65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа № 916/3556/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452),
до: Фізичної особи-підприємця Чепка Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 11525,88 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Чепка Наталії Василівни про стягнення заборгованості у розмірі 11525,88 грн, з яких сума основного боргу у розмірі 6489,12 грн, сума пені у розмірі 1199,15 грн, сума 3% річних у розмірі 641,88 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 3195,73 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу № 101/ПГ-1712-К від 28.12.2020.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 справу № 916/3556/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою від 08.09.2025 суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/3556/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 74343, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Шевченка, 119.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Новокаховська міська територіальна громада за винятком смт. Козацьке та с. Веселе, код UA65060170000032937 знаходиться в зоні можливих бойових дій з 24.02.2022 і по теперішній час.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням такого оголошення відповідачі вважається повідомленими про дату, час і місце розгляду справи /абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону/.
Господарським судом Одеської області 08.09.2025 на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, повідомлено відповідача про постановлення ухвали від 08.09.2025 у справі № 916/3556/25 шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади України».
Таким чином, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи № 916/3556/24 з 08.09.2025.
15 вересня 2025 року до суду від ФОП Чепка Н.В. надійшла заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу, в якій заявник просить суд надати можливість ознайомитись з матеріалами справи в дистанційному режимі шляхом завантаження матеріалів справи № 916/3556/25 до порталу «Електронний Суд».
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
31 жовтня 2025 року до Господарського суду Одеської області від ФОП Чепка Н.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити строку на подання відзиву на позовну заяву.
В обґрунтування поновлення строку на подання відзиву відповідач зазначає, що має статус внутрішньо переміщеної особи, на даний час проживає за адресою: Херсонська область, с. Кочубеївка, вул. Менонітська, 114, де досить поганий зв'язок та в наслідок чого мережа Інтернет, отже доступ до електронного суду буває досить проблемним.
Щодо заяви відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 113 ГПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 одночасно із відкриттям провадження у справі, суд встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву - 16 днів з дня вручення такої ухвали.
Про наявність ухвали суду від 08.09.2025 відповідач був повідомлений 08.09.2025 на офіційному веб-сайті судової влади України (т. 1, а.с. 79-80).
Крім того, 15.09.2025 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
Таким чином, строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву або заяви про продовження процесуального строку на подання відзиву, починає відраховуватись з 09.09.2025 та спливає 24.09.2025.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, процедура поновлення процесуального строку встановлена для строків, встановлених законом. Для строків, встановлених судом передбачена процедура продовження таких строків, яка має реалізовуватись заінтересованою стороною до його спливу.
Відповідач із заявою про продовження процесуальних строків до їх спливу, до суду не звертався.
Як встановлено судом, з 08.09.2025 відповідачу було відомо про відкриття провадження у справі № 916/3556/25. Тобто відповідач був обізнаний про наданий йому строк для подання відзиву на позовну заяву, і цей строк не був меншим передбаченого статтею 165 ГПК України.
Отже, у відповідача була можливість у період з 08.09.2025 по 24.09.2025 звернутись до суду із заявою про продовження процесуального строку для подання відзиву.
Оскільки із такою заявою (про продовження процесуального строку) відповідач до суду не звертався, а процедура поновлення строку не може бути застосована до питання щодо подання відзиву, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про поновлення йому строку на подання відзиву на позовну заяву.
Таким чином, з приписів наведених норм слідує, що право на подання відзиву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Тобто обмеження, пов'язані із встановленням строків на подання відзиву спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є цілком виправданим, адже за своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення відповідачу процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні поданої відповідачем заяви та залишити відзив ФОП Чепка Н.В. без розгляду.
03 листопада 2025 року до Господарського суду Одеської області від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив.
Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 28 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі - постачальник або позивач) і фізичною особою-підприємцем Чепка Наталія Василівна (надалі - споживач або відповідач) було укладено договір №101/ПГ-0712-К (надалі - Договір).
ЕІС-код споживача 56XО00073H14U008.
Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природній газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природній газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Пунктом 1.4. Договору встановлено, що фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених постачальником споживачу протягом строку дії цього договору.
Відповідно до умов п. 2.1. Договору постачання та споживання замовлених обсягів газу протягом місяця здійснюється, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного замовленого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.
Постачальник забезпечує постачання обсягу газу, замовленого згідно п.п. 1.2., 1.3. цього договору. Підписання споживачем даного договору є підставою для включення його постачальником до власного реєстру споживачів у визначеному в договорі та додаткових угодах до нього розрахунковому періоді (п. 2.2. Договору).
Згідно змісту п. 2.6.-2.8. Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Відповідно до пунктів 2.9.-2.10. Договору споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язаний повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС. Дані інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов'язковим для сторін, якщо судом не буде встановлене інше.
Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна за 1 тис.куб.м газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього договору.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього договору, є обов'язковою для сторін за цим договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення додаткової угоди до цього договору.
До ціни газу, визначеної у п. 3.1. цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 -136,576 грн за 1 тис.куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб.м. на добу (п. 3.4. Договору).
Споживач зобов'язується сплатити за цим договором за 1000 куб. м. газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п. 3.1. цього договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п. 3.4. цього договору (п. 3.5. Договору).
Згідно з пунктом 3.7. Договору оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 20 газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Відповідно до пункту 3.8. Договору споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки передбачені пунктом 3.6 цього договору.
Відповідно до умов п. 3.9. Договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.
3а наявності у споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються споживачем, зараховуються сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості її виникнення (п. 3.10. Договору).
Фактична вартість даного договору визначається шляхом складання вартості обсягів газу, поставлених постачальником споживачу протягом строку дії даного договору (п. 3.13. Договору).
Споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього договору (п. 4.2.1. Договору).
За умовами п. 4.4.6. Договору постачальник зобов'язаний на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб.м газу, яка є обов'язковою для застосування сторонами при розрахунках вартості спожитого споживачем природного газу в місяці постачання за цим договором.
Пунктами 6.1.-6.2. Договору встановлено, що при порушенні умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. В разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до пунктів 10.1.-10.1.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об'ємів постачання газу на продовжений строк.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень та скріплений печатками сторін.
З огляду на те, що доказів припинення дії Договору сторонами не надано, суд дійшов висновку, що термін дії Договору продовжувався на наступний період та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору №101/ПГ-0712-К від 28.12.2020 позивач поставив відповідачу природний газ протягом січня-березня 2021 року та листопада 2021-лютий 2022 року на загальну суму 26581,87 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т.1, а.с. 33-36). Також наявні відповідні рахунки на оплату природного газу (т.1, а.с. 37-40).
Відповідач за поставлений газ здійснив часткову оплату у розмірі 20092,75 грн, проте в порушення строків зазначених у п. 3.7. та 3.9. Договору.
Таким чином, у відповідача перед позивачем сформувалась прострочена заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 6489,12 грн.
Також у зв'язку з простроченням оплати за поставлений природний газ, позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 1199,15 грн, 3 % річних у розмірі 641,88 грн та інфляційні втрати у розмірі 3195,73 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено (надалі - ЦК України), що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.
Згідно з статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Таким чином, договір постачання природного газу №101/ПГ-1712-К від 28.12.2020 є належно підставою для виникнення прав і обов'язків у сторін.
Матеріалами справи підтверджується факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі та присвоєння EIC-коду споживачу 56XО00073H14U008; постачальником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до змісту п. 2.6.-2.8. Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна за 1 тис.куб.м газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього договору.
В листі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-25-12407 від 12.08.2025 «Щодо надання відповіді на адвокатський запит», за змістом якого повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XО00073H14U008 був закріплений в реєстрі споживачів постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (EIC-56X930000008780B) та надано інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 556XО00073H14U008.
Акти приймання-передачі за спірний період підписані тільки позивачем.
Хоча акти не підписані споживачем, однак вони направлялися останньому на його юридичну адресу, вказану у тексті Договору, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пунктів 2.9.- 2.10. Договору споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язаний повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС. Дані інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов'язковим для сторін, якщо судом не буде встановлене інше.
У визначений Договором строк споживач не повернув підписані акти приймання-передачі, а також не надав мотивовану відмову від їх підписання, матеріали справи не містять будь-яких заперечень щодо обсягів споживання відповідачем природного газу.
Водночас, відповідач здійснював оплату отриманого природного газу. За твердженням позивача, відповідач не сплатив за поставлений газ у січні-березні 2021 року та листопад 2021 року по лютий 2022 року у розмірі 6489,12 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Водночас, пунктом 39 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Відповідно до п.11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, споживач самостійно контролює власне споживання.
Матеріали справи не містять доказів того, що у відповідача відсутній доступ до Інформаційної платформи.
Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства та Договору, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період.
Відповідачем не спростовано зазначеного вище та достовірності інформаційних показників оператора ГТС (ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), якими підтверджується факт поставки позивачем природного газу відповідачу у спірний період та в зазначеному об'ємі.
Відповідно до пункту 3.8. Договору споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки передбачені пунктом 3.6. цього договору.
Окрім того, умови Договору не ставлять в залежність факт настання строку оплати від обставин отримання та підписання споживачем (відповідачем) актів приймання-передачі природного газу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 3.7. Договору оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 20 газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Відповідно до умов п. 3.9. Договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.
Отже, строк оплати постачання природного газу за актами приймання-передачі природного газу за спірний період є таким, що настав.
Водночас, як встановлено вище, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений природний газ на суму 20092,75 грн. Отже, несплаченим споживачем є обсяг природного газу на суму 6489,12 грн. Наявність заборгованості відповідачем не спростовано.
Приписи ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 6489,12 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно вимог позивача про стягнення суми 3 % річних у розмірі 641,88 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 3195,73 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд встановив, що сума заявлена позивачем є арифметично вірною.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги щодо стягнення суми 3 % річних у розмірі 641,88 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 3195,73 грн підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 1199,15 грн, суд дійшов до таких висновків.
Умовами Договору встановлено, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п. 6.2. Договору).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено умови розділу 6 Договору щодо своєчасних розрахунків за поставлений товар.
На підставі зазначеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1199,15 грн пені.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд звертає увагу на те, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Типового договору.
Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.
Також, суд зазначає, що в межах розгляду даної справи позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, що в певній мірі компенсує збитки позивача.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. по справі № 918/116/19.
Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 90 % від суми пені, яка була заявлена до стягнення. При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.
Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 119,92 грн (1199,15 х 90%).
При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ.
Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, що враховано судом при винесенні даного рішення.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З огляду на викладене, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чепка Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 40121452) суму основного боргу у розмірі 6489,12 грн, суму пені у розмірі 119,92 грн, суму 3% річних у розмірі 641,88 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 3195,73 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 12.11.2025.
Суддя Нікітенко С.В.