вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2624/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» (51263, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., с. Спаське, вул. Запорізька, буд. 41 В)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, оф. 959)
про стягнення 122024,66 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. б/н від 15.08.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» про стягнення 122024,66 грн.
Водночас, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 19.08.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ Агро» про забезпечення позову у справі № 911/2624/25 відмовлено.
Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД»: 08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, оф. 959, у зв'язку з чим ухвала суду від 25.08.2025 у справі № 911/2624/25 була направлена судом поштою на вказану вище адресу відповідача.
Однак до суду повернулось поштове відправлення адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду від 25.08.2025 з відміткою АТ "Укрпошта" «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи надіслання судом ухвали суду від 25.08.2025 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду Товариством з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» та повернення її до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що відповідача було повідомлено про розгляд справи № 911/2624/25, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.11.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» (далі - відповідач, Покупець) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» (далі - позивач, Постачальник) у розмірі 110 000,00 грн.
Так, 29.07.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 16 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов?язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору (далі - товар), а Покупець прийняти товар на умовах, визначених цим договором, та оплатити на підставі рахунку-фактури.
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, кількість та асортимент товар визначається специфікацією.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість товару визначається Постачальником в рахунку - фактурі та специфікації до даного договору.
Згідно з умовами специфікації № 1 до Договору товар - Морський контейнер 40 футовий (розмір: 12*2.40*2.60, рік: 2025 , колір: графіт, номер контейнера: RLGU 502451 7) та послуги доставки вартують - 110 000,00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктами 3.1. та 3.2. Договору, визначено, що товар має бути поставлений Постачальником протягом 7 (сім) календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад Покупця: Ковельський р-н, с. Жиричі, вул. Центральна буд. 11 Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту передачі товару безпосередньо Покупцю або повноважному представнику Покупця відповідно до накладної. Повноважним представником Покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отримання товару зі заповненими обов?язковими реквізитами первинного документа. Факт передачі Товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником Покупця.
Згідно з пунктом 4.1. Договору визначено, покупець оплачує Товар у розмірі 100% (сто відсотків) на підставі виставленого Постачальником рахунка-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Специфікації до Договору.
На виконання умов Договору ТОВ «БЗБ АГРО» перерахувало, у відповідності до п.4.1 Договору, грошові кошти в розмірі 100% (сто відсотків) вартості Товару, а саме: 110 000,00 грн, в тому числі ПДВ 18 333,33 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «УКРСИББАНК» № 134 від 29.07.2025 року.
Проте, усупереч умовам Договору, а саме пункту 3.1. ТОВ «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД'станом на дату подачі позовної заяви не виконало своє зобов'язання щодопоставки Товару у строк до 06.08.2025 року.
Також позивач вказує, що представники ТОВ «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» повідомленнями у месенджері «VIBER», скидають не зрозумілі телефонні номера водіїв, які не беруть слухавку.
Отже, Покупець сумлінно виконав усі свої зобов'язання за Договором, а ТОВ «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» як Постачальник станом всупереч умовам Договору не виконало свої зобов'язання з поставки Товару, визначеного у специфікації.
Таким чином, на думку позивача, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договоромстановить 122 024, 66 (сто двадцять дві тисяч двадцять чотири гривні 00 копійок), з яких: 110 000,00 грн - сума основного боргу; 11 000,00 грн - штраф, відповідно до п.6.1 Договору; 934,25 грн - неустойка; 90,41 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України, він вважається укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов?язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору (далі - товар), а Покупець прийняти товар на умовах, визначених цим договором, та оплатити на підставі рахунку - фактури.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування, кількість та асортимент товар визначається специфікацією.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість товару визначається Постачальником в рахунку - фактурі та специфікації до даного договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар має бути поставлений Постачальником протягом 7 (сім) календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад Покупця: Ковельський р-н, с. Жиричі, вул. Центральна буд. 11
Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту передачі товару безпосередньо Покупцю або повноважному представнику Покупця відповідно до накладної.
Повноважним представником Покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отримання товару зі заповненими обов?язковими реквізитами первинного документа.
Згідно з п. 3.2. Договору факт передачі Товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником Покупця.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що отримання товару відбувається тільки за наявності оригіналу довіреності зі заповненими обов'язковими реквізитами первинного документа.
Відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець оплачує Товар у розмірі 100% (сто відсотків) на підставі виставленого Постачальником рахунка-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Специфікації до Договору.
Згідно з п. 3.2. Договору Постачальник зобов'язується здійснити реєстрацію податкової накладної в ЕРПН протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту її складання.
В силу п. 9.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору.
Згідно з умовами специфікації № 1 до Договору поставці підлягав товар - Морський контейнер 40 футовий (розмір: 12*2.40*2.60, рік: 2025 , колір: графіт, номер контейнера: RLGU 502451 7), вартістю якого разом із послугами доставки становить 110 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконання умов Договору було здійснено оплату товару на загальну суму 110 000,00 грн, в тому числі ПДВ 18 333,33 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією АТ «УКРСИББАНК» № 134 від 29.07.2025 року з призначенням платежу: Оплата за рахунком №18 від 29 липня 2025 року за договором поставки №16 від 29.07.2025, у т.ч. ПДВ 20% - 18 333,33 грн.
Строки поставки відповідачем товару визначені до п. 3.1. Договорута становлять 7 (сім) календарних днів з дати отримання попередньої оплати, тобто у строк до 06.08.2025 року.
Проте всупереч умовам Договору, отримавши повну оплату товару від позивача, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки Товару у встановлений строк. Доказів зворотного суду не надано.
У матеріалах справи не містяться ані видаткові накладні (складські накладні), підписані представником Покупця, які згідно з п. 3.2. Договору підтверджують факт передачі товару, ані будь-які інші докази, що підтверджували б поставку товару.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також одностороння відмова від виконання договору не допускається відповідно до п. 9.3. Договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За таких обставин, дослідивши у сукупності наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 110 000,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з невиконаннямвідповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивачем нараховано11 000,00 грн - штрафу відповідно до п. 6.1 Договору; 934,25 грн - неустойки та 90,41 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку порушення Постачальником строків поставки Товару, відповідно до п. 3.1. даного Договору, Постачальник виплачує Покупцю неустойку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строку поставки більш ніж на 2 календарних дні Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 10% від вартості не поставленого Товару.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно зі ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.Проценти на неустойку не нараховуються.Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, умовами Договору передбачене одночасне стягнення з Постачальника, який порушив зобов'язання, штрафу та пені.
Відповідно до статей 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стягнення з відповідача пені та штрафу у зв'язку із порушенням строків виконання ним зобов'язань за договором не слід розглядати як притягнення його до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, так як згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 р. у справі № 908/1843/17).
Таким чином, неустойку відповідно до п. 6.1 Договору суд розцінює як пеню, а вимоги позивача про стягнення 934, 25 грн. пені та 11 000,00 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно дост. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 90, 41 грн. трьох процентів річних також підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову відповідно до п. 1 ч. 4ст. 129 ГПК України.
При чому вимоги про стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову задоволенню не підлягають, оскільки судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 42/25 від 08.08.2025, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» та Адвокатським об'єднанням «Україна».
Відповідно до п. 1.1. Договору № 42/25 від 08.08.2025, за цим Договором АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ надає КЛІЄНТУ правничу допомогу на умовах, передбачених законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», здійснює захист та представництво інтересів КЛІЄНТА, надає інші види правничої допомоги з представництва інтересів КЛІЄНТА.
Згідно з п. 1.2. Договору № 42/25 від 08.08.2025 від імені АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ юридична допомога клієнту надається учасникомАДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ- адвокатом Алексєєнко РусланоюЮріївною, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5038 від 19.02.2021 (далі - Адвокат, що діє від імені АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ).
В силу п. 1.3. Договору № 42/25 від 08.08.2025 детальний зміст, опис та обсяг правничої допомоги визначаються у завданні до цього договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 42/25 від 08.08.2025, розмір гонорару винагороди АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ визначається у кожному окремому завданні до цього договору.
Згідно з п. 3.2. Договору № 42/25 від 08.08.2025 оплата гонорару АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ здійснюється КЛІЄНТОМ протягом п'яти календарних днів після отримання ним рахунку від АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ.
В силу п. 3.3. Договору № 42/25 від 08.08.2025 за підсумком надання правничої допомоги за цим договором сторони підписують Акт наданої правничої допомоги.
Відповідно до п. 5.1. Договору № 42/25 від 08.08.2025, Договір вступає в дію з дати його підписання сторонами тоді до 31.12.2025 року. Якщо до завершення строку договору жодної з сторін письмово не заявила про його припинення, він вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах.
Сторонами укладено та підписано Завдання №1 за Договором про надання правничої допомоги №42/25 від 08.08.2025, відповідно до п. 1 якого в рамках даного завдання КЛІЄНТ доручає АДВОКАТСЬКОМУ ОБ?ЄДНАННЮ надати правничу допомогу щодо представництва інтересів КЛІЄНТА у Господарському суді Київської області щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 44988761, 08132, Україна, Бучанський р-н., Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, офіс 959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» (ідентифікаційний код: 45097312, 51263, Дніпропетровська обл. Дніпровський р-н, село Спаське, вул. Запорізька, будинок 41 В) заборгованість за Договором поставки Nє16 від 29.07.2025 року у розмірі 122 024, 66 грн. з яких: 110 000,00 грн - сума основного боргу; 11 000,00 грн - штраф, відповідно до п.б.1 Договору: 934,25 грн - неустойка відповідно до п.б.1 Договору; 90,41 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості, складання позовної заяви та інших необхідних процесуальних документів по суті справи.
Згідно з п. 2 Завдання №1 сторони погодили наступний зміст та гонорар за правничу допомогу, що надається АДВОКАТСЬКИМ ОБ?ЄДНАННЯМ за цим Завданням, який становить 20000,00 грн за надання правничої допомоги, визначеної у п. 1 цього Завдання.
Відповідно до п. 3 Завдання №1 оплата гонорару АДВОКАТСЬКОГО ОБ?ЄДНАННЯ у розмірі визначеному у п. 2 цього Завдання здійснюється протягом 5 календарних днів після отримання КЛІЄНТОМ рахунку від АДВОКАТСЬКОГО ОБ?ЄДНАННЯ.
Згідно з п. 7 Завдання №1 за підсумком наданої правничої допомоги за цим Договором Сторони підписують Акт наданої правничої допомоги.
Адвокатським об'єднанням «Україна» відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №42/25 від 08.08.2025 у повному обсязі надано правову допомогу Клієнту, що підтверджується Актом №1 наданої правничої допомоги, підписаним обома Сторонами.
Відповідно до вказаного Акту сторони підтвердили, що всього клієнту надано послуг на суму 20 000 грн і жодних претензій з боку клієнта немає.
15.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» оплачено послуги, надані Адвокатським об'єднанням «Україна», на суму 20 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.
У матеріалах справи міститься ордер серії АЕ № 1415595 на ім'я адвоката Алексєєнко Руслани Юріївни.
З матеріалів справи вбачається, що за підписом адвоката Алексєєнко Руслани Юріївни було подано позовну заяву та заяву про забезпечення позову.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.
Справа № 911/2624/25 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та містить малий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5 000, 00 грн.
При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236-242, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, оф. 959, код ЄДРПОУ 44988761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» (51263, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., с. Спаське, вул. Запорізька, буд. 41 В, код ЄДРПОУ45097312) заборгованість у розмірі 110 000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 934 (дев'ятсот тридцять чотири) грн. 25 коп., три проценти річних у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 41 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 12.11.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.