номер провадження справи 3/171/25
12.11.2025 Справа №917/1422/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:
за позовом: Фізичної особи-підприємця ЛАВРІНЕНКА ІГОРЯ ГРИГОРОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УЗТК ТРЕЙД» (вул. Крива Бухта, будинок 2, місто Запоріжжя, Запорізька обл., 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 43075713)
про стягнення коштів в розмірі 181 535,13 грн.
Без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
12.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшли матеріали справи №917/1422/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ЛАВРІНЕНКА ІГОРЯ ГРИГОРОВИЧА до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЗТК ТРЕЙД» (скорочене найменування - ТОВ «УЗТК ТРЕЙД») про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення №20122023-1 від 20 грудня 2023 на суму 159 496,70 грн, 15 984,63 грн пені, 1546,90 грн 3% річних, 4506,90 грн інфляційних втрат, надіслані за підсудністю на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 30.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 справу №917/1422/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 917/1422/25 та присвоєний справі номер провадження 3/171/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі №917/1422/25, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 17.09.2025 до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
25.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
27.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив а також клопотання про долучення доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач в обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору транспортного перевезення №20122023- 1 від 20.12.2023 позивачем здійснено перевезення (зернові культури) в період з 09.01.2025 до 07.03.2025 за маршрутом, погодженим з Замовником. Замовник не виконав зобов'язання щодо оплати Перевізнику за вказаному вище Договору перевезення вантажу в сумі 159496,70 грн.
Позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 159496,70 грн, а також 15984,63 грн пені, 1546,90 грн 3% річних, 4506,90 грн інфляційних втрат.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позов в якому зазначив, що Сторони погоджують вартість відповідного перевезення в Заявці на перевезення вантажу (п. 3.1. Договору).
Вважає вимоги Позивача до Відповідача безпідставні, оскільки:
1. Сторонами не погоджено вартість з послуг перевезення, а тому надання Позивачем рахунків на оплату послуг, сформованих в односторонньому порядку без участі Відповідача та визначенням вартості цих послуг, здійснено виключно Позивачем на власний розсуд.
2. Сторонами не погоджено маршруту перевезення та інших необхідних даних для здійснення цього перевезення, що говорить про не зрозумілість здійснення Позивачем перевезення, на яке він посилається у своїх вимогах до Відповідача, та чому ці вимоги спрямовані саме до Відповідача, якщо Сторони попередньо не погодили це перевезення.
3. Відсутність ідентифікації сторони вантажоодержувача в товарно-транспортних накладних, тобто не зрозуміло хто ж таки фактично отримував вантаж та кому надавались відповідні послуги з перевезення вантажу.
4. Факт надання Позивачем товарно-транспортних накладних саме по собі не підтверджує те, що відповідні послуги замовлялись Відповідачем.
5. Товарно-транспортні накладні, надані Позивачем, оформлені з порушенням вимог, в розрізі відсутності розуміння кому вантаж було направлено, хто цей вантаж отримував та чи отримував взагалі.
6. Надання з боку Позивача актів виконаних робіт без підпису Відповідача говорить про неналежне надання послуг з боку Позивача в межах умов Договору
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ (стислий виклад).
Відповідач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що Позивач з відповідачем досягнув усної згоди щодо узгодження заявок в усній формі або через листування з менеджером товариства в «VIBER». Ціну та вартість послуг погоджено в усній формі та відображено в актах виконаних робіт, які надсилалися три рази відповідачу, два з яких відповідач відмовився отримувати.
Товаро-транспортні накладні містять підпис відповідального працівника відповідача та печатку ТОВ «УЗТК ТРЕЙД». Заперечення підпису відповідача на документам самих відповідачем вказує на недобросовісну поведінку відповідача та дії, спрямовані на ухилення від відповідальності за несплату за надані позивачем послуги по перевезенні вантажу.
Позивач неодноразово надсилав через Укрпошту відповідачу претензії, акти виконаних робіт, ТТН, рахунки. Відповідач отримав лише один з трьох листів, відповіді на якого не надав. Відповідач не надав заперечень на надіслані акти для підписання та претензії. Ненадання відповіді на претензію, надіслані акти виконаних робіт для підписання та рахунки свідчать про мовчазну згоду відповідача про прийняті послуги
Факт перевезення підтверджується товаро-транспортирними накладними, рахунками на оплату та актами виконаних робіт. Позивач неодноразово надсилав претензії відповідачу, долучивши до них ТТН, акти та рахунки.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 159496,70 грн за транспортного перевезення №20122023- 1 від 20.12.2023, а також 15984,63 грн пені, 1546,90 грн 3% річних, 4506,90 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами, чи були погоджені між сторонами умови перевезення вантажів, чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були надані послуги з перевезення, на яку суму, чи були своєчасно сплачені послуги), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником, чи є підстави для стягнення пені, річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
20 грудня 2023 року між ФОП Лавріненко Ігорем Григоровичем (надалі - перевізник, та/або позивач) та ТОВ «УЗТК ТРЕЙД» (надалі замовник, та/або відповідач) було укладено договір транспортного перевезення №20122023- 1 (далі за текстом Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на території України із Заявкою на умовах, визначених Договором, автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити належним чином виконана Перевізником послуги по перевезенню.
Пунктом 1.2. Договором передбачено, що Замовник направляє Заявку Перевізнику по факсимільному зв'язку не пізніше, як за три доби до бажаної дати здійснення перевезення. У Заявці зазначається: вид, найменування, кількість вантажу, вартість (за домовленістю між сторонами), найменування відправника, пункт завантаження, дата і час завантаження, найменування вантажоодержувача, пункт розвантаження, дата і час розвантаження. Вказані Заявки є невід'ємною частиною Договору.
Перевізник у разі прийняття заявки для підтвердження підписує її та зазначає: П.І.Б. водія, дані про транспортний засіб, та підтверджує заявку підписом уповноваженої особи та печаткою (п. 1.3. Договору).
Вартість послуг по перевезенню Вантажу зазначається у заявці на перевезення вантажу (п. 3.1. Договору).
Сплата наданих Перевізником за даним Договором послуг перевезення та/або винагороди експедитора здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 3 (трьох)- 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку, у розмірі 80% по факту вивантаження вантажу в пункті розвантаження (вказаному відповідно в заявці до договору) та 20% по факту реєстрації податкових накладних, отримання оригіналів документів (договору транспортування, рахунків, актів виконаних робіт ТТН).
Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 р. Якщо жодна зі Сторін до закінчення терміну дії даного Договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, термін його дії буде автоматично продовжуватися на наступний календарний рік ( пункт 7.1. Договору).
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що зміни і доповнення до договору оформлюються у виді додатків чи додаткових угод, які після їхнього підписання сторонами, стають невід'ємними частинами даного договору.
За твердженням позивача, він відповідно до умов договору здійснив перевезення вантажу (зернові культури) в період з 09.01.2025 до 07.03.2025 за маршрутом, погодженим з Замовником. Позивач зазначає, що досягнув усної згоди з відповідачем щодо узгодження заявок в усній формі або через листування з менеджером товариства в «VIBER». Ціну та вартість послуг погоджено в усній формі. Загальна вартість послуг з перевезення за вказаний період склала 159496,70 грн.
На підтвердження факту перевезення позивачем надані товарно-транспортні накладні (а.с. 20-38), які містять підпис відповідальної особи вантажоодержувача (без зазначення її прізвища та посади) та скріплені печаткою відповідача.
Також позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт:
№ 1від 19.02.2025 на суму 19416,80 грн;
№ 1 від 20.02.205 на суму 19 325,80 грн,
№ 1 від 21.02.2025 на суму 15 839,20 грн;
№ 1 від 26.02.2025 на суму 24 025,00 грн;
№ 2 від 26.02.2025 на суму 3255,20 грн;
№ 1 від 28.02.2025 на суму 42 712,26 грн,
№ 1 від 01.03.2025 на суму 9 504,00 грн,
№ 1 від 25.03.2025 на суму 21 866,52 грн,
№ 1 від 06.03.2025 на суму 14 108,00грн.
Загальна сума Актів складає 170 052,80 грн.
Акти виконаних робіт підписані зі сторони позивача. Зі сторони відповідача Акти виконаних робіт не підписані.
Позивачем також сформовані та додані до матеріалів справи рахунки на оплат за кожним актом виконаних робіт.
03.06.2025 позивач направив на адресу відповідача, вказану в договорі, претензію з вимогою сплатити 159 500,00 грн. Повторно аналогічну претензію позивач направив відповідачеві 24.06.2025.
До претензій позивачем додавалися Акти виконаних робіт та рахунки.
Доказів оплати відповідачем спірної суми матеріали справи не містять.
Викладені обставини спричинили звернення Позивача до суду із зазначеною позовною заявою за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо суми основного боргу.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами було укладено договір транспортного перевезення №20122023- 1 від 20.12.2023, який за своєю правовою природою є договором перевезення.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Стаття 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає істотні умови договору перевезення вантажу, зокрема:
найменування та місцезнаходження сторін;
найменування та кількість вантажу, його пакування;
умови та термін перевезення;
місце та час навантаження і розвантаження;
вартість перевезення;
інші умови, узгоджені сторонами.
Сторонами в пунктах 1.2, 1.3, 3.1. договору унормовано порядок погодження істотних умов договору перевезення, зокрема, визначення вартості перевезення шляхом підписання сторонами Заявок на перевезення, які є невід'ємною частиною договору.
Проте матеріали справи не містять погоджених сторонами Заявок на перевезення.
За твердженням позивача Заявки на перевезення узгоджувалися в усній формі або через листування з менеджером товариства в «VIBER».
Пунктом 7.3. Договору сторони обумовили, що зміни і доповнення до договору оформлюються у виді додатків чи додаткових угод, які, після їхнього підписання сторонами, стають невід'ємними частинами даного договору.
Доказів підписання додаткових угод чи додатків до договору, які б змінювали порядок погодження вартості перевезення шляхом підписання сторонами Заявок на перевезення, матеріали справи не містять.
В обґрунтування погодження між сторонами маршрутів, дат та вартості перевезень за договором, позивач, разом з клопотанням про долучення доказів від 27.09.2025, надав до матеріалів справи листування позивача з менеджером у «VIBER».
Щодо наданого позивачем електронного листування у месенджері суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 наведено наступні висновки.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постанові КГС ВС від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 (№ в ЄДРСР 94517830), постанові ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 (№ в ЄДРСР 105458813)), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Отже, у всіх наведених постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.
При цьому в указаних постановах касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази, від якого просить відступити Касаційний господарський суд в ухвалі від 24 січня 2023 року в цій справі.
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Так, з наданого позивачем електронного листування неможливо ідентифікувати його учасників, таке листування має неформальний характер, ця переписка не містить інформації у зв'язку з чим вона виникла і з якою метою велась, а тому суд не приймає таке листування як доказ у цій справі.
Належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України доказів погодження з відповідачем вартості перевезень позивачем не надано.
Посилання позивача, на той факт, що він неодноразово надсилав через Укрпошту відповідачу претензії, акти виконаних робіт, ТТН, рахунки, а відповідач їх не отримував, що свідчить, на думку позивача, на мовчазну згоду прийняти послуги, судом відхиляються, з огляду на те, що перелічені вище документи є односторонніми, тобто складеними позивачем самостійно, без участі відповідача, а тому не доводять погодження з відповідачем умов перевезення, зокрема його вартості.
Доказів того, що позивач просить стягнути з відповідача за надані послуги з перевезення вантажу розумну плату, у розумінні ст. 916 ЦК України, матеріали справи не містять
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку, з огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів покладається на позивача.
Отже, чинне законодавство покладає на позивача обов'язок довести наявність та розмір заборгованості відповідача, а також строки, у які ця заборгованість підлягала сплаті відповідачем.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами вартість наданих Відповідачеві послуг з перевезення у розмірі 159 496,70 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в позові через необґрунтованість.
Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовна вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідною від задоволення позовних вимог про стягнення основної суми боргу за договором.
Як виснувано судом вище, Позивачем не доведено вартість наданих Відповідачеві послуг з перевезення у розмірі 159 496,70 грн.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини справи, виходячи з умов договору, положення статті 625 ЦК України, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача 15 984,63 грн пені, 1546,90 грн 3% річних, 4506,90 грн інфляційних втрат.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором транспортного перевезення №20122023- 1 від 20.12.2023 (а.с. 8-9), Листами позивача на адресу відповідача (а.с. 10-19), Товарно-транспортними накладними (а.с. 20-39), актом звірки (а.с. 39), Актами виконаних робіт (а.с. 40-44), рахунками на оплату (а.с. 45- 49).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявленої до стягнення суми основного боргу з оплати послуг з перевезення у розмірі 159 496,70 грн, і, як наслідок, відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача 15 984,63 грн пені, 1546,90 грн 3% річних, 4506,90 грн інфляційних втрат, у зв'язку з чим у позові слід відмовити повністю через необґрунтованість.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
у, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич