адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
12.11.2025 Справа № 917/1541/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/1541/25
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго», вул. Польська, 2 а, м. Полтава, 36008,
до фізичної особи-підприємця Савічевої Марії Сергіївни, АДРЕСА_1
про стягнення 211 800,45 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
06.08.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача фізичної особи-підприємця Савічевої Марії Сергіївни про стягнення 211 800,45 грн заборгованості за індивідуальним договором №5781 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.05.2025 року, з яких: 210 610,93 грн - основна заборгованість, 652,89 грн - пеня, 536,63 грн - 3% річних (вх. 3 1596/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 року справу № 917/1541/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Суд ухвалою від 11.08.2025 року відкрив провадження у справі № 917/1541/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). У даній ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Копія ухвали від 11.08.2025 року, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача ( АДРЕСА_1 ), була отримана ФО-П Савічевою М. С. 15.08.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
25.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Савічева О. О. надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. №10958), в якій просив залучити його в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи №917/1541/25 в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до інформації з програми "діловодство спеціалізованого суду, представник відповідача 26.08.2025 року отримав доступ до електронної справи №917/1541/25 в підсистемі "Електронний суд".
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1541/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 28 - 31) в будинку за адресою бульвар Українського Відродження (колишня назва - бульвар Пушкіна), 7 м. Кременчук, Полтавська область знаходяться вбудовані приміщення магазину промислових товарів площею 148,8 м2 (власником є ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір дарування, ВРР №627516, 23.03.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу №1425 Бугайовою Л. М.) та площею 101 м2 (власником є ОСОБА_2 ).
Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 32), за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у 2025 році зареєстровано право власності на ряд приміщень. Також в даному витязі міститься інформація відносно ОСОБА_1 як власника вбудованого приміщення магазину промислових товарів площею 148,8 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 (підстава виникнення права власності - договір дарування, ВРР №627516, 23.03.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу №1425 Бугайовою Л. М.).
З відповіді № 1995002 від 11.11.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Савічева Марія Сергіївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису в реєстрі: 25850000000018258, дата запису в реєстрі: 02.02.2011), місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; Види економічної діяльності: 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 86.23 стоматологічна практика.
Отже, дослідивши вищевказані інформації з державних реєстрів та відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що ОСОБА_1 та Савічева Марія Сергіївна є однією особою. Станом на 2025 рік дійсне прізвище фізичної особи з РНОКПП НОМЕР_1 (власника вбудованого приміщення магазину промислових товарів площею 148,8 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 ) - Савічева.
Як вбачається з матеріалів справи вказане нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку.
Позивач стверджує, що спірне нежитлове приміщення (площею 148,8 м2) має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку №7 на бульварі Українського Відродження, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
У травні 2025 року позивачем було здійснено перерозподіл нарахувань відповідно до вказаних площ.
Позивач вказує, що ПОКВП ТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує вказаний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії, а тому його співвласники зобов'язані сплачувати за їх обсяг.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, виконавець) визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерел Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідальних обов'язків згідно з законодавством.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м. Кременчуці.
Ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії переоформлені на безстрокові, згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
Як вбачається з матеріалів справи будинок №7 по бульвару Українського Відродження був підключений до системи теплопостачання у спірний період, що підтверджується довідкою №271 від 06.11.2022 року, актом №1424 підключення до системи теплопостачання від 30.10.2023 року, актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023 року, актом перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024 року, актом перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024 року, актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2025 року (а. с. 36 - 41).
01.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 830, якою затверджено типовий публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
На офіційному веб-сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", за посиланням: http://te.pl.ua позивач опублікував Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 та порядок його укладення.
Такий договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Станом на 01.11.2022 року співвласники багатоквартирного будинку №7 за адресою: м. Кременчук, бульвар Українського Відродження не повідомили ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про прийняття рішення щодо вибору моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідний договір на послугу з постачання теплової енергії.
Виходячи з викладеного, взаємовідносини між співвласниками багатоквартирного будинку №7 за адресою: м. Кременчук, бульвар Українського Відродження, в тому числі і з боржником ФО-П Савічевою М. С., як власником не житлового приміщення за зазначеною адресою, з 01.11.2022 врегульовано Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Отже, відповідач є суб'єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Індивідуальному договору присвоєно №5781.
За умовами п.1 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р., він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 Індивідуального договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального договору).
Пунктом 5 Індивідуального договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження http://te.pl.ua/spozhivacham/yuridichnim-osobam/yakst-poslug-teplove-navantazhennya/, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно пункту 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12 Індивідуального договору).
Відповідно до умов п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 Індивідуального договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 Індивідуального договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Індивідуального договору).
Пунктами 51, 52, 54, 55 Індивідуального договору врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.
Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради:
- № 477 від 30 вересня 2022 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";
- № 669 від 28 липня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 687 від 26 вересня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).
Обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії розраховано позивачем з застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад нга території України від 28.12.2021 року №358) (далі - Методика 315). На підставі вказаної Методики ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" з 01.11.2022 року проводить розрахунок обсягів наданих комунальних послуг на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 №830, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022.
Так, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається розрахунковим методом у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.
З 01.11.2022, відповідно до п. 2 розділу II Методики, загальний обсяг, спожитої у будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на: загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (?iQвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до наступної формули: Qопбуд = Qпр + Qопз.п.б + ?i Qвідкл.і , Гкал,
де:
Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал;
Qопз.п.б - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал;
?iQвідкл.і - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.
Також відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води).
У спірний період відбувалось зняття показів приладів обліку теплової енергії в житловому будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними актами (а. с. 21 - 27).
Як стверджує позивач, у травні 2025 року був проведений перерозподіл нарахувань відповідно до площі спірного приміщення, у зв'язку з чим було виявлено, що за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року за відповідачем наявна заборгованість за надані послуги у розмірі 210 610,93 грн.
У травня 2025 року на адресу відповідача було направлено рахунки на оплату №5781 від 31.05.2025 року на суму 66 556,34 грн та №15781 від 31.05.2025 року на суму 144 054,59 грн, що підтверджується реєстром №2 рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії по м. Кременчуку за травень 2025 року (а. с. 17 - 20). Доказів у спростування викладеного суду не надано.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Розглянувши матеріали даної справи, господарський суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини між сторонами спору регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №5781, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189 "Про житлово-комунальні послуги" (надалі - Закон).
Відповідно до статей 5, 12 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такий договорів вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (ч. 5 ст. 13 Закону).
Згідно з умовами Індивідуального договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.
Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http:lubnyteplo.com/ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті http://te.pl.ua/, (п. 1., п. 2, Індивідуального Договору).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).
Отже, враховуючи факт опублікування позивачем тексту договору на власному офіційному веб-сайті, суд приходить до висновку, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуального договору.
Водночас, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).
В свою чергу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального Договору).
Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022).
Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.
З огляду на відсутність в матеріалах даної справи будь-яких доказів, що підтверджують подання відповідачем заяви-приєднання чи сплату рахунків за надані послуги, та, водночас, враховуючи обставини справи, які підтверджені, зокрема: актами підключення житлового будинку по бульвару Українського Відродження, 7 у м. Кременчуці до системи постачання теплоенергії у спірний період, якими зафіксований факт подачі та припинення подачі теплоносія позивачем до житлового будинку по бульвару Українського Відродження, 7, в якому знаходиться нежитлове приміщення ФОП Савічевої М. С.; актами перевірки системи теплопостачання про початок та закінчення опалювальних періодів у спірному періоді, суд приходить до висновку, що факт приєднання відповідачем до Індивідуального договору підтверджується фактом отримання ним послуги від позивача, що свідчить про укладення між сторонами спору Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
За таких обставин суд зазначає, що відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію.
Отже, як встановлено судом, обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії підлягає нарахуванню з застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
На підтвердження обґрунтованості вартості послуг позивачем надано суду інформацію про розмір опалювальних площ приміщень житлового будинку за адресою: бульвар Українського Відродження, 7 станом на 07.2025 р. (а. с. 35), акти зняття показників приладів обліку теплової енергії в житлових будинках, окрема в будинку 7 по бул. Українського Відродження (а. с. 21 - 27), роз'яснення щодо порядку розрахунку обсягів споживання теплової енергії, спожитої на потреби опалення нежитлового приміщення ФОП Савічевої М. С. площею 148,8 м2, розташованого за адресою: м. Кременчук, бул. Українського Відродження, 7 на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій №358 від 28.12.2021) (а. с. 14-16).
Згідно з пояснень позивача щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення Фізичної особи-підприємця Савічевої М. С. за адресою бул. Українського Відродження, 7, нежитлове приміщення відповідача має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
Зважаючи на наведене, суд зазначає, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону та набрав чинності, у зв'язку з чим такий договір є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Відповідно до п. 5 договору з постачання теплової енергії виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження ttps://te.pl.ua/spozhivacham/yuridichnim-osobam/yakst-poslug-teplove-navantazhennya/, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії, спожитої в будинку АДРЕСА_2 , визначається за показами вузла комерційного обліку.
Згідно з п. п. 32, 33 договору з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за оплатою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Статтею 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них.
На виконання зазначених положень договорів позивач направив на адресу ФОП Савічевої М. С. рахунки на оплату за послуги з постачання теплової енергії згідно з індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №5781 за спірний період на загальну суму 210 610,93 грн, що підтверджується реєстром №2 рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії по м. Кременчуку за травень 2025 року (а. с. 20).
Рахунки на оплату теплової енергії, що направлялись на адресу відповідача, містять найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги, адресну інформацію та найменування споживача, загальну суму до сплати, обсяг спожитої теплової енергії та тариф на комунальну послугу.
Крім того, частинами 1, 2 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором. Згідно з п. 23 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
У такому разі виконавець зобов'язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення представника споживачів (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку) з показаннями вузла комерційного обліку через інтерфейс такого вузла обліку та всіх споживачів через електронну систему обліку розрахунків споживачів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином оформлено рахунки на оплату теплової енергії та направлено їх відповідачу.
Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість наданих послуг.
Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.
Як вже зазначалось, протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради:
- № 477 від 30 вересня 2022 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";
- № 669 від 28 липня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 687 від 26 вересня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Згідно з абз. 5 п. 2 р. І Методики загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Абзацом 2 п. 3 р. І Методики передбачено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом).
Згідно з п. 12 р. ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Пунктом 34 спірного договору передбачено, що споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до матеріалів справи, нежитлове приміщення ФОП Савічевої М. С. знаходиться у і житлового будинку, розташованого за адресою: бульвар Українського Відродження, 7, м. Кременчук. Спірне приміщення підключене до загальнобудинкової системи опалення будинку, житловий будинок оснащено комерційного обліку теплової енергії.
Загальна площа будинку усіх приміщень будинку (опалювальна площа приміщень будинку) - 3 197,44 м2 , площа спірного нежитлового приміщення відповідача - 148,80 м2 .
Як стверджує позивач, Фізичною особою-підприємцем Савічевою М. С. не сплачено заборгованість за індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії №5781 у розмірі 210 610,93 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку обсягу теплової енергії за спірний період пропорційно площі нежитлового приміщення відповідача та встановлено, що він є обґрунтованим.
Доказів на підтвердження виконання зобов'язань щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 210 610,93 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2022 року по травень 2025 року підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
За змістом ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у договорі, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.
Пунктами 45 спірного договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивачем наведено розрахунок пені за несвоєчасне здійснення платежів за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 652,89 грн та 3 % річних - у розмірі 536,63 грн (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 13, 14).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Савічевої Марії Сергіївни 210 610,93 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по травень 2025 року, 652,89 грн пені та 536,63 грн 3 % річних.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зазначене, з урахуванням ціни позову та подання позовної заяви через систему "Електронний суд", позивач мав був сплатити судовий збір у розмірі 2 541,61 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Платіжною інструкцією №1696136251 від 06.05.2025 року на суму 3 028,00 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 7).
Випискою від 06.05.2025 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 78).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (3028,00 - 2 541,61 = 486,39).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Савічевої Марії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030) 210 610,93 грн основного боргу; 652,89 грн пені; 536,63 грн 3% річних та 2 541,61 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 12.11.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко