ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1014/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фінансова компанія", вул. Івана Франка, буд. 1 Б/6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозоро Іф", вул. Вовчинецька, буд. 12, кв. 1, м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення 5277,87 грн,
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фінансова компанія" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозоро Іф" про стягнення 147569,98 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
15.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фінансова компанія" надійшла заява (вх. № 16898/25) про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фінансова компанія" (вх. №16898/25 від 15.10.2025) про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.
Позиція позивача.
Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №1504-2025 від 15.04.2025 не здійснив оплату за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 5277,87 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фінансова компанія" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прозоро Іф" (як покупцем) укладено договір поставки №1504-2025 від 15.04.2025.
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (надалі - товар) на умовах, передбачених договором і відповідними додатковими угодами до договору.
Сторони обумовили, що кількість, якість, ціна товару вказується в додаткових угодах до договору, що є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.7 договору датою поставки товару є дата фактичного отримання товару покупцем у місці поставки відповідно до п. 2.3. даного договору, що зазначається в товарно-транспортній накладній.
Кількість товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при завантаженні на складі продавця (п. 2.8. договору).
Сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості Товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару, визначена на вагах на складі Постачальника та вказана в товарно-транспортній накладній (п.2.9 договору).
Сторони узгодили, що оплата вартості товару проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України на підставі рахунку-фактури на оплату товару шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.3.1 договору).
Оплата вартості товару проводиться покупцем в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді (п.3.2 договору).
15.04.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій обумовили партію товару, яка буде поставлена відповідно до умов договору, а саме: соя, в кількості 55,00 (+/-10%) тон, за ціною 18500,00 грн/тонна, що разом з ПДВ складало 1017500,00 грн.
Пунктом 3 додаткової угоди до договору сторонами передбачено порядок оплати: попередня оплата на протязі одного робочого дня на підставі виставленого рахунку. Строк поставки: з 16.04.2025 року по 26.04.2025 року. Місце поставки: Івано-Франківська обл., с.Угринів.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 947569,98 грн, що підтверджується видатковими накладними №11 від 16.04.2025 на суму 484699,99 грн, №10 від 16.04.2025 на суму 462869,99 грн та відповідно товарно-транспортними накладними №11 від 16.04.2025, №10 від 16.04.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено вартість поставленого товару частково, неоплачною залишилась вартість товару на суму 5277,87 грн.
Вказані обставини спричинили звернення позивача до суду з даним позовом.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару в сумі 5277,87 грн підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фінансова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозоро Іф" про стягнення 5277,87 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозоро Іф", вул.Вовчинецька, буд. 12, кв. 1, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 40670645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фінансова компанія", вул. Івана Франка, буд. 1 Б/6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (ідентифікаційний код 43370253) 5277 (п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 87 коп. боргу, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.11.2025
Суддя Неверовська Л.М.