05 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1319/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від прокуратури - Левкович А.Є.,
від позивачів:
1) Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України - не з'явився,
2) Державної аудиторської служби України - Коваленко Л.В.,
від відповідачів:
1) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області - не з'явився,
2) ТОВ “Ростдорстрой» - не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ростдорстрой» про припинення правовідносин, -
Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ростдорстрой» про припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ростдорстрой», пов'язаних із виконанням робіт з капітального ремонту транспортної споруди на км 144+360 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса - Вознесенськ - Новий Буг, Миколаївська область (додаткові роботи), що виникли на підставі договору № 56-Б від 27.11.2024.
В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачами вимог законодавства при проведенні процедури закупівлі з ідентифікатором UA-2024-10-22-014597-a, а також укладення договору підряду № 56-Б від 27.11.2024 в порушення вимог ст. ст. 2, 23, 46, 48, 116 БК України, ст. 1, 22 Закону України “Про публічні закупівлі». п. п. 15, 21 Особливостей закупівель та ст. ст. 203, 204 ЦК України, у зв'язку з чим цей правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону (нікчемними) та не потребує додаткового встановлення його недійсності судом.
Так, прокурор стверджує, що з аналізу положень бюджетних програм, які є додатками до Законів України Про державний бюджет на 2023, 2024 роки та розмір видатків для виконання робіт з будівництва транспортної споруди на км 144+360 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса - Вознесенськ - Новий Буг, вбачається, що упродовж 2023-2024 років Урядом на відповідні цілі виділено кошти лише у загальній сумі 57,4 млн грн. Крім того, прокурор зазначає, що у 2025 році кошти з Державного бюджету України на будівництво вказаного об'єкту не виділялись взагалі. Незважаючи на вищезазначені обставини Службою проведено закупівлю за ідентифікатором UA-2024-10-22-014597-a, за наслідками якої з ТОВ “Ростдорстрой» 27.11.2024 укладено договір підряду 56-Б на суму 408 744 000 грн. Отже, як зазначає прокурор, замовником взято бюджетні зобов'язання за договором підряду з ТОВ “Ростдорстрой» за відсутності необхідних бюджетних асигнувань для його виконання, що є порушенням ст. 23, 48 БК України. Також прокурор зауважує, що договором № 56-Б фактично передбачено проведення капітального ремонту ще додаткових ділянок та транспортних споруд- водопропускних труб автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса-Вознесенськ - Новий Буг, про що не зазначено ні у предметі договору, ні у предметі закупівлі, та відповідно, фінансування цих робіт не передбачено постановами Уряду від 30.04.2024 № 483 та від 10.09.2024 №1060, що у відповідності до пп. 5 п. 21 Особливостей закупівель свідчить про його нікчемність.
Щодо обраного способу захисту порушеного права держави прокурор посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2022 у справі №462/5368/16, яка констатувала, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України). У зв'язку з цим прокурор зазначає, що, враховуючи те, що договір № 56-Б є недійсним в силу закону (нікчемним), а бюджетні кошти за ним в сумі 403 578 614,86 грн. не сплачено, і роботи в повному обсязі не виконано, метою позову є недопущення незаконного витрачання бюджетних коштів, що можливо досягти припиненням правовідносин між відповідачами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2025 у справі №915/1319/25 вказану позовну заяву заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1319/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 13 жовтня 2025 року о 11:40.
26.09.2025 від представника позивача Державної аудиторської служби України - Коваленко Л.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень на позовну заяву з додатками (вх. №13732/25), в яких Держаудитслужба зазначає, що не проводила жодних заходів державного фінансового контролю, під час яких досліджувалось укладення між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та ТОВ “Ростдорстрой» договору від 27.11.2024 №56-Б.
01.10.2025 від представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області - Одноор В.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13912/25), у якому заявник просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
01.10.2025 р. від представника позивача Державної аудиторської служби України - Коваленко Л.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 13927/25), в якому представник просить суд надати можливість приймати участь у судових засіданнях в господарській справі № 915/1319/25 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
06.10.2025 від Миколаївської обласної прокуратури до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №14135/25), в якій прокурор зазначає, що викладені у відзиві представника відповідача-1 доводи не відповідають обставинам справи, а тому прокурор наполягає на задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2025 у справі № 915/1319/25 клопотання позивача - Державної аудиторської служби України про участь у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. № 13937/25 від 01.10.2025 р.) задоволено.
13.10.2025 від представника відповідача-1 - Одноор В.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №14396/25), в якому заявник просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату після 14.10.2025, оскільки саме 14.10.2025 спливає строк на подання заперечень на відповідь на відзив.
13.10.2025 від представника відповідача-1 - Одноор В.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення (вх. №14419/25), в яких заявник зазначає, що викладені у відповіді на відзив твердження прокурора не спростовують зазначених Службою аргументів у відзиві на позов, та з їх обґрунтованістю Служба не погоджується.
Наразі під час підготовчого засідання 13.10.2025 року судом з'ясовано, що подані від імені відповідача-1 - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області відзив на позовну заяву (вх. №13912/25 від 01.10.2025), клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №14396/25 від 13.10.2025) та заперечення на відповідь на відзив (вх. №14419/25 від 13.10.2025) підписані неповноважною особою, оскільки Одноор В.М. при поданні вказаних заяв діяла на підставі довіреності у порядку передоручення, яка сформована в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тоді як інтереси позивача в даній справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, може представляти виключно адвокат або особа у порядку самопредставництва, виходячи зі змісту положень ст.ст. 56, 58, 60 ГПК України. Оскільки належних доказів наявності у Одноор В.М. повноважень представляти інтереси Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області у цій справі в порядку самопредставництва суду не надано, суд дійшов висновку, що вказані заяви та клопотання подані та підписані неповноважною особою, чим порушено приписи ч. 2 ст. 170 ГПК України. З огляду на вказане, судом не прийняті до розгляду зазначені заяви по суті спору та клопотання, подані від імені відповідача-1 Одноор В.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2025 р. у справі № 915/1319/25 підготовче засідання відкладено на 05 листопада 2025 року о 13:30 з огляду на неявку позивача-1 та відповідачів у підготовче засідання, а також неможливість вирішення всіх питань підготовчого провадження.
03.11.2025 від відповідача-1 до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №15382/25), в яких відповідач-1 зазначає, що при здійсненні закупівлі UA-2024-10-22-014597-a та укладенні договору №56-Б від 27.11.2024 року Службою не порушено вимоги ні законодавства про публічні закупівлі, ні бюджетного законодавства, факт нікчемності договору №56-Б від 27.11.2024 року Служба не визнає та заперечує в повному обсязі. Водночас відповідач-1 вказує, що в контексті заявлених позовних вимог підлягає врахуванню факт розірвання договору №56-Б від 27.11.2024 року, правовідносини за яким Миколаївська обласна прокуратура просить припинити. Так, за результатом звичайної господарської діяльності та здійсненні аналізу доцільності продовження договірних правовідносин за спірним договором, Службою та ТОВ «РДС» 10.10.2025 року укладено додаткову угоду №3 до договору №56-Б від 27.11.2024 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати вказаний договір з 10.10.2025 року.
04.11.2025 від заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури - Колмикова С.В. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору (вх. №15498/25), яка вмотивована тим, що додатковою угодою від 10.10.2025 №3 між відповідачами у добровільному порядку розірвано договір №56-Б від 27.11.2024, припинення правовідносин за яким є предметом спору. Таким чином, як зазначає прокурор, оскільки за час розгляду справи в суді за спільною волею сторін договір припинено, роботи частково виконано та оплачено, між сторонами не залишилося неврегульованих питань, предмет спору припинив існування. Крім того, прокурор просить суд повернути Миколаївській обласній прокуратурі сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 2422,40 грн.
В підготовче засідання, призначене на 05.11.2025 р., представники позивача-1 та відповідачів не з'явилися.
Під час підготовчого засідання 05.11.2025 прокурор та представник позивача-2 підтримали заяву про закриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стало порушення відповідачами вимог законодавства при проведенні процедури закупівлі з ідентифікатором UA-2024-10-22-014597-a, а також укладення договору підряду № 56-Б від 27.11.2024 в порушення вимог ст. ст. 2, 23, 46, 48, 116 БК України, ст. 1, 22 Закону України «Про публічні закупівлі», п. п. 15, 21 Особливостей закупівель. У зв'язку з вказаним прокурором з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2022 у справі №462/5368/16, заявлено позов про припинення вказаних правовідносин.
Як з'ясовано судом, після відкриття провадження у справі між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» було укладено додаткову угоду №3 від 10.10.2025 р. до договору №56-Б від 27.11.2024 р., відповідно до п. 1, п. 2 якої сторони, керуючись п. 4.2.10 договору (відсутність фінансування), дійшли згоди розірвати договір, датою розірвання вважати дату цієї додаткової угоди. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою, зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються, і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що передбачались договором. Підписанням цієї додаткової угоди сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної щодо виконання умов договору, зокрема щодо сплати будь-яких коштів (в тому числі штрафних санкцій, збитків/упущеної вигоди).
Так, згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відтак, враховуючи те, що внаслідок укладання вказаної додаткової угоди від 10.10.2025 укладений відповідачами спірний договір №56-Б від 27.11.2024 було розірвано, що обумовило фактичне припинення між відповідачами спірних правовідносин, суд доходить висновку про відсутність предмета спору у даній справі, оскільки на день розгляду справи спірні правовідносини припинено відповідачами у добровільному порядку.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 18/266 (провадження № 12-186звг19).
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У постановах Касаційного господарського суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 118.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20 та від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 підтвердила актуальність зазначеного правового висновку.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).
Так, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При цьому під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення, або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.
У даній справі позовні вимоги прокурора стосуються припинення в судовому порядку правовідносин за договором підряду №56-Б від 27.11.2024, який припинено сторонами із зазначенням про відсутність неврегульованих питань в додатковій угоді від 10.10.2025, тим самим відповідачами були вжиті заходи щодо усунення порушень інтересів держави, якими прокурор обґрунтовував заявлений позов з посиланням на укладення договору відповідачем-1 з ТОВ “Ростдорстрой» за відсутності необхідних бюджетних асигнувань для його виконання, що є порушенням ст. 23, 48 БК України
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 18/266 (провадження № 12-186звг19).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичне припинення з 10.10.2025 правовідносин між відповідачами за спірним договором №56-Б від 27.11.2024, що вказує на припинення існування основного матеріально-правового інтересу сторін та прокурора до вирішення спору, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі позовом заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ростдорстрой» про припинення правовідносин.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Щодо заявленого прокурором клопотання про повернення Миколаївській обласній прокуратурі сплаченого судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (вх. №15498/25 від 04.11.2025 р.) суд зазначає наступне.
Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов'язків суб'єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов'язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatismutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).
Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору у разі відмови позивача від позову, укладення мирової угоди, визнання відповідачем позову.
Зокрема, за положеннями ч. 1ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону “Про судовий збір».
Слід зазначити, що Закон України “Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Натомість, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов'язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.
Так, за положеннями ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбаченому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).
Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).
Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України “Про судовий збір». Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.
При цьому суд зауважує, що права прокуратури на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову за рахунок відповідачів, а не за рахунок держави, у даному випадку (закриття провадження за відсутністю предмета спору) жодним чином не порушені, поза як здійснення судом розгляду справ за рахунок держави у такому випадку нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне відмовити Миколаївській обласній прокуратурі у поверненні сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. за вимогу про припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ростдорстрой», пов'язаних із виконанням робіт з капітального ремонту транспортної споруди на км 144+360 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса - Вознесенськ - Новий Буг, Миколаївська область (додаткові роботи), що виникли на підставі договору № 56-Б від 27.11.2024., яка становила предмет спору.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, та саме внаслідок підписання відповідачами додаткової угоди №3 від 10.10.2025 р. до договору №56-Б від 27.11.2024 р. про розірвання вказаного договору предмет спору припинив існування після пред'явлення позову, та провадження у справі закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені прокурором витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. за подачу позову слід покласти на відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. 53, 129, 130, 185, 231, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури про закриття провадження у справі № 915/1319/25 та повернення судового збору (вх. № 15498/25 від 04.11.2025 р.) задовольнити частково.
2. Провадження у справі № 915/1319/25 за позовом заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ростдорстрой» про припинення правовідносин закрити.
3. СТЯГНУТИ з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 25878206) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA74820172034 3150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп.
4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ростдорстрой» (67625, м. Одеса, вул. Генуезька, 1-А, код ЄДРПОУ 33658865) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA74820172034 3150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.
Ухвалу підписано 10.11.2025 року
Суддя Ільєва Л.М.