79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.11.2025 Справа № 914/2593/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест", місто Львів
до відповідача Фізичної особи підприємця Іванишина Ігоря Степановича, село Довголука, Стрийський район, Львівської області
про стягнення 23 331,80 грн.
Без виклику сторін.
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест" до Фізичної особи підприємця Іванишина Ігоря Степановича про стягнення 23 331,80 грн заборгованості, з яких 19 230,00 грн основний борг, 769,20 грн 3% річних та 3 332,60 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 29.08.2025 суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест" та надав позивачу строк для усунення недоліків.
У зв'язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, Господарський суд Львівської області ухвалою від 12.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановив здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 12.09.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 12.09.2025.
Ухвала суду від 12.09.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 82453, Львівська область, Львівський район, село Довголука, вулиця Зелена, будинок 52.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення за поштовою адресою (штрихкодовий ідентифікатор 0601192089143) 23.09.2025 вручено одержувачу.
Також, ухвала суду від 12.09.2025 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу і на електронну адресу вказану у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.
Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що протягом 2021-2022 років він надав відповідачу послуги екскаватора на загальну суму з ПДВ 20% - 199 230,00 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг (виконання робіт) в повному обсязі не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 19 230,00 грн зі сплати основного боргу.
У зв'язку з порушенням строків оплати, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 3 332,60 грн та три проценти річних в сумі 769,20 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 23 331,80 грн заборгованості, з яких 19 230,00 грн основного боргу, 3 332,60 грн інфляційних втрат та 769,20 грн три проценти річних.
Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, ним будуть подані докази понесених судових витрат на правничу допомогу.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест" (позивач) в період з 2021 по 2022 надало послуги екскаватора Фізичній особі підприємцю Іванишину Ігорю Степановичу (відповідач) на загальну суму 199 230,00 грн з ПДВ 20%, згідно наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт ( надання послуг):
- акт № ОУ-0000464 від 16.12.2021 на суму 51 458,33 грн;
- акт № ОУ-0000465 від 20.12.2021 на суму 30 333,33 грн;
- акт № ОУ-0000466 від 23.12.2021 на суму 28 833,33 грн;
-акт№ОУ-0000272 від 20.02.2022 на суму 60 400,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін у справі та скріплені печатками сторін у справі.
Надані послуги прийнято без жодних зауважень та якості.
Відповідач, згідно з виписки по рахунку провів на оплату на загальну суму 180 000,00 грн, а саме: 24.12.2021 на суму 70 000,00 грн; 30.12.2021 на суму 30000,00 грн, 03.05.2023 на суму 80 000,00 грн. Всього відповідачем здійснено оплату за надані позивачем послуги на суму 180 000,00 грн.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 24.01.2022 підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест" і Фізичною особою підприємцем Іванишиним Ігорем Степановичем, згідно якого станом на 25.01.2022 заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест" складає 26 750,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2021 - 02.02.2024 підписаний головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест" Воротило О.Б., згідно якого станом на 03.02.2024 заборгованість відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок Інвест" становить 19 230,00 грн.
Також в матеріалах справи містяться копії чотирьох податкових накладних від 16.12.2021 № 457 на суму 61 750,00 грн з ПДВ; від 20.12.2021 № 472 на суму 36 400,00 грн з ПДВ; від 23.12.2021 №477 на суму 28 600,00 грн з ПДВ, від 20.09.2022 № 275 на суму 72 480,00 грн з ПДВ.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 19 230,00 грн.
Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору, звертався до відповідача з претензією вих.№15/03 від 15.03.2025, в якій просив, погасити існуючу заборгованість протягом семи банківських днів з моменту отримання зазначеної претензії. В додаток до даної претензії позивачем було долучено акт звірки взаєморозрахунків в період з 01.08.2021 по 02.02.2024, відповідно до якого заборгованість становить 19 230,00 грн.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 3 332,60 грн та три проценти річних в сумі 769,20 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 23 331,80 грн заборгованості, з яких 19 230,00 грн основного боргу, 3 332,60 грн інфляційні втрати та 769,20 грн три проценти річних.
Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, ним будуть подані докази понесених судових витрат на правничу допомогу.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Враховуючи положення статті 205 Цивільного кодексу України, між сторонами укладено договір надання послуг у спрощений спосіб шляхом підтвердження здачі- прийняття робіт.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 199 230,00 грн, а саме: акт № ОУ-0000464 від 16.12.2021 на суму 51 458,33 грн; акт № ОУ-0000465 від 20.12.2021 на суму 30 333,33 грн; акт № ОУ-0000466 від 23.12.2021 на суму 28 833,33 грн; акт №ОУ-0000272 від 20.02.2022 на суму 60 400,00 грн, які підписані відповідачем без претензій та зауважень.
Факт надання послуг екскаватора позивачем відповідачу на загальну суму 199 230,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані представниками сторін у справі та скріплені печатками сторін у справі.
Відповідач порушив свої зобов'язання, а саме оплату за надання послуг екскаватора згідно актів здачі приймання робіт (надання послуг) за період з 01.08.2021 по 02.02.2024 провів частково на суму 180 000,00 грн. Факт часткової оплати підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.
Отже, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача наявна заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 19 230,00 грн.
Відповідач наявності заборгованості в сумі 19 230,00 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт надання послуг відповідачу та наявність заборгованості у відповідача.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 19 230,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути інфляційні втрати на загальну суму 769,20 грн, три проценти річних на загальну суму 3 332,60 грн.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, та встановив, що позивач при їх розрахунку правильно визначив періоди нарахування, отже до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати на загальну суму 3 332,60 грн, три проценти річних на загальну суму 769,20 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №36 від 05.09.2025.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Іванишина Ігоря Степановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Інвест" (79024, місто Львів, вулиця Промислова, 60; ідентифікаційний код юридичної особи 36873557) 19 230,00 грн основного боргу, 3 332,60 грн інфляційних втрат, 769,20 грн три проценти річних та 2 422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено та підписано 11.11.2025
Суддя Сухович Ю.О.