 79).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в сумі 17 422,40 грн, тоді як необхідно було - 17 070,58 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).
Переплата становить 351,82 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Майора Пугачова, 25, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 24830456) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 1 249 246,08 грн основного боргу, 104 888,88 грн пені, 11 466,53 грн 3% річних, 55 290,65 грн інфляційних втрат та 17 050,70 грн витрат на сплату судового збору.
Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Рішення складено та підписано 11.11.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко