ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/8674/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/8674/24
За позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради, Ічнянської міської ради, Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області
до Чернігівської обласної ради
до Державного агентства лісових ресурсів України
та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 - Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства
про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним правочину
Представники учасників справи:
від прокуратури: Биховцова О.А.;
від позивачів: не з'явились;
від відповідача-1: Кравченко Д.В.;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: Владимиров В.В.;
від третьої особи: Аніщенко С.М.
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради (далі - позивач 1), Ічнянської міської ради (далі - позивач 2), Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - позивач 3), Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - позивач 4) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Чернігівської обласної ради (далі - відповідач 1), Державного агентства лісових ресурсів України (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (далі - відповідач 3) про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер»; визнання недійсним договору № 144 про умови ведення мисливського господарства, укладений 05.12.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» та стягнення з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судового збору у сумі 6056,00 грн та витрат, пов'язаних з виготовленням картографічних матеріалів у сумі 17500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення законодавства у сфері лісового та мисливського господарства, на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 відбулась передача у користування відповідачу-3 частини мисливських угідь без відповідного погодження з органами місцевого самоврядування, у зв'язку з чим прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 27.09.2023 про надання у користування мисливських угідь відповідачу-3 та визнати недійсним укладений між відповідачами 2 та 3 договір про умови ведення мисливського господарства №144 від 05.12.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8674/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
31.07.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Ічнянської міської ради надійшла заява, в якій позивач-2 просив суд здійснювати розгляд даної справи за його відсутності, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
14.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного агентства лісових ресурсів України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 № 18-15/VIII прийнято на підставі клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», подання Державного агентства лісових ресурсів України, погодження Чернігівської обласної військової адміністрації та власників і користувачів земельних ділянок та у повній мірі відповідає приписам Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і прийнято у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Водночас, оскільки рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 № 18-15/VIII є чинним, то підстави для визнання укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3 договору № 144 про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2023 відсутні, тим більш, що прокурор, заявляючи вимоги про визнання договору не дійсним, не спростовує в порядку положень статей 76,77, 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України презумпцію правомірності такого правочину, закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України.
15.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечив та вказав, що рішення було прийнято у відповідності до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, 05.09.2023 року до Чернігівської обласної ради від Державного агентства лісових ресурсів України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, надійшло подання за № 03-11/4877-23 від 01.09.2023 щодо надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (далі - ТОВ «МРП «Єгер») на підставі, зокрема, Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а також клопотання товариства, а розроблений у подальшому Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства проект рішення «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» був внесений Чернігівською обласною державною адміністрацією на розгляд п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання, при цьому сам проект рішення був попередньо розглянутий на засіданнях постійних комісій обласної ради, в тому числі, на засіданні профільної постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин і був запропонований до внесення для розгляду на пленарне засідання сесії обласної ради, за результатами якої, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, прийняте оскаржуване рішення. Вказане рішення прийнято, зокрема, на підставі отриманих погоджень землекористувачів земельних ділянок та власників земель запасу і резерву комунальної власності (відповідні ради), які надали погодження щодо надання мисливських угідь у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» на загальну площу 5223 га на земельні ділянки, що перебувають у них в користуванні або у власності.
При цьому, відповідач-1 наголосив на тому, що до площі мисливських угідь переданих у користування ТОВ «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» не увійшли, зокрема, землі запасу і резерву Крутівської сільської та Бахмацької міської рад Ніжинського району, у той час, як землі що увійшли до мисливських угідь переданих у користування відповідачу-3 перебувають у користуванні окремих суб'єктів господарювання, які надали погодження на включення їх земель до площі спірного мисливського угіддя, що відповідає приписам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Відповідач-1 зауважив на тому, що площа мисливських угідь, що надані оскаржуваним рішенням обласної ради ТОВ «МРП «Єгер» становить 5223 га і складається із мисливських угідь, які знаходяться відповідно в межах ділянок №1, №2 і №3, що зазначені в описі меж рішення про надання мисливських угідь, втім опис меж, на які посилається прокурор в своїй позовній заяві, визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га надані у користування обласною радою, і до площі мисливських угідь наданих у користування включаються лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території - площі угідь 5223 га користувачем мисливських угідь буде здійснюватися мисливське господарство, до яких не входять території під населеними пунктами, дорогами, об'єктами інфраструктури. Крім того, відповідач-1 наголошує, що наведені у позові прокурором земельні ділянки Крутівської сільської ради та Бахмацької міської ради, які, на його думку, увійшли до мисливського угіддя переданого відповідачу-3, насправді не увійшли до оскаржуваного угіддя, а посилання на інформацію ПП «Елітзем» та картографічні матеріали, що нібито підтверджують входження земельних ділянок комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської рад до території мисливських угідь, що надані у користування оскаржуваним рішенням обласної ради ТОВ «МРП «Єгер» не є вірним, оскільки територія/площа мисливського господарства у межах ділянок 1, 3 не є суцільною та визначається відповідно до отриманих погоджень на площу 5223 га.
Також, відповідач-1 зауважив, що відповідальність за достовірність інформації не лежить на Чернігівській обласній раді, оскільки користувач мисливських угідь (ТОВ «Єгер») здійснював збір висновків-погоджень у користувачів земельних ділянок (підприємств, фермерів, лісгоспів, ФОПів) та надсилав їх до Північного міжрегіонального управління, яке, у свою чергу, на підставі п. 4.6 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 року №404, зверталося з пакетом документів до Державного агентства лісових ресурсів України для підготовки ним подання до обласної ради для розгляду питання на сесії. Обласна рада для перевірки відповідності наданих суб'єктами господарювання погоджень землевласників та землекористувачів на створення мисливського господарства за рахунок мисливських угідь на їх землях раніше використовувала в роботі довідки форми 6-зем, що видавалися місцевими органами земельних ресурсів, однак останні були скасовані у січні 2016 року і у подальшій роботі обласна рада використовувала інформацію щодо власників та землекористувачів, чиї землі входять в межі господарства за підписом суб'єкта господарювання - набувача мисливських угідь, який несе відповідальність за достовірність та повноту наданої інформації. Щодо строку надання угідь, то відповідач-1 наголосив на тому, що він відповідає положенням Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а не врахування Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням обласної ради від 21.12.2012 року, зумовлене тим, що його положення не узгоджуються із нормами Закону України «Про мисливське господарство та полювання», який має вищу юридичну силу в ієрархії нормативно-правових актів та підлягав застосуванню під час прийняття оспорюваного у даній справі рішення.
16.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Бахмацької міської ради надійшла заява, в якій позивач-1 підтримав позовні вимоги прокурора, просив здійснювати розгляд даної справи без його участі.
20.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної ради надійшла заява про залучення Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки останнє відповідно до наданих повноважень забезпечує реалізацію повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території Чернігівської області, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства та безпосередньо подавало документи щодо надання у користування мисливських угідь та виступало безпосереднім розробником проекту рішення обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», а отже рішення суду може вплинути на права та обов'язки Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
20.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Державного агентства лісових ресурсів України, в якій прокурор повторно наголосив, що рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 суперечить статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення користування ними, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 21.12.2012, оскільки не було дотримано вимог щодо належного отримання від власників або користувачів земельних ділянок погоджень на користування земельними ділянками, що увійшли до складу спірного мисливського угіддя Так, долучені ТОВ «МРП «Єгер» до клопотання щодо передачі у користування мисливських угідь погодження не відповідають вимогам ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення користування ними від 21.12.2012, а Бахмацькою міською та Крутівською сільською радами погодження не надавалися взагалі, у зв'язку з чим рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку, а враховуючи, що договір про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2023 укладено на підставі та на виконання вказаного рішення правочин підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення користування ними від 21.12.2012. При цьому, прокурор наголосив, що Чернігівською обласною радою було перевищено повноваження щодо прийняття рішення про передачу у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь на територіях Ічняньської міської та Плисківської сільської територіальних громад строком на 49 років, оскільки вказаними органами місцевого самоврядування такі погодження надано лише на 15 років.
22.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву Чернігівської обласної ради про залучення Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якій прокурор заперечив проти залучення вказаної особи з підстав того, що вказане управління не є суб'єктом, яким приймалося рішення про передачу мисливських угідь у постійне користування та не є стороною оспорюваного правочину, тому результати розгляду справи жодним чином не вплинуть на права та обов'язки вказаного територіального органу виконавчої влади.
Також 22.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Чернігівської обласної ради, в якій прокурор зазначив, що, не зважаючи на те, що рішенням Бахмацької міської ради від 30.11.2022 відмовлено у наданні ТОВ «МРП «Єгер» у користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства на землях комунальної власності, у межах ділянки № 3, згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної власності Бахмацької міської ради, у межах ділянки № 3, крім того, включено земельні ділянки (не витребувані земельні частки (паї)), які перебувають в оренді ТОВ «Агродмитрівське» щодо яких товариство погодження на використання земель, які перебувають в оренді не надавало. Поряд з цим, у межах ділянки № 3 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться землі, несформовані у земельні ділянки, які є комунальною власністю відповідно до п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та крім того Крутівською сільською радою рішення щодо передачі мисливських угідь у користування ТОВ «МРП «Єгер» не приймалися, листом від 06.04.2023 № 246/03-37 повідомлено про відмову у наданні такого погодження, тоді як в межах мисливських угідь ділянки №1 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної форми власності Крутівської сільської ради.
Як зазначає прокурор, з картографічного матеріалу, виготовленого ПП «Елітзем» вбачається, що земельні ділянки Бахмацької міської та Крутівської сільської рад, у межах опису ділянок №№ 1, 3, знаходяться у різних місцях та не складають єдиний суцільний масив, частина з них знаходиться у середині масиву земель, які передано у користування ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства, при цьому в оспорюваному рішенні обласної ради від 27.09.2023 відсутні будь-які застереження щодо передачі у користування мисливськими угіддями ТОВ «МРП «Єгер», чи обмеження товариства у користуванні іншими землями, які не увійшли до опису меж, що свідчить про те, що фактично відповідач-3 буде використовувати більшу площу угіддя, аніж на яку фактично ним було отримано погодження. Окрім того, прокурор наголошує, що мисливське господарство та полювання безпосередньо пов'язані із використанням вогнепальної зброї, а за відсутності належної поінформованості відповідних суб'єктів щодо можливого здійснення такої діяльності у межах використовуваних ними земель, така діяльність ставить під загрозу життя та здоров'я громадян, які можуть виконувати сільськогосподарські роботи у межах таких угідь.
Прокурор також зауважує на тому, що поданими ТОВ «МРП «Єгер» матеріалами для отримання мисливських угідь у користування підтверджено, що переважну більшість погоджень отримано саме у суб'єктів, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, при цьому відповідно до чинного законодавства доступ до орендованих земельних ділянок суб'єктами господарювання здійснюється польовими дорогами, господарськими шляхами і прогонами, а відповідно до чинного законодавства сільськогосподарські угіддя обмежуються полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, тому, враховуючи положення ст. ст. 22, 37-1, 83 та п. 24 перехідних положень Земельного кодексу України, наведені категорії земель перебувають виключно у комунальній власності. Відтак, у випадку створення мисливських угідь за рахунок масивів земель сільськогосподарського призначення, які використовуються різними суб'єктами господарювання, отримання мисливських угідь у користування вимагає обов'язкового погодження з органом місцевого самоврядування, у межах якого знаходяться відповідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення та у власності якого фактично перебувають усі польові дороги, проїзди, шляхи та полезахисні лісові смуги.
У контексті заперечень Чернігівської обласної ради щодо відсутності у неї обов'язку перевіряти достовірність інформації у погодженнях на використання земельної ділянки для мисливських угідь, прокурор зауважив на обов'язку юридичного відділу виконавчого апарату Чернігівської обласної ради, вивчаючи документи подані щодо передачі у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь на території Чернігівської області, перевіряти їх відповідність вимогам чинного законодавства, відтак юридичний відділ повинен був підготувати відповідний правовий висновок чого зроблено не було, а щодо відсутності підстав для застосування порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням обласної ради від 21.12.2021 (далі - порядок), наголосив, що оскільки рішення про затвердження порядку у встановленому порядку не скасовано, такий порядок підлягає застосуванню на загальних підставах, як нормативно правовий акт, що регулює спірні правовідносини.
При цьому, з огляду на зміст заперечень відповідача-1 проти позову, просив суд поновити строк на подачу доказів та долучити до матеріалів справи Порядок реалізації повноважень Чернігівською обласною радою визначеного регламентом, затвердженим рішенням Чернігівської обласної ради від 26.01.2021, права та обов'язки виконавчого апарату Чернігівської обласної ради та його структурних підрозділів визначені відповідними положеннями, які затверджені розпорядженням голови обласної ради від 24.05.2021 № 67.
23.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області надійшла заява, в якій позивач-4 вказав, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, а справу розглядати за відсутності представника позивача-4.
02.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної ради надійшли заперечення на відповідь на відзив Чернігівської обласної прокуратури, в яких відповідач-1 зазначив, що Чернігівська обласна рада оскаржуваним рішенням надала у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливські угіддя площею 5223 га, згідно з описом вказаної площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» з розподілом по землекористувачам (землевласникам), до запропонованої площі мисливських угідь наданих у користування увійшли, зокрема, у межах Крутівської сільської ради Ніжинського району землі, що перебувають у користуванні суб'єктів господарювання - площею 3290,9707 га; у межах Бахмацької міської ради Ніжинського району землі, що перебувають у користуванні суб'єктів господарювання - площею 258,1865 га; у межах Ічнянської міської ради Прилуцького району - площею 424,8 га; у межах Плисківської сільської ради Ніжинського району - площею 1249,2893 га, згідно з вказаним розподілом до площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування не увійшли землі запасу і резерву Крутівської сільської та Бахмацької міської рад Ніжинського району, а опис меж, на який посилається прокурор, визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га надані у користування обласною радою, до площі мисливських угідь наданих у користування включені лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території - площі угідь 5223 га користувачем мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» буде здійснюватися ведення мисливського господарства згідно із законодавством.
При цьому, наголосив, що прокурор, стверджуючи про користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливськими угіддями до яких увійшли землі комунальної власності без відповідних погоджень, не надає будь-яких доказів, які б підтверджували користування відповідачем-3 такими землями, а перебування таких земель у визначеному описі оспорюваного рішенні, обрисі, не зумовлюють виникнення у ТОВ «МРП «Єгер» права на користування відповідними землями. Водночас, ділянки, про які зазначає прокурор і стверджує про надання їх обласною радою в користування в якості мисливських угідь для ведення мисливського господарства є землями державного мисливського резерву (запасу), охорону яких та регулювання чисельності тварин, на яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства (Держлісагентство) в особі територіального органу - Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а оскільки територія, яка описана в межах, але згідно оскаржуваного рішення обласної ради від 27.09.2023 не надана у користування мисливському господарству (ТОВ «МРП «Єгер») для ведення мисливського господарства, залишається територією/мисливськими угіддями державного мисливського резерву (або запасу).
Також, відповідач-1 зауважив на безпідставності доводів прокурора і в частині здійснення полювання на землях, що не увійшли до площі мисливських угідь, оскільки згідно приписів чинного законодавства здійснення полювання та ведення мисливського господарства здійснюється не на будь-яких ділянках, а на чітко визначеній території на підставі дозвільних документів із здійсненням контролю щодо їх видачі та використання. Крім того, полювання на території Чернігівської області заборонено на період дії військового стану на підставі розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 13.06.2022 року № 219, прокурор не надав доказів полювання або знаходження осіб з мисливською зброєю за межами угіддя ТОВ «МРП «Єгер» на польових, лісових дорогах або на земельних ділянок сг призначення, які не увійшли до площі цього угіддя.
Відповідач-1 також наголошує на тому, що користувачем мисливських угідь (ТОВ «МРП «Єгер») отримано висновки-погодження користувачів та власників земельних ділянок (підприємства, фермери, лісгоспи, ФОП, органи місцевого самоврядування) та надано їх до територіального органу Держлісагентства - Північного міжрегіонального управління, яке на підставі п. 4.6 Положення звернулось з пакетом документів до Державного агентства лісових ресурсів України для підготовки ним подання до обласної ради для розгляду питання на сесії. Таким чином, безпосередньо до повноважень Державного агентства лісових ресурсів України (Північного міжрегіонального управління у сфері лісового та мисливського господарства) як спеціально-уповноважених органів у сфері мисливського господарства та суб'єкта, що надає всі матеріали щодо надання мисливських угідь у користування належить отримання та перевірка всіх погоджень власників/користувачів в межах угідь запропонованих до надання і достовірність інформації наданої в погодженнях користувачів земельних ділянок щодо надання мисливських угідь у користування, відповідальність несуть безпосередньо посадові особи відповідних суб'єктів господарювання, що видали та підписали відповідні погодження.
Крім того, відповідач-1 заперечив проти долучення до матеріалів справи доказів доданих до відповіді на відзив, у той же час, просив долучити до матеріалів справи розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 13.06.2022 № 219 щодо заборони полювання на території Чернігівської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 призначено судове засідання у справі на 08.10.2024.
10.09.2024 року до відділу діловодства суду засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 проти позову заперечив та вказав, що земельні ділянки щодо яких не отримані погодження органів місцевого самоврядування не включені в оскаржуване рішення, не є предметом оскаржуваного договору, на них не здійснюється жодний з заходів мисливського господарства та полювання. При цьому, відповідач-3 наголошує, що жодна норма профільного закону не зобов'язує отримувати в користування мисливські господарства суцільним, єдиним масивом. Загальні межі описані в рішенні окреслюють тільки зовнішні межі мисливського господарства, тоді як внутрішні межі мисливського господарства обмежуються тими ділянками щодо яких не отримано погодження, дане і підтверджується самим рішенням в якому прямо вказано, що «надати товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства згідно з описом меж, площею 5223 га, терміном на 49 років відповідно до отриманих погоджень», рішенням не передавались у користування земельні ділянки щодо яких не було отримано погоджень.
Відповідач-3 зазначає, що відповідно до умов договору, він, як користувач, зобов'язується: «протягом двох років з дня підписання цього договору забезпечити мисливське упорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо». У даному випадку, сторони договору, розуміючи, що загальна площа мисливського господарства є неоднорідною, необхідним є визначення в натурі межі всіх ділянок, при цьому строк обов'язку щодо визначення меж ділянок не сплинув.
Також відповідач-3 вказує, що не отримував в користування землі, які належать Бахмацькій міській раді і не здійснює будь-якої діяльності на землях комунальної власності, запасу і резерву Бахмацької міської ради, тому порушень прав Бахмацької міської ради, які необхідно було б захищати прокурором немає, а щодо порушень прав Крутівської сільської ради, зазначає, що хоч рішенням виконавчого комітету Крутівської сільської ради від 14.11.2022 року №5 погоджено користування мисливськими угіддями на території Крутівської сільської ради, площею 876,9491 га, втім, для уникнення колізійних моментів та конфліктів з органом місцевого самоврядування, з огляду на прийняття ним в подальшому рішення про скасування попереднього рішення про погодження користування мисливськими угіддями на території Крутівської сільської ради, вказані землі не були включені до масиву мисливського угіддя переданого у користування оспорюваним рішенням обласної ради.
ТОВ «МРП «Єгер» наголошує, що порядок надання у користування мисливських угідь, визначений статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», яка не передбачає порядок, форму та умови отримання погодження і не наділяє землекористувачів правом встановлювати умови та строки такого користування земельними ділянками, відтак встановлення Ічнянською міською радою строку користування земельною ділянкою є фактично перевищенням повноважень, оскільки встановлює додаткові умови надання таких земель до мисливського угіддя, водночас встановлення таких додаткових умов не виключає факт надання згоди на передачу таких земель у користування.
Крім того, відповідач-3 зауважив на тому, що погодження отриманні від всіх землекористувачів, отриманні в межах чинного законодавства і правовідносини між суб'єктами в інтересах яких заявлений даний позов та відповідачами ніяк не порушують прав таких позивачів.
17.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», в якій прокурор вказав, що фактично з меж мисливських угідь неможливо виключити земельні ділянки, які відносяться до земель загального користування власниками яких є органи місцевого самоврядування, поданими ТОВ «МРП «Єгер» матеріалами для отримання мисливських угідь у користування підтверджено, що переважну більшість погоджень отримано саме у суб'єктів, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, доступ до яких здійснюється польовими дорогами, господарськими шляхами і прогонами, і сільськогосподарські угіддя обмежуються полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, відтак у випадку створення мисливських угідь за рахунок масивів земель сільськогосподарського призначення, які використовуються різними суб'єктами господарювання, отримання мисливських угідь у користування вимагає обов'язкового погодження органом місцевого самоврядування у межах та у власності якого знаходяться відповідні земельні ділянки, зокрема польові дороги, проїзди, шляхи та полезахисні лісові смуги, що спростовує доводи відповідача-3 про відсутність порушень інтересів держави в особі Бахмацької міської та Крутівської сільської рад. Також прокурор зазначив, що прийняття органами місцевого самоврядування рішення, яким визначено строк надання погодження використання мисливських угідь у межах територіальної громади відповідає вимогам чинного законодавства та компетенції вказаних органів, тоді як Чернігівською обласною радою при прийнятті рішення від 27.09.2023 позицію органів місцевого самоврядування, в адміністративних межах яких планується ведення мисливського господарства та полювання, взагалі не враховано.
04.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної прокуратури надійшла заява про залучення письмових доказів та поновлення пропущеного процесуального строку, в якій прокурор просив суд поновити строк для подання документів та долучити до матеріалів справи рішення Чернігівської обласної ради від 17 вересня 2024 року № 8-19/VIII «Про втрату чинності рішення обласної ради від 21 грудня 2012 року «Про затвердження Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними», проект рішення разом із пояснювальною запискою та витяг з протоколу засідання постійної комісії від 05 вересня 2024 року.
08.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної прокуратури надійшли пояснення щодо виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 про надання оригіналів долучених до позову доказів для огляду.
Підготовче засідання, призначене на 08.10.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 призначено підготовче засідання у справі на 31.10.2024.
У судовому засіданні 31.10.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання Чернігівської обласної ради надати повний пакет документів, що стосуються прийняття оскаржуваного рішення; задоволення клопотання прокуратури та відповідача-1 про долучення доказів до матеріалів справи та відкладення підготовчого засідання у справі на 26.11.2024.
Згідно частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст.80 ГПК України).
Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Враховуючи складність правової природи правовідносин, що виникли у даній справі, а також аргументи сторін наведені у заявах по суті спору, суд з метою уникнення сумнівів у відповідності поданих копій (електронних копії) до оригіналу, дійшов висновку про необхідність зобов'язання Чернігівської обласної ради надати повний пакет документів, що стосуються прийняття оскаржуваного у даній справі рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Егер».
Водночас, виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення клопотань прокурора та відповідача-1 про поновлення строку на подачу доказів та їх прийняття до розгляду.
Так, відповідно до приписів частини 1, 2, 3, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.
07.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної ради надійшла заява, в якій відповідач-1 повідомив, що рішення п'ятнадцятої сесії Чернігівської обласної ради восьмого скликання від 27 вересня 2023 року «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» та його проект в оригіналі знаходяться у Чернігівській обласній раді, водночас подання Державного агентства лісових ресурсів від 01.09.2023 року № 03-11/4877 до Чернігівської обласної ради з відповідними матеріалами в оригіналі знаходяться у Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
19.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, в якій управління просить залучити його до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, з огляду на те, що Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства відповідно до наданих повноважень забезпечує реалізацію повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території Чернігівської області, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства та виступало безпосереднім розробником проекту оскаржуваного рішення обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» та відповідно до наданих повноважень здійснило подання документів Держлісагентству з питань надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер», а відтак рішення суду може вплинути на права та обов'язки Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
26.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач-3 в контексті доводів прокурора про недоліки в отриманих погодженнях зазначив, що погодження від 02.11.2022 року № б/н від ФГ «Нога В.А.» на земельну ділянку 48,9819 га містить печатку ФГ «Рассвет», оскільки спірна земельна ділянка, яка складається з двох окремо сформованих ділянок 9,9472 га та 39,6347 га належить ОСОБА_1 на праві користування (оренди) і ОСОБА_2 є засновником та членом ФГ «Рассвет», а тому його земельні ділянки в силу положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» увійшли до складу земель фермерського господарства від імені якого і було надано висновок-погодження; щодо погодження від 01.11.2022 року №01/11-01 від ТОВ «Дружба-Нова», як представника ФГ «Крупський», зауважив, що станом на дату видачі висновку погодження 01.11.2022 року №01/11-01 ФГ «Крупський» був припинений, всі права і обов'язки перейшли до ТОВ «Калина», яке в свою чергу перебувало у стані припинення, рішення про припинення ТОВ «Калина» шляхом приєднання до ТОВ «Дружба-Нова» (реєстраційна дія №1000431270044000380) було зареєстроване 27.04.2021, отже з цього моменту правонаступником ТОВ «Калина» є ТОВ «Дружба-Нова», яке на момент надання висновку-погодження уже підписало передавальний акт від ТОВ «Калина» до ТОВ «Дружба-Нова».
У судовому засіданні 26.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 - Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, встановлення третій особі строку для подання пояснень, встановлення прокурору, позивачам та відповідачам строку для подання заперечень на пояснення третьої особи та відкладення підготовчого засідання у справі на 18.12.2024.
Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки.
06.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа вказала, що земельні ділянки щодо яких не отримані погодження органів місцевого самоврядування не включені в оскаржуване рішення, не є предметом оскаржуваного договору, на них не здійснюється жодний з заходів мисливського господарства та полювання. Третя особа наголошує, що відповідно до пояснювальної записки, яка була передумовою прийняття рішення, жодна державна, комунальна або господарська структура не може проводити біотехнічні заходи та підгодовувати диких тварин на території земельних ділянок, які передаються в користування ТОВ «МРП «Єгер», тому, на переконання третьої особи, задоволення позовних вимог призведе до того, що не буде здійснюватися комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин (біотехнічні заходи); не буде здійснюватися вилучення диких тварин, що перебувають у стані природної волі, за умови, що їх чисельність на конкретній території загрожує життю та здоров'ю людей, свійських тварин, завдає значних збитків сільському, лісовому чи мисливському господарству, порушує природний баланс видів, загрожує існуванню інших видів диких тварин. Крім того, третя особа зауважила на тому, що саме ним здійснювалась перевірка правильності та повноти документів, які були надані ТОВ «МРП «Єгер», при цьому всі земельні ділянки, які передані в користування ТОВ «МРП «Єгер» погоджені з власниками та належними землекористувачами, а доводи наведені прокурором у позові не відповідають дійсності.
18.12.2024 року до відділу діловодства суду засобами поштового зв'язку від Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надійшли додаткові пояснення щодо позову, в яких третя особа зауважила, що Порядок надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішення обласної ради від 21.12.2012 року не може бути застосований, оскільки його положення не відповідають приписам Закону України «Про мисливське полювання та господарство» та наголосила, що земельні ділянки щодо яких не було отримано погодження землекористувачів чи власників не входять до земель мисливського господарства ТОВ «МРП «Єгер», а внутрішні межі мисливського господарства обмежуються тими ділянками щодо яких було отримано погодження.
У судовому засіданні 18.12.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
30.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Крутівської сільської ради надійшла заява, в якій позивач-3 просив суд дану справу розглядати за відсутності уповноваженого представника.
15.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної прокуратури надійшло клопотання, в якому прокурор враховуючи наявність у працівників Чернігівської обласної прокуратури доступу до Державного земельного кадастру, надав для ознайомлення скрін-шоти з Державного земельного кадастру з відображенням кадастрових номерів земельних ділянок відомості щодо місця знаходження яких вказані в інформаціях Крутівської сільської та Бахмацької міської рад. При цьому, прокурор повідомив, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13.05.2025 № 10-25-0.221-2702/2-25, у зв'язку з тим, що мисливські угіддя не є об'єктом Державного земельного кадастру, то інформація про них не вноситься до Державного земельного кадастру.
16.06.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Крутівської сільської ради надійшла заява, в якій позивач-3 просив суд дану справу розглядати за відсутності уповноваженого представника, при цьому зауважив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 24.06.2025.
У судовому засіданні 24.06.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, представники відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи проти задоволення позову заперечили, просили відмовити.
Позивачі у судове засідання не з'явилися, однак просили суд здійснювати розгляд даної справи за їх відсутності, відповідач-2 також не з'явився, хоча про розгляд даної справи був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи, що позивачі просили здійснювати розгляд даної справи за їх відсутності, а відповідач-2 будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки не повідомив і не подав жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 24.06.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (далі - відповідач-3, ТОВ «МРП «Єгер») звернулося до Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з клопотання №17, в якому просило розглянути та подати на розгляд Державного агентства лісових ресурсів України матеріали щодо надання у користування мисливських угідь в запропонованих межах загальною площею 5223 га терміном на 49 років, для ведення мисливського господарства та полювання, які знаходяться на території Ніжинського та Прилуцького районів, а саме: Крутівської ОТГ, Плисківської ОТГ, Ічнянської міської громади та Бахмацької міської ради (мисливські угіддя державного мисливського резерву) з метою направлення відповідного подання на розгляд сесії Чернігівської обласної ради.
29.08.2023 року Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Державного агентства лісових ресурсів України з листом №03/787, в якому повідомило, що розглянуло клопотання ТОВ «МРП «Єгер» від 28.08.2023 №17 та керуючись абзацом 5 пункту 4.6 Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1011, подає на розгляд матеріали щодо додаткового надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання в запропонованих межах загальною площею 5223 га, які знаходяться на території Ніжинського та Прилуцького районів, а саме: Крутівської ОТГ, Плисківської ОТГ, Ічнянської міської громади та Бахмацької міської ради (мисливські угіддя державного мисливського резерву), з метою повторного направлення на розгляд сесії Чернігівської обласної ради.
Описом площі мисливських угідь, на які зібрані погодження для ТОВ «МРП «Єгер», визначено, що по ділянці №1 Крутівська ОТГ було надано погодження: ДП «Борзнарайагролісгосп» на площу 473,2000 га; СТОВ «Дружба-Нова» на площу 1718,5899 га; ТОВ «Добробут Агро-Плюс» на площу 96,1516 га; ТОВ «ІСТ Агро» на площу 95,7048 га; ПП «Рассвет» на площу 471,7437 га; ФГ Нога В.П. на площу 48,9819 га; ФГ «Борзнянське» на площу 245,3431 га; ФГ «Крупський» - (СТОВ «Дружба-Нова») на площу 141,2557 га. Разом по ОТГ - 3290,9707 га.
По ділянці №1 Плиськівська ОТГ було надано погодження: ТОВ «Івангородське» на площу 29,2200 га; ТОВ «Ічня Екопродукт» на площу 16,4567 га; ТОВ «Плиски-Агро» на площу 580,9796 га; АТ «Чернігівобленерго» на площу 4,0000 га; ФГ Нагорний В.М. на площу 17,5000 га; Землі комунальної власності, запасу і резерву, на площу 601,1330 га. Разом по ОТГ - 1249,2893 га.
По ділянці №2 Ічнянська міська громада: ПП «Агро-Трейд» на площу 252,7000 га; ФГ «Шептун» на площу 15,0000 га; Землі комунальної власності, запасу і резерву, на площу 157,1000. Разом по ОТГ - 424,8000 га.
По ділянці №3 Бахмацька ОТГ: ДП «Бахмачрайагролісництво» на площу 67,3000 га; ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» на площу 5,1444 га; ФГ «Булах Василь Миколайович» на площу 97,7421 га; Оніщенко Олена Василівни (21 ділянка) на площу 42,0000 га; ОСОБА_4 (23 ділянки) на площу 46,0000 га. Разом по ОТГ - 258,1865 га. Разом по господарству 5223,2465 га.
01.09.2023 року Державне агентство лісових ресурсів України звернулося до Чернігівської обласної ради з поданням №03-11/4877-23, яким направило на розгляд Чернігівської обласної ради матеріали щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «ЄГЕР» (код ЄДРПОУ 35233839) у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га розташованих на території Ніжинського та Прилуцького районів Чернігівської області, на строк не менш як на 15 років, відповідно до статей 6-1, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, з урахуванням клопотання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 29.08.2023 №03/787, погодження Чернігівської обласної державної адміністрації, погодження землевласників, землекористувачів.
При цьому, матеріали подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання мисливських угідь у користування ТОВ «МРП «Єгер» (№03-11/4877-23 від 01.09.2023р) містять, зокрема: погодження Чернігівської обласної державної адміністрації щодо надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» площею 5223 га на території Ніжинського та Прилуцького районів Чернігівської області від 29.05.2023 № 01-01-22/9468; опис площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» з розподілом по землекористувачам (землевласникам); погодження землекористувачів і землевласників земельних ділянок згідно з описом площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» на загальну площу 5223 га; пояснювальну записку та проект рішення п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», підготовлені Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства з описом меж та обґрунтуванням прийняття вказаного рішення.
У пояснювальній записці до проекту рішення обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства зазначило, що рівень ведення мисливського господарства користувачами, які є на сьогоднішній день, суттєво різниться, як у проведенні біотехнічних заходів, так і по наявній чисельності диких тварин на одиницю площі. Найбільш приваблива картина щодо стану охорони і чисельності диких тварин спостерігається в господарствах, які мають змогу вкладати в розвиток і охорону державного мисливського фонду необхідні для цього кошти та в достатніх розмірах. Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» надаються у користування мисливські угіддя державного мисливського резерву, до моменту надання цих угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» жодна державна, комунальна або господарська структура не може проводити біотехнічні заходи та підгодовувати диких тварин на цій території, внаслідок відсутності таких статей витрат, а враховуючи те, що згідно чинного законодавства дикі тварини є власністю держави, недоцільно на тривалий проміжок часу залишати ці угіддя без нагляду. Зважаючи на те, що крім користувачів мисливських угідь на ці заходи не виділяються кошти жодною з державних або комунальних структур, Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підтримує заходи по залученню інвестицій в цю галузь, які надходять від нових користувачів. Враховуючи викладене, а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» вже має мисливські угіддя, що межують з мисливськими угіддями, які плануються надати у користування цьому підприємству і веде належним чином мисливське господарство, а також отримало погодження власників, користувачів земельних ділянок та погодження відповідних державних установ, вважаємо надання йому у користування мисливських угідь доцільним. Площа мисливських угідь, які надаються у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» 5223 га.
Проект рішення п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», підготовлений Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства, внесений Чернігівською обласною державною адміністрацією на розгляд п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання.
При цьому, проект рішення був попередньо розглянутий на засіданнях постійних комісій обласної ради, в тому числі, на засіданні профільної постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин та запропонований до внесення для розгляду на пленарне засідання сесії обласної ради, у відповідності до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За результатами розгляду вказаного проекту рішення на пленарному засіданні п'ятнадцятої сесії Чернігівської обласної ради 27 вересня 2023 року, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, було прийнято рішення (згідно витягу з протоколу пленарного засідання 27.09.23) «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» №18-15/VIII (далі - рішення, спірне рішення, рішення обласної ради).
Відповідно до пункту 1 вказаного рішення, Чернігівською обласною радою було вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства згідно з описом меж, площею 5223 га, терміном на 49 років відповідно до отриманих погоджень.
Опис меж: Ділянка № 1 Ніжинський район, Крутівська та Плисківська сільські громади: з півночі - від північної околиці с. Печі по автодорозі на с. Українка, до с. Українка і по її південній околиці на автодорогу на с. Омбиш і по його південній околиці на автодорогу до с. Махнівка та по ній до с. Махнівка, далі по її південній околиці до автодороги на с. Плиски і по ній до перетину з лісосмугою; зі сходу - від перетину лісосмуги з автодорогою с. Махнівка - с. Плиски по лісосмузі до автодороги с. Плиски - с. Івангород і по ній до межі колишнього Ічнянського району, далі на південь по межі району до р. Остер; з півдня - по р. Остер на захід до меліоративного каналу і по ньому до межі колишнього Ічнянського району в урочищі «Дем?янкові Гали» і по межі району до дороги на с. Печі; з заходу - від межі колишнього Ічнянського району по дорозі на с. Печі і по його східній околиці до автодороги с. Печі - с. Українка.
Ділянка № 2 Прилуцький район, Ічнянська міська громада. Мисливські угіддя державного мисливського резерву, площею 424,8 га, що знаходяться в межах мисливських угідь ТОВ МРП «ЄГЕР», визначених згідно з рішенням Чернігівської обласної ради від 10 червня 2011 року «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «ЄГЕР».
Ділянка № 3 Ніжинський район, Бахмацька міська громада: зі сходу - від перетину автодороги с. Плиски - с. Фастівці із залізничною колією Бахмач - Ічня і на південь по ній до межі колишнього Бахмацького району (станом на 01.06.2020); з півдня - від залізничної колії Бахмач - Ічня на захід по межі колишнього Бахмацького району (станом на 01.06.2020) до р. Остер; з заходу - від р. Остер на північ по межі колишнього Бахмацького району (станом на 01.06.2020) до перетину з автодорогою с. Плиски - с. Фастівці; з півночі - по автодорозі с. Плиски - с. Фастівці, до с. Фастівці і далі по південній околиці населеного пункту c. Фастівці до перетину з залізничною колією Бахмач - Ічня.
Пунктом 2 рішення доручено Державному агентству лісових ресурсів України у тримісячний термін укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «ЄГЕР».
Відповідно до пункту 3 рішення Північному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства внести відповідні зміни до Єдиного переліку користувачів мисливських угідь в Чернігівській області.
Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин (пункт 4 рішення).
05.12.2023 року, на виконання рішення Чернігівської обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 27.09.2023 №18-15/VIII, між Державним агентством лісових ресурсів України, як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», як користувачем, було укладено договір про умови ведення мисливського господарства №144 (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є відносини між центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання. Рішенням Чернігівської обласної ради від 10 червня 2011 року «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», терміном до 10 червня 2036 року надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 17786 га, у тому числі: лісові 4010 га, польові 13270 га, водно-болотні 500 га. Рішенням Чернігівської обласної ради від 27 вересня 2023 року №18-15/VIII «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», терміном до 27 вересня 2072 року надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 5223 га, у тому числі: лісові 662,4 га, польові 4494,5 га, водно-болотні 66,1 га. Карти-схеми угідь і опис меж додаються користувачем.
Відповідно до пункту 1.2 договору чисельність мисливських тварин в угіддях, наданих в користування станом на 04.12.2023 становить: Олень благ. - гол.; Олень прям. - гол.; Козуля 153 гол.; Кабан 41 гол.; Лань - гол.; Муфлон - гол.; Вовк 4 гол.; Єнотовидна собака 23 гол.; Куниця лісова 53 гол.; Норка америк. 40 гол.; Борсук 24 гол.; Сіра куріпка 256 гол.; Перепілка 1510 гол.; Заєць-русак 466 гол.; Кріль дикий - гол.; Лисиця 28 гол.; Бабак - гол.; Бобер 60 гол.; Качки 1850 гол.; Лиска 420 гол.; Фазан - гол.; Білка - гол.; Кулики 610 гол.; Голуби 1880 гол.; Гуси - гол.; Ондатра 56 гол.; Куниця кам'яга - гол.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що користувач має право: користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь; використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації; отримувати відшкодування вартості будівель, споруд та іншого нерухомого майна, яке належить їм на праві власності, у разі переходу права користування мисливськими угіддями від них до інших користувачів; організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладання відповідних договорів з ними або з юридичними особами, що представляють їхні інтереси, зокрема іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов'язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують; на відшкодування збитків від порушників правил полювання за добуті незаконним шляхом тварини; регулювати чисельність диких тварин відповідно до отриманих дозволів, проводити відстріл та відлов бродячих котів і собак, вживати невідкладних заходів для вилучення та ізоляції тварин, що мають ознаки хвороб, небезпечних для життя та здоров'я людей; утримання та розведення мисливських тварин у неволі чи напіввільних умовах, яке здійснюється відповідно до отриманих дозволів та на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством; у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.
За умовами пункту 2.2 договору користувач зобов'язується: використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин; виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування; протягом двох років з дня підписання цього Договору забезпечити мисливське упорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо; дотримуватися проекту організації та розвитку мисливського господарства; користувач мисливських угідь зобов?язується вести мисливське господарство на наданих в користування мисливських угіддях з дотриманням умов ведення мисливського господарства, передбачених законами України "Про мисливське господарство та полювання", "Про тваринний світ", іншими законодавчими та нормативно-правовими актами та цим Договором; раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь; проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; негайно інформувати Чернігівську обласну державну адміністацію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеренарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі; здійснювати охорону державного мисливського фонду додержуватись чисельності єгерської служби передбаченої статтею 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»; дотримуватись режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Чернігівської області, у межах наданих у користування мисливських угідь; не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин; не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь; проводити комплексні заходи, спрямовані на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування щорічно вкладати кошти на дані цілі передбачені статтею 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання"; здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності, та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги; забезпечувати посадовим особам Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства доступ до мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини з метою здійснення перевірки виконання користувачем умов договору; виконувати інші обов'язки щодо охорони і використання об'єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.
Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства має право: не менше ніж один раз в три роки здійснювати контроль за виконанням користувачем умов договору в частині організації та ведення мисливського господарства, охорони та відтворення державного мисливського фонду; у разі невиконання або порушення користувачем умов договору, попередити його про необхідність усунення порушень у визначений термін; у разі систематичного не виконання користувачем умов договору подавати до Чернігівської обласної ради матеріали про припинення права користування мисливськими угіддями користувачем (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 2.4 договору Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства зобов'язується: надавати користувачу організаційну та методичну допомогу у веденні мисливського господарства, здійсненні мисливського впорядкування угідь.
Згідно пункту 3.1 договору у разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь вимог цього договору центральний орган або Держекоінспекція, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку надання у користування мисливських угідь користувачу (пункт 4.1 договору).
Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначає, що рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» прийнято без належної правової оцінки документів, що надані ТОВ «МРП «Єгер» разом з клопотанням, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як і договір №144 про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2023, укладений між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ «МРП «Єгер» на виконання вказаного рішення.
Як зазначає прокурор, при підготовці матеріалів для подання їх на розгляд уповноважених органів державної влади та Чернігівської обласної ради, ТОВ «МРП «Єгер» отримано погодження від органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність в адміністративних межах Бахмацької, Ічнянської міських, Крутівської та Плисківської сільських рад, а відповідно до опису меж мисливських угідь, наведених у рішенні обласної ради від 27.09.2023, до їх складу входять землі на території Бахмацької та Крутівської ОТГ, погодження щодо яких відповідач-3 не отримував, при цьому прокурор зауважує щодо недоліків і неточностей у погодженнях, отриманих від суб'єктів господарювання, які є юридично значущими, втім уповноваженим структурним підрозділом Чернігівської обласної ради належним чином не здійснено перевірки таких документів до моменту ухвалення оскаржуваного рішення.
Прокурор також наголошує на тому, що Чернігівська обласна рада, приймаючи рішення щодо надання в користування мисливських угідь строком на 49 років, вийшла за межі наданих їй законом повноважень, так як зазначене рішення не узгоджується із волевиявленням Ічнянської ОТГ та Плисківської ОТГ, які, як власники відповідних земель комунальної власності, надали згоду на користування ними лише на строк 15 років, що суперечить вимогам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», якою визначено, що передача мисливських угідь у користування має здійснюватися виключно в межах погоджень власників або користувачів земельних ділянок та зауважує на тому, що Чернігівською обласною радою під час прийняття оскаржуваного рішення не було дотримано положень Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішення обласної ради від 21.12.2012, що додатково підтверджує незаконність прийнятого рішення.
У свою чергу, відповідачі та третя особа проти задоволення вказаного позову заперечили посилаючись на те, що рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 № 18-15/VIII прийнято у відповідності до приписів Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і наголошують на тому, що до площі мисливських угідь, переданих у користування ТОВ «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» не увійшли землі запасу і резерву Крутівської сільської та Бахмацької міської рад Ніжинського району, а землі, що увійшли до мисливських угідь, переданих у користування відповідачу-3 перебувають у користуванні окремих суб'єктів господарювання, які надали погодження на включення їх земель до площі спірного мисливського угіддя, а незначні неточності у погоджувальних документах не зумовлюють їх недійсність, тим більш, що наведені прокурором неточності спростовуються фактичними обставинами справи, які підтверджують правомірність наданих суб'єктами господарювання, як землекористувача, погоджень.
При цьому, наголосили на тому, що площа мисливських угідь, що надані оскаржуваним рішенням обласної ради ТОВ «МРП «Єгер» становить 5223 га і складається із мисливських угідь, які знаходяться відповідно в межах ділянок №1, №2 і №3, що зазначені в описі меж рішення про надання мисливських угідь, втім опис меж визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га надані у користування обласною радою, і до площі мисливських угідь наданих у користування включаються лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території - площі угідь 5223 га користувачем мисливських угідь буде здійснюватися мисливське господарство, до яких не увійшли території під населеними пунктами, дорогами, об'єктами інфраструктури.
Поряд з тим, відповідач-1, 2 та третя особа вказали на те, що вимоги Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішення обласної ради від 21.12.2012 року, не застосовуються, оскільки його положення не узгоджуються із нормами Закону України «Про мисливське господарство та полювання», який має вищу юридичну силу в ієрархії нормативно-правових актів та підлягав застосуванню під час прийняття оспорюваного у даній справі рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Отже, в розумінні приписів наведених норм господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17).
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року зазначив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
У розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Згідно викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
В свою чергу, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/19/18, надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Законом України «Про основні засади (стратегія) державної політики України на період до 2030 року» одними із першопричин екологічних проблем України визначено неефективна система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та регулювання використання природних ресурсів, зокрема неузгодженість дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, незадовільний стан системи державного моніторингу навколишнього природного середовища; низький рівень розуміння в суспільстві пріоритетів збереження довкілля та переваг збалансованого (сталого) розвитку, недосконалість системи екологічної освіти та просвіти; незадовільний рівень дотримання природоохоронного законодавства та екологічних прав і обов'язків громадян; незадовільний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та незабезпечення невідворотності відповідальності за його порушення; недостатнє фінансування з державного та місцевих бюджетів природоохоронних заходів, фінансування таких заходів за залишковим принципом.
Основну загрозу біологічному різноманіттю вказаним Законом визначено діяльність людини та знищення природного середовища існування флори і фауни. Спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісів, яке відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів з подальшою зміною цільового призначення земель, осушення або обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва тощо.
На виконання Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року», ухваленої у 2015 році, в Україні розроблено національну систему цілей сталого розвитку, що має забезпечити підґрунтя для подальшого планування розвитку України, подолання дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах; забезпечити такий стан довкілля, що сприятиме якісному життю і благополуччю нинішніх та прийдешніх поколінь; створити необхідні умови для суспільного договору між владою, бізнесом і громадянським суспільством щодо підвищення якості життя громадян і гарантування соціально-економічної та екологічної стабільності.
З огляду на зазначене, вирішення переданого на розгляд суду даного спору, безумовно має характерні ознаки спору, що містить безпосередній державний інтерес, оскільки стосується права використання суб'єктом господарювання мисливських угідь для здійснення мисливської діяльності.
Звертаючись до суду з позовом про захист інтересів держави, прокурор фактично має на меті захистити інтереси невизначеного кола осіб, шляхом здійснення захисту угідь, попередження їх незаконного використання та обмеження здійснення діяльності, пов'язаної з полюванням у межах територіальних громад, якими, на переконання прокурора, не погоджувалася передача угідь, для здійснення такого виду діяльності.
Отже, правовідносини, пов'язані з передачею у користування угідь становлять державний інтерес, тому наявні підстави для його захисту у судовому порядку, у тому числі органами прокуратури.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року, ратифікованої Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР, органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ч. 1 ст. 10, ч. ч. 1, 3 ст. 16, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об?єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Як зазначає прокурор, вивчаючи матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, встановлено, що ТОВ «МРП «Єгер» зверталося до Бахмацької міської, Ічнянської міської, Крутівської та Плисківської сільських рад з клопотанням про погодження передачі у користування підприємству мисливських угідь у межах відповідних територіальних громад, Бахмацькою міською та Крутівською сільською радами було відмовлено у наданні погодження, а Ічнянською міської та Плисківською сільською було визначено 15-річний строк, на який надано таке погодження, тоді як Чернігівською обласною радою прийнято рішення, за яким у користування ТОВ «МРП «Єгер» передано мисливські угіддя у межах всіх без виключення територіальних громад строком на 49 років, що свідчить про порушення інтересів держави в особі територіальних громад Бахмацької міської, Ічнянської міської, Крутівської, та Плисківської сільських рад та останні визначені позивачами у справі.
При цьому, Чернігівська обласна прокуратура в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталася до Бахмацької міської, Ічнянської міської, Крутівської та Плисківської сільських рад з листами від 03.05.2024 № 12-400вих24, № 12-401вих24, № 12-402вих24, № 12-403вих24, для отримання інформації щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування
Згідно повідомлень Бахмацької міської ради від 16.05.2024 № 03-16/1834, Ічнянської міської ради від 21.06.2024 № 02-04/2575, Крутівської сільської ради від 17.05.2024 № 483/03-37 та Плисківської сільської ради від 21.05.2024 № 498 заходи, спрямовані на усунення порушень Чернігівською обласною радою, Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ «МРП «Єгер» не вживали.
Тобто, Бахмацька міська, Ічнянська міська, Крутівська та Плисківська сільські ради, маючи можливість та відповідні повноваження для захисту, повинні були виявити порушення інтересів держави, звернутись до суду за захистом цих прав, проте протягом тривалого часу так і не звернулися, що відповідно до статті 131-1 Конституції України та частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
На виконання частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернігівська обласна прокуратура листами №12-625ВИХ-24, №12-624ВИХ-24, №12-623ВИХ-24, №12-622ВИХ-24 від 02.07.2024 року повідомила Бахмацьку міську, Ічнянську міську, Крутівську та Плисківську сільські ради про намір звернутися до суду з вказаним позовом в інтересах держави.
З огляду на викладене, враховуючи, що прокурором доведено порушення інтересів держави та нездійснення компетентними органами упродовж тривалого часу самостійного захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу, визначає Закон України «Про мисливське господарство та полювання».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
Мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.
Мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.
Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Згідно частини 1-3 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
За змістом статей 6, 61 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521 (далі - Положення), є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство), яке відповідно до покладених на нього завдань, зокрема вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення (підпункт 21 пункту 4 Положення). Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 1, підпункту 4.1 пункту 4 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26.03.2021 №217, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами та відповідно до покладених на них завдань забезпечують, зокрема подання документів Держлісагентству з питань надання у користування мисливських угідь.
Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404 (далі - Положення про міжрегіональні управління), встановлено, що Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Управлінь і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Пунктом 2 Положення про міжрегіональні управління встановлено, що управління у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, указами та дорученнями Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, наказами Держлісагентства, дорученнями Голови Держлісагентства, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
При цьому, за умовами пункту 3 Положення про міжрегіональні управління завданням управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.
Відповідно до Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Держлісагентства України від 09.11.2022 №1011, управління є територіальним органом Держлісагентства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагентства України на території Сумської та Чернігівської областей.
Згідно пункту 4 Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, управління відповідно до покладених на нього завдань, здійснює: державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання; контроль за виконанням договорів про умови ведення мисливського господарства; видачу спеціальних дозволів на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування; видачу дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, а також на відстріл та відлов хижих та шкідливих тварин за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; видачу паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів.
Згідно статті 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
Порядок надання у користування мисливських угідь визначено положеннями статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», якими встановлено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Отже, враховуючи наведені приписи Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та чинні Положення, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Чернігівської області надаються у користування за рішенням Чернігівської обласної ради за поданням Держлісагентства України, підготовленим на підставі документів, поданих Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства, яке погоджується з Чернігівською обласною військовою адміністрацією, в силу положень Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», яка відповідно до положень згаданого Закону виконує повноваження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини 2-4 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2018 у справі № 907/1/17, сформував висновок щодо застосування ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та зазначив, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.
У постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 905/2198/17 сформований висновок про те, що відповідно до змісту ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ключовим для можливості передання мисливських угідь для ведення мисливського господарства є погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства. При цьому, у цьому випадку, першочерговим є визначення меж мисливських угідь задля встановлення власників та користувачів земельних ділянок на яких розміщено такі мисливські угіддя. Саме за відсутності чіткого встановлення таких меж, неможливо визначити чи було отримано всі погодження власників і користувачів земельних ділянок (аналогічний висновок міститься у п. п. 47, 48 постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 910/1711/18).
Таким чином, передумовою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування, зокрема, Чернігівською обласною радою щодо надання у користування мисливських угідь є встановлення юридичного факту отримання погоджень від усіх власників та користувачів земельних ділянок, які входять до меж відповідних угідь.
У той же час, відсутність таких погоджень може свідчити про порушення процедури прийняття рішення, що, у свою чергу, створює підстави для визнання його незаконним та скасування.
Отже, саме встановлення повноти та достовірності погоджень є обов'язковою передумовою правомірності надання мисливських угідь, і без належного документального підтвердження згоди всіх зацікавлених осіб неможливо вважати, що рішення обласної ради прийнято у відповідності до закону та у спосіб, передбачений законом.
За таких обставин, суд констатує, що правова оцінка у даній справі має виходити насамперед із належності та повноти встановлення факту погодження меж усіма власниками та користувачами земельних ділянок.
Як встановлено судом і не заперечується учасниками справи, протягом 2022-2023 років окремими органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, які мають у власності чи користуванні земельні ділянки на територіях Ніжинського та Прилуцького районів, надано погодження ТОВ «МРП «Єгер» на здійснення мисливського господарства на території земель, які перебувають у їх власності чи користуванні, які були долучені останнім до клопотання та відповідно лягли в основу прийняття оскаржуваного у даній справі рішення обласної ради.
Так, 01.11.2022 року СТОВ «Дружба-Нова», як правонаступником ФГ «Крупський», листом №01/11-01, погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 141,2557 га. 01.11.2022 року СТОВ «Дружба-Нова» листом №01/11-02, погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 1718,8599 га. 01.11.2022 року ТОВ «Добробут Агро-Плюс» листом № б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 96,1516 га. 01.11.2022 року ТОВ «Івангородське» листом № 011101/22 погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 29,2200 га. 01.11.2022 року ФГ «Нагорний В.М.» листом № б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 17,5000 га. 02.11.2022 року ПП «Рассвет» листом №б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 471,7437 га. 02.11.2022 року ФГ «Нога В.П.» листом №б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 48,9819 га. 03.11.2022 року ТОВ «Ічня Екопродукт» листом № б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 16,4567 га. 04.11.2022 року ПП «Агро-Трейд» листом № 12/1 погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 252,70 га. 04.11.2022 року ФГ «Шептун» листом №12/2 погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 15,0 га. 07.11.2022 року ДП «Бахмачрайагролісництво» листом №114 погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 67,3000 га. 09.11.2022 року ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» листом № б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 5,1444 га. 10.11.2022 року ОСОБА_5. листом № б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території її господарства площею 46,0000 га. 11.11.2022 року рішенням Ічнянської міської ради №620-VІІІ надано згоду на надання ТОВ «МРП «Єгер» у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на площі 157,1000 га Ічнянської міської ради на строк 15 років без вилучення земельних ділянок в межах, визначених мисливських угідь. Згода дійсна за умови вільного доступу громадян з метою заготівлі грибів, ягід та прогону лісовими дорогами тварин на громадське пасовище. 11.11.2022 року ОСОБА_3 листом №б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території її господарства площею 42,0000 га. 14.11.2022 року ФГ «Борзнянське» листом б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства у межах Крутівської ОТГ площею 245,3431 га. 14.11.2022 року ТОВ «ІСТ Агро» листом №14/11-01 погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства у межах Крутівської ОТГ площею 95,7048 га. 15.11.2022 року ФГ «Булах Василь Миколайович» листом № б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 97,7421 га. 18.11.2022 року Борзнянським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Борзнарайагролісгосп» листом №90, було погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території комунального підприємства площею 473,2 га. 18.11.2022 року ТОВ «Плиски-Агро» листом № б/н погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 580,9796 га. 09.12.2022 року АТ «Чернігівобленерго» листом № 37/1-8205/01-14, у відповідь на лист ТОВ «МРП «Єгер» № 50 від 23.11.2022 року про погодження надання у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на землі площею 4,0000 га землекористувачем якої є АТ «Чернігівобленерго», погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території земель, де проходять лінії електропередач: ПЛ 110кВ «Крути-Плиски» та ПЛ 10кВ «Плиски-Обмиш». 07.04.2023 року рішенням Плиськівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №537-31/ VІІІ погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер»» в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на площі 601,1330 га (землі комунальної власності, в тому числі - в оренді - 206,063 га, в постійному користуванні - 41,734 га, пасовища -117,887 га) без вилучення земельних ділянок в межах визначення мисливських угідь терміном на 15 років, розташованих за межами населеного пункту с. Махнівка - за умови недопущення ТОВ «МРП «Єгер» будь-яких обмежень для місцевих жителів щодо використання загальнопоширених природних ресурсів для власних потреб, на території мисливських угідь, згідно чинного законодавства.
Відтак, згідно з отриманими погодженнями, землекористувачі земельних ділянок та власники земель запасу і резерву комунальної власності (відповідні ради) надали погодження щодо надання мисливських угідь у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» на загальну площу 5223 га на земельні ділянки, що перебувають у них в користуванні або у власності.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» реалізуючи своє право на отримання мисливських угідь в порядку статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» звернулося до Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, як управління яке реалізує повноваження Держлісагентства України на території Сумської та Чернігівської областей, із клопотання №17 від 28.08.2023, в якому просило повторно передати на розгляд Держлісагентства України матеріали щодо надання у користування мисливських угідь загальною площею 5223 га.
При цьому, судом враховано, що ТОВ «МРП «Єгер» неодноразово зверталося до уповноважених органів із метою отримання мисливських угідь.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається прокурором у позові, вказані звернення відповідача-3 до уповноважених органів із метою отримання мисливських угідь, були залишені без задоволення. Зняття питання з розгляду сесії чи відсутність необхідної кількості голосів депутатів є проявом колегіального волевиявлення органу місцевого самоврядування, що здійснює свої дискреційні повноваження, водночас повторність звернень відповідача-3 свідчить про наявність у нього сталого інтересу та готовності дотримуватись законодавчо визначених вимог щодо отримання мисливських угідь.
На виконання завдань Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 29.08.2023 року звернулося до Державного агентства лісових ресурсів України з листом №03/787, в якому повідомило, що розглянуло клопотання ТОВ «МРП «Єгер» від 28.08.2023 №17 та керуючись абзацом 5 пункту 4.6 Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1011, подало на розгляд матеріали щодо додаткового надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання в запропонованих межах загальною площею 5223 га, які знаходяться на території Ніжинського та Прилуцького районів, а саме: Крутівської ОТГ, Плисківської ОТГ, Ічнянської міської громади та Бахмацької міської ради (мисливські угілля державного мисливського резерву), з метою повторного направлення на розгляд сесії Чернігівської обласної ради.
Згідно розробленого опису площі мисливських угідь, на які зібрані погодження для ТОВ «МРП «Єгер», визначено, що по ділянці №1 Крутівська ОТГ було надано погодження: ДП «Борзнарайагролісгосп» на площу 473,2000 га; СТОВ «Дружба-Нова» на площу 1718,5899 га; ТОВ «Добробут Агро-Плюс» на площу 96,1516 га; ТОВ «ІСТ Агро» на площу 95,7048 га; ПП «Рассвет» на площу 471,7437 га; ФГ Нога В.П. на площу 48,9819 га; ФГ «Борзнянське» на площу 245,3431 га; ФГ «Крупський» - (СТОВ «Дружба-Нова») на площу 141,2557 га. Разом по ОТГ - 3290,9707 га. По ділянці №1 Плиськівська ОТГ було надано погодження: ТОВ «Івангородське» на площу 29,2200 га; ТОВ «Ічня Екопродукт» на площу 16,4567 га; ТОВ «Плиски-Агро» на площу 580,9796 га; АТ «Чернігівобленерго» на площу 4,0000 га; ФГ Нагорний В.М. на площу 17,5000 га; Землі комунальної власності, запасу і резерву, на площу 601,1330 га. Разом по ОТГ - 1249,2893 га. По ділянці №2 Ічнянська міська громада: ПП «Агро-Трейд» на площу 252,7000 га; ФГ «Шептун» на площу 15,0000 га; Землі комунальної власності, запасу і резерву, на площу 157,1000. Разом по ОТГ - 424,8000 га. По ділянці №3 Бахмацька ОТГ: ДП «Бахмачрайагролісництво» на площу 67,3000 га; ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» на площу 5,1444 га; ФГ «Булах Василь Миколайович» на площу 97,7421 га; ОСОБА_3 (21 ділянка) на площу 42,0000 га; ОСОБА_4 (23 ділянки) на площу 46,0000 га. Разом по ОТГ - 258,1865 га. Разом по господарству 5223,2465 га.
У подальшому, розглянувши подані Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства матеріали щодо надання у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь загальною площею 5223 га, Державне агентство лісових ресурсів України вирішило звернутися 01.09.2023 року до Чернігівської обласної ради з поданням №03-11/4877-23, яким направило на розгляд Чернігівської обласної ради матеріали щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «ЄГЕР» (код ЄДРПОУ 35233839) у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га.
При цьому, на виконання вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» як в матеріалах щодо надання у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь загальною площею 5223 га, так і у матеріалах даної справи наявний лист Чернігівської обласної військової адміністрації №01-01-22/9468 від 26.05.2023 року, яким військовою адміністрацією погоджено без зауваження подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га.
Судом встановлено, що Чернігівська обласна рада розглядаючи подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га, реалізуючи свої повноваження в порядку Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передала на розгляд постійних комісій ради проект рішення п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», підготовленого Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії, в яких зазначаються результати поіменного голосування, підписуються головою і секретарем комісії. Проекти порядку денного засідань постійної комісії ради, висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Так, згідно витягу із протоколу №16 засідання постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин від 21.09.2023, проект рішення «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» підтриманий (з присутніх 9 депутатів: «За» - 8, «Проти» - 1, «Утримався» - 0).
Згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Приписами частини 2 вказаної статті визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
За результатами розгляду вищезазначеного проекту рішення на пленарному засіданні п'ятнадцятої сесії Чернігівської обласної ради 27 вересня 2023 року, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, було прийнято рішення (згідно витягу з протоколу пленарного засідання 27.09.2024) «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» №18-15/VIII.
Оцінивши в сукупності надані сторонами докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що оспорюване прокурором у даній справі рішення Чернігівської обласної ради, прийнято в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та у порядку, передбаченому статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Водночас, оскільки вирішення питання про надання мисливських угідь в користування спеціалізованих мисливських господарств та інших підприємств, установ та організацій, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства, безпосередньо належить до компетенції обласної ради, то приймаючи відповідне рішення слід оцінювати не лише дотримання формальних вимог, але й відповідність його волевиявлення інтересам громади.
Розглядаючи даний спір, суд оцінює дії обласної ради крізь призму принципів пропорційності, добросовісності та законності, визначаючи, чи не було у її діях ознак свавілля або зловживання владою.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовуючи порушення Чернігівською обласною радою під час прийняття рішення «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 27.09.2023 №18-15/VIII, вказує, що згідно опису меж мисливських угідь, наведених у рішенні обласної ради від 27.09.2023, до їх складу входять також землі на території Бахмацької та Крутівської ОТГ, які погодження в порядку статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не надавали.
Так, рішенням Бахмацької міської ради «Про відмову надання у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на землях комунальної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 30.11.2022 (двадцять дев'ята сесія восьмого скликання) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» наданні у користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства на землях комунальної власності, загальною площею 141,0756 га (кадастровий номер 7420389000:10:000:0029, цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби).
Втім, на запит прокуратури Бахмацька міська рада листом №3-16/1445 від 15.04.2024, надала інформацію, що у межах ділянки №3 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної форми власності: з кадастровим номером 7420389000:10:000:0029 площею 141,0756 га; з кадастровим номером 7420389000:10:000:0030 площею 14,9304 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1245 площею 20,3111 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1243 площею 8,7622 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1244 площею 4,4188 га; інші земельні ділянки та землі, несформовані у земельні ділянки, які є комунальною власністю відповідно до п. 24 розділу Перехідних положень Земельного кодексу України, а також земельні ділянки (не витребувані земельні частки (паї), які перебувають в оренді ТОВ «Агродмитрівське» з кадастровим номером 7420389000:11:000:1054 площею 4,3811 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1055 площею 5,1819 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1056 площею 7,1500 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1057 площею 7,052 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1058 площею 7,1310 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1059 площею 6,4621 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1060 площею 5,7395 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1064 площею 5,2427 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1065 площею 5,0427 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1066 площею 4,7652 га, яке погодження також не надавало.
У свою чергу, згідно інформації зазначеної Крутівською сільською радою у листі від 29.02.2024 №193/03-37 рішенням виконавчого комітету Крутівської сільської ради від 14 листопада 2022 року № 5 на запит ТОВ МРП «Єгер» спочатку було надано погодження на користування мисливськими угіддями на території Крутівської сільської ради, втім в подальшому виконавчий комітет Крутівської сільської ради прийняв рішення від 14.02.2023 №5, яким скасував попереднє рішення про погодження надання у користування мисливських угідь ТОВ МРП «Єгер» в цілому.
При цьому, на запит прокуратури, Крутівська сільська рада листом від 09.04.2024 №351/03-37 повідомила, що у межах мисливських угідь ділянки № 1 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 7420884800:02:000:1630 площею 79,8 га з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби; з кадастровим номером 7420884800:02:000:1633 площею 38,4413 га, яка до 10.03.2023 перебувала у користуванні ФГ «Крупський» та з кадастровим номером 7420884800:02:000:1684 площею 42,879 га з цільовим призначенням землі запасу.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що з інформації ПП «Елітзем» від 13.06.2024 №23, з картографічними матеріалами вбачається перебування земельних ділянок комунальної власності Бахмацької та Крутівської ОТГ у межах мисливських угідь, які рішенням Чернігівської обласної ради передано у користування ТОВ «МРП «Єгер» прокурор вважає, що Чернігівською обласною радою 27.09.2023 року прийнято рішення фактично в інтересах ТОВ «МРП «Єгер» за відсутності погоджень з територіальними громадами, у межах яких суб'єкт господарювання планує здійснювати господарську діяльність пов'язану з веденням мисливського господарства, що є порушенням статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Судом відхиляються наведені доводи прокурора щодо порушення прав землевласників та землекористувачів, в особі Бахмацької міської ради та Крутівської сільської ради щодо надання земель, що належать останнім на праві комунальної власності без одержання погодження у встановленому статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» порядку, з огляду на наступне.
Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства визначено статтею 6 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за умовами якої до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, належить: здійснення державного регулювання у галузі мисливського господарства та полювання; організація робіт з охорони, використання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь; розроблення та прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань ведення мисливського господарства та полювання, мисливського собаківництва, використання ловчих звірів і птахів; встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо використання державного мисливського фонду; розроблення проектів лімітів та норм використання мисливських тварин, встановлення за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, строків здійснення полювання; визначення за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вартості ліцензій на добування мисливських тварин; подання документів з питань надання у користування мисливських угідь; підготовка проектів планів переселення мисливських тварин, організація роботи з їх штучного відтворення; затвердження правил державного обліку мисливських тварин і обсягів їх добування; встановлення порядку видачі паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; встановлення порядку видачі посвідчень мисливця і щорічних контрольних карток обліку добутої дичини і порушень правил полювання, розроблення та затвердження відповідних навчальних програм з питань мисливського господарства та полювання; організація роботи з упорядкування мисливських угідь, визначення їх пропускної спроможності; здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.
Згідно статті 6-1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання, належить: подання документів з питань надання у користування мисливських угідь; здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання; видача в установленому порядку дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; ведення державного обліку чисельності і добування мисливських тварин; видача паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; видача посвідчень мисливця і щорічної контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання; організація роботи з укладання з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства та здійснення контролю за виконанням цих договорів; ведення державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України; здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.
Статтею 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.
Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
Судом встановлено, що згідно з описом площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» з розподілом по землекористувачам (землевласникам) до запропонованої площі мисливських угідь увійшли, у межах Крутівської сільської ради Ніжинського району землі, що перебувають у користуванні наступних суб'єктів господарювання: ДП «Борзнарайагролісгосп» - 473,2000 га; СТОВ «Дружба-Нова» - 1718,5899 га; ТОВ «Добробут Агро-Плюс» - 96,1516 га; ТОВ «ІСТ Агро» - 95,7048 га; ПП «Рассвет» - 471,7437 га; ФГ Нога В.П. - 48,9819 га; ФГ «Борзнянське» - 245,3431 га; ФГ «Крупський» - (СТОВ «Дружба-Нова») - 141,2557 га, а разом по Крутівській ОТГ - 3290,9707 га, а у межах Бахмацької міської ради Ніжинського району землі, що перебувають у користуванні наступних суб'єктів господарювання: ДП «Бахмачрайагролісництво» - 67,3000 га; ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» - 5,1444 га; ФГ «Булах Василь Миколайович» - 97,7421 га; ОСОБА_3 (21 ділянка) - 42,0000 га; ОСОБА_4 (23 ділянки) - 46,0000 га, разом по Бахмацькій ОТГ - 258,1865 га.
Отже, згідно з вказаним розподілом, до площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування не увійшли землі комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської ради Ніжинського району.
Землі, що увійшли до складу мисливського угіддя перебувають у користуванні відповідних суб'єктів господарювання, якими надано погодження щодо включення зазначених земель до площі мисливських угідь, що повністю відповідає вимогам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
З рішення Чернігівської обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 27.09.2023 №18-15/VIII вбачається, що ТОВ «МРП «Єгер» надані мисливські угіддя лише площею 5223 га і складаються із земель, які знаходяться в межах ділянок №1, №2 і №3, що зазначені в описі меж рішення про надання мисливських угідь.
При цьому, встановлений у спірному рішенні опис меж визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га, що надані у користування обласною радою і до площі мисливських угідь наданих у користування включаються лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території, площі угідь 5223 га, користувач мисливських угідь має право здійснюватися мисливське господарство, до яких не входять земельні ділянки комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської ради Ніжинського району.
Визначення у рішенні обласної ради опису меж мисливського угіддя саме по собі не свідчить про включення до його складу всіх земель, які географічно потрапляють під цей опис.
Наведений у рішенні опис має виключно технічний характер та слугує орієнтиром для визначення території в межах якої перебувають ділянки надані для здійснення ТОВ «МРП «Єгер» діяльності у сфері мисливського господарства. Водночас, фактична площа угідь, наданих у користування, обмежується лише тими земельними ділянками щодо яких користувач отримав письмові погодження від їхніх власників або користувачів, як цього вимагає стаття 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Відсутність погоджень автоматично виключає можливість включення відповідних земель до складу мисливських угідь та відповідно ведення на них мисливського господарства.
Сам по собі факт територіальної наближеності або суміжності земельних ділянок або знаходження земельної ділянки в межах опису наведеного у рішенні обласної ради, не свідчить про їх фактичне надання для використання мисливським господарством.
При цьому, жодна норма профільного закону не зобов'язує отримувати в користування мисливські господарства суцільним, єдиним масивом.
Загальні межі описані в рішенні окреслюють тільки зовнішні межі мисливського господарства, тоді як внутрішні межі мисливського господарства, які є предметом оскаржуваного рішення, обмежуються тими ділянками щодо яких не отримано погодження, що підтверджується і самим рішенням в якому прямо вказано, що «надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства згідно з описом меж, площею 5223 га, терміном на 49 років відповідно до отриманих погоджень», тобто рішенням не передавались у користування земельні ділянки, щодо яких не було отримано погоджень.
У той же час, ТОВ «МРП «Єгер», як користувач, за умовами спірного договору зобов'язується, зокрема, протягом двох років з дня підписання цього договору забезпечити мисливське упорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо.
Отже, сторони договору, розуміючи, що загальна площа мисливського господарства є неоднорідною, поклали на користувача обов'язок визначення в натурі меж всіх ділянок.
Тоді як, твердження прокурора про входження до мисливських угідь земель Крутівської сільської ради, Бахмацької міської ради Ніжинського району та ТОВ «Агродмитрівське», про які зазначено в листах відповідних рад, щодо яких відповідач-3 не отримував погодження, не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Під час розгляду справи, суду не надано в порядку приписів статей 76, 77, 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України доказів про здійснення на вказаних прокурором землях мисливської діяльності, біотехнічних заходів або іншої діяльності, притаманної ТОВ «МРП «Єгер», як користувачу мисливських угідь.
Не підтверджує вказаних обставин і надана інформація ПП «Елітзем» від 13.06.2024 №23, з картографічними матеріалами, оскільки з її змісту вбачається, що аналіз був проведений, виходячи лише з опису загальних меж території, в межах якої знаходяться надані ділянки, без врахування внутрішніх меж наданих в користування відповідачу-3 земельних ділянок в площі 5223 га.
Разом з цим, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.07.2019 у справі № 910/1711/18, про те, що першочерговим є визначення меж мисливських угідь задля встановлення власників та користувачів земельних ділянок на яких розміщено такі мисливські угіддя. Саме за відсутності чіткого встановлення таких меж, неможливо визначити чи було отримано всі погодження власників і користувачів земельних ділянок (аналогічний висновок міститься у п. п. 47, 48 постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 910/1711/18).
У даному випадку, в оспорюваному рішенні Чернігівської обласної ради міститься опис меж, що має виключно загальний характер, не є таким, що встановлює точні геодезичні межі кожного переданого у користування мисливського угіддя.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», визначення фактичних меж мисливських угідь здійснюється на підставі погоджень, отриманих користувачем від власників або землекористувачів конкретних земельних ділянок, які підлягають включенню до складу угіддя.
Чернігівська обласна рада, зазначаючи в рішенні опис меж мисливського угіддя, не вийшла за межі своїх повноважень, оскільки такий опис слугує лише для окреслення території, в межах якої розташовані погоджені земельні ділянки.
Водночас точна площа та межі мисливських угідь визначаються виключно за погодженням власника (користувача) такої земельної ділянки, що є складовою частиною процесу формування території мисливського господарства.
За своєю природою мисливські угіддя можуть мати фрагментарну структуру, тобто складатися з окремих земельних масивів, які не є територіально суміжними, а тому опис меж у рішенні ради є узагальненим і відображає лише географічне розташування таких земель у межах адміністративно-територіальних одиниць, а не масив землі переданий у користування під мисливські угіддя.
За наведених обставин, враховуючи відсутність будь-яких доказів використання спірних земель ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства, а також те, що зі змісту рішення обласної ради вбачається, що воно прийнято виключно щодо надання земельних ділянок в площі відповідній наданим погодженням землевласників і землекористувачів (5223 га), суд приходить до висновку про безпідставність наведених прокурором доводів.
Відхиляє суд і доводи прокурора, як підставу для скасування рішення Чернігівської обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Егер» від 27.09.2023 №18-15/VIII, про порушення прав Ічнянської міської ради та Плисківської сільської ради, оскільки ними було погоджено передачу мисливських угідь для ведення мисливського господарства в адміністративних межах відповідних ОТГ строком лише на 15 років.
Так, елементом принципу верховенства права, який визнається та діє в Україні та яким керується суддя, здійснюючи правосуддя (частина 1 статті 8, частина 1 статті 129 Конституції України, частина 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України), є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії", "Олександр Волков проти України").
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду національне законодавство має тлумачитися так, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19, пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21)).
Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити відповідно до розумних цілей регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22, пункт 7.33).
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Частиною 2 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Отже, за замістом частини 1 вказаної статті мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування включно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
При цьому, надання мисливських угідь здійснюється за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, яким є Державне агентство лісових ресурсів України, та за погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок
Водночас, такі мисливські угіддя, що надані у користування відповідним суб'єктом державної влади, за поданням центрального органу та погодженням власника або користувача земельної ділянки, надаються на строк не менше як на 15 років, відповідно до частини 2 статті 22 Закону.
З аналізу положення частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», вбачається, що наведені норми не наділяють власника або користувача земельної ділянки правом визначати строк, на який можуть надаватися мисливські угіддя, а закон визначає лише нижню межу строку на який надається земельна ділянка для мисливського господарства.
У даній статті, законодавець чітко розмежував компетенцію між особами, які надають погодження на включення їх земель до складу мисливських угідь, та органами, уповноваженими приймати рішення про надання таких угідь у користування.
Надання погодження власником чи землекористувачем є лише вираженням згоди на можливість використання земельної ділянки у межах мисливського угіддя, але не означає наділення його правом встановлювати часові межі користування такими угіддями.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Чернігівська обласна рада, надаючи мисливські угіддя у користування на строк, який перевищує термін, визначений Ічнянською міською радою та Плисківської сільською радою земельних ділянок у своїх погодженнях, діяла у межах наданих їй законом повноважень та відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і такі дії не свідчать про перевищення визначеної законом компетенції.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер».
Водночас, зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав і для визнання недійсним договору № 144 про умови ведення мисливського господарства, укладеного 05.12.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» на виконання, зокрема, рішення Чернігівської обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Егер» від 27.09.2023 №18-15/VIII.
Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними саме станом на момент вчинення правочину.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Зі змісту оскаржуваного правочину вбачається, що він укладений на виконання, зокрема, рішення Чернігівської обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 27.09.2023 №18-15/VIII, яке, як встановлено судом вище, прийнято у відповідності до приписів статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», при цьому оскаржуваний правочин підписаний уповноваженими особами та містить всі істотні умови, визначені законодавством, яке регулює діяльність у сфері мисливського господарства.
Інших доводів та підстав, які б зумовлювали недійсність правочину прокурором суду не наведено, і судом під час розгляду даної справи не встановлено.
Водночас, суд зазначає, що мисливські угіддя за визначенням статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку (частина 1 та 2 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (дані по тексту - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право користування мисливськими угіддями є правом на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Перший протокол ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 і з огляду на приписи частини першої ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Під час розгляду справи, прокурором не визначено яким чином позбавлення ТОВ «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» права користування мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу та відповідатиме критерію законності втручання у право мирного володіння ТОВ «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер».
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Прокурором під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами факту порушення вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення обласної ради та укладеного на його виконання договору.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи прокурора про порушення Чернігівською обласною радою пунктів 2.2 та 2.3 Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Чернігівської обласної ради від 21.12.2012 року (далі - Порядок), під час прийняття оскаржуваного рішення, якими визначено необхідність надання інформації про участь у комплексному соціально-економічному розвитку територіальних громад або про укладання угод про співпрацю користувача мисливських угідь з місцевими територіальними громадами, крім державних підприємств; погодження відповідної районної державної адміністрації та нотаріального засвідчення погоджень від фізичних осіб власників (користувачів) земельних ділянок, що увійшли до складу мисливського угіддя.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» законодавство України - це взаємопов'язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів. Законодавство України структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Частиною 2 вказаної статті Закону визначено, що законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти: а) постанови Верховної Ради України, що містять норми права (далі - постанови Верховної Ради України); б) укази Президента України, що містять норми права (далі - укази Президента України); в) постанови Кабінету Міністрів України, що містять норми права (далі - постанови Кабінету Міністрів України); г) накази міністерств, що містять норми права (далі - накази міністерств); ґ) акти інших державних органів, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти інших державних органів); д) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази міністерств Автономної Республіки Крим, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим); е) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій (з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону), накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що містять норми права (далі - акти місцевих державних адміністрацій); є) акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти місцевого самоврядування), з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону.
Отже, у відповідності до приписів статті 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» Порядок надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Чернігівської обласної ради від 21.12.2012, є підзаконним нормативно-правовим актом
Відповідно до статті 17 Закону України «Про правотворчу діяльність» підзаконний нормативно-правовий акт - це акт, прийнятий (виданий) суб'єктом правотворчої діяльності на основі та на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію.
При цьому, підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України, законам, чинним міжнародним договорам України, підзаконним нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та узгоджуватися між собою.
Згідно пункту 1.1 Порядку, він розроблений відповідно до Конституції України, Законів України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Стаття 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначає, що юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів, зокрема, акти органів місцевого самоврядування приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України і є обов'язковими до виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (територіальної громади) (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність»).
Відтак, оскільки вказаний Порядок прийнятий у відповідності, зокрема, до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», останній повинен відповідати його нормам і не суперечити їм.
Прокурор посилається на порушення відповідачем-1 пунктів 2.2 та 2.3 Порядку, які містяться у розділі 2 «Надання у користування мисливських угідь».
Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку Чернігівська обласна рада приймає рішення щодо надання у користування мисливських угідь на підставі подання територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Чернігівської області. Подання повинно містити повну назву користувача мисливських угідь, площу мисливських угідь, які надаються у користування, місце розташування (район), строк на який пропонується їх надання. Подання погоджується Чернігівською обласною державною адміністрацією і територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Пунктом 2.2 Порядку встановлено, що до подання додаються: копія статуту юридичної особи; витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); картографічний матеріал (М 1:50000) з нанесеними межами мисливських угідь, які пропонується надати у користування (завіряється начальником районного управління (відділу) земельних ресурсів і скріпляється печаткою); експлікація земельних угідь (рілля, сіножаті, пасовища, лісові землі, болота, тощо) по кожному землевласнику і землекористувачу, які входять в ці межі, в розрізі сільських (селищних) або міської рад (завіряється начальником районного управління (відділу) земельних ресурсів, зазначаються номер вихідного документа та дата його видачі); погодження всіх власників або користувачів земельних ділянок, на яких передбачається створення мисливського господарства; погодження сільської (селищної) або міської ради на земельні ділянки комунальної власності, на території яких знаходяться мисливські угіддя; інформація користувача мисливських угідь про участь у комплексному соціально-економічному розвитку територіальних громад або про укладання угод про співпрацю користувача мисливських угідь з місцевими територіальними громадами, крім державних підприємств; погодження відповідної районної державної адміністрації; відмова попереднього користувача мисливських угідь у разі надання мисливських угідь новому користувачу; план розвитку мисливського господарства; погодження мають містити повне найменування юридичної або фізичної особи, що надає погодження, площу земель, що перебувають у власності або користуванні, на яких створюється мисливське господарство і повне найменування користувача мисливських угідь, якому погоджується надання мисливських угідь.
За умовами пункту 2.3 Порядку погодження органів місцевого самоврядування повинні бути оформлені у вигляді рішень сесій відповідних рад. Погодження районних державних адміністрацій повинні бути оформлені у вигляді відповідних розпоряджень. Погодження фізичних осіб засвідчуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами або нотаріально.
У свою чергу, стаття 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлює, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.
Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
З системного аналізу пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 Порядку та статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вбачається, що спірні положення Порядку покладають на заявника обов'язок подати документи та вчинити дії, що не передбачені статтею 22 спеціального Закону, при цьому спірні положення Порядку визначають такий обов'язок саме для територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, як на суб'єкта звернення з відповідним поданням про надання у користування мисливських угідь.
Статтею 22 Закону обов'язок щодо звернення покладений саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, яким є Державне агентство лісових ресурсів України, яке і звернулося до Чернігівської обласної ради з подання про надання у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь, площею 5223 га.
При цьому, приписи статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не покладають на суб'єкта звернення та/або відповідне мисливське господарство обов'язок надавати інформацію про участь у комплексному соціально-економічному розвитку територіальних громад або про укладання угод про співпрацю користувача мисливських угідь з місцевими територіальними громадами та погодження відповідної районної державної адміністрації, як і не встановлено вимог до форми погодження відповідного власника (користувача) земельної ділянки.
Наведене свідчить, що положення пунктів 2.2, 2.3 Порядку суперечать статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки покладають на суб'єкта звернення обов'язки, що непередбачені законом.
Відповідно до частини 1, 2, 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Відтак, враховуючи встановлену невідповідність пунктів 2.2 та 2.3 Порядку приписам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», обласною радою правомірно не враховано вказаний Порядок, оскільки останній суперечить Закону, який в ієрархії нормативних актів має вищу юридичну силу.
Поряд з тим суд зауважує, що рішенням Чернігівської обласної ради «Про втрату чинності рішення обласної ради від 21 грудня 2012 року «Про затвердження Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними» від 17.09.2024 №08-19/VIII, рішення одинадцятої сесії обласної ради шостого скликання від 21 грудня 2012 року «Про затвердження Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними» визнано таким, що втратило чинність, в тому числі з підстав того, що вказаний порядок не відповідає статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Відхиляє суд, як необґрунтовані, і доводи прокурора про прийняття Чернігівською обласною радою рішення без належного вивчення юридичним відділом обласної ради документів поданих для передачі у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» спірних мисливських угідь.
Як встановлено судом, подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання (стаття 6, 6-1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство).
Відповідно до пункту 1, підпункту 4.1 пункту 4 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26.03.2021 №217, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами та відповідно до покладених на них завдань забезпечують, зокрема, подання документів Держлісагентству з питань надання у користування мисливських угідь.
Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404 (далі - Положенням про міжрегіональні управління), встановлено, що Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Управлінь і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Пунктом 2 Положення про міжрегіональні управління встановлено, що управління у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, указами та дорученнями Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, наказами Держлісагентства, дорученнями Голови Держлісагентства, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
При цьому, за умовами пункту 3 Положення про міжрегіональні управління завданням управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.
Відповідно до Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Держлісагентства України від 09.11.2022 №1011, управління є територіальним органом Держлісагентства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагентства України на території Сумської та Чернігівської областей.
Згідно пункту 4 Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, управління відповідно до покладених на нього завдань, здійснює: державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання; контроль за виконанням договорів про умови ведення мисливського господарства; видачу спеціальних дозволів на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування; видачу дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, а також на відстріл та відлов хижих та шкідливих тварин за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; видачу паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів.
Отже, враховуючи статтю 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та чинні Положення, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Чернігівської області надаються у користування за рішенням Чернігівської обласної ради за поданням Держлісагентства України, підготовленим на підставі документів, поданих Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства.
Положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не містять приписів, які б покладали на обласну раду обов'язок здійснювати перевірку повноти, достовірності та правильності документів, поданих Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства чи Державним агентством лісових ресурсів України для надання мисливських угідь у користування.
Водночас стаття 22 цього Закону визначає, що до повноважень обласних рад належить прийняття рішення про надання угідь у користування, виходячи з матеріалів, поданих уповноваженими органами.
При цьому, доводи прокурора про те, що окремі погодження суб'єктів господарювання надані за відсутності відповідних повноважень та без дотримання вимог чинного законодавства щодо представництва та правонаступництва юридичних осіб спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом.
Так, посилання прокурора на те, що висновок-погодження від 02.11.2022 № б/н про погодження ФГ «Нога В.П.» надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» на території господарства площею 48,9819 га містить відтиск печатки ФГ «Рас'свет», тоді як за пошуком у googl та через офіційний сайт Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/government-agencies-request) жодних відомостей про існування та реєстрацію суб'єкта господарювання з найменуванням ФГ «Нога В.П.» (ФОП Нога В.П.) не віднайдено, а будь-які документи щодо передачі ФГ «Нога В.П.» повноважень щодо представництва інтересів цього суб'єкта господарювання іншим суб'єктам господарювання, зокрема ПП «Рассвет» до клопотання про прийняття рішення щодо передачі у користування мисливських угідь не надано, спростовується відповіддю Ноги Володимира на адвокатський запит представника відповідача-3, в якій зазначено, що землі ПП «Рассвет» (правильне найменування ФГ «Рас'свет») площею 48,9819 га складаються з двох земельних ділянок: площею 9,3472 га (кадастровий номер 7420885600:03:000:1071) та площею 39,6347 (кадастровий номер 7420885600:03:000:1072), які належать ОСОБА_1 на праві користування (оренди) на підставі договору оренди №11826497 та договору оренди № 11825968 відповідно.
При цьому, як вбачається відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ОСОБА_2 є засновником та членом фермерського господарства «Рас'свет» (код ЄДРПОУ 35583687).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Отже, в силу закону, фактичним користувачем зазначених земельних ділянок є ФГ «Рас'свет», яке і надало висновок-погодження.
Висновок-погодження підписаний саме від імені ФГ «Рас'свет», і саме печатка ФГ «Рас'свет» поставлена на висновку-погодження, а підписав ОСОБА_2 , який згідно відповіді на адвокатський запит на момент підписання погодження виконував обов'язки керівника.
Безпідставним є і посилання прокурора на те, що висновок-погодження СТОВ «Дружба-Нова» від 01.11.2022 №01/11-01 про надання у користування мисливських угідь на території господарства площею 141,2557 га складеного як правонаступником ФГ «Крупський» надано суб'єктом господарювання, у якого відсутні відповідні повноваження.
Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ФГ «Крупський» є ТОВ «Калина».
Станом на дату видачі висновку погодження 01.11.2022 року №01/11-01 ФГ «Крупський» було припинено, всі права і обов'язки перейшли до ТОВ «Калина», яке, в свою чергу, перебуває у стані припинення.
Рішення про припинення ТОВ «Калина» шляхом приєднання до ТОВ «Дружба-Нова» (реєстраційна дія №1000431270044000380) було зареєстроване 27.04.2021 року.
Правонаступником ТОВ «Калина» є ТОВ «Дружба-Нова», оскільки відповідно до відповіді ТОВ «Дружба-Нова» на момент надання висновку-погодження уже був підписаний передавальний акт між ТОВ «Калина» та ТОВ «Дружба-Нова», крім того правонаступництво ТОВ «Дружби-Нова» ТОВ «Калини» підтверджується висновками незалежних аудиторів ТОВ «Дружби-Нова», які розміщені у відкритому доступі за посиланням: http://druzhbanova.prat.in.ua/files/builders/81960/documents/452641/doc_92455.pdf.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
У постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі 922/3979/21 зазначено « 8.26. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій у сукупності обставини, зазначені в розділі 6 цієї постанови, в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 та вищезазначеним щодо статті 6 Конвенції».
Отже, враховуючи встановлені обставини та наведені вище висновки Верховного Суду, суд у даній справі приходить висновку, що ТОВ «Дружба-Нова» надало погодження саме як правонаступник ФГ «Крупський».
Необґрунтованими є і доводи прокурора про те, що на територіях, які не увійшли до складу мисливських угідь може здійснюватися полювання, що наражатиме мешканців відповідних територіальних громад, які займаються господарськими справами поряд з ділянками, які увійшли до складу мисливського угіддя, на небезпеку.
Як зазначалося вище, ведення мисливського господарства, в силу приписів статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» здійснюється користувачами мисливських угідь.
Відповідно до пункту 1 та 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: 1) полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму; 2) полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин); у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей.
Приписи статті 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначають, що документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.
Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.
Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання, родоводи і паспорти на собак мисливських порід, які можуть використовуватися в полюванні, паспорти на інших ловчих звірів і птахів видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Статтею 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. Ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь.
Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь.
Отже, чинне законодавство України детально регулює порядок здійснення полювання, процедуру отримання відповідних дозвільних документів, а також визначення зон, у межах яких дозволяється ведення мисливського господарства.
За наведеного, суд не може прийняти як належні доводи прокурора про наявність потенційної загрози, оскільки зазначені твердження мають характер припущення і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б свідчили про реальні порушення або ризики з боку користувача мисливських угідь.
До того ж, розпорядженням Чернігівської обласної військової адміністрації №219 від 16.06.2022 «Про організацію виконання рішення Ради оборони області», зокрема, заборонено відкриття сезону полювання на території області.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради, Ічнянської міської ради, Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до Чернігівської обласної ради до Державного агентства лісових ресурсів України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним правочину відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2025.
СуддяТ.В. Васильченко