адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
11.11.2025 Справа № 917/1597/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1597/25
за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680
до відповідача Комунального підприємства "Гребінківський комбінат комунальних підприємств", вул. Гребінки Євгена, 100, м. Гребінка, Лубенський район, Полтавська область, 37400
про стягнення 73 286,40 грн заборгованості,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося із позовом до Комунального підприємства "Гребінківський комбінат комунальних підприємств" про стягнення облікової вартості безпідставно вилученого майна - рейкового брухту (вид 510) у кількості 11,104 т. - у сумі 73 286,40 грн .
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.03.2022 Комунальним підприємством «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану на території України було здійснено вилучення майна «рейковий брухт (вид 510)» в кількості 20,514 тонн, власником якого є акціонерне товариство «Українська залізниця», що підтверджується актом про примусове відчуження або вилучення майна від 01.03.2022.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 у справі №917/2215/24 судом було встановлено, що КП «ГККП», здійснюючи вилучення у регіональній філії майна - рейкового брухту (вид 510) в кількості 20,514 тонн за актом про примусове відчуження або вилучення вказаного майна 01.03.2022, діяв всупереч передбаченим законом повноваженням, наданим в умовах правового режиму воєнного стану виключно військовому командуванню, тому примусове вилучення у регіональної філії спірного майна та набуття вказаного майна КП «ГККП» відбулося з порушенням порядку, встановленого законом.
Водночас суд зауважив, що витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідача. Якщо ж майно, яке перебуває у чужому володінні, видозмінилося, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Судом встановлено, що на момент розгляду справи у володінні відповідача фактично перебуває 9 410 кг (9,410 тонн) рейкового брухту вартістю 43 954,04 грн, вилученого у позивача на підставі Акта. Інша частина безпідставно вилученого у позивача майна у кількості 11,104 тонн вартістю 73 286,40 грн на момент подання позову та вирішення спору по суті у володінні Відповідача не перебувала. Дослідивши матеріали справи, суд за результатами розгляду постановив витребувати у КП «ГККП» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» рейковий брухт (вид 510) в кількості 9,410 тон вартістю 43954,04 грн та стягнути з відповідача 1 111,42 грн судового збору. Крім того, суд зауважив, що належним способом захисту прав позивача щодо решти майна (20,514 - 9,410 = 11,104 тони), яке було перероблене відповідачем або передане іншим особам, є стягнення його вартості у відповідному грошовому еквіваленті. Рішення господарського суду Полтавської області набрало законної сили 17.06.2025, не оскаржувалось Відповідачем в апеляційній інстанції, та було добровільно ним виконано шляхом повернення 9,410 тонн рейкового брухту.
У зв'язку з відмовою Відповідача добровільно відшкодувати вартість частини безпідставно отриманого майна - рейкового брухту (вид 510) у кількості 11,104 тонн на суму 73 286,40 грн, Позивач змушений звернутися до суду з відповідною вимогою про стягнення грошового еквіваленту вартості зазначеного майна, як належного способу захисту порушених майнових прав, що прямо випливає з рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 у справі №917/2215/24.
Позивачем подано такі докази: акт про примусове вилучення майна від 01.03.2022, вимога від 22.10.2024, рішення у справі 917/2215/24, акт приймання-передачі від 02.07.2025, вимога від 05.06.2025, лист від 20.06.2025, протокол Ц_7_90_139_24 від 03.10.2024, довідка облікової вартості майна, акт про стан матеріалів верхньої будови колії від 14.04.2020, акт про стан старопридатних матеріалів, акти про стан матеріалів верхньої будови колії, накладні-вимоги, Положення про Комісію АТ «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів, затверджене рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 03.02.2022 (Протокол №Ц-54/7 Ком.т.), зі змінами, з реєстраційною карткою електронного документообігу; Лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 21.08.2024 №1598; Лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 13.09.2024 №1734; Експертно-інформаційна довідка УАВТОРМЕТ від 20.08.2024 №08/1.22; Експертно-інформаційна довідка УАВТОРМЕТ від 11.09.2024 №09/1.04; Протокол засідання Комісії АТ «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 28.03.2023 №Ц-6-84/40 23 (щодо рівня цін на металобрухт чорних металів за видами відповідно до ДСТУ 4121-2002).
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи у відзиві, що позивачеві відомо місцезнаходження належного йому рейкового брухту (внд 510) у кількості 11,104 тони. Однак жодних доказів вчинення ним дій по поверненню йому вищевказаного майна від Донецької обласної державної адміністрації та військової частини НОМЕР_1 позивач не надав, як і не надав суду докази «видозмінення, переробки та знищення» належного йому рейкового брухту (вид 510) у кількості 11,104 тони Комунальним підприємством «Гребінківський комбінат комунальних підприємств». КП «Гребінківський ККП» ніяких господарських дій з власної ініціативи по володінню, а відповідно, і розпоряджанню спірним майном («рейковий брухт (вид 510)» не здійснював, а тому не є належним відповідачем в даній справі. Всі дії КП «Гребінківський ККП» щодо збереження брухту на території підприємства проведені для забезпечення заходів оборони нашої держави від збройної агресії російської федерації, відповідно до розпоряджень місцевих органів влади, обласних військових адміністрацій Полтавської та Донецької областей та телеграфної вказівки керівництва «Укрзалізниці» (Н. Уманця).
До відзиву відповідач додав копії витягу з ЄДР та статуту.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Полтавської області 15.08.2025 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Комунального підприємства "Гребінківський комбінат комунальних підприємств" про стягнення облікової вартості безпідставно вилученого майна - рейкового брухту (вид 510) у кількості 11,104 т. - у сумі 73 286,40 грн (вх. №1658).
Ухвалою суду від 19.08.2025 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати: інформацію, передбачену пунктами 2, 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду, наведені у даній ухвалі; належним чином засвідчені копії Положення про Комісію АТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів, затвердженого рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 03.02.2022 (Протокол №Ц-54/7 Ком.т.), зі змінами; належним чином засвідчені копії документів з інформацією, наданою ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 21.08.2024 року №1598, 13.09.2024 року №1734 та УАВТОРМЕТ від 20.08.2024 року №08/1.22, від 11.09.2024 року №09/1.04; належним чином засвідчені копії протокольного рішення Комісії АТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 28.03.2023 №Ц-6-84/40-23 (щодо рівня цін металобрухту чорних металів за видами по ДСТУ 4121-2002).
25.08.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками (вх. №10974) на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2025 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до поданої заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 19.08.2025 року та уточнив прохальну частину позову.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1597/25, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки подачі заяв по суті.
16.09.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11927).
22.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інші заяви по суті не надходили.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
01.03.2022 Комунальним підприємством «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» (далі - Відповідач) у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану на території України було здійснено вилучення майна «рейковий брухт (вид 510)» в кількості 20,514 тонн (спірне майно), власником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Позивач, Регіональна філія), про що свідчить акт про примусове відчуження або вилучення майна від 01.03.2022 (а.с.17-18).
Суд встановив, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» про витребування з незаконного володіння Комунального підприємства «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» майна «рейковий брухт (вид 510)» у кількості 20,514 тон на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (справа №917/2215/24).
Рішенням від 26.05.2025 у справі № 917/2215/24 позовні вимоги задоволено частково, суд вирішив витребувати у Комунального підприємства «Гребінківський комбінат комунальних підприємств», вул. Гребінки Євгена, 100, м. Гребінка, Лубенський район, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 03351697 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ регіональної філії 40081216, адреса: вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052) - «рейковий брухт (вид 510) в кількості 9,410 тонн вартістю 43 954,04 грн.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 у справі № 917/2215/24 в апеляційному порядку не оскаржувалось і набрало законної сили 17.06.2025 року.
У рішенні Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 у справі № 917/2215/24 встановлено наступні обставини:
01.03.2022 Комунальним підприємством «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» (далі - Відповідач) у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану на території України було здійснено вилучення майна «рейковий брухт (вид 510)» в кількості 20,514 тонн (спірне майно), власником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Позивач, Регіональна філія), про що свідчить акт про примусове відчуження або вилучення майна від 01.03.2022.
Відповідно до змісту вказаного вище акта, підставою для вилучення майна стала «телеграфна вказівка від 24.02.2022 №Н-40/507 Н.Уманець», про що зазначено в розділі акта, який має містити відомості про найменування військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна.
Рішення військового командування, на підставі якого вилучено майно у позивача, а також копія «телеграфної вказівки від 24.02.2022 №Н-40/507 ОСОБА_1 », відповідачем надані суду не були. Відповідачем також не надані докази, які б свідчили про посадовий статус Н.Уманець та належність вказаної особи до військового командування.
У відзиві на позовну заяву від 08.04.2025 відповідач зазначив, що не має в розпорядженні тексту рішення військового командування, на підставі якого було складено акт про примусове вилучення майна від 01.03.2022.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
З урахуванням викладеного, суд вважає встановленою обставину фактичної відсутності рішення військового командування, на підставі якого було складено акт про примусове вилучення майна від 01.03.2022.
Відповідно до змісту акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022, КП «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» в особі керівника підприємства Бунька О.М. у зв'язку з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 здійснено вилучення майна, власником якого є виробничий підрозділ «Гребінківська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Право власності підтверджується фінансовим звітом та матеріальним звітом. Опис майна, достатній для його ідентифікації: «рейковий брухт (вид) 510» в кількості 20,514 т. За результатами оцінки майна складено протокол від 01.03.2022, згідно з яким вартість «рейкового брухту (вид 510)» за результатами оцінки становить 95 800,38 грн без урахування ПДВ. На момент підписання акту сума коштів попереднього повного відшкодування вартості майна не виплачувалась.
Як свідчить відповідна довідка № 1 від 01.03.2022, підписана представниками позивача - начальником дистанції Сергієм Овчаренком та начальником обліково- розрахункової групи № 14 Валентиною Сиротою, вартість металобрухту рейкового (вид 510) в кількості 20, 514 т становить 95800,38 грн.
22.10.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 22.10.2024 №НГ/НЗІ-34/2294 про повернення безпідставно набутого майна - «рейковий брухт (вид 510)» в кількості 20,514 т, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною «Укрпошти» про надання послуг поштового зв'язку.
У відповідь, листом від 04.11.2024 №454 відповідач повідомив позивача, що 01.03.2022 на підставі акту про примусове відчуження або вилучення майна КП «Гребінківський ККП» отримало від ВП «Гребінківська дистанція колії» «рейковий брухт (вид 510)» в кількості 20,514 т. Силами КП «Гребінківський ККП» з даного рейкового брухту було виготовлено протитанкові їжаки, а решта рейкового брухту знаходиться на зберіганні в КП «Гребінківський ККП». Повернення рейкового брухту, що знаходиться на зберіганні в КП «Гребінківський ККП» може бути здійснено лише за розпорядженням місцевих органів влади.
Додані до відзиву на позов копії виписок з рахунку 023 «Позабалансовий» за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 свідчать, що у володінні відповідача протягом вказаного періоду не перебувало іншого рейкового брухту, окрім того, який був отриманий відповідачем на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022.
Як свідчать копії актів приймання-передачі №1 від 19.02.2022, № 2 від 02.10.2024, відповідачем були передані виготовлені з рейкового брухту протитанкові їжаки, відповідно, Донецькій обласній державній адміністрації кількістю 15 штук вагою 6 405,00 кг та військовій частині кількістю 11 штук вагою 4 697,00 кг.
Станом на момент подання позову та вирішення спору по суті у володінні відповідача перебуває 9 410 кг (9,410 тонн) рейкового брухту вартістю 43 954,04 грн, отриманого на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022, що підтверджується, окрім відомостей з рахунку 023 «Позабалансовий», також п. 320 інвентаризаційного опису запасів № 8 від 05.12.2024, копія якого додана до відзиву.
Судом встановлено, що акт про примусове відчуження або вилучення майна у позивача від 01.03.2022 підписаний від імені власника майна - начальником ВП «Гребінківська дистанційна регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Сергієм Овчаренком, уповноваженою особою майстер-шляховий Шпурик Владислав, а також підписаний КП «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» в особі керівника підприємства Олексія Бунька.
Таким чином, зазначений вище акт про примусове відчуження або вилучення майна від 01.03.2022 не містить наступної інформації:
- назву військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна;
- назву військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;
- підпис і печатку уповноважених осіб військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна;
- підпис і печатку уповноважених осіб військового командування чи органу, що прийняв таке рішення.
При цьому акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна.
КП «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» (відповідач) не належить до військового командування у розумінні статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» або військового формування згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому не наділений повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», зокрема, ухвалювати рішення, видавати накази, безпосередньо вчиняти дії щодо примусового вилучення/відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану.
Судом встановлена відсутність рішення військового командування, на підставі якого відповідачем було складено акт про примусове вилучення майна від 01.03.2022.
Інших підстав набуття відповідачем прав, передбачених ст.11 ЦК України, на майно, що є предметом спору у справі, в ході розгляду справи не встановлено.
Суд констатує, що відповідач, здійснюючи вилучення у позивача майна - рейкового брухту (вид 510) в кількості 20,514 тонн за актом про примусове відчуження або вилучення вказаного майна 01.03.2022, діяв всупереч передбаченим законом повноваженням, наданим в умовах правового режиму воєнного стану виключно військовому командуванню, тому примусове вилучення у позивача спірного майна та набуття вказаного майна відповідачем відбулося з порушенням порядку, встановленого законом.
Водночас, витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідача. Якщо ж майно, яке перебуває у чужому володінні, видозмінилося, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Інакше виконати судове рішення про задоволення позову буде неможливо.
Як було встановлено судом, у володінні відповідача фактично перебуває 9 410 кг (9,410 тонн) рейкового брухту вартістю 43 954,04 грн, вилученого у позивача на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022.
Судом також встановлено, що у володінні відповідача як станом на 01.03.2022, так і на момент подання позову не перебувало іншого рейкового брухту, окрім того, який був вилучений у позивача на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022, а бухгалтерський облік вилученого у позивача спірного майна з березня 2022 року ведеться відповідачем на окремому позабалансовому рахунку 023, з посиланням на вказаний вище акт як на підставу володіння майном, окремо від іншого належного позивачу рухомого майна.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 9 410 кг (9,410 тонн) рейкового брухту вартістю 43 954,04 грн, який є рухомим майном, що визначається родовими ознаками та перебуває у фактичному володінні відповідача, може бути належним чином індивідуалізоване саме як майно, що було вилучене у позивача на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022.
Факт володіння відповідною кількістю належного позивачу майна (9,410 тонн рейкового брухту вартістю 43 954,04 грн), яке було вилучене на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022, визнається відповідачем у відзиві на позов.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині витребування у відповідача відповідної кількості (9,410 тонн) спірного майна визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, надані відповідачем докази свідчать про здійснення відповідачем переробки (видозміни) іншої частини вилученого у позивача спірного майна шляхом виготовлення з рейкового брухту протитанкових їжаків та їх передачі іншим особам.
Судом відхиляються доводи позивача з посиланням на те, що надані відповідачем акти приймання-передачі від 19.02.2024 №1 та від 02.10.2024 №2 не містять жодних відомостей, які б підтверджували, що зазначені у даних актах протитанкові їжаки було виготовлено саме з майна «рейковий брухт (вид 510)», вилученого у Позивача у кількості 20,514 т.
Інша частина вилученого майна - 11,104 тонн - була перероблена відповідачем шляхом виготовлення протитанкових їжаків, які були передані Донецькій обласній державній адміністрації та військовій частині. Судом встановлено, що у відповідний період у відповідача не перебувало іншого аналогічного майна, що підтверджує використання саме вилученого у Позивача рейкового брухту. Суд визнав надані відповідачем документи - зокрема бухгалтерські виписки, інвентаризаційні описи та акти приймання-передачі - достатніми доказами для встановлення факту переробки зазначеного майна.
З урахуванням обставин, встановлених судом, суд констатує, що позивачем не спростовані будь-якими доказами доводи відповідача про фактичну наявність у його володінні лише 9 410 кг (9,410 тонн) спірного майна, які підтверджені наданими відповідачем доказами.
З урахуванням обставин, встановлених судом, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача в іншій частині вимог може бути лише стягнення вартості тієї частини майна, вилученого на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022, яке було перероблене відповідачем, передане іншим особам та фактично відсутнє у його володінні на момент подання позову та вирішення спору по суті.
Рішення Господарського суду Полтавської області набрало законної сили 17.06.2025 у справі №917/2215/24, не оскаржувалось Відповідачем в апеляційній інстанції та було добровільно ним виконано шляхом повернення 9,410 тон рейкового брухту, що підтверджується актом приймання передачі від 02.07.2025 №01/07-25А (а.с. 29).
Позивач направив на адресу Відповідача вимогу від 05.06.2025 № НЗІ-41/462н щодо відшкодування вартості частини безпідставно отриманого майна рейкового брухту у кількості 11,104 тони у сумі 73 286,40 грн (а.с.31-33).
Листом від 20.06.2025 №349 Відповідач повідомив, що на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 у справі №917/2215/24 ним буде добровільно передано Позивачу рейковий брухт у кількості 9,410 тони. Водночас, на його думку, відшкодування вартості рейкового брухту у кількості 11,104 тони є неправомірним і недоцільним (а.с. 34).
Відмова Відповідача добровільно відшкодувати вартість частини безпідставно отриманого майна - рейкового брухту (вид 510) у кількості 11,104 тон на суму 73 286,40 грн стала підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення грошового еквіваленту вартості зазначеного майна, як належного способу захисту порушених майнових прав з урахуванням рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 у справі №917/2215/24.
4. Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Приписами статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
За положеннями ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з приписами статті 353 Цивільного кодексу України у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (ч.2 ст.353 ЦК України).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Після чого воєнний стан продовжувався і станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.
Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 визначено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року № 4765-VI.
За визначенням, наведеним в п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», вилучення майна - це позбавлення державних підприємств, державних господарських об'єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Позивач є державним підприємством, а відтак на нього поширюються положення пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», який передбачає позбавлення державних підприємств, відповідного майна з метою його передачі для потреб держави в умовах воєнного стану без відшкодування вартості такого майна, тобто шляхом вилучення.
Відповідна правова позиція стосовно підстав та порядку вилучення майна АТ «Українська залізниця» в умовах воєнного стану викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року по справі № 380/1158/23.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 N 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 N 181-р затверджено план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні (далі - План).
За пунктом 5 цього Плану органом, відповідальним за примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка, визначено раду оборони відповідного регіону або військові адміністрації (у разі утворення), військове командування.
Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
Частиною першою ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Військове командування в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану (ч.2 ст.3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідна правова позиція щодо наявності імперативних повноважень на прийняття рішень щодо примусового відчуження або вилучення майна в період режиму воєнного стану лише у військового командування, а не у будь-яких інших державних органів, викладена в п.п.8.19-8.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року по справі №910/10009/22.
Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.
На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Президентом України прийнято Указу від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій».
Відповідно до п. 1 вищевказаного Указу утворено, зокрема, Полтавську обласну військову адміністрацію.
У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих адміністрацій (п. 1 Указу).
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Таким чином, Полтавська обласна військова адміністрація набула статусу утвореної на підставі Указу Президента Полтавської міської військової адміністрації та, в якості такої військової адміністрації, наділена повноваженнями погоджувати рішення військового командування про примусове відчуження або вилучення майна для потреб держави в умовах правового режиму військового стану.
З аналізу викладених норм чинного законодавства вбачається, що відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, яке, в окремих випадках, погоджується відповідними військовими адміністраціями.
Згідно з частиною 1 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акту про примусове відчуження або вилучення майна (далі акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В акті зазначаються, зокрема, серед іншого, назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення.
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»)
У рішенні Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 року у справі №917/2215/24 встановлено:
- КП «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» (відповідач) не належить до військового командування у розумінні статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» або військового формування згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому не наділений повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», зокрема, ухвалювати рішення, видавати накази, безпосередньо вчиняти дії щодо примусового вилучення/відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану;
- відсутність рішення військового командування, на підставі якого відповідачем було складено акт про примусове вилучення майна від 01.03.2022;
- відповідач, здійснюючи вилучення у позивача майна - рейкового брухту (вид 510) в кількості 20,514 тон за актом про примусове відчуження або вилучення вказаного майна 01.03.2022, діяв всупереч передбаченим законом повноваженням, наданим в умовах правового режиму воєнного стану виключно військовому командуванню, тому примусове вилучення у позивача спірного майна та набуття вказаного майна відповідачем відбулося з порушенням порядку, встановленого законом;
- у володінні відповідача як станом на 01.03.2022, так і на момент подання позову не перебувало іншого рейкового брухту, окрім того, який був вилучений у позивача на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022, а бухгалтерський облік вилученого у позивача спірного майна з березня 2022 року ведеться відповідачем на окремому позабалансовому рахунку 023, з посиланням на вказаний вище акт як на підставу володіння майном, окремо від іншого належного позивачу рухомого майна;
- надані відповідачем докази свідчать про здійснення відповідачем переробки (видозміни) іншої частини вилученого у позивача спірного майна шляхом виготовлення з рейкового брухту протитанкових їжаків та їх передачі іншим особам.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.05.2025 року у справі №917/2215/24 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною першою статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Разом з тим, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина друга статті 1213 Цивільного кодексу України).
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 751/1620/23, що витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідача. Якщо ж майно, яке перебуває у чужому володінні, видозмінилося, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Інакше виконати судове рішення про задоволення позову буде неможливо.
Як було встановлено судом у справі №917/2215/24, у володінні відповідача фактично перебуває 9 410 кг (9,410 тон) рейкового брухту вартістю 43 954,04 грн, вилученого у позивача на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного відповідач повинен був би повернути позивачу і решту 11,104 тон рейкового брухту, однак, як встановлено у справі №917/2215/24, таке майно у відповідача фактично відсутнє, що не спростовано відповідачем і у даній справі.
Оскільки частина вилученого майна була перероблена, передана третім особам та фактично відсутня у володінні відповідача на момент розгляду справи, суд погоджується що належним та ефективним способом захисту порушених прав Позивача є стягнення вартості тієї частини майна, вилученого на підставі акта про примусове вилучення майна від 01.03.2022, яке було перероблене відповідачем, передане іншим особам та фактично відсутнє у його володінні на момент подання позову та вирішення спору по суті.
Відповідачем не подано жодних доказів у спростування встановлених обставин.
Відповідно до Положення про Комісію АТ «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів, затвердженого рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 03.02.2022 (Протокол №Ц-54/7 Ком.т.), зі змінами, враховуючи інформацію надану ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 21.08.2024 №1598, 13.09.2024 №1734, УАВТОРМЕТ від 20.08.2024 №08/1.22, від 11.09.2024 № 09/1.04 та рівня цін металобрухту чорних металів за видами по ДСТУ 4121-2002, що схвалені протокольним рішенням Комісії АТ «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 28.03.2023 №Ц-6-84/40-23, рівень цін на брухт чорних металів ДСТУ 4121-2022 для використання регіональними філіями та філіями АТ «Укрзалізниця» при здійсненні оприбуткування та обліку визначено у протоколі засідання Комісії АТ «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 18.09.2024 (далі - Протокол) (а.с. 35-44, 101-103, 104-106 ).
Так, відповідно до пункту 3 резолютивної частини Протоколу, облікова вартість 1 тони рейкового металобрухту виду 510, який належить до 9 класу брухту та відходів чорних металів, становить 6 600,00 грн.
Згідно з довідкою виробничого підрозділу «Гребінківська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 31.07.2025 №ПЧ18-01 09/266 (а.с. 52), облікова вартість частини майна рейкового металобрухту (вид 510), безпідставно отриманого Комунальним підприємством «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» на підставі акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01.03.2022 та не повернутого в натурі станом на 01.08.2025, у кількості 11,104 тони, становить 73 286,40 грн.
Відповідачем наведена вартість не спростована.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про доведеність факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача та неможливість його повернення в натурі у зв'язку з його переробленням, що встановлено Господарським судом Полтавської області у справі № 917/2215/24 та не спростовано відповідачем у даній справі, а тому вимога позивача про відшкодування вартості неповернутої частини майна - рейкового брухту (вид 510) у кількості 11,104 тони в сумі 73 286,40 грн є правомірною та обґрунтованою.
Суд критично оцінює заперечення відповідача, що він є неналежним відповідачем, оскільки саме відповідач, як особа, яка без належної правової підстави набула майно позивача, повинна нести відповідальність за його повернення або, у разі неможливості - за відшкодування його вартості.
Твердження відповідача, що всі дії КП «Гребінківський ККП» щодо збереження брухту на території підприємства проведені відповідно до розпоряджень місцевих органів влади, обласних військових адміністрацій Полтавської та Донецької областей та телеграфної вказівки керівництва «Укрзалізниці» (Н. Уманця) жодними доказами не підтверджені.
Судом встановлена відсутність рішення військового командування, на підставі якого відповідачем було складено акт про примусове вилучення майна від 01.03.2022. Інших підстав набуття відповідачем прав, передбачених ст.11 ЦК України, на майно, що є предметом спору у справі, в ході розгляду справи не встановлено.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями 13 ГПК України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено подані учасниками справи докази. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
5. Судові витрати.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати у цій справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Однією з основних засад (принципами) господарського судочинства є, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ГПК України).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Гребінківський комбінат комунальних підприємств» (37400, м. Гребінка, вул. Євгена Гребінки, 100; код ЄДРПОУ 03351697) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) облікову вартість безпідставно вилученого майна (рейкового брухту (вид 510) у кількості 11,104 т) у сумі 73 286,40 грн та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено і підписано 11.11.2025 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.