Справа № 277/981/25
іменем України
"06" листопада 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, за участю позивача - не з'явився, представника позивача - адвоката В.С. Кривицької, представника відповідача 1 - не з'явився, представника відповідача 2 - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине питанняпро ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» про визначення неправомірною (несправедливою) процентної ставки за кредитним договором,
До Ємільчинського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» про визнання неправомірною (несправедливою) процентної ставки за кредитним договором.
Рішенням суду від 23.10.2025 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» про визначення неправомірною (несправедливою) процентної ставки за кредитним договором - відмовлено.
Відповідач подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Ухвалою суду від 30.10.2025 заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу призначено до розгляду на 06.11.2025.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд заяви, у судове засідання не з'явився.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу. Вказала, що розмір витрат в сумі 15000 грн суперечить принципам співмірності та пропорційності зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг. Крім того, позивач є малозабезпеченою особою, отримує лише допомогу при народженні дитини. Участь адвоката у даній справі була забезпечена Сейко Л.І. за рахунок держави як малозабезпеченій особі. Тому, представник позивача просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши надані представником відповідача докази на підтвердження судових витрат та матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права, суд дійшов наступного висновку.
Так, рішенням суду від 23.10.2025 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» про визначення неправомірною (несправедливою) процентної ставки за кредитним договором - відмовлено.
Згідно вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст.141, 246 ЦПК України).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу та подання ним протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення доказів щодо розміру понесених витрат.
Докази понесення відповідачем судових витрат з відповідною заявою були надіслані представником сторони до суду 27.10.2025 (зареєстровано судом 28.10.2025).
З огляду на зроблену представником відповідача заяву, судом при ухваленні рішення не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами, а для вирішення такого питання було призначено судове засідання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В свою чергу, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судому складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Судом установлено, що в якості доказів понесення витрат представник відповідача надав суду: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс»; копію прайс-листа; копії заявок на надання юридичної допомоги від 20.08.2025, від 21.09.2025, від 09.10.2025, від 17.10.2025; копію акту про надання юридичної допомоги від 23.10.2025.
Як вбачається із наданих документів, сума витрат по наданню адвокатом правової допомоги становить 15000 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з позивача таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та є завищеним.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Суд керується принципами справедливості та верховенства права, оскільки вважає, що розмір гонорару, визначений відповідачем, є завищеним щодо іншої сторони спору - позивача.
При цьому, суд наголошує, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Судом враховуються ті обставини, що позивач отримує місячний дохід у вигляді допомоги при народженні дитини в розмірі 860 грн, інших доходів у неї немає (а.с.197-199).
Позивачка має на утриманні малолітню дитину.
Крім того, для захисту прав та представництва у суді у даній справі ОСОБА_1 звернулася до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. На підставі пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» їй було надано безоплатну правничу допомогу як особі, в якої середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
Суд вказує, що принцип пропорційності полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами учасників спору. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Суд керується принципом пропорційності - справедливого балансу між потребами сторін у справі та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.
Подібний висновок було висловлено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року по справі № 359/10310/21.
На думку суду, стягнення із позивачки, якій державою забезпечено безоплатну правничу допомогу, судових витрат в розмірі 15000 грн, понесених відповідачем - ТОВ «Факторинг Партнерс», не можна вважати пропорційним меті відшкодування таких витрат, справедливим та розумним з точки зору верховенства права.
З урахуванням наведеного та враховуючи клопотання позивача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених відповідачем на надання професійної правничої допомоги до 2000 грн, які підлягають стягненню з позивача, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, принципам справедливості та пропорційності.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 270 ЦПК України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» про визначення неправомірною (несправедливою) процентної ставки за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягомтридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини - в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ; код ЄДРПОУ 42640371)
Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (проспект Берестейський, 90а, м. Київ; код ЄДРПОУ 42350798)
Повне рішення складено 11 листопада 2025 року
Суддя яя Т. Г. Корсун