вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2037/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» (21050, м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд. 64)
до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега стоун» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівка, буд. 2А, офіс 204)
до відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Хардшок» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 126/23, офіс 202)
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
14.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25, в якій останній просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 11 000, 00 грн. та визнати причини пропуску строку подання доказів поважними, а також поновити цей строк.
Ухвалою суду від 15.10.2025 у задоволенні клопотання позивача про визнання причини пропуску строків на подання доказів поважними та поновлення строку відмовлено, прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25 та призначено судове засідання на 06.11.2025 о 13:45.
06.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній просить суд розглянути заяву Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» про ухвалення додаткового рішення у даній справі без участі його представника.
В судове засідання 06.11.2025 представники сторін не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши заяву Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25, встановивши всі наявні обставини, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, виходячи із наступного.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у справі №911/2037/25 позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега стоун» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Хардшок» задоволено.
З заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, вбачається, що останній просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 11 000, 00 грн.
При цьому, у позові Державне підприємство “Адміністрація річкових портів» зазначало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000, 00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Приписами ч. 3 ст. 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
В якості підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Сербуловим О.В. позивач надав суду Договір про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, Додаткову угоду до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2025, платіжну інструкцію №833 від 25.08.2025 на суму 5 000, 00 грн., платіжну інструкцію №940 від 16.09.2025 на суму 3 000, 00 грн., платіжну інструкцію №1065 від 13.10.2025 на суму 3 000, 00 грн., рахунок-фактури №00244 від 20.08.2025 на суму 5 000, 00 грн., Акт №2008/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 20.08.2025, рахунок-фактури №00246 від 15.09.2025 на суму 3 000, 00 грн., Акт №1509/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 15.09.2025, рахунок-фактури №00255 від 13.10.2025 на суму 3 000, 00 грн., Акт №1310/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 13.10.2025.
Так, 06.01.2019 між адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем (далі - Адвокат) та Державним підприємством “Адміністрація річкових портів» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокат приймає на себе доручення Клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), на умовах, передбачених даним Договором.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами до його розірвання або виконання (п. 8.1. Договору).
13.08.2025 між адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем (далі - Адвокат) та Державним підприємством “Адміністрація річкових портів» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода), згідно п. 1 якої доповнено Договір пунктом 1.47 наступного змісту: « 1.47. Адвокат приймає доручення Клієнта надати професійну правничу допомогу юридичні послуги), щодо забезпечення представництва у справі №911/2037/25 Господарського суду Київської області в судах першої та апеляційної інстанції, для чого складає, підписує та подає всі необхідні процесуальні документи (в тому числі заяви по суті справи), забезпечує представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні.».
Пунктом 3 Додаткової угоди доповнено Договір пунктом 6.3.9 наступного змісту: « 6.3.9. Клієнт сплачує Адвокату гонорар за участь у першому судовому засіданні у справі №911/2037/25 в суді першої або апеляційної інстанції - 5 000 грн., а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляду цієї справи у відповідній інстанції - 3 000 грн.».
Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і є частиною Договору виключно в межах судової справи, визначеної в п.1 цієї угоди або іншого доручення Клієнта на виконання дій, необхідних для належного виконання представництва Клієнта згідно Договору, з урахуванням цієї угоди (п. 5 Додаткової угоди).
З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем та Державним підприємством “Адміністрація річкових портів» було підписано Акт №2008/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 20.08.2025 на суму 5 000, 00 грн., Акт №1509/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 15.09.2025 на суму 3 000, 00 грн., Акт №1310/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 13.10.2025 на суму 3 000, 00 грн.
В матеріалах справи також міститься ордер серія АІ №1969035 від 13.08.2025 на надання правничої допомоги Державному підприємству “Адміністрація річкових портів» на ім'я адвоката Сербулова Олександра Володимировича.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом встановлено, що за підписом адвоката Сербулова О.В. до матеріалів справи від імені позивача було подано наступні документи: заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25 та додаткові пояснення у справі, в яких представник позивача просив розглянути подану ним заяву про ухвалення додаткового рішення без участі його представника.
Судом прийнято до уваги, що подані адвокатом Сербуловим О.В. від імені позивача документи є не великими за об'ємом, а також не містять великої кількості доказів, підготовка до подання яких до суду не потребувала значних затрат часу та зусиль.
Також, судом встановлено, що адвокат Сербулов О.В. приймав участь лише у трьох судових засіданнях у даній справі.
Відтак, суд дійшов висновку, що витрати порівняно з виконаними адвокатом Сербуловим О.В. роботами (наданими послугами) у даній справі є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути порівну з відповідачів на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 грн.
При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега стоун» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2А, оф. 204, код ЄДРПОУ 41542968) на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» (21050, м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд. 64, код ЄДРПОУ 33404067) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., видавши наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хардшок» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 126/23, оф. 202, код ЄДРПОУ 43012695) на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» (21050, м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд. 64, код ЄДРПОУ 33404067) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., видавши наказ.
4. У задоволенні іншої частини вимог заяви Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2037/25 відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.11.2025.
Екземпляр додаткового рішення надіслати сторонам у справі.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.