ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/11353/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (85113, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця 6 вересня, будинок 40А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 8, офіс 199) про стягнення 77 742,00 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
09.09.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" про стягнення заборгованість в розмірі 77 742,00 грн. та була передана 10.09.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" здійснено попередню оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" за електродвигуни згідно з рахунком № Е-1767 від 29.12.2021 на суму 119 196,00 грн, з яких 19 866,00 грн становив ПДВ. Оплата була проведена на підставі платіжного доручення № 1333 від 30.12.2021 на рахунок відповідача.
Поставка продукції була неодноразово відтермінована з ініціативи відповідача.
Представник зазначив, що позивач з'ясувавши, що у відповідача немає у наявності саме тих електродвигунів, які були предметом замовлення у 2021 році запропонував поставити інші моделі двигунів.
05.06.2024 ТОВ «КЗМО» направило відповідачу лист № 05/06/24-1, у якому запропонувало зарахувати частину передоплати у сумі 41 454,00 грн у рахунок оплати за замовлення № Е-2132 від 05.06.2024, а залишок у сумі 77 742,00 грн повернути на рахунок позивача.
Оскільки передоплата у розмірі 77 742,00 грн повернута не була позивач просить стягнути останню з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Окрім того означеною ухвалою запропоновано позивачу у строк до 29.09.2025 надати суду пояснення стосовно Договору №21/04 від 21.04.2016, який був вказаний у рахунку № Е-1767 від 29.12.2021 та чи здійснювалась поставка на підставі останнього, а також надати пояснення в частині суми яка вказана у рахунку та становить 238 392,00 грн з урахуванням того, що позивач вказує про суму у рахунку 119 196,00 грн, з яких 19 866,00 грн становив ПДВ.
12.09.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано Додаткові пояснення у справі у відповідності до яких представник зазначив, що У рахунку зазначена загальна сума 238 392,00 грн, яка відповідала повній вартості партії електродвигунів.
Сторони погодили порядок часткової оплати: попередня оплата у сумі 119 196,00 грн у грудні 2021 року та доплата решти після фактичного постачання у 2022 році.
Позивач здійснив оплату першої частини (платіжне доручення №1333 від 30.12.2021). У зв'язку з початком повномасштабної війни у лютому 2022 року поставка не відбулась, а залишок суми відповідно не сплачувався.
У 2024 році відповідач зарахував частину авансу (41 454,00 грн) у рахунок іншого замовлення, що підтверджується видатковою накладною №Е-2132 та розрахунком коригування №91 від 10.06.2024.
Неврегульованим залишився залишок передоплати у сумі 77 742,00 грн, що і є предметом позовних вимог у цій справі.
По замовленню № Е-2132 від 05 червня 2024 р. в сумі 41 454,00 грн., у т.ч. ПДВ- 6 909,00 грн., позивач немає вимог, товар отриманий.
23.09.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву у відповідності до якого представник зазначив:
- у жовтні 2022 року Постачальником було завезено та розмитнено частково оплачений Покупцем товар, оприбутковано на складі ТОВ «ЕКВІВЕС», що підтверджується ВМД №UA100430/2022/114222 від 31.10.2022р. та прибутковою накладною №Е-91 від 31 жовтня 2022 р., повідомлено Покупця про готовність товару до відвантаження.
Решту товарів, які не були оплачені Позивачем, було завезено, розмитнено та оприбутковано Постачальником на складі ТОВ «ЕКВІВЕС» у січні 2023 року, що підтверджується ВМД №23UA206020001334U8 від 27.01.2023р. та прибутковою накладною №Е-59 від 27 січня 2023 р., повідомлено Покупця про готовність товару до відвантаження;
- у зв'язку з тим, що строки поставки Сторонами погоджені не були, а Покупець відтерміновував прийняття товару із-за військових дій, Постачальником було прийнято рішення здійснити поставку товару на підставі письмової вимоги Покупця, як передбачено приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України;
- з боку Позивача по теперішній час не надходило будь яких вимог про поставку та готовність прийняти товар, який є в наявності і зберігається на складі Відповідача в очікуванні заяви/вимоги Позивача про поставку;
- позивачем був порушений обов'язок з повної оплати товару;
- у 2024 році Позивач засобами телефонного зв'язку повідомив Відповідача про те, що двигуни за рахунком №Е-1767 від 29.12.2021р. втратили для Позивача актуальність, у зв'язку з чим за усною домовленістю Сторін було погоджено, що кошти, сплачені Позивачем за вищевказаним рахунком можуть бути зараховані в рахунок оплати за іншими замовленнями з придбання електродвигунів інших моделей або інших товарів.
- за замовленням №Е-2132 від 05.06.2024р. Позивачу було поставлено електродвигуни 11,0/1000 АИР160S6 ІМ1081 у кількості 2 прим. (ВН №Е-2132 від 10.06.2024р.) на суму 41 454,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 909,00 грн.) і часткову оплату, яку було здійснено Позивачем за рахунком №Е-1767 від 29.12.2021р. було зараховано в оплату товару за видатковою накладною №Е-2132 від 10.06.2024р.
Решту оплати в сумі 77 742,00 грн. Відповідач готовий зарахувати або в оплату за придбання іншого товару, або поставити електродвигуни тієї моделі, які були замовлені та оплачені Позивачем за рахунком №Е-1767 від 29.12.2021р. Вказані електродвигуни у ТОВ «ЕКВІВЕС» є в наявності, вони були придбані Постачальником на виконання замовлення Позивача, в тому числі частково за рахунок ТОВ «ЕКВІВЕС», не отримані Позивачем не з вини Відповідача, а відтак представник вважає, що правових підстав для повернення коштів за товар, який Позивач безпідставно відмовився отримувати немає.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (далі Постачальник) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі Покупець) рахунок на оплату замовлення №Е-1767 від 29.12.2021 на загальну суму 238 392,00 грн (у тому числі ПДВ 39 732,00 грн), а саме за поставлення наступного товару: Електродвигун L3E G 200L6A 18.5 KW 400/690V 50HZ B3 - у кількості 2 шт ціна за одиницю з ПДВ - 38 740,00 грн, всього 77 480,00 грн. та Електродвигун L3EG 250 М6A 37 KW 400/690V 50HZ B3 - у кількості 2 шт ціна за одиницю з ПДВ - 80456,00 грн, всього 160 912,00 грн.
Згідно платіжним дорученням №1333 від 30.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" було перераховано грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" з призначенням платежу «Оплата за електродвигуни згідно рахунку №Е-1767 від 29.12.2021р., у.т.ч. ПДВ 20% = 19866,00 грн».
Як вказує позивач зв'язавшись з відповідачем з'ясувалося, що у відповідача немає у наявності саме тих електродвигунів, які були предметом замовлення у 2021 році і досі.
Відповідач запропонував поставити інші моделі двигунів, однак на той час через воєнну ситуацію у позивача не було потреби в будь-яких двигунах. Пропозиція відповідача була відхилена, і позивач неодноразово просив повернути кошти, однак вони не були повернуті.
У червні 2024 року у позивача виникла потреба у закупівлі інших електродвигунів (не тих, що були предметом замовлення 2021 року).
05.06.2024 ТОВ «КЗМО» направило відповідачу лист № 05/06/24-1, у якому запропонувало зарахувати частину передоплати у сумі 41 454,00 грн у рахунок оплати за замовлення № Е-2132 від 05.06.2024, а залишок у сумі 77 742,00 грн повернути на рахунок позивача.
10.06.2024 відповідач зарахував 41 454,00 грн у рахунок нового замовлення у підтвердження чого представником було долучено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 91 від 10.06.2024 до податкової накладної № 163 від 30.12.2021.
Також представником позивача долучено видаткову накладну №Е-2132 від 10.06.2024 на суму 41 454,00 грн, а саме за товар Електродвигун 11,0/1000 АИР 160S6 IM1081.
Однак як вказує представник залишок передоплати - 77 742,00 грн, відповідачем повернуто не було.
07.08.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з письмовою претензією №07/08/25-1, у якій виклав вимогу повернути залишок коштів та попередив про намір звернутися до суду у разі невиконання вимоги. В якості доказів надіслання останнього представником долучено копію опису вкладення до цінного листа, а також копію поштовою накладної №6909609855517.
З сайту УКРПОШТА вбачається, що за № трекінгу поштового відправлення 6909609855517 претензія №07/08/25-1 була отримана відповідачем 12.08.2025.
Однак як вказує позивач лист залишився без відповіді, грошові кошти не повернуті.
У своїх запереченнях представник відповідача зокрема зазначив, що:
- у зв'язку з тим, що строки поставки Сторонами погоджені не були, а Покупець відтерміновував прийняття товару із-за військових дій, Постачальником було прийнято рішення здійснити поставку товару на підставі письмової вимоги Покупця, як передбачено приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України;
- з боку Позивача по теперішній час не надходило будь яких вимог про поставку та готовність прийняти товар, який є в наявності і зберігається на складі Відповідача в очікуванні заяви/вимоги Позивача про поставку;
- позивачем був порушений обов'язок з повної оплати товару;
- електродвигуни у ТОВ «ЕКВІВЕС» є в наявності, вони були придбані Постачальником на виконання замовлення Позивача, в тому числі частково за рахунок ТОВ «ЕКВІВЕС», не отримані Позивачем не з вини Відповідача, а відтак представник вважає, що правових підстав для повернення коштів за товар, який Позивач безпідставно відмовився отримувати немає.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2, ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. по справі №904/8972/17.
У цьому зв'язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
До того ж, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару в повному обсязі, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії» (п.74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166). Аналогічну правову позицію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.
Судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" рахунок на оплату замовлення №Е-1767 від 29.12.2021 на загальну суму 238 392,00 грн (у тому числі ПДВ 39 732,00 грн), а саме за поставлення наступного товару: Електродвигун L3E G 200L6A 18.5 KW 400/690V 50HZ B3 - у кількості 2 шт ціна за одиницю з ПДВ - 38 740,00 грн, всього 77 480,00 грн. та Електродвигун L3EG 250 М6A 37 KW 400/690V 50HZ B3 - у кількості 2 шт ціна за одиницю з ПДВ - 80456,00 грн, всього 160 912,00 грн.
Згідно платіжним дорученням №1333 від 30.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" було перераховано грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" з призначенням платежу «Оплата за електродвигуни згідно рахунку №Е-1767 від 29.12.2021р., у.т.ч. ПДВ 20% = 19866,00 грн».
У червні 2024 року у позивача виникла потреба у закупівлі інших електродвигунів (не тих, що були предметом замовлення 2021 року).
05.06.2024 ТОВ «КЗМО» направило відповідачу лист № 05/06/24-1, у якому запропонувало зарахувати частину передоплати у сумі 41 454,00 грн у рахунок оплати за замовлення № Е-2132 від 05.06.2024, а залишок у сумі 77 742,00 грн повернути на рахунок позивача.
10.06.2024 відповідач зарахував 41 454,00 грн у рахунок нового замовлення у підтвердження чого представником було долучено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 91 від 10.06.2024 до податкової накладної № 163 від 30.12.2021.
Також представником позивача долучено видаткову накладну №Е-2132 від 10.06.2024 на суму 41 454,00 грн, а саме за товар Електродвигун 11,0/1000 АИР 160S6 IM1081.
Однак як вказує представник залишок передоплати - 77 742,00 грн, відповідачем повернуто не було.
07.08.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з письмовою претензією №07/08/25-1, у якій виклав вимогу повернути залишок коштів та попередив про намір звернутися до суду у разі невиконання вимоги. В якості доказів надіслання останнього представником долучено копію опису вкладення до цінного листа, а також копію поштовою накладної №6909609855517.
З сайту УКРПОШТА вбачається, що за № трекінгу поштового відправлення 6909609855517 претензія №07/08/25-1 була отримана відповідачем 12.08.2025.
Таким чином позивачем двічі зазначалось вимогу про повернення коштів у розмірі 77 742,00 грн., а також те, що потреба в електродвигунах зазначених у рахунку на оплату замовлення №Е-1767 від 29.12.2021 відпала.
У той же час в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що відповідач повідомляв позивача про наявність у останнього товару, який сторони погодили у рахунку №Е-1767 від 29.12.2021.
Стосовно заперечень відповідача, що з боку позивача по теперішній час не надходило будь яких вимог про поставку та готовність прийняти товар, який є в наявності і зберігається на складі Відповідача в очікуванні заяви/вимоги Позивача про поставку, суд зазначає, що позивачем у листах було зазначено, що потреба в електродвигунах зазначених у рахунку на оплату замовлення №Е-1767 від 29.12.2021 відпала, з огляду на що від позивача не надходило вимог про поставку товару у той же час надходили вимоги про повернення коштів.
Стосовно заперечень відповідача, що позивачем був порушений обов'язок з повної оплати товару, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" був укладений договір поставки у спрощений спосіб, а відтак встановити чи погоджували сторони можливість здійснення часткової оплати по рахунку №Е-1767 від 29.12.2021 встановити не можливо.
Разом з тим суд наголошує, що виконання однією стороною свого обов'язку у зобов'язанні зумовлює виникнення в іншої сторони обов'язку виконати зустрічне зобов'язання. У даному випадку позивачем не було перераховану всю суму, яка була зазначена у рахунку №Е-1767 від 29.12.2021, а відтак у відповідача не виникло обов'язку з поставки усього товару.
Таким чином без повної оплати позивачем рахунку за товари, позивач міг не завозити, розмитнювати та оприбутковувати у січні 2023 року решту товарів тим паче оплачувати їх за рахунок коштів ТОВ «ЕКВІВЕС».
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати в сумі 1014950,00 грн доведено не було.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 77 742,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд зазначає, що ст.129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Суд зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості позивачем було надано суду належні та вірогідні докази.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн (відповідно до платіжної інструкції 158 від 08.09.2025 на суму 3028,00 грн), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 8, офіс 199, код ЄДРПОУ 37502259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (85113, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця 6 вересня, будинок 40А, код ЄДРПОУ 20329788) 77 742 (сімдесят сім тисяч сімсот сорок дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ