справа № 274/6067/25
провадження № 2/0274/2420/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
11.11.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням у сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
Представник ТзОВ "Фінансова компанія "Ейс" Поляков О.В. звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором кредитної лінії №639720102 від 18.11.2022 року в розмірі 28028,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.11.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №639720102.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
18.11.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_5 що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №213 від 24.01.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року.
08.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року.
Відповідно до Реєстру боржників б/н від 08.07.2025 за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28028,20 грн.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 28028,20 грн.
Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.09.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, витребувано в АТ «ПУМБ» докази, які містять банківську таємницю (а.с.108 - 109).
Представник позивача в судове засідання не з"явився, згідно позовної заяви просить суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 7-зворот).
Відповідач про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті Бердичівського міськрайонного суду, причини неявки суду не повідомив.
Суд, за письмовою згодою представника позивача , ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із Заявкою на отримання грошових коштів в кредит, в якій визначено суму бажаного кредиту - 6000,00 грн, строк кредитування - 30 днів (а.с.21).
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідач був ознайомлений з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику (а.с.14-20).
Згідно з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надається Паспорт споживчого кредиту та графік платежів (а.с.23-29).
18.11.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №639720102 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до п. 2.1. якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору та додатків до нього. Сторони погодили, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту, до 18.12.2022, з можливістю пролонгації (а.с.29 зворот - 37).
ОСОБА_1 шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV2МY27, підтвердив факт ознайомлення із запропонованими в договорі умовами кредитування, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.13).
Введення відповідачем одноразового ідентифікатора є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
18.11.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно платіжного доручення перерахувало грошові кошти в сумі 6000,00 грн на банківську карту відповідача НОМЕР_5. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів за договором №639720102 від 18.11.2022 року (а.с.22).
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року станом на 24.01.2023 розмір заборгованості ОСОБА_1 становив: 13366,60 грн., яка складається з наступного: 6000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 7366,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.41 - 42).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року (а.с.64-69).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.69 зворот).
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с.70-74).
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.75).
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.75 зворотній бік).
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с.76).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №213 від 24.01.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 13366,60 грн (а.с.62,63).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 та Виписки з особового рахунку розмір заборгованості ОСОБА_1 становить: 28028,20 грн., яка складається з наступного: 6000,00 грн - заборгованість по кредиту та 22028,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.38-40).
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01 (а.с.56-59).
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28028,20 грн (а.с.54 - 55).
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 (а.с.48-52).
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28028,20 грн (а.с.46 - 47).
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності вказаного кредитного договору №639720102 від 18.11.2022, однак таким правом не скористався.
З долученої позивачем до матеріалів справи копії платіжного доручення від 18.11.2022 року встановлено, що відповідач отримав кошти в розмірі 6000,00 грн.
Вказаний факт також підтверджується інформацією наданою АТ «ПУМб», згідно ухвали суду від 24.09.2025, якою підтверджується, що в банку на ім'я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 у гривні. В період з 18.11.2022 по 23.11.2022 виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 6000,00 грн. Фінансовий номер телефону: НОМЕР_3 на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 (а.с.119).
З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.
Відповідно до наданих розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року, проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 13366,60 грн, з яких тіло кредиту - 6000,00 грн, відсотки за користування кредитом -7366,60 грн.
Разом з тим строк кредитування відповідно до договору становив 30 днів, тобто до 18.12.2022 року. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредиту та зміну дати повернення всієї суми кредиту у порядку, передбаченому договором, матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор продовжив строк дії кредиту. Таким чином суд вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості зі сплати процентів нарахованих після 18.12.2022 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що проценти підлягають нарахуванню за період з 18.11.2022 до 18.12.2022 в розмірі 756,00 грн.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Позивачем не надано доказів пролонгації строку кредитування.
Проте, вказана обставина не позбавляє позичальника обов'язку повернути позивачеві фактично отримані ним кредитні кошти та проценти нараховані в межах строку кредитування.
Отже позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, суд стягує з відповідача заборгованість за кредитним договором №639720102 від 18.11.2022 року зі сплати тіла кредиту у розмірі 6000,00 грн та 756,00 грн - відсотків, всього - 6756,00 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №09/07/25-01 від 07.07.2025 року про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «ФК Ейс» та АБ «Тараненко та партнери», додаткову Угоду №25770711741 до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 07.07.2025 року, Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 07.07.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 07.07.2025 року на суму 7000,00 грн (а.с.86-90).
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Загальна ціна позову в даній справі становить 28028,20 гривень, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 7000,00 гривень.
З врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, передбачає певну частку у співвідношенні до ціни позову чи предмету спору.
За такого, з врахуванням описаних вище обставин, суд вважає, що пропорційними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 1687,30 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 584,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.12-13,76-81,89,211,223,247,258,263-265,274-275,279,280-282,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул.Алматинська, 8, офіс 310 а, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором №639720102 від 18.11.2022 року в розмірі 6756,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул.Алматинська, 8, офіс 310 а, код ЄДРПОУ 42986956 судовий збір в розмірі 584,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1687,30 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2025 року
Суддя : Т.М. Вдовиченко