ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2025Справа № 910/16916/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши справу за правилами загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс»
до Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства з управління резервами України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галактика логістікс»
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 10 .11.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства з управління резервами України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галактика логістикс» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог заявник зазначає, що відповідач незаконно володіє спірним нерухомим майном позивача, яке вибуло з володіння позивача поза його волею, внаслідок вчинення щодо товариства та його майна серії кримінальних правопорушень, що на цей час є предметом досудового слідства та підтверджується судовими рішеннями у справах № 910/22027/21, № 910/5022/23, а саме: на підставі підробленого паспорта ОСОБА_1 (учасника позивача з часткою 99 %) було здійснено незаконне відчуження його частки та укладені договори щодо його частки, зокрема внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Галактика логістикс» та його подальшого продажу відповідачу за договорами купівлі-продажу від 19.11.2020 та від 25.05.2021 і з 25.05.2021 відповідач набув право власності на весь спірний об'єкт, тому спірне нерухоме майно підлягає витребуванню на користь позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, позовні вимоги задоволено. Витребувано від Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України на користь ТОВ «ХДМ-СЕРВІС» нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7. Стягнуто із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 6750, 00 грн.
Судові рішення мотивовано тим, що спірне нерухоме майно незаконно вибуло із володіння позивача. Факт вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивача поза його волею встановлений судовими рішеннями у господарських справах № 910/22027/21 та № 910/5022/23, які набрали законної сили та мають преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи, встановлені цими рішеннями обставини повторного доведення не потребують.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 910/16916/23 касаційну скаргу Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 910/16916/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд при направлені даної справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про факт вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивача поза його волею, який встановлений судовими рішеннями у господарських справах № 910/22027/21, № 910/5022/23, що набрали законної сили, як достатня підстава для задоволення позову, є передчасними.
Верховний Суд зазначає, що у цій справі судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні нежитлові будівлі, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7, вибули з володіння позивача поза його волею, що встановлено судовими рішеннями у господарських справах № 910/22027/21 та № 910/5022/23, які набрали законної сили, однак, обставини переходу права власності спірного майна до відповідача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним), судами попередніх інстанцій не встановлювалися.
За висновком Верховного Суду суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили обставин справи щодо добросовісності набуття відповідачем спірного майна. Тобто, суди не розглянули спір по суті в частині позовної вимоги, яка опосередковує віндикаційний позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 справу № 910/16916/23 прийнято до провадження у складі судді Господарського суду міста Києва Алєєвої І.В. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено судове засідання на 22.09.2025.
15.09.2025 від відповідача до суду надійшли пояснення, в яких відповідач просив в задоволені позову відмовити.
16.09.2025 від позивача до суду надійшли пояснення, в яких позивач просив врахувати їх під час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 відкладено розгляд справи на 20.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 03.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 оголошено перерву на 10.11.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2025 надав пояснення суду та просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2025 заперечив проти задоволення позовних вимог, просили в задоволені позову відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.11.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/22027/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» в розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу.
Вказаними судовими рішеннями встановлені наступні обставини:
- станом на 30.07.2020 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» були: ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн, що становить 1 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу товариства, що підтверджується статутом товариства в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 21/06/19 від 21.06.2019, а також відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 572682558397;
- у серпні 2020 року позивачу стало відомо, що у відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» були внесені зміни;
- відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 206640581035 станом на 03.08.2020 учасниками ТОВ «ХДМ-Сервіс» були ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93, 75 грн та ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9281, 25 грн;
- у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 1202010001000477, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим було встановлено, що 15.07.2020 о 21:43 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Ельвіром Михайловичем була посвідчена довіреність за № 3638 від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_5 з повноваженнями відчужувати належні позивачу частки в статутних капіталах юридичних осіб та з підписанням всіх без виключення документів;
- в межах вказаного кримінального провадження була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експертом був зроблений висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 № 3638 на представництво інтересів ОСОБА_1 виконаний іншою особою;
- також слідчим було встановлено, що довіреність № 3638 від 15.07.2020 була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача та підробленої довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера;
- позивач вказує, що з ОСОБА_5 він не знайомий, жодних довіреностей йому не видавав, та, відповідно, не уповноважував на вчинення жодних дій від свого імені відносно ТОВ «ХДМ-Сервіс»;
- у подальшому, 30.07.2020, ОСОБА_5 , на підставі довіреності № 3638 від 15.07.2020, разом з ОСОБА_4 , було проведено загальні збори ТОВ «ХДМ-Сервіс», на яких прийняті рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також зміну місцезнаходження товариства;
- 31.07.2020 між ОСОБА_5 , який діяв від імені позивача на підставі довіреності № 3638 від 15.07.2020, та ОСОБА_4 було підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ХДМ-Сервіс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими № 316, № 317, за яким ОСОБА_1 передав на користь ОСОБА_4 частку в статутному капіталі ТОВ «ХДМ-Сервіс» у розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу;
- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 206640581035;
- 20.08.2020 ОСОБА_4 були проведені загальні збори учасників ТОВ «ХДМ-Сервіс», оформлені протоколом № 20/08/2020 від 20.08.2020, на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 ;
- також 20.08.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими № 1611, № 1612, за яким ОСОБА_4 передав на користь ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу;
- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 336531328857. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/5022/23, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 11.07.2023, було задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ «ХДМ-Сервіс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ - 25196694) в розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу товариства.
Вказаним судовим рішенням встановлені наступні обставини:
- станом на 30.07.2020 позивач був власником частки в статутному капіталі ТОВ «ХДМ-Сервіс» у розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ХДМ-Сервіс» станом на 30.07.2020;
- при цьому позивач, як власник частки в статутному капіталі, внаслідок вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 дій щодо відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі товариства, був незаконно позбавлений своєї частки у статутному капіталі товариства;
- факт належності права власності на спірну частку позивачу та вибуття частки з володіння позивача поза його волею доведений належними та допустимими доказами.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення злочину. Було розпочате досудове розслідування (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100010004077 №12021100060000886 від 02.06.2021).
Вказані обставини підтверджуються копією витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань - провадження від 07.08.2020 № 12020100010004077, від 02.06.2021 № 12021100060000886; копією довіреності на ім'я ОСОБА_7 на реєстрацію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я. №757/33892/21-к від 25.06.2021 року, якою накладено арешт на корпоративні права та нерухоме майно ТОВ «ХДМ-Сервіс» у ЦНАП м. Києва та районних у м. Києві адміністрацій; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 18.11.2022.
В межах кримінального провадження № 12020100010004077 від 07.08.2020 була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експертом був зроблений висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 № 3638 виконаний не ним, а іншою особою.
30.07.2020 Ревуцький В.Ю. використав підроблену довіреність № 3638 від 15.07.2020, та разом з ОСОБА_4 провів загальні збори товариства, на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також прийнято рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи.
31.07.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими № 316, № 317, внаслідок чого ОСОБА_4 набув частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу.
20.08.2020 ОСОБА_4 проведені загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом № 20/08/2020 від 20.08.2020, на яких прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 . Того ж дня ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими № 1611, № 1612, за яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281, 25 грн, що становить 99 % статутного капіталу.
В межах кримінального провадження, рішенням Голосіївського районного суду від 18.08.2020 у справі № 752/16023/20 було заборонено вчинення реєстраційних дій щодо товариства, 01.09.2020 заборона вчинення реєстраційних дій внесена до реєстру реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Хаустовою М.Є.
Позивач зазначив, що метою рейдерської атаки на підприємство було заволодіння його нерухомим майном. Внаслідок протиправного заволодіння зловмисниками часткою у статутному капіталі ТОВ «ХДМ-Сервіс», ними було здійснено відчуження нерухомого майна товариства, для чого 02.08.2020 ТОВ «ХДМ-Сервіс» передало нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 715471080000) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика логістикс», після чого 04.08.2020 право власності на вказаний об'єкт було зареєстровано за вказаним товариством приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В.
19.11.2020 ТОВ «Галактика логістикс» уклало договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об'єкта нерухомого майна відповідачу - Державній організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України.
25.05.2021 ТОВ «Галактика логістикс» уклало договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об'єкта нерухомого майна відповідачу - Державній організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України.
25.05.2021 Державна організація Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України набуло право власності на весь спірний об'єкт, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій встановили, що спірні нежитлові будівлі, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7, вибули з володіння позивача поза його волею, що встановлено судовими рішеннями у господарських справах № 910/22027/21 та № 910/5022/23, які набрали законної сили, однак, обставини переходу права власності спірного майна до відповідача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним), судами попередніх інстанцій не встановлювалися. За висновком Верховного Суду суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили обставин справи щодо добросовісності набуття відповідачем спірного майна. Тобто, суди не розглянули спір по суті в частині позовної вимоги, яка опосередковує віндикаційний позов.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Цивільним кодексом України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
Разом з тим, положеннями зазначеної норми не зазначено наслідки у випадку, якщо за встановлених обставинами справи одночасно встановлено і відсутність волі у власника під час вибуття з його володіння майна і наявність добросовісного оплатного набуття права власності відповідачем-володільцем спірного майна.
Зміст ст. 388 ЦК України (в редакції статті, чинній на момент подання позову у цій справі) дає підстави для висновку про те, що безумовною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову до добросовісного відповідача є продаж спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень або було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Водночас, безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов'язковому з'ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
Верховний Суд у постанові від 03.07.2025 в даній справі зазначив, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Господарський суд міста Києва встановлено, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, однак за змістом ст. 388 ЦК України (в редакції статті, чинній на момент подання позову у цій справі) дає підстави для висновку про те, що безумовною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову до добросовісного відповідача є продаж спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень або було майно продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач набув спірне майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень або на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Крім того, Господарським судом міста Києва не встановлено, що в ланцюгу неправомірного відчуження спірного майна позивача на користь третіх осіб прослідковувалась воля позивача щодо його відчуження, на чому зосереджував увагу Верховний Суд у даній справі під час її направлення на новий розгляд до суду першої інстанції, що також є додатковою підставою для витребування майна від добросовісного набувача.
З урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні також досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, за змістом якого добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Відтак, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, відповідач не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом про відшкодування витрат понесених у зв'язку із придбанням спірного майна, при цьому відсутні підстави вважати, що вчиняючи такі дії відповідач понесе індивідуальний і надмірний тягар.
Відтак, втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, з урахуванням задоволення позову під час нового розгляду справи, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 86, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати від ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОМБІНАТ «ПРОГРЕС» ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА З УПРАВЛІННЯ РЕЗЕРВАМИ УКРАЇНИ (03126, місто Київ, бул. Гавела Вацлава, будинок 24, ідентифікаційний код 14373207) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХДМ-СЕРВІС» (01054, місто Київ, вул. Пирогова, будинок 2/37, ідентифікаційний код 25196694) нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 715471080000).
3. Стягнути із ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОМБІНАТ «ПРОГРЕС» ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА З УПРАВЛІННЯ РЕЗЕРВАМИ УКРАЇНИ (03126, місто Київ, бул. Гавела Вацлава, будинок 24, ідентифікаційний код 14373207) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХДМ-СЕРВІС» (01054, місто Київ, вул. Пирогова, будинок 2/37, ідентифікаційний код 25196694) судовий збір в розмірі 6750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.11.2025.
Суддя Алєєва І.В.