ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2025Справа № 910/12585/24
Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І., розглянувши матеріали заяви Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про відвід судді у справі
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, вул. Автозаводська, буд.2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44725823)
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (04073, просп. Степана Бандери, буд.7, м. Київ, код ЄДРПОУ 30019335)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022)
про повернення попередньої оплати та стягнення 3% річних у загальному розмірі 2 562 922 373, 48 грн.
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (далі - відповідач) про повернення попередньої оплати та 3% річних у розмірі 2 410 825 714,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за Державним контрактом № 22/2-83-EDK-23 на поставку товарів оборонного призначення від 18.12.2023 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну поставку товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 410 035 538,46 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 790 175,59 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" суму попередньої оплати у розмірі 2 453 850 196 грн 90 коп, 3% річних у розмірі 19 076 629 грн 50 коп., інфляційних втрат у розмірі 89 995 547 грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 847 840 грн 00 коп судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського від 09.09.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/12585/24 залишено без змін.
08.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/12585/24.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.09.2025 заяву Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про відстрочення виконання рішення призначив до розгляду на 30.09.2025.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.10.2025, у задоволенні заяви Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про відстрочення виконання рішення від 18.03.2025 у справі №910/12585/24, відмовив.
27.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій скаржник просить визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 24.10.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженні ВП № 79426917 від 24.10.2025. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову від 24.10.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженні ВП № 79426917 від 24.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 прийнято до розгляду скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", розгляд скарги призначено на 11.11.2025.
10.11.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду скарги у справі № 910/12585/24.
Зазначена заява мотивована тим, що при винесенні ухвали від 14.10.2025 про відмову у задоволенні заяви Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про відстрочення виконання рішення від 18.03.2025 у справі №910/12585/24, суд ігнорував його аргументи, що є не просто порушенням норм процесуального права, а упередженим, однобічним ставленням суду до розгляду заяви відповідача. Припущення суду, які основані на помилкових висновках щодо учасників справи та правовідношення між ними є проявом упередженості суду, який фактично переклав питання вирішення існуючої проблеми із площини справедливого та розсудливого судочинства на розсуд самої Агенції, що призвело лише до збільшення витрат відповідача у виді виконавчого збору та жодним чином не наблизило реальне виконання судового рішення. Зазначені факти викликають у заявника обгрунтований та розумний сумнів у неупередженості та необ'єктивності судді при розгляді скарги. Відповідач вважає, що суддя Ягічева Н.І. постановивши ухвалу, якою відмовила у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у цій справі, з прямо пов'язаними предметом розгляду, розглядатиме скаргу Агенції через призму вже сформованих власних суб'єктивних упереджень.
Розглянувши вищевказану заяву про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи № 910/12585/24, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Частинами 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За висновками суду, викладені у заяві твердження відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з визначеними процесуальним законом підставами для відводу судді.
При цьому, суд зазначає наступне.
Статтею 126 Конституції України проголошено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).
Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
У пункті 11 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення.
Слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Крім того, слід зауважити, що відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що неупереджений розгляд справи є однією з найголовніших засад здійснення господарського судочинства, а також основоположним правом особи, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Наразі, суд зазначає, що твердження відповідача про упередженість судді та її необ'єктивність під час розгляду скарги є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.
Суд звертає увагу на те, що в силу приписів частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями судді не свідчить про упередженість такого судді та не є підставою для його відводу відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.
У контексті означеного суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Тобто, нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.
У даному випадку, мотивування заявленого відводу зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді відповідної скарги та бути підставою для його відводу, а у випадку незгоди учасника судового процесу з відповідними діями останній не позбавлений права на оскарження відповідного судового рішення у встановленому законом порядку з включенням відповідних заперечень до апеляційної скарги.
Оскільки фактично доводи заявника щодо відводу судді Ягічевої Н.І. зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, що з огляду на імперативні приписи ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для відводу, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відмови у задоволенні зазначеної заяви.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Представник відповідача зробив заяву про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/12585/24, - 10.11.2025, за день до судового засідання, у зв'язку з чим питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає скаргу.
Керуючись ст.ст.35, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/12585/24, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА