ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1144/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Васюти Ольги Василівни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОНА"
про розірвання договору поставки та стягнення коштів в сумі 250193,75 грн.
встановив, що фізична особа-підприємець Васюта Ольга Василівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Анкона" про розірвання договору поставки №17/03/25-72 від 17.03.2025 та стягнення коштів в сумі 250193,75грн.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору поставки №17/03/25-72 та обґрунтовано приписами ст.16, 525, 526, 610, 615, 651, 629, 712 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 24.09.25 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам у справі процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. За приписами ч. 11 ст. 242 ГПК України у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначену ухвалу направлено сторонам та отримано позивачем 30.09.25, відповідачем - 03.10.25, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
За приписами ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, а також приймаючи до уваги, що правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався, справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
17 березня 2025 року між фізичною особою-підприємцем Васютою Ольгою Василівною (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкона" (далі - Відповідач) укладено договір поставки № 17/03/25-72 (далі - Договір). Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами ( п.9.1 Договору).
За умовами Договору Відповідач зобов'язався передати у встановлений Договором термін у власність Позивача металопродукцію (далі - Товар), а останній, у свою чергу, - оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за Договором, визначається у рахунках-фактурах.
Поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року з урахуванням особливостей, встановлених Договором (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах ЕХУ (склад Відповідача або станція відправлення), за адресою, що вказана у видатковій накладній, якщо інше не вказано в рахунках-фактурах або інших додатках до Договору.
Поставка Товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок Відповідача попередньої оплати в розмірі 100% вартості Товару (п.2.3. Договору).
Датою поставки вважається: при поставці залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом - дата видаткової накладної Постачальника або товаро-транспортної накладної; при самовивозі товару покупцем зі складу Постачальника - дата видаткової накладної Постачальника ( п.2.4 Договору).
Відповідно до п.3.6. Договору оплата Товару здійснюється Позивачем шляхом передоплати 100% вартості Товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах.
Відповідачем виставлено Позивачу наступні рахунки на загальну суму 250193,75 грн: № 1 від 17.03.2025 року на суму 75132,00 грн; № 2 від 25.03.2025 року на суму 175061,75 грн.
Позивачем, на виконання п.3.6. Договору, здійснено передоплату на загальну суму 250193,75 грн, а саме: 18.03.2025 згідно платіжної інструкції № 123 на суму 75132,00 грн; 26.03.2025 згідно платіжної інструкції №13 на суму 95000,00 грн; 09.04.2025 згідно платіжної інструкції № 16 на суму 80061,75 грн.
Доказів поставки товару Відповідачем матеріали справи не містять.
11.07.2025 року на адресу Відповідача Позивачем надіслано заяву № 08/07 від 08.07.2025 року про розірвання договору та повернення коштів (отримано Відповідачем 15.07.25 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення), відповіді на яку матеріали справи не містять.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Так, згідно з приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст.693 ЦК України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
11.07.2025 року на адресу Відповідача Позивачем надіслано заяву № 08/07 від 08.07.2025 року про розірвання договору та повернення коштів (отримано Відповідачем 15.07.25 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення), відповіді на яку матеріали справи не містять.
В Постанові ВС від 21 лютого 2018 року по справі № 910/12382/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Отже, не мають значення причини порушення строків поставки товару, а тільки факт порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути в судовому порядку у зв'язку з простроченням поставки товару, є грошовим зобов'язанням продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.662 - 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з п.2.3 Договору поставка Товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок Відповідача попередньої оплати в розмірі 100% вартості Товару.
Датою поставки вважається: при поставці залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом - дата видаткової накладної Постачальника або товаро-транспортної накладної; при самовивозі товару покупцем зі складу Постачальника - дата видаткової накладної Постачальника ( п.2.4 Договору).
Відповідно до п.3.6. Договору оплата Товару здійснюється Позивачем шляхом передоплати 100% вартості Товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах.
Відповідачем виставлено Позивачу наступні рахунки на загальну суму 250193,75 грн, а саме: № 1 від 17.03.2025 року на суму 75132,00 грн; № 2 від 25.03.2025 року на суму 175061,75 грн.
Позивачем, на виконання п.3.6. Договору, здійснено передоплату на загальну суму 250193,75 грн, а саме: 18.03.2025 згідно платіжної інструкції № 123 на суму 75132,00 грн; 26.03.2025 згідно платіжної інструкції №13 на суму 95000,00 грн; 09.04.2025 згідно платіжної інструкції № 16 на суму 80061,75 грн.
Доказів поставки Відповідачем Позивачу товару у строки, визначені у Договорі, матеріали справи не містять, такі докази відповідач не подав, як і докази повернення оплати позивачу.
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі № 3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Предметом позову у даній справі є стягнення з Відповідача попередньої оплати оскільки, за твердженням Позивача, Відповідачем не було поставлено оплачений товар.
В контексті наведеного, суд констатує факт невиконання Відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань в частині поставки Позивачу товару, відтак вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 250193,75 грн попередньої оплати є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина перша статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ст.665 ЦК України).
За змістом ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За наведених обставин, суд висновує про істотне порушення Відповідачем умов Договору, та констатує, що Позивач правомірно скористався своїм правом, закріпленим в силу положень статей 662, 673, 772 ЦК України, та вчинив дії щодо відмови від Договору, повідомивши Відповідача шляхом надіслання йому претензії від 08.07.25.
Юридичний аналіз положень статей 662, 673, 772 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір поставки є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
З урахуванням встановлених судом обставин щодо невиконання Відповідачем обов'язку повернути Позивачу попередню оплату за Договором суд зазначає, що вимога про розірвання договору у цьому випадку також є належним способом захисту порушеного права Позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №911/1442/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічний висновок також викладено Верховним Судом у справах №910/16750/18, №911/991/19.
На момент прийняття рішення спірний Договір є чинним.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина третя статті 653 ЦК України).
Висновок суду.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, відтак позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 6780,91грн (за майнову та немайнову вимоги), що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 20.09.25.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 6780,91грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов фізичної особи-підприємця Васюти Ольги Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкона" про розірвання договору поставки №17/03/25-72 від 17.03.2025 та стягнення коштів в сумі 250193,75грн.
Розірвати договір поставки № 17/03/25-72 від 17 березня 2025 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Васютою Ольгою Василівною (РНОКПП НОМЕР_1 )та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкона" (ідентифікаційний код 43296585).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкона" (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Матейки, буд.60, кв.40, ідентифікаційний код 43296585) на користь фізичної особи-підприємця Васюти Ольги Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 250193(двісті п'ятдесят тисяч сто дев'яносто три) гривні 75 коп. попередньої оплати та 6780(шість тисяч сімсот вісімдесят) грн 91коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.11.2025
Суддя П. А. Шкіндер