ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/13897/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Техавтофарт Південь» (65012, м. Одеса, б. Італійський, буд. 1-Г, прим. 602)
про забезпечення позову разом із поданням позову
За позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Техавтофарт Південь» (65012, м. Одеса, б. Італійський, буд. 1-Г, прим. 602)
До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45)
Про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальність «Техавтофарт Південь» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 22.10.2025 №26-р/тк у справі 65/78- 04/2024, в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Техавтофарт Південь», а саме пунктів 1, 3, 4, 6.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити наступні заходи забезпечення позову:
- зупинити дію Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2025 № 26-р/тк у справі 65/78-04/2024 в частині щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Техавтофарт Південь» (код ЄДРПОУ 44287456) до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду даної справи за позовною заявою ТОВ «Техавтофарт Південь».
- заборонити Тимчасовій адміністративній колегії Антимонопольного комітету України та іншим органами Антимонопольному комітету України вчиняти дії щодо оприлюднення (включення) інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю «Техавтофарт Південь» (код ЄДРПОУ 44287456) до зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.10.2025 № 26-р/тк у справі 65/78-04/2024 до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду даної справи за позовною заявою ТОВ «Техавтофарт Південь».
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вирішив відмовити у задоволенні даної заяви з огляду на наступні висновки.
Позивач у цій справі звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а саме про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 22.10.2025 №26-р/тк у справі 65/78- 04/2024, в частині, що стосується позивача.
Оскаржуваним рішенням постановлено визнати, що ТОВ «Техавтофарт Південь» та ТОВ «Бідронс» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів у двох процедурах закупівель, у зв'язку з чим, на суб'єктів накладено штрафи.
Отже оскаржуваним рішенням Комітету, який є спеціально уповноваженим органом в сфері захисту конкуренції, було констатовано порушення позивачем законодавства в сфері захисту економічної конкуренції та зобов'язано припинити таке порушення.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України - забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може:
а) істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду
б) істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Оскільки позов у даній справі носить немайновий характер, і у разі задоволення позову не передбачається виконання рішення суду в примусовому порядку, то суд має оцінити чи невжиття заходів може призвести до неможливості ефективного захисту прав та інтересів позивача, та встановити чи є достатньо обґрунтованим припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Як вказує Верховний суд у своїх сталих позиціях щодо вжиття заходів до забезпечення позову, у немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, від 19.05.2021 у справі №910/19775/20, від 08.06.2021 у справі №910/18400/20, від 12.03.2021 у праві №910/16796/20).
Разом з тим, нормами ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, які можуть вчинятися на майбутнє чи вчинення яких зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом для ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, насамперед, повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку, не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
1) Щодо вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення АМК від 22.10.2025 року за № 26-р/тк
Заявник (позивач) просить суд зупинити дію оскаржуваного рішення згідно з частиною 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», посилаючись на ризики репутаційного характеру, негативний соціально-економічний ефект, а також на те, що будь-які обмеження участі позивача у публічних закупівлях, зокрема, через негайне набрання чинності рішення Комітету безпосередньо загрожують зриву та затримці виконання оборонних закупівель, що негативно влипне на забезпечення Збройних Сил України необхідною технікою.
Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:
згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";
за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону;
за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,
а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні від 22.10.2025 року АМК не зазначив про те, що виконання рішення не зупиняється, в зв'язку з оскарженням рішення, а отже з моменту відкриття провадження у даній справі - виконання рішення АМК зупиняється.
У постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 Верховний Суд зазначав, що:
- частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23).
Отже, суд зазначає, що позивачем не враховано, що виконання рішення оскаржуваного рішення зупиняється в силу вимог ч. 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що є на переконання суду достатньою гарантією забезпечення не порушення прав позивача щодо виконання оскаржуваного рішення.
Щодо спеціальної норми частини 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд зазначає, що зупинення саме дії рішення можливо за наявності достатніх підстав. В даному випадку, наведені позивачем підстави щодо репутаційних ризиків та зриву виконання державних контрактів на закупівлю товарів оборонного призначення, то суд зазначає, що укладені контракти між позивачем та контрагнетами підлягають виконанню, оскільки вони вже укладені, і на них не впливає оскаржуване рішення АМК, а репутаційні ризики не є достатньою підставою для зупинення дії оскаржуваного рішення.
2) Щодо вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони Тимчасовій адміністративній колегії Антимонопольного комітету України та іншим органами Антимонопольному комітету України вчиняти дії щодо оприлюднення (включення) інформації про позивача до зведених відомостей рішень органів АМК
Раніше питання публікації зведених відомостей щодо прийнятих рішень органами Антимонопольного комітету України були врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835, якою затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, який визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.
Так, додатком до вказаного Положення визначено Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, відповідно до якого Антимонопольний комітет України зобов'язаний оприлюднювати наступну публічну інформацію у формі відкритих даних:
- Зведений перелік суб'єктів природних монополій;
- Рішення та рекомендації Антимонопольного комітету;
- Реєстр державної допомоги;
- Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.
Регулювання даного питання нормативно-правовим актом Кабінету міністрів України було пізніше було уточнено та врегульовано нормою закону саме в частині ведення реєстру суб'єктів господарювання, які вчинили порушення у вигляді аниконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Так, Законом України від 09.08.2023 року № 3295-IX , були внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме доповнено закон статтею 48-1, відповідно до якої "Антимонопольний комітет України для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" створює, веде та оприлюднює єдиний відкритий Державний реєстр суб'єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (далі - Державний реєстр). Порядок ведення і доступу до Державного реєстру визначається нормативно-правовим актом Антимонопольного комітету України. Доступ до інформації з Державного реєстру є вільним та безоплатним.
У Державному реєстрі публікуються, зокрема, такі відомості:
1) реквізити рішення про притягнення до відповідальності за вчинення порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
2) найменування органу Антимонопольного комітету України, який прийняв рішення;
3) найменування суб'єктів господарювання, що вчинили такі порушення, їх ідентифікаційні коди"
Отже, з метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі Антимонопольного комітету України у розділі "Діяльність у сфері державних/публічних закупівель» містяться зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), які стосувались спотворення результатів торгів.
Після спливу трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.
Натомість, Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Тобто це є імперативний обов'язком замовника, який реалізується ним не залежно від зупинення дії рішення АМК про вчинення такого порушення.
Зважаючи на волю законодавця, висловлену у Законі України "Про захист економічної конкуренції" та Законі України "Про публічні закупівлі", щодо ведення Державного реєстру АМК та внесення до нього відомостей після прийняття рішення, суд позбавлений можливості заборонити відповідачеві вчиняти дії, вчинення якиз передбачено як обов'язок АМК відповідно до норм законівю
Отже, питання подальшої участі у процедурах закупівлі вирішується виключно після скасування рішення Комітету, у разі задоволення позову, або у разі перегляду такого рішення самими органами АМК.
Таким чином, беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення Комітету в частині), підстави позову, ураховуючи, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд дійшов висновку, що з урахуванням норм права (частини п'5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 137 Господарського процесуального кодексу України), а також викладених вище висновків в постановах Верховного Суду, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальність «Техавтофарт Південь» про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.
Суддя Г.П. Бондаренко -Легких