ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/4892/25
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК"
проухвалення додаткового рішення
у справі№ 910/4892/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК"
доДержавного підприємства "Гарантований покупець"
простягнення 778 516,75 грн
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Кулибаба В.О.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4892/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тек» (далі також - позивач, ТОВ «Грін Тек») до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі також - відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення 576 547,32 грн основної заборгованості, 167 645,75 грн інфляційних втрат, 34 323,68 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 позов задоволено частково.
30.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення відповідно до якої він просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Суд призначив заяву до розгляду в судовому засіданні 06.11.2025.
Позивач 05.11.2025 подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності.
05.11.2025 відповідачем подано письмові заперечення проти стягнення судових витрат та заявлено про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу до 1 грн.
Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 06.11.2025 заперечував проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат та просив їх зменшити до 1 грн.
Заслухавши доводи представника відповідача та з огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається із позовної заяви, орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 25 000,00 грн. А у заяві від 30.09.2025 заявлено про стягнення витрат в розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку:
1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі;
2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення
Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як суд ухвалив рішення по справі.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):
- Довіреність у порядку передоручення від 10.11.2023;
- договір про надання правової допомоги № 02 від 03.01.2025;
- детальний опис наданих послуг правової допомоги на суму 25 000,00 грн;
- Додаткова угода № 1 від 01.09.2025 до договору про надання правової допомоги;
- Акт № 1 від 26.09.2025 прийому-передачі наданих послуг правової допомоги.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання правової допомоги № 02 від 03.01.2025, оплата за надані послуги та порядок її здійснення визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Як передбачено в п. 1 Додаткової угоди № 1 від 01.09.2025 до договору, за правову допомогу, передбачену розділом 1 договору, представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції Господарського суду міста Києва у справі № 910/4892/25 по стягненню заборгованості з Державного підприємства «Гарантований покупець», клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 25 000,00 грн, якщо інша сума не буде зазначена в актах прийому-передачі наданих послуг. Підставою сплати такої винагороди є Акти прийому-передачі наданої правової допомоги (наданих послуг).
26.09.2025 адвокат та клієнт підписали Акт № 1 прийому-передачі наданих послуг на суму 25 000,00 грн. Вказаний Акт № 1 також містить опис наданих послуг.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, як вбачається з Договору та Додаткової угоди, встановлено фіксований розмір гонорару.
У той же час, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Судом при розгляді заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення взято до уваги складність справи та наданих адвокатом послуг; час, витрачений адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг. За висновком суду розмір витрат на правничу допомогу, які представником позивача заявлені до стягнення є співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, за висновком суду, узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
У той же час, суд прийняв до уваги доводи відповідача про необґрунтованість заявленого розміру витрат та дійшов висновку про не доведення підстав для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 грн.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 983,43 грн (пропорційно до розміру задоволених вимог), які фактично поніс позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Вказані вище обставини є підставою для прийняття додаткового рішення у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 983, 43 грн.
Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, ч. 3 ст. 233, ст. 234, ч. 10 ст.ст. 240, 244, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (27612, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Могутнє(пн), вул. Миру, 152-Ж; код ЄДРПОУ 4121880) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 983, 43 грн.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 11.11.2025.
Суддя Ю.О. Підченко