вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа № 911/2902/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України»
до Державного підприємства “Чайка»
про стягнення 4844, 78 грн
без виклику представників учасників провадження
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства “Чайка» (далі - відповідач) про стягнення 4844, 78 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за період квітень 2025 року - липень 2025 року у строк, встановлений п. 6.6 укладеного між сторонами Договору № 04490V6T6YDP018 від 01.09.2023 р. розподілу природного газу, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 4501,16 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 28,11 грн 3 % річних, 25,93 грн інфляційних втрат та на підставі п. 8.2 Договору нараховано 289,58 грн пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки на вчинення відповідних процесуальних дій.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом 2 ч. 6 даної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до Довідки про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, документ було доставлено до електронного кабінету одержувача - ДП «Чайка» 17.09.2025 о 15:14. Тобто, днем вручення ухвали є 17.09.2025.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала останнім отримана, при цьому відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.09.2023 р. Державним підприємством “Чайка» (споживач) підписано заяву-приєднання №04490V6T6YDP018 до умов Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), яка є додатком № 2 до типового договору розподілу природного газу (пункт 1.3 розділу І).
Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією (Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України») врегульовані Законом України “Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2494 (Кодекс ГРМ), постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до п. п. 3, 4 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Типова форма договору розподілу природного газу затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015р.
Отже відповідач, підписавши заяву-приєднання № 04490V6T6YDP018, приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р.
Цей Типовий договір розподілу природного газу (Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 р. внесено зміни до Кодексу ГРМ та до Типового договору, відповідно до яких з 01.01.2020 р. запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ, виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Згідно з п. 2.2 договору обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного у встановленому порядку та газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу (п. 6.3. договору).
У заяві-приєднанні № 04490V6T6YDP018 до умов договору розподілу природного газу визначений персональний ЕІС-код як суб'єкта ринку природного газу 56ХO0000V6T6Y00H.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Отже починаючи з 01.01.2020, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Абзацом 4 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Позивач на виконання вимог п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в Акті приймання-передачі природного газу № 29380 від 30.09.2024 повідомив споживача про величину річної замовленої потужності на 2025 рік, що склала 7 552,25 м3, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2025 році, що склала 629,36 м3.
В п. 6.2. Договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Постановою НКРЕКП від 22.12.2022 № 1944 (набрала чинності з 01 січня 2023) для ТОВ «Газорозподільні мережі України» тариф на послуги розподілу природного газу встановлено у розмірі 1,49 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що з врахуванням ПДВ становить 1,788 грн. за 1 м3 на місяць.
Отже, оскільки замовлена Споживачем потужність на 2025 рік складає 7 552,25 м3, а згідно з Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2752 тариф з 01 січня 2022 становить 1,788 грн. за 1 м3, то відповідно місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається наступним чином:
7 552,25 м3:12*1,788 грн/м3 = 1 125,29 грн. (щомісячний платіж).
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 6.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8 договору).
Згідно з п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до вказаної величини річної замовленої потужності споживачу було сформовано та направлено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг): № 8459 від 30.04.2025 на суму 1125,30 грн, № 13385 від 31.05.2025 на суму 1125,30 грн, № 19298 від 30.06.2025 на суму 1125,26 грн, № 20377 від 31.07.2025 на суму 1125,30 грн.
У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач відмовився отримувати вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), з огляду на що вони були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку 19.08.2025, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0505356100918 від 19.08.2025 та фіскальним чеком від 19.08.2025. Відповідно до інформації з сайту Акціонерного товариства “Укрпошта» відправлення за № 0505356100918 вручено відповідачу 27.08.2025.
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з квітня 2025 по липень 2025 відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять доказів повернення цих актів оператору ГРМ з підписом представника споживача та/або мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за вказаний період. Отже, послуги з розподілу природного газу за період з квітня 2025 по липень 2025 вважаються прийнятими відповідачем.
Тобто, у відповідача відповідно до п. 6.6 договору виникло зобов'язання з оплати наданих послуг за актами здачі-приймання робіт (надання послуг):
- № 8459 від 30.04.2025 на суму 1125,30 грн в строк до 10.05.2025 (включно).
- № 13385 від 31.05.2025 на суму 1125,30 грн в строк до 10.06.2025 (включно).
- № 19298 від 30.06.2025 на суму 1125,26 грн в строк до 10.07.2025 (включно).
- № 20377 від 31.07.2025 на суму 1125,30 грн в строк до 10.08.2025 (включно).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат за надані послуги за період з квітня 2025 по липень 2025 на загальну суму 4501,16 грн.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за договором № 04490V6T6YDP018 від 01.09.2023 за актами квітня 2025-липня 2025 (4 місяці) на суму 4501,16 грн.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано умов Договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи вказаний вид договору, вбачається, що він є оплатним, тобто обов'язку виконавця за договором надати послуги відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих послуг.
Як убачається з умов Договору, строки оплати за надані послуги з розподілу природного газу, є такими, що настали.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 4501,16 грн за надані у період з квітня 2025 по липень 2025 послуги з розподілу природного газу на підставі договору №04490V6T6YDP018 від 01.09.2023 розподілу природного газу на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 4501,16 грн боргу підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 28,11 грн 3 % річних та 25,93 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 28,11 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням дат виникнення заборгованості та окремо від кожного акту за загальний період з 11.05.2025 по 09.09.2025.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 915/14/17).
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних за зобов'язаннями згідно Договору та актів здачі-приймання, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним та зробленим у відповідності умов договору та норм чинного законодавства, у зв'язку з чим розмір 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 28,11 грн. Розмір інфляційних втрат за згаданий період за підрахунком суду склав 16,88 грн. За таких обставин, заявлені до стягнення 25,93 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 16,88 грн.
Позивач просить стягнути також 289,58 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 12.05.2025 по 09.09.2025.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору № 04490V6T6YDP018 від 01.09.2023 встановлено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Судом встановлено та про що зазначалось вище, умови оплати - попередня, кінцевий строк оплати до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» за загальний період з 12.05.2025 (дата визначена позивачем для нарахування неустойки) по 09.09.2025 та від кожного акту окремо, з урахуванням визначеної в акті суми, яка підлягала до сплати, суд дійшов висновку, що розмір пені - 289,58 грн є арифметично вірним та здійснений у відповідності умов договору та норм чинного законодавства.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 289,58 грн є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 4501,16 грн заборгованості з оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за період квітень 2025 року - липень 2025, 28,11 грн 3 % річних, 16,88 грн інфляційних втрат та 289,58 грн пені.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вулиця Гоголя, будинок 62А, код 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Шевченка Т., будинок 178, код 45385755) 4501 (чотири тисячі п'ятсот одну) грн 16 коп. боргу, 28 (двадцять вісім) грн 11 коп. 3 % річних, 16 (шістнадцять) грн 88 коп. інфляційних втрат, 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн 58 коп. пені, 2417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн 87 коп. судового збору.
3. Відмовити в решті заявлених позовних вимог.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін